Рішення

від 15.04.2024 по справі 904/692/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2024м. ДніпроСправа № 904/692/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвет", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Фізичної особи-підприємцем Уварової Катерини Сергіївни, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 140 786,58грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рассвет" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Уварової Катерини Сергіївни заборгованість у розмірі 140 786,58грн, з яких:

- основний борг у розмірі 91 808,72грн;

- пеня у розмірі 47930,00грн;

- 3% річних у розмірі 480,50грн;

- інфляційні втрати у розмірі 567,36грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення №01/03/2023 від 01.03.2023 в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів.

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 3028,00грн сплаченого судового збору та 20 000,00грн витрат на правову допомогу.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що:

- у відповідача міститься підписаний позивачем примірник договору оренди нежитлового приміщення без дати №01/04/2023. Відповідачу невідомо причин розбіжностей у даті та номері договору, в той же час відповідач не заперечує сам факт передачі їй приміщення в оренду;

- в порушення умов п. 2.4 договору, позивачем не виставлялися відповідачу рахунки на оплату, які б містили усі необхідні платіжні реквізити для зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача;

- після укладення договору орендар виїхала за межі України. Перебування відповідача за кордоном ускладнило переказ коштів на розрахунковий рахунок товариства. Керівник ТОВ "Рассвет" ОСОБА_1 надав відповідачу номер своєї особистої банківської картки "Монобанк" для зарахування коштів та запевнив, що внесе ці кошти на розрахунковий рахунок товариства в якості оплати орендної плати;

- дійшовши усної домовленості із керівником товариства, відповідач здійснила перерахунок грошових коштів зі свого особистого рахунку фізичної особи на особистий рахунок ОСОБА_1 , а саме: 24.10.2023 у сумі 56 000,00грн; 25.10.2023 у сумі 14 000,00грн, що підтверджується квитанціями № Е6ХН-ТНТ7-А1КН-СХ5В від 24.10.2023 та № РТ6Н-Р783-К0М5-673В від 25.10.2023. Отже, відповідач добровільно виконувала свій обов`язок по сплаті орендної плати. У зазначених квитанціях вказано одержувача коштів - ОСОБА_2 , надати інші документи, які б містили більш детальну інформацію про одержувача коштів, як-то прізвище, ім`я, по-батькові тощо, у відповідача немає можливості;

- у разі невизнання позивачем викладених у відзиві обставин та фактів щодо проведеної ОСОБА_3 оплати за договором, відповідач матиме право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про повернення безпідставно одержаних грошових коштів та стягнення інфляційних втрат та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що:

- на виконання умов договору орендарем (відповідачем) 03.04.2023 було сплачено 84 000,00грн. Отже, відповідачу було відомо підстави, розмір, строки та порядок оплати згідно договору №01/03/2023 від 01.03.2023;

- платіжне доручення є документом, який підтверджує факт виконання банком вимоги клієнта по здійсненню перерахунку коштів з рахунку клієнта на рахунок отримувача. Безпосередньо платіжне доручення не може бути підставою виникнення цивільних прав та/чи обов`язків, тому не містить ознак правочину;

- відсутні підстави для визнання дійсними квитанції № Е6ХН-ТНТ7-А1КН-СХ5В від 24.10.2023 та № РТ6Н-Р783-К0М5- 4673В від 25.10.2023, оскільки вони не є правовою підставою для перерахування саме позивачу сум коштів в розмірі 56 000,00грн та 14 000,00грн за договором №01/03/2023 від 01.03.2023;

- матеріали справи не містять та відповідачем не надано будь-яких доказів існування договірних відносин між одержувачем коштів "Гліб С." та відповідачем, щодо розрахунку по договору №01/03/2023 від 01.03.2023.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2024 справу №904/692/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 23.02.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

27 лютого 2024 року від позивача на виконання вимог ухвали суду до господарського суду надійшла заява та долучено відповідні докази.

Ухвалою суду від 04.03.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою суду від 15.04.2024 в задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємцем Уварової Катерини Сергіївни про витребування доказів (вх. №13769/24 від 19.03.2024) відмовлено.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

01 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рассвет" (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Уваровою Катериною Сергіївною (орендар, відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення №01/03/2023 (а.с. 11-17).

За умовами п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування без права викупу нежитлове приміщення та без здачі третім особам (суборенда), розташоване на 1 поверсі 5 поверхового будинку, частина площі, що орендується, складає 52 (п`ятдесят два) кв.м. в приміщенні загальною площею 52кв.м. Приміщення знаходиться в будинку за адресою: вул. Соборності (Косіора) 8/55 (надалі приміщення).

