Рішення

від 05.04.2024 по справі 911/81/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.04.2024Справа № 911/81/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ІМПЕРІЯ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РУКАРГО»

про стягнення 37 767,92 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ІМПЕРІЯ» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «РУКАРГО» про стягнення 26000,00 грн. вартості перевезення за договором № 801 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 14.12.2020 р., 7306,00 грн. - інфляційних втрат, 1433,92 грн. - 3% річних та витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором №801 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 14.12.2020 р. в частині оплатив вартості послуг.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.01.2024 вказану позовну заяву передано за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/81/24, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

19.02.2024 в системі «Електронний суд» відповідачем було сформовано відзив на позову заяву, в якому проти позову заперечено з посиланням на те, що позивачем не надано належних доказів надання послуг за договором № 801 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 14.12.2020, відсутні докази направлення оригіналів документів. Окрім того, просив суд застосувати позовну давність, визначена п.5 ст. 315 ГК України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ІМПЕРІЯ» (далі - позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РУКАРГО» (далі - відповідач, експедитор) укладено договір № 801 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого перевізник від свого імені та за рахунок експедитора зобов`язався надати транспортно-експедиційні послуги по організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міському, міжміському та міжнародному сполученні.

За умовами п. 2.1 договору №801, перевізник організовує перевезення вантажів на підставі письмових замовлень на надання послуг з організації вантажних перевезень автомобільним транспортом в межах України або в міжнародному сполученні, підписаних уповноваженим замовника.

Ціни на послуги згідно п. 4.3 договору узгоджуються сторонами в заявках і вказуються у рахунках-фактурах перевізника.

Договір відповідно до п. 8.1 діє з моменту підписання і до моменту розірвання його однією із сторін, про що повинно бути письмово повідомлено другій стороні не пізніше ніж за тридцять днів до дати розірвання при умові, що всі зобов`язання, взяті на себе експедитором та виконавцем згідно даного договору, виконані в повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи, сторонами у справі погоджено наступні заявки:

№ 801896 від 15.02.2022 про перевезення вантажу за маршрутом м. Бровари-м. Луцьк, вартість послуг зазначена 6 500,00 грн;

№801910 від 08.02.2022 про перевезення вантажу за маршрутом м. Бровари-м. Луцьк, вартість послуг становить 6 500,00 грн.;

№801932 від 15.02.2022 про перевезення вантажу за маршрутом м. Бровари-м. Луцьк, вартість послуг становить 6 500,00 грн.;

№801943 від 16.02.2022 про перевезення вантажу за маршрутом м. Бровари-м. Луцьк, вартість послуг становить 6 500,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги по організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, однак відповідач не здійснив оплату за надані послуги. Заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «РУКАРГО» перед позивачем становить 26 000,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ІМПЕРІЯ» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору № 801 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 14.12.2020 року між сторонами згідно з пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

За умовами частини 1 статті 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Для з`ясування наведених питань, а відтак і правильного вирішення спору суду в межах наданих йому повноважень процесуальним законом належало було дослідити умови укладеного між сторонами договору, якими опосередковувалися спірні правовідносини, зміст доказів наданих сторонами, доказів на підтвердження своїх аргументів щодо позову, і на підставі цього встановити наявність (відсутність) підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором № 801 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 14.12.2020 р.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Brualla Gomez de La Torre v. Spain» від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються. Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

За умовами пункту 4.1 договору перевізник виконує визначені договором послуги за плату і за рахунок експедитора. Вартість послуг транспортного експедирування складається з вартості послуг виконавця, вартості транспортування (включаючи послуги, пов`язані з перевезенням вантажу), вартості додаткових послуг.

В якості доказів, що підтверджують надання транспортно-експедиційних послуг за договором № 801 позивач до позовної заяви долучив акти здачі-прийняття робіт №РНа-000139 від 17.02.2022 на суму 6 500, 00 грн., №РНа-000126 від 16.02.2022 на суму 6 500, 00 грн., №РНа-000110 від 09.02.2022 на суму 6 500, 00 грн., №РНа-000133 від 17.02.2022 на суму 6 500, 00 грн., рахунки-фактури №СФ-0000135 від 16.02.2022 на суму 6 500, 00 грн., №СФ-0000141 від 17.02.2022 на суму 6 500, 00 грн.

Суд звертає увагу, що надані акти здачі-прийняття робіт суд не може визнати належними доказами виконання позивачем умов договору, оскільки складені в односторонньому порядку лише позивачем, зі сторони відповідача вказані акти не підписані та не погоджені, доказів їх надіслання на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «РУКАРГО» матеріали справи не містять та суду не надано.

Належних доказів надання транспортно-експедиційних послуг за договором № 801 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 14.12.2020 р., матеріали справи не містять та суду не надано.

Окремо слід зазначити, що долучена позивачем до позовної заяви товарно-транспортна накладна №Р4649 від 15.02.2022 жодним чином не підтверджує виконання позивачем умов договору №801, оскільки не стосується предмету даного спору, тоді як замовником в ній значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «Орієнтир-Буделемент».

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Умовами договору №801 передбачено, що експедитор перераховує на рахунок перевізника повну вартість послуг по організації перевезень протягом чотирнадцяти банківських днів з моменту отримання належним чином оформленої товарно-транспортної накладної (CMR, ТТН) накладної, податкової накладної, акта виконаних робіт та рахунку на оплату, якщо інше не вказано в заявці.

Доказів надіслання на адресу відповідача документів, передбачених умовами договору, матеріали справи не містять та суду не надано.

З огляду на наведене, суд погоджується з твердженням відповідача, наведеним у письмовому відзиві щодо відсутності доказів направлення йому оригіналів документів.

Таким чином, встановити достовірність надання послуг позивачем за договором №801 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 14.12.2020 р. відповідачу на суму 26 000, 00 грн. не вбачається можливим.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в порушення вищезазначених норм чинного законодавства України позивачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту надання послуг перевезення у відповідності до умов договору № 801 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 14.12.2020 р. Саме з вказаних первинних доказів суд може встановити наявність чи відсутність підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги.

Враховуючи, що позивач у встановленому законом порядку не довів належними і допустимими доказами наявності тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, у позові Товариства з обмеженою відповідальнністю «ТРАНС-ІМПЕРІЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «РУКАРГО» про стягнення 26 000,00 грн. слід відмовити.

Оскільки вимоги про стягнення 7306,00 грн. інфляційних втрат, 1433,92 грн. 3% річних є похідними від основного зобов`язання, суд відмовляє у задоволенні зазначених вимог у зв`язку з їх необгрунтованістю.

При цьому, у відзиві на позовну заяву Товариством з обмеженою відповідальністю «РУКАРГО» заявлено про застосування строків позовної давності.

Так, згідно із статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Порядок визначення початку перебігу позовної давності врегульовