Рішення

від 10.04.2024 по справі 906/118/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/118/24

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Прядко О.В.,

секретар судового засідання: Толстокарова І.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Потійчук О.В. - ордер серія АМ №1057901 від 26.02.2024;

від відповідача: Сахнюк Ю.О. - довіреність №16 від 26.01.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"

до Коростишівського міського комунального підприємства "Водоканал"

про стягнення 2035222,79 грн

Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Коростишівського міського комунального підприємства "ВОДОКАНАЛ" про стягнення 2035222,79 грн заборгованості за спожиту електричну енергію.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на закупівлю електричної енергії №50-Т від 28.12.2022 в частині сплати коштів за надані послуги з постачання електричної енергії за липень - листопад 2023 року.

Ухвалою суду від 29.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.02.2024.

13.02.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 09.02.2024 №26, у якому останній зазначив, що через ряд незалежних від нього причин фінансовий стан підприємства значно погіршився, що призвело до неможливості здійснювати поточні платежі та накопичення заборгованості не лише за постачання електроенергії, а й по інших роботах та послугах. За рахунок власних обігових коштів, які підприємство отримує в результаті господарської діяльності, відсутня фінансова можливість сплатити заборгованість за спожиту електроенергію, оскільки їх не вистачає навіть для покриття поточних витрат, без яких підприємство не матиме змоги надавати послуги споживачам. Тарифи, згідно яких підприємство надає споживачам послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, були затверджені ще у 2021 році і на теперішній час відшкодовують витрати (які вже зведені до максимально можливого мінімуму) лише на 60%, ціни на складові тарифів (матеріали, комплектуючі, ПММ, електроенергія та супутні послуги, мінімальна заробітна плата) постійно зростають, а тарифи на послуги залишаються на даний час незмінними. Стягнення заборгованості можливо проводити лише у примусовому порядку шляхом подання заяви до суду та виконавчого документа до виконавчої служби, такий процес є довготривалим, а заборона, яка донедавна діяла на відключення від послуг недобросовісних споживачів, ускладнювала вплив на таких осіб, що сприяло накопиченню боргів, тому значно погіршилась платіжна дисципліна споживачів. Також негативно на фінансовий стан підприємства впливає стягнення у примусовому порядку ГУ ДПС у Житомирській області податкової заборгованості з розрахункового рахунку в банку, тому підприємство не має можливості самостійно в повному обсязі розпоряджатися власними коштами та спрямовувати їх на оплату послуг електропостачання. З квітня 2023 року повністю відсутнє дофінансування з місцевого бюджету на фінансову підтримку підприємства, а також не виділяються кошти на відшкодування різниці між цінами і затвердженими тарифами. Неодноразово направлялися звернення до Коростишівської міської ради з проханням виділити кошти для фінансової підтримки підприємства, відшкодування різниці в тарифах, що дало б можливість оплати борги перед постачальниками, але кошти на даний час виділено не було (а.с.46-56).

26.02.2024 до суду від відповідача надійшла заява від 26.02.2024 №35 про відстрочення та розстрочення виконання зобов`язання згідно договору на закупівлю електричної енергії №50-Т від 28.12.2022, у якій останній просив з метою уникнення банкрутства підприємства, яке є об`єком критичної інфраструктури, відстрочити виконання зобов`язання за договором терміном на один рік та розстрочити виконання зобов`язання на умовах сплати суми боргу у розмірі 2035222,79 грн протягом одного року рівними частинами. В обґрунтування вказаної заяви відповідач зазначив, що перебуває у скрутному фінансовому становищі і переживає складні часи внаслідок неналежної оплати споживачами наданих послуг, різниці між цінами та тарифами на водопостачання, значної дебіторської заборгованості фізичних та юридичних осіб, наявності податкового боргу, який стягується в примусовому порядку, а також у зв`язку з карантинними заходами в економіці держави і забороною припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг, нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі, а тому не має можливості сплатити всю суму відразу і в повному обсязі, а примусове стягнення може призвести до зупинення господарської діяльності підприємства, що спричинить додаткове фінансове навантаження для відповідача та неможливість виконувати покладені на нього завдання (а.с.57-68).

У засіданні суду 26.02.2024 представник відповідача подав заяву про визнання позову ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення 2035222,79 грн у повному обсязі (а.с.70).

Ухвалою суду від 26.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/118/24 до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 10.04.2024.

05.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення від 05.04.2024, згідно з якими останній просив відмовити у задоволенні заяви відповідача про відстрочення та розстрочення виконання зобов`язання, посилаючись на те, що позивач, як і відповідач, відноситься до категорії підприємств критичної інфраструктури, а тому стягнення задоволеної суми є важливим для діяльності позивача як постачальника електричної енергії задля отримання населенням та юридичними особами Житомирської області життєво-необхідної електричної енергії. Із введенням воєнного стану в Україні позивачу заборонено нараховувати споживачам штрафні санкції, проводити відключення критично важливих об`єктів від постачання електричної енергії та інше, що, у свою чергу, призвело до низького рівня проплат за спожиту електричну енергію і неабияк вплинуло на фінансовий стан позивача. Позивач також зазначив, що зобов`язаний завчасно купувати електричну енергію на різних сегментах ринку та розраховуватися з іншими учасниками ринку, як правило, шляхом попередньої оплати або планових платежів, і така розбіжність між розрахунковими періодами викликає гострий дефіцит обігових коштів, тягне подальші претензії щодо невиконання договірних зобов`язань. Враховуючи те, що побутові споживачі, бюджетні та комунальні установи, здійснюють оплату за електроенергію в місяці, наступному за місяцем її споживання, у енергопостачальника постійно виникає потреба в додатковому оборотному капіталі. Позивач, здійснюючи свою господарську діяльність з постачання електричної енергії споживачам усіх рівнів, в тому числі населенню, наділене державою спеціальними правами і обов`язками як постачальник універсальної послуги на території Житомирської області. Непроведення завчасної закупівлі електричної енергії може призвести до унеможливлення забезпечення споживачів безперебійним та надійним постачанням електричної енергії, що є недопустимим в рамках законодавчих вимог. За таких обставин позивач перебуває в умовах постійного дефіциту обігових коштів, що становить загрозливу ситуацію для роботи постачальника, який повинен щоденно закуповувати електроенергію на потреби населення та підприємств області. Окрім того, позивач вважає, що відповідач не надав беззаперечних доказів виняткових обставин, які надали б йому право на відстрочку та розстрочку виконання грошових зобов`язань згідно договору (а.с.77-80).

05.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення до вищевказаних заперечень витягу з наказу Міністерства енергетики України від 22.01.2024 №28 (а.с.81-85).

10.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі від 10.04.2024 в обґрунтування заяви про відстрочення та розстрочення виконання зобов`язання, згідно з якими відповідач стверджує, що відстрочення виконання рішення терміном на один рік надасть йому можливість акумулювати кошти для подальшого реального виконання судового рішення; підприємству необхідний час для проведення роботи по стягненню дебіторської заборгованості шляхом відключення від послуг недобросовісних споживачів, які мають заборгованість за спожиті послуги, що є технічно складним процесом, особливо в осінньо-зимовий період, а на даний час такі заходи є можливість застосовувати. Відповідач визнає наявність обов`язку виконання судового рішення у даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, а навпаки шукає способи погашення заборгованості перед позивачем, однак не має змоги виконати рішення суду негайно у зв`язку з несприятливою фінансовою ситуацією на підприємстві, в економіці держави, воєнним станом та прийнятими у зв`язку з цим законодавчими змінами щодо оплати житлово-комунальних послуг. Відстрочення виконання рішення суду у майбутньому надасть можливість відповідачу акумулювати необхідну грошову суму та самостійно здійснити погашення заборгованості без негативного впливу на діяльність та фінансовий стан підприємства (а.с.86-99).