Термін оренди становить один рік. За умови дотримання сторонами всіх обов`язків, передбачених цим договором протягом усього терміну дії договору між сторонами, може бути укладено новий договір оренди (пункт 1.2 договору).

Приміщення передається для використання в якості Кофейні (п. 1.3 договору).

Згідно п. 2.1 договору орендар сплачує орендодавцю орендну плату, яка становить 14 тисяч (чотирнадцять тисяч) гривень та 00 копійок, за один календарний місяць оренди в період з 01 квітня 2023 року до 01 листопада 2023 року. У період з 01 листопада 2023 року до 01 квітня 2024 року орендна плата складає 15 тисяч (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 коп. Договір вступає в силу після підписання договору обома сторонами 25 лютого 2023 року.

Сторони домовились, що розмір плати за відшкодування витрат орендодавця, передбачених п. 2.7.1 договору (надалі комунальний платіж) визначається та оплачується після отримання (пред`явлення) рахунків (квитанцій) за користування комунальними послугами та не входить у вартість орендної плати (п. 2.2 договору).

Протягом трьох банківських днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщення, орендар сплачує гарантійний платіж у розмірі, зазначеному у п. 2.1 договору.

Відповідно до п. 2.4 договору орендна плата за наступні місяці оренди сплачується авансом щомісяця не пізніше 05 (п`ятого) числа кожного календарного місяця у розмірі, зазначеному у п. 2.1 договору за кожен місяць оренди. Рахунок направляється орендарю до 1 (першого) числа поточного (розрахункового) місяця. В рахунку встановлюється сума орендної плати, сума компенсуючих комунальних платежів, а також штрафи, санкції згідно з пунктом 12.2 договору. Неотримання рахунку орендарем не є підставою для несплати орендної плати.

Сторони погодили, що орендна плата за кожний наступний місяць оренди буде індексуватися на коефіцієнт зміни офіційного курсу української гривні до долара США. Індексація застосовується лише у разі, якщо коефіцієнт індексації більше одиниці. На момент укладення цього договору курс Національного банку України української гривні до долара США складає 41,1грн (сорок одна гривня 10 коп.). Індексація буде проводитися виходячи з курсу Національного банку України гривні до долара США на день виставлення рахунку, і відображатиметься в рахунку орендодавця (п. 2.5 договору).

Факт надання послуг оренди сторони фіксують двостороннім Актом, в якому зазначається сума орендної плати, сума неустойки (пені, штрафу) у разі їх наявності, сума компенсованих орендарем комунальних платежів орендодавця. Такі Акти сторони підписують за потребою та узгодження сторін для дотримання ведення порядку розрахунків (п. 2.6 договору).

Відшкодування комунальних платежів за місяць, що минув, здійснюється орендарем у розмірі, зазначеному в рахунку одночасно з внесенням орендної плати за поточний місяць у строк, передбачений п. 2.4 договору.

Після підписання цього договору, орендар вносить гарантійний платіж у розмірі, в строк та в порядку, зазначеному у п. 16 договору (п. 2.8 договору).

Приміщення належать орендодавцю на праві власності, не є предметом судових спорів між орендодавцем і будь-якими третіми особами, не перебувають під арештом, не передані в оренду третім особам (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 4.1 орендар зобов`язується, зокрема: використовувати приміщення за його цільовим призначенням відповідно до п. 1.3 договору. Зміна мети використання приміщення можливе лише за умови отримання письмової згоди орендодавця та відповідних погоджень, необхідних відповідно до чинного законодавством (п. 4.1.1); не допускати використання приміщення будь-якою третьою стороною (суборенда). Орендар не здає приміщення в суборенду та не уступає ні приміщення, ні будь-які з прав орендаря на приміщення ніякій третій стороні (включаючи, серед іншого, укладання договорів співробітництва, договорів спільної діяльності та/або установчих договорів), а також не передає, не уступає, не закладає та не обтяжує жодних з його прав на приміщення, на цей договір або на оренду за цим договором жодній особі без попередньої письмової згоди орендодавця.

За умови дотримання орендарем умов цього договору, орендодавець дозволяє орендарю використовувати приміщення без втручання з боку орендодавця або будь-якої уповноваженої орендодавцем особи (п. 4.2 договору).

Орендар вступає в користування приміщенням у день підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщення, яке підписується сторонами не пізніше ніж 01 березня 2023 року. Передача приміщення в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це приміщення (п. 7.1, 7.2 договору).

