Рішення

від 16.04.2024 по справі 903/215/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 квітня 2024 року Справа № 903/215/24Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/215/24 за позовом Приватного підприємства «АгроЗАР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТАГРОХІМ» про стягнення 177663,08 грн,

ВСТАНОВИВ:

28.02.2024 ПП «АгроЗАР» надіслало до суду позовну заяву про стягнення з ТОВ «ВЕСТАГРОХІМ» 177663,08 грн, в т.ч.: 141500,00 грн боргу та 36163,08 грн 10% річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем умов договору поставки №01/03-20 від 01.03.2021.

Ухвалою суду від 01.03.2024 позовну заяву Приватного підприємства «АгроЗАР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТАГРОХІМ» про стягнення 177663,08 грн, залишено без руху. Позивачу не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду:

- зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), про що повідомити суд.

- надати суду відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін справи, зокрема позивача та представника позивача.

- докази доплати судового збору в сумі 363,05 грн.

08.03.2024 позивач надіслав до суду заяву про усунення недоліків, в якій зазначив, що доплатив судовий збір в сумі 363,05 грн, що підтвердив платіжною інструкцією №1409 від 05.03.2024. Також вказав, що позивач та представник позивача зареєстрували електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що підтвердив відповіддю №577765 від 05.03.2024.

Ухвалою суду від 11.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 11.03.2024 надіслана на адресу відповідача та отримана останнім 15.03.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0690228597801.

Строк для подання відзиву - до 01.04.2024 включно.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2021 між Приватним підприємством «АгроЗАР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТАГРОХІМ» укладено Договір поставки №01/03-20 (надалі договір, а.с.6-8).

Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити добрива різного фасування в асортименті (надалі-Товар). Конкретне фасування, ціна та асортимент Товару зазначається в конкретній Специфікації на кожну окрему поставку партії Товару, які с його невід`ємною частиною з моменту підписання сторонами.

Згідно п.1.2 договору, постачальник гарантує, що Товар, який є предметом даного Договору, належить йому на праві власності і не обтяжений жодними зобов`язаннями; особа, яка від імені Постачальника підписала цей договір, отримала всі повноваження на таке та діє в рамках цих повноважень.

У відповідності до 2.1. договору, товар повинен бути поставлений Покупцю на умовах і в терміни (строки), зазначені у Специфікаціях до даного Договору. Поставка Товару здійснюється згідно видаткових накладних та у відповідності з наданими Покупцем Заявками, які погоджені із постачальником. Датою поставки є дата передачі товару у власність Покупця. Заявки повинні бути подані Покупцем в письмовій формі або по факсу, електронною поштою, кур`єром чи іншим способом. Датою подання заявки є дата, вказана в такій заявці, якщо інше не буде письмово погоджено сторонами. Термін поставки товару обраховується від дня подання заявки Покупцем і не повинен перевищувати 14 календарних днів.

Доставка Товару здійснюється за рахунок Покупця (п.2.3. договору).

Згідно п.2.5 договору, перехід права власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця в місці вивантаження Товару.

Відповідно до розділу 3 договору, орієнтовна сума договору складає 500000 (п`ятсот тисяч) гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ, та остаточно складається з вартості усіх партій Товару, поставлених Покупцю за цим Договором впродовж строку його дії.

Ціна на Товар встановлюється в національній валюті України і вказується в Специфікаціях до цього Договору. Подання Покупцем Заявки на партію Товару відповідно до п. 2.1. Договору свідчить про узгодження ціни, асортименту, кількості товару відповідно до значень, вказаних в заявці Покупця.

Ціни на Товар діють на момент формування заявки на Товар, та можуть змінюватися Постачальником в залежності від цінової політики Постачальника, але тільки до моменту подачі заявки на конкретну партію товару. Ціна включає в себе витрати на транспортування Товару до місця вивантаження у Покупця та вартість тари. Маркування товару повинно відповідати вимогам чинного законодавства України (зокрема, щодо змісту написів на пакуванні Товару).

Так, згідно п.4.1 Договору, Розрахунки за кожну партію Товару здійснюється Покупцем у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника після реалізації товару (під реалізацією товару сторони розуміють його поставку покупцем третім особам та отримання від них оплати за товар), але в будь-якому разі не рідше ніж раз на місяць.

Датою плати партії вважається дата зарахування коштів, сплачених покупцем за поставлену партію товару на поточний рахунок постачальника (п.4.2 договору).

У відповідності до положень п.6.2. Договору, у випадку порушення Покупцем термінів (строків) оплати за Товар Покупець сплачує Постачальнику 10% річних від несвоєчасно сплаченої суми.

Згідно п.п. 7.1., 7.2. договору, усі спори або розбіжності, що виникають між Сторонами за даним Договором або в зв`язку з ним вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Сторони зобов`язуються розглядати всі ймовірні претензії протягом десяти днів з моменту їх отримання. У випадку неможливості вирішення розбіжностей шляхом переговорів вони підлягають розгляду судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 30.11.2021, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

01.03.2021 між сторонами підписано специфікацію №1 до договору поставки №01-03-20 від 01.03.2021 (а.с.9) на суму 141500,00грн , в т.ч. ПДВ 23583,35 грн.

На виконання Договору Постачальником було здійснено поставку товару Покупцю вартістю 141500,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №5 від 05.03.2021 та товарно-транспортною накладною №05/03-1 від 05.03.2021 (а.с.10-11).

З метою досудового врегулювання спору, 17.01.2022 Позивачем на адресу Відповідача надіслано претензію вих №17/01 із вимогою сплатити до 10.02.2022 заборгованість в сумі 141500,00 грн (а.с.12-13). Однак остання залишена без відповіді та задоволення.

02.11.2023 позивач надіслав на адресу відповідача претензію вих №24/10 від 24.10.2023 (а.с.14-17), яка отримана боржником 13.11.2023, однак залишена без відповіді та задоволення

На день розгляду справи сума боргу становить 141500,00 грн.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну проданого товару.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу ст.538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Жодних зауважень з приводу кількості чи якості товару від відповідача до позивача не надходило. Видаткова накладна підписана та скріплена печаткою Відповідача без жодних застережень, що свідчить про належне прийняття останнім товару.

Підписання видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні і які відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Отже, відтиск печатки є свідченням участі особи в здійсненні господарської операції (ВС в постанові №916/922/19 від 29.01.2020).

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Відповідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунком до позовної заяви позивачем відповідно до п.6.2 договору нараховано відповідачу 36163,08 грн. 10% річних від несвоєчасно сплаченої суми (а.с.3).

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості по відсотках, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача 36163,76 грн - 10% річних за період 933 дні (06.04.2021 по 25.10.2023) (а.с.38).

Згідно з розрахунком суду 10% річних становлять 36169,73 грн, однак суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог.

Судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

При цьому, Відповідачем не надано жодного доказу на спростування заявленого боргу.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 177663,08 грн, в т.ч.: 141500,00 грн основний борг та 36163,08 грн 10% річних.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТАГРОХІМ» (вулиця Гірна,2, кв.58, місто Луцьк, 43016, код ЄДРПОУ 44062595) на користь Приватного підприємства «АгроЗАР» (вулиця Барона Штейнгеля,145В, село Городок, Рівненський район, Рівненська область, 35331, код ЄДРПОУ 39975939) 177663,08 грн (сто сімдесят сім тисяч шістсот шістдесят три гривні) заборгованості, в т.ч.: 141500,00 грн основний борг та 36163,08 грн 10% річних, а також 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяІ. О. Гарбар