У судовому засіданні 10.04.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі; щодо заяви відповідача про відстрочення та розстрочення виконання зобов`язання за договором заперечив та просив відмовити у її задоволенні.

Представник відповідача визнав позов у повному обсязі, проти його задоволення не заперечив, при цьому просив задовольнити заяву про відстрочення та розстрочення виконання зобов`язання згідно договору від 26.02.2024 №35 з у рахуванням обставин, викладених у цій заяві та додаткових поясненнях від 10.04.2024.

10.04.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

28.12.2022 між ТОВ «ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», що діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, затвердженої постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №429, (постачальник, позивач) та Коростишівським міським комунальним підприємством «ВОДОКАНАЛ» (споживач, відповідач) укладено договір на закупівлю електричної енергії №50-Т (далі - договір) (а.с.7-11).

За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб об`єктів споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.3.1 договору).

Для цілей Закону України «Про публічні закупівлі» предмет закупівлі за цим договором відноситься до ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія) (п.3.2 договору).

Згідно з п.п.3.5. 3.6 договору, період постачання електричної енергії за цим договором: по 31 грудня 2023 року включно. Обсяг закупівлі за цим договором становить 2760000 кВт/год.

Відповідно до п.5.1 договору, ціна цього договору становить 12306199,68 грн, у т.ч. з ПДВ 2051033,28 грн. Здійснення оплати відбувається після фактичного споживання/отримання товару у 100% розмірі на підставі надісланого рахунку та акту приймання-передачі товару для оплати. Обсяги споживання товару підтверджуються складеним сторонами актом приймання-передачі товару. Оплата акту приймання-передачі товару постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк 20 календарних днів з моменту отримання акту приймання-передачі товару споживачем.

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 1 до цього договору (п.5.2 договору).

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (п.5.3 договору).

Пунктом 5.4 договору передбачено, що ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках, актах приймання-передачі товару про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.

За змістом п.п.5.5, 5.6 договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору.

Згідно з пп.1 п.6.2 договору, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем договірних величин споживання електричної енергії (додаток №2 до договору) та укладається на строк по 31.12.2023 включно, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.15.1 договору).

Відповідно до комерційної пропозиції (додаток 1 до договору), ціна на електричну енергію становить 4,458768 грн з ПДВ та тарифом передачі та включає: 3,370000 грн ціна ел.енергії; 0,345640 грн ціна передачі; 0,743128 грн ПДВ. Здійснення оплати відбувається після фактичного споживання/отримання товару у 100% розмірі на підставі надісланого рахунку та акту приймання-передачі товару для оплати. Обсяги споживання товару підтверджуються складеним сторонами актом приймання-передачі товару. Оплата акту приймання-передачі товару постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк 20 календарних днів з моменту отримання акту приймання-передачі товару споживачем. Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його оплати: по закінченню розрахункового місяця постачальник до 5 числа наступного за розрахунковим надає споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електричну енергію у попередньому місяці. Термін оплати рахунка 20 календарних днів (а.с.12).

У додатку 2 до договору сторони погодили договірні величини споживання електричної енергії та згідно заяви-приєднання (додаток 3 до договору) з 01.01.2023 відповідачу надавалися послуги з електропостачання за узгодженими точками комерційного обліку за об`єктами споживача (а.с.12 на звороті, 13-14).

Так, за період з липня до листопада 2023 року позивач поставив відповідачу електричну енергію на суму 526472,93 грн у липні 2023 року, на суму 578972,68 грн у серпні 2023 року, на суму 583660,43 грн у вересні 2023 року, на суму 610969,64 грн у жовтні 2023 року, на суму 641620,04 грн у листопаді 2023 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі, та виставив відповідні рахунки на оплату за електричну енергію №12879, №09-0007-0350/8/1, №09-0007-0350/9/1, №09-0007-0350/10/1, №09-0007-0350/11/1 (а.с.15-24).