Обов`язок щодо складання Акту приймання-передачі приміщення покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні за договором (п. 6.4 договору).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та вимог цього договору (п. 12.1 договору).

У разі неналежної або несвоєчасної сплати орендної плати та/або комунальних платежів, орендар зобов`язується сплатити орендодавцю штраф у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення (п. 12.2 договору).

Одностороння відмова від цього договору не допускається, за винятком випадків, передбачених п. 13.2, 13.3, 13.4 даного договору. Сторони погодили, що мають право розірвати цей договір у будь-який момент після його підписання без необхідності обгрунтування причин такого розірвання, шляхом направлення письмового повідомлення про розірвання договору за 60 (шістдесят) календарних днів до запланованої дати розірвання. У такому разі договір вважається розірваним, без застосування штрафних санкцій на 65 (шістдесят п`ятий) календарний день з дати направлення письмового повідомлення про розірвання договору, за реквізитами, зазначеними в цьому договорі. Орендодавець має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, якщо сплата орендної плати та комунальних платежів прострочена більш ніж на один місяць, (п. 13.1, 13.2, 13.4 договору).

Протягом трьох банківських днів з моменту підписання цього договору, орендар передає орендодавцю гарантійний платіж у розмірі місячної орендної плати за цим договором, а також платіж за один календарний місяць оренди. Гарантійний платіж буде утримуватися орендодавцем протягом дії цього договору як гарантія забезпечення виконання орендарем своїх зобов`язань за цим договором. Відсотки за гарантійним платежем не нараховуються. Гарантійний платіж буде повернуто орендарю (за винятком можливих відрахувань) протягом 40 (сорока) днів після закінчення дії цього договору та за умови підписання сторонами Акту здачі - приймання приміщення, а також за умови виконання орендарем усіх вимог (п. 16.1 договору).

Гарантійний платіж підлягає поверненню орендарю лише у разі припинення договору оренди після виконання орендарем наступних умов: сплата всієї заборгованості з орендної плати та комунальних платежів за цим договором; повернення всіх ключів; сплата всіх витрат на можливий ремонт та прибирання. У разі припинення дії договору, орендодавець має право на власний розсуд, в односторонньому порядку покрити прострочену заборгованість орендаря з платежів, встановлених цим договором, а також витрати на ремонт предмета оренди та інші витрати, спричинені невиконанням орендарем вимог цього договору за рахунок гарантійного платежу, після чого залишок коштів повертається орендарю у встановлений цим договором строк. У разі якщо протягом терміну дії цього договору частина гарантійного платежу використовується орендодавцем для погашення заборгованості орендаря з платежів, передбачених цим договором, орендар зобов`язаний поповнити гарантійний платіж до зазначеного у п. 16.1 договору розміру протягом 10 днів з моменту отримання повідомлення про необхідність поповнення гарантійного платежу (п. 16.2 - 16.4 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою без зауважень та заперечень до нього.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.

01 квітня 2023 року позивач, як орендодавець, передав відповідачу у строкове платне користування нерухоме майно частину нежитлового приміщення №55, розташоване на 1 поверсі 5 поверхового будинку, площею 70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Соборності, 8 (а.с. 18).

03 квітня 2023 року ФОП Уварова Катерина Сергіївна перерахувала на розрахунковий рахунок позивача 84 000,00грн (оплата за оренду приміщення Товариство з обмеженою відповідальністю "Расвет", вул. Соборності 8/55), що підтверджується банківською випискою (а.с. 20).

Позивач зазначає, що відповідачем здійснено оплату за оренду нежитлового приміщення за період з квітня 2023 року по вересень 2023 року включно.

За час користування орендованим майном відповідач не сплатив орендну плату в розмірі 88 000,00грн, а також компенсацію за комунальні послуги у розмірі 3808,72грн.

09 січня 2024 року позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення з пропозицією оформлення дострокового розірвання договору оренди №1 від 01.03.2023 по вул. Соборності 8/55 (а.с. 21,22).

Згідно витягу з офіційного сайту Акціонерного товариства "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення №5002706124773, повідомлення отримано відповідачем 12.01.2024 та залишено без задоволення.

30 січня 2024 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію щодо виконання умов договору оренди нежитлового приміщення №01/03/2023 від 01.03.2023, з пропозицією протягом 3 календарних днів з моменту отримання претензії перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованість у розмірі 91 808,72грн, в разі дострокового припинення цього договору повернути орендодавцю приміщення у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального зносу, здійснити ремонтні роботи у порядку передбаченому п. 6.1.1 для приведення приміщення у належний стан, скласти Акт приймання-передачі приміщення та надати його орендодавцю (а.с. 23-25).

