Рішення

від 10.04.2024 по справі 904/238/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2024м. ДніпроСправа № 904/238/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Дейта Експрес", м. Київ

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", Дніпропетровська область, м. Жовті Води

про стягнення заборгованості за договором про закупівлю товару №713/13/371В від 08.09.2020 у загальному розмірі 440 295,63 грн.

Представники:

від позивача: Нагірняк Я.В., адвокат (поза межами суду);

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Дейта Експрес" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість за договором про закупівлю товару №713/13/371В від 08.09.2020 у загальному розмірі 440 295,63 грн., що складається з: основний борг у розмірі 168 499,12 грн., пеня у розмірі 172 370,92 грн., інфляційні втрати у розмірі 82 400,59 грн., 3% річних у розмірі 17 025,00 грн., а також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 21.02.2024 о 10:00 год., яке вирішено проводити в режимі відеоконференції за участю представника позивача.

У призначене судове засідання 21.02.2024 представник відповідача не з`явився, про причини не явки суд не повідомив, хоча про дату час та місце повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача 22.01.2024 о 15:22 год.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2024 оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 20.03.2024 о 10:00 год. та вирішено проводити в режимі відеоконференції за участю представника позивача.

26.02.2023 через систему "Електронний суд" представник відповідача направив до суду заяву про відмову у задоволенні позову.

У призначене судове засідання 20.03.2024 представник відповідача не з`явився, про причини не явки суд не повідомив, хоча про дату час та місце повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача 23.02.2024 о 01:02 год.

У підготовчому судовому засіданні 20.03.2024, представником позивача зазначено, що ним було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.04.2024 о 11:00год. в режимі відеоконференції, за участю представника позивача.

У призначене судове засідання 10.04.2024 представник відповідача не з`явився, про причини не явки суд не повідомив, хоча про дату час та місце повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача 2..03.2024 о 20:20 год.

Відсутність представника відповідача у судовому засіданні не перешкоджає прийняттю судового рішення у справі за наявними у справі матеріалами й не порушує принцип змагальності сторін.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 10.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за Відповідачем обліковувалась заборгованість в розмірі 168 499,12 грн. перед Позивачем, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором про закупівлю товару №713/13/371В від 08.09.2020 щодо повної та своєчасної оплати прийнятої від останнього продукції.

Позиція відповідача

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що з позовними вимогами не погоджується, однак не наводить будь-яких заперечень щодо стосовно обставин укладання договору, відносно того, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання, відносно тверджень позивача в частині того, що відповідач свої зобов`язання за договором про закупівлю товару №713/13/371В від 08.09.2020 щодо повної та своєчасної оплати прийнятої від останнього продукції, не заперечує проти виникнення заборгованості та щодо її розміру, а заперечує тільки проти стягнення з нього на користь позивача пені та 3% річних.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

08.09.2020 між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - Покупець, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Дейта Експрес" (надалі - Постачальник, Позивач) укладено договір про закупівлю товару №713/13/371В від 29.07.2021 (надалі - Договір).

Відповідно до умов п.п. 1.1., 1.2. Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Товар, зазначений в п. 1.2. Договору, а Покупець прийняти і оплати такий Товар. Постачальник зобов`язується поставити Телефонне обладнання, код 3255 (Апарат телефонний загальнопромисловий) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 2.1. Договору Постачальник повинен поставити Покупцеві новий, не бувши у використанні Товар, якість якого відповідає умовам діючих стандартів, ТУ, тощо та підтверджується письмовим документом, який надає підприємство виготовлювач або правомочний орган.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що сума (ціна) Договору, відповідно до Специфікації № 1 становить 182 082,60 грн., крім того податок на додану вартість 20% - 36 416,52 грн. Загальна сума становить 218 499,12 грн. з урахуванням ПДВ 20%.

За умовами пункту 4.1. Договору Товар, який поставляється відповідно до цього договору, сплачується покупцем за погодженими цінами в національній валюті України.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що покупець здійснює оплату отриманої партії Товару по факту його поставки протягом 30-ти календарних днів.

Поставка здійснюється в період липень-грудень 2021 року. Обсяг кожної партії та термін поставки уточняється у заявках підписаних працівниками Покупця (п. 5.1. Договору).

Відповідно до 5.2. Договору поставка Товару здійснюється на умовах DDP (склад Покупця, вул. Першотравнева, 2д, м. Жовті Води, Дніпропетровська область) відповідно до ІНКОТЕРМС 2010.