Згідно розрахунку заборгованості по спожитій електричній енергії, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат згідно з платіжними інструкціями №482 від 14.08.2023 на суму 72722,68 грн, №488 від 17.08.2023 на суму 50000,00 грн, №503 від 22.08.2023 на суму 50000,00 грн, №510 від 24.08.2023 на суму 100000,00 грн, №517 від 28.08.2023 на суму 100000,00 грн, №525 від 30.08.2023 на суму 100000,00 грн, №526 від 31.08.2023 на суму 40000,00 грн, №549 від 14.09.2023 на суму 50000,00 грн, №554 від 18.09.2023 на суму 36472,93 грн, №556 від 19.09.2023 на суму 50000,00 грн, №566 від 22.09.2023 на суму 50000,00 грн, №569 від 26.09.2023 на суму 100000,00 грн, №590 від 29.09.2023 на суму 50000,00 грн, №591 від 29.09.2023 на суму 30000,00 грн, №618 від 16.10.2023 на суму 100000,00 грн (а.с.29-36), за відповідачем утворилась заборгованість на загальну суму 2035222,79 грн (а.с.37).

З огляду на викладене та з метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач направив на адресу відповідача лист-претензію №333 від 26.12.2023 з проханням протягом 10 робочих днів вирішити питання погашення заборгованості за спожиті послуги з електропостачання в повному обсязі (а.с.27-28, 25-26).

Листом від 12.01.2024 №10 відповідач повідомив позивачу, що перебуває у скрутному фінансовому становищі, у зв`язку з чим на даний час не має можливості погасити заборгованість у повному обсязі у встановлений позивачем десятиденний строк, а тому просив розстрочити заборгованість терміном на 30 місяців зі щомісячною сплатою боргу у розмірі 67840,76 грн; при покращенні фінансового становища та виділенні коштів з місцевого бюджету заборгованість буде погашена достроково (а.с.54-55).

Позивач не погодився на розстрочення заборгованості терміном на 30 місяців зі щомісячною сплатою боргу у розмірі 67840,76 грн починаючи з січня 2024 року.

Оскільки відповідач не виконав зобов`язання зі сплати коштів за спожиту електричну енергію в установлені договором строки та у повному обсязі, позивач з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).

Положеннями ст.ст.626, 627, 628, 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини з постачання електричної енергії.

Статтею 714 ЦК Українивизначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. 1.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 за № 312 (далі - ПРРЕЕ), на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

За п.1.2.7 ПРРЕЕ, постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Пунктами 4.1, 4.5 ПРРЕЕ передбачено, що розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів. Споживач, який купує електричну енергію відповідно до умов договору в електропостачальника, здійснює оплату за виставленим електропостачальником рахунком виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання цього електропостачальника в одному з уповноважених банків.

Згідно з п.4.12 ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку (п.4.13 ПРРЕЕ). Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу (п.4.14 ПРРЕЕ).

За змістом п.4.21 ПРРЕЕ, оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно із строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.

Згідно з п.п.5.2.1, 5.5.5 ПРРЕЕ, електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів, а споживач електричної енергії зобов`язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів), сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з липня до листопада 2023 року позивач передав, а відповідач отримав і спожив електричну енергію на загальну суму 3014418,40 грн, здійснивши при цьому часткову оплату в сумі 979195,61 грн, а відтак в останнього утворилась заборгованість у розмірі 2035222,79 грн.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України, ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Доказів сплати відповідачем коштів за надані позивачем послуги з постачання електричної енергії згідно договору на закупівлю електричної енергії №50-Т від 28.12.2022 за спірний період на суму 2035222,79 грн матеріали справи не містять. Викладені обставини визнаються і не заперечуються відповідачем (а.с.70).