Згідно витягу з офіційного сайту Акціонерного товариства "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення №5002706152351, претензія отримана відповідачем 01.02.2024 та залишено без задоволення.

Позивач просить стягнути основний борг у розмірі 91 808,72грн, пеню у розмірі 47390,00грн, 3% річних у розмірі 480,50грн та втрати від інфляції у розмірі 567,36грн, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.

Правовідносини сторін виникли з договору оренди нерухомого майна.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Частинами першою та шостою статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору.

Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як передбачено ч. 1, 3 та 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору оренди, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У частині першій статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

Одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу (ч. 1, 3 ГК України).

За приписами статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Матеріали справи не містять належних доказів розірвання договору оренди у встановленому законом порядку.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 2.4 договору орендна плата за наступні місяці оренди сплачується авансом щомісяця не пізніше 05 (п`ятого) числа кожного календарного місяця у розмірі, зазначеному у п. 2.1 договору за кожен місяць оренди. Рахунок направляється орендарю до 1 (першого) числа поточного (розрахункового) місяця. В рахунку встановлюється сума орендної плати, сума компенсуючих комунальних платежів, а також штрафи, санкції згідно з пунктом 12.2 договору. Неотримання рахунку орендарем не є підставою для несплати орендної плати.

З огляду на положення спірного договору відповідач повинен був оплатити орендну плату та комунальні платежі:

за жовтень 2023 року не пізніше 05 жовтня 2023 року, прострочка виконання настає з 06.10.2023;

за листопад 2023 року не пізніше 06 листопада 2023 року (з урахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України), прострочка виконання настає з 07.11.2023;

за грудень 2023 року не пізніше 05 грудня 2023 року, прострочка виконання настає з 06.12.2023;

за січень 2024 року не пізніше 05 січня 2024 року, прострочка виконання настає з 06.01.2024;

за лютий 2024 року не пізніше 05 лютого 2024 року, прострочка виконання настає з 06.02.2024.

Між тим, укладений між сторонами договір оренди не містить умов щодо конкретного строку проведення розрахунків за спожиті комунальні послуги.

За умовами п. 2.7 договору відшкодування комунальних платежів за місяць, що минув, здійснюється орендарем у розмірі, зазначеному в рахунку одночасно з внесенням орендної плати за поточний місяць у строк, передбачений п. 2.4 договору.

Доказів виставлення, направлення позивачем та вручення (отримання) відповідачем відповідних рахунків матеріали справи не містять.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З викладеної норми вбачається, що днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати дату одержання вимоги боржником.

Оскільки, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги кредитором, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Визначальним є саме сповіщення кредитором особи про необхідність виконання нею зобов`язання з зазначенням підстави виникнення такого обов`язку. Тобто, претензія до боржника повинна містити в обов`язковому порядку підставу звернення (посилання на номер і дату договору) та безпосередньо сформульовану вимогу з приводу повернення коштів.

З боку позивача надано претензію від 31.01.2024 адресовану ФОП Уваровій К.С. (а.с. 23-25). Товариство з обмеженою відповідальністю "Рассвет" визначено підставу звернення - невиконання відповідачем договірних зобов`язань за договором оренди №01/03/2023 від 01.03.2023 та вимоги про необхідність сплати заборгованості у розмірі 91808,72грн, повернення орендованого майна, здійснення ремонту, складення акту приймання-передачі приміщення.

До того ж, поданий позов є належним способом реалізації права позивача на отримання орендної плати та компенсації за спожиті комунальні послуги.

Згідно зі ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у розмірі 91 808,72грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Посилання відповідача на платіжні доручення, що долучені до відзиву, та згідно яких, як зазначив відповідач, ним було здійснено оплату орендної плати, судом до уваги не приймається з огляду на таке.

Закон України "Про платіжні послуги" (далі Закон України №1591-ІХ) визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України №1591-ІХ безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів (п. 3); дистанційна платіжна операція - платіжна операція, що здійснюється із застосуванням засобів дистанційної комунікації (п. 8); ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, у тому числі із застосуванням платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач (п. 21); неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі (п. 42); неналежний отримувач - особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі (п. 43); отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума платіжної операції або яка отримує суму платіжної операції в готівковій формі (п. 52); платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції (п. 54); платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього (п. 57); платник - особа, з рахунку якої ініціюється платіжна операція на підставі платіжної інструкції або яка ініціює платіжну операцію шляхом подання/формування платіжної інструкції разом з відповідною сумою готівкових коштів (п. 68).