При поставці партії Товару Постачальник надає технічний паспорт заводу-виробника, з гарантійними документами; інструкція з експлуатації та технічного обслуговування; рахунок фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортні документи (п. 5.3. Договору).

Датою поставки Товару та переходу права власності на Товар буде вважатися дата фактичної поставки товару на склад Покупця (п. 5.4. Договору).

Згідно з пунктом 6.1. Договору Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений Товар.

Даний договір, відповідно п. 11.1. Договору, набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020р., але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань .

На виконання умов Договору та у відповідності до Специфікації № 1 та заявки Покупця, Постачальником на адресу Покупця було поставлено (передано у власність) Товар (Апарат телефонний загальнопромисловий).

Даний Товар було отримано Покупцем 22 вересня 2020 року без будь-яких зауважень щодо його кількості та якості, що підтверджується довіреністю № 10-0000323 від 22.09.2020.

Згідно вказаного документу Товар отримано уповноваженою особою Покупця.

Таким чином, свої зобов`язання стосовно поставки на адресу Покупця Товару Постачальником виконано в повному обсязі.

Загальна вартість поставленого Товару склала 218 499,12 грн (у т.ч. ПДВ).

Судом встановлено, що відповідач за поставлений товар 26.03.2021 розрахувався частково на суму 50 000,00 грн.

Позивач неодноразово звертався до Відповідача з метою врегулювання спору в досудовому порядку (копії листів знаходяться в матеріалах справи), але вимоги щодо погашення заборгованості так і не були виконанні та залишена останнім без відповіді.

За твердженням позивача, відповідач вартості отриманого товару у встановлений договором строк повністю не оплатив, у зв`язку із чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 168 499,12 грн.

У зв`язку з вищезазначеним, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості з відповідача.

Предметом доказування є обставини, пов`язані з виконанням/невиконанням сторонами прийнятих на себе договірних зобов`язань в частині несвоєчасної оплати за поставлений товар.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини поставки товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Щодо суми основного боргу

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт прийняття покупцем товару на загальну суму 218 499,12 грн підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи викладені судом обставини, за умов підтвердження належними та допустимими доказами факту прийняття відповідачем товару, строк оплати є таким, що настав.

Судом встановлено, що відповідач за поставлений товар 26.03.2021 розрахувався частково на суму 50 000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов не заперечує факту прийняття від позивача товару, доказів щодо повного погашення заборгованості до матеріалів справи не надав.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 168 499,12 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо суми пені

Позивач нарахував та заявив до стягнення пені в сумі 172 370,92 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За змістом п.7.4. договору за порушення строків оплати за поставлений Товар, передбачених Договором, Покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті (ч.3 цієї статті).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 цієї статті).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст. 231 ГК України).

З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині другій статті 231 ГК України.

Частиною четвертою статті 231 ГК України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань "платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, частиною першою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", частинами чотирнадцятою-шістнадцятою статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв ", частиною другою статті 36 Закону України "Про телекомунікації ".

Як зазначено в п. 6.31 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/4156/18 від 10.12.2019, розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Позивач просить стягнути пеню у розмірі 172 370,92 грн на підставі ст. 231 Господарського кодексу України та п.7.4. договору.

Як вже зазначено вище, пунктом 7.4. Договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України.

Між тим, частина шоста статті 231 ГК України, на яку посилається позивач в обґрунтування розміру нарахованої пені та штрафу, не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов`язання, а визначає певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України), а відтак не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.

За викладеного, вимога позивача про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат

Внаслідок неналежного виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 17 025,00 грн за період з 26.03.2021 по 17.01.2024, а також інфляційні втрати у розмірі 82 400,59 грн за період з квітня 2021 року по січень 2024 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Оскільки нараховані позивачем суми інфляційних втрат та 3 % річних є арифметично правильними та відповідають приписам чинного законодавства, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих компенсаційних виплат у вищевказаних розмірах, у зв`язку із чим, такі вимоги підлягають задоволенню.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 4 018,87 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2; код ЄДРПОУ 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Дейта Експрес" (04119, м. Київ, Хохлових Сім`ї, буд. 8а; код ЄДРПОУ 39510790) основний борг у розмірі 168 499,12 грн., інфляційні втрати у розмірі 82 400,59 грн., 3% річних у розмірі 17 025,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 4 018,87 грн.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано - 16.04.2024.

Суддя В.Г. Бєлік