Згідно з п.1 ч.2ст.46 ГПК України, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Оскільки визнання позову відповідачем у даному випадку не суперечить закону і не порушує права та інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про задоволення позову, відповідно до ч.4ст.191 ГПК України.

З підстав наведеного, оцінивши з огляду на положення ст.ст.73-74, 76-79, 86 ГПК України наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, заявлені відповідно до чинного законодавства та підтверджуються наявними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Дослідивши заяву відповідача від 26.02.2024 №35 про відстрочення та розстрочення виконання зобов`язання згідно договору на закупівлю електричної енергії №50-Т від 28.12.2022 та заперечення позивача з приводу її задоволення, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з приписами ч.ч.1, 3, 4, 5 ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Також п.7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення та розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Таким чином відстрочити чи розстрочити виконання судового рішення суд може лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим. При цьому відстрочення та розстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду.

Суд зазначає, що скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього дебіторської заборгованості та податкового боргу, який стягується у примусовому порядку, недостатність коштів від господарської діяльності на покриття усіх витрат є результатом господарської діяльності відповідача як самостійного суб`єкта господарювання, а тому вказані обставини не є безумовними самостійними та достатніми підставами для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення.

Обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у певний час і можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим, однак відповідачем не обґрунтовано доцільності відстрочення виконання зобов`язання на один рік та розстрочення такого виконання протягом одного року рівними частинами, не надано доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості в майбутньому (саме у вказаний ним період) виконати рішення суду у цій справі.

Належність відповідача до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, не підтверджує наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, що є необхідним для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, та підлягає доказуванню з урахуванням положень ст.ст.73-80 ГПК України.

Суд зауважує, що економічні процеси та воєнний стан у державі впливають на фінансову діяльність не лише відповідача, а й позивача, тобто сторони перебувають у рівних умовах; у даній справі позивачем заявлено до стягнення лише суму основного боргу і останній правомірно розраховує на її отримання задля здійснення своєї господарської діяльності, що, у свою чергу, впливає і на його фінансовий стан.

Для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, а ч.2 ст.193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з дотриманням балансу інтересів сторін.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" від 28.07.1999).

За наведеного, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, врахувавши принципи розумності, справедливості та баланс інтересів обох сторін, суд не вбачає правових підстав для відстрочення та розстрочення виконання судового рішення, а відтак заява відповідача від 26.02.2024 №35 є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідач не позбавлений права на звернення до суду із заявою в порядкуст.331 ГПК України за наявності доказів існування підстав для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення у даній справі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.123 ГПК України,судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п.2 ч.1ст.129 ГПК України,судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при поданні позову сплатив судовий збір у розмірі 30528,34 грн, згідно з платіжним дорученням №107 від 12.01.2024 (а.с.4).

Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, позивач, відповідно до ч.1ст.130 ГПК України та ч.3ст.7 Закону України "Про судовий збір", має право на повернення з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 15264,17 грн після подання відповідного клопотання. Оскільки таке клопотання від позивача не надходило, суд позбавлений можливості вирішити питання про повернення судового збору у цьому рішенні.

Разом із тим, в силу приписів ст.129 ГПК України, решта суми судового збору у розмірі 15264,17 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Коростишівського міського комунального підприємства "ВОДОКАНАЛ" (пров. Назаренка, буд. 6, м. Коростишів, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12501, код ЄДРПОУ 20417222) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" (майдан Перемоги, буд. 10, м. Житомир, Житомирська обл., 10003, код ЄДРПОУ 42095943) 2035222,79 грн заборгованості за договором на закупівлю електричної енергії №50-Т від 28.12.2022 та 15264,17 грн судового збору.

3. У задоволенні заяви відповідача від 26.02.2024 №35 про відстрочення та розстрочення виконання зобов`язання згідно договору на закупівлю електричної енергії №50-Т від 28.12.2022 відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.04.24

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1 - у справу;

2,3 -- сторонам до їх ел.кабінетів.