Частиною 2 ст. 87 Закону України №1591-ІХ визначено, що платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним у платіжній інструкції, суті платіжної операції. У разі виявлення невідповідності інформації платник має відшкодувати надавачу платіжних послуг шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації

Таким чином, у розумінні наведених норм визначення призначення платежу належить виключно платнику.

Суд також не вправі змінювати призначення платежу та, відповідно, може лише констатувати, що ОСОБА_3 здійснено переказ коштів одержувачу: Гліб С. у сумі 56000,00грн та у сумі 14000,00грн, призначення платежу: Переказ особистих коштів.

Відповідач не був позбавлений права, у випадку допущення помилки, в призначенні платежу змінити його цільове призначення чи відкликати у встановленому законодавством порядку.

Доказів відкликання вказаних платіжних доручень чи зміни реквізиту "призначення платежу" матеріали справи не містять та відповідачем не подано.

Окрім того, матеріали справи не містять будь-яких заяв щодо визначення відповідальною особою Гліба С. Умови договору не містять посилання на можливість здійснення оплати за договором на розрахунковий рахунок Гліба С.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості 91808,72грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1); штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2); пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3).

Таким чином, пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

У частині першій статті 230 Господарського кодексу України поняття "неустойка" вживається як різновид штрафних санкцій. Господарський кодекс України не містить визначення штрафу і пені, як не містить і обмежень щодо застосування пені як санкції за порушення лише грошових зобов`язань.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Пунктом 12.2 договору визначено, що у разі неналежної або несвоєчасної сплати орендної плати та/або комунальних платежів, орендар зобов`язується сплатити орендодавцю штраф у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

Наведене в договорі визначення штрафу не відповідає правовій природі цього виду неустойки. Тому використання щодо неустойки передбаченої пунктом 12.2 договору терміну "штраф" є помилковим. Так, ця неустойка нарахована не за один окремий факт порушення зобов`язання, а багаторазово за кожний день прострочення платежу (з 06.10.2023 до 09.02.2024) у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання. Отже, за своєю правовою природою неустойка передбачена цим пунктом договору є пенею.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Установлене статтею 3 названого Закону обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами.

У наведених нормах Закону прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абз.2 ч.3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 47 930,00грн за загальний період з 06.10 до 09.02.2024 (а.с. 7).

З урахуванням наведених вище положень, господарський суд здійснив перерахунок розміру пені, обмежив її нарахування подвійною обліковою ставкою НБУ. Окрім того позивач невірно визначив період прострочки з оплати за січень 2024 року.

Так, на суму боргу 14 000,00грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 06.10.2023 до 09.02.2024 (127дн) у розмірі 1578,25грн;

на суму боргу 15 000,00грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 07.11.2023 до 09.02.2024 (95дн) у розмірі 1201,12грн;

на суму боргу 15 000,00грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 06.12.2023 до 09.02.2024 (66дн) у розмірі 819,75грн;

на суму боргу 15 000,00грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 06.01.2024 до 09.02.2024 (35дн) у розмірі 430,33грн;

на суму боргу 15 000,00грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 06.02.2024 до 09.02.2024 (4дн) у розмірі 49,18грн.

Вимога про стягнення з відповідача пені задовольняється судом частково у розмірі 4 078,63грн, в решті заявлених вимог про стягнення штрафної санкції (43 851,37грн) слід відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 480,50грн за період з 06.10.2023 до 09.02.2024 та інфляційні втрати за період жовтень грудень 2023 року у розмірі 567,36грн (а.с. 6-7).

Перевіркою правильності нарахування 3% річних судом встановлено допущення позивачем аналогічної помилки, що і при нарахуванні пені.

Так, на суму боргу 15000,00грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 06.01.2024 до 09.02.2024 (35дн) у розмірі 43,03грн;

на суму боргу 15000,00грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 06.02.2024 до 09.02.2024 (4дн) у розмірі 4,92грн.

В іншій частині розрахунок 3% річних є арифметично вірним.

Вимога про стягнення з відповідача трьох відсотків річних задовольняється судом частково у розмірі 392,19грн, в решті заявлених вимог про стягнення інфляційних втрат (88,31грн) слід відмовити.

Поряд із цим, суд не погоджується з визначенням позивачем величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України, про що зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19).

Сума інфляційних втрат складає:

на суму боргу 14000,00грн * 102% (сукупний індекс інфляції за жовтень-грудень 2023 року) = 14280,00грн 14000,00грн = 280,00грн;

на суму боргу 15000,00грн * 101,2% (сукупний індекс інфляції за листопад-грудень 2023 року) = 15180,00грн 15000,00грн = 180,00грн;

на суму боргу 15000,00грн * 100,7% (індекс інфляції за грудень 2023 року) = 15105,00грн 15000,00грн = 105,00грн;

Вимога про стягнення з інфляційних втрат задовольняється судом частково у розмірі 565,00грн, в решті заявлених вимог про стягнення інфляційних втрат (2,36грн) слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг у розмірі 91808,72грн, пеня у розмірі 4 078,63грн, 3% річних у розмірі 392,19грн та втрати від інфляції 565,00грн, а всього 96 844,54грн.

Суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Отже, вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи.

Інші доводи відповідача спростовуються встановленими вище судом обставинами та наявними в матеріалах справи доказами.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд враховує таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

12 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рассвет" (довіритель, позивач) та Адвокатом Щербачовим Андрієм Петровичем (повірений) укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 35).

За умовами пункту 1.1 договору довіритель доручає, а повірений зобов`язується здійснювати від імені довірителя наступні дії: представництво/захист інтересів і надання правової допомоги, в тому числі консультування з усіх цивільних, господарських, кримінальних та адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення за позовами довірителя, а також у справах де останній виступає як заявник, стягувач, боржник, третя особа або заінтересована особа, володілець майна, власник майна, третя особа, стосовно майна якої вирішується питання про арешт, з усіма правами, наданими законом.

Повірений зобов`язується виконувати дане йому доручення відповідно до вказівок довірителя і в його інтересах (п. 1.2 договору).

За угодою сторін за надання послуг за цим договором повіреному встановлена винагорода, сума якої становить 20 000,00грн (двадцять тисяч гривень 00коп.) (п. 3.1 договору).

Розрахунок між сторонами проводиться, в порядку авансування та під час виконання доручення залежно від об`єму і строків виконаних доручень на підставі додаткових угод сторін до договору (п. 3.2 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту повного виконання повіреним доручення довірителя (п. 5.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою без зауважень та заперечень до нього.

Доказів оплати позивачем послуг, наданих йому адвокатом у межах вказаного договору, на момент розгляду справи не надано.

Втім, за змістом пункту 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Зазначений висновок відповідає висновку Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Доказом повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у справі є: договір про надання правової допомоги від 12.02.2024; ордер серії АЕ №1196466 від 12.02.2024. Статус адвоката Щербачова Андрія Петровича підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №23 від 20.05.2014 (а.с. 35-37).

Позивач просить стягнути з відповідача суму витрат понесених на правову допомогу адвоката у розмірі 20000,00грн.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI, представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст.123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Частина друга та третя статті 126 ГПК України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див. також, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Наведені вище положення ГПК є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто встановлене ними нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування у правозастосовчій діяльності.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Відповідач заперечення проти заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу не надав.

Проаналізувавши надані позивачем документи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, господарський суд вважає, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яка є обґрунтованою у цій справі складає 10000,00 грн. Зазначена сума і підлягає розподілу.

Оскільки за результатом розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 6 878,82грн (96 844,54грн * 10 000,00грн/ 140 786,58грн).

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №281 від 09.02.2023 (а.с. 41). Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 47).

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 2 082,91грн (96 844,54грн * 3028,00грн/ 140 786,58грн).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвет" до Фізичної особи-підприємцем Уварової Катерини Сергіївни про стягнення 140 786,58грн - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємцем Уварової Катерини Сергіївни (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвет" (ідентифікаційний код 21882056; вул. Соборності, буд. 8, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50093) основний борг у розмірі 91808,72грн (дев`яносто одна тисяча вісімсот вісім гривень 72коп.), пеню у розмірі 4 078,63грн (чотири тисячі сімдесят вісім гривень 63коп.), 3% річних у розмірі 392,19грн (триста дев`яносто дві гривні 19коп.), втрати від інфляції 565,00грн (п`ятсот шістдесят п`ять гривень 00коп., витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 082,91грн (дві тисячі вісімдесят дві гривні 91коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 878,82грн (шість тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень 82коп.), видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 15.04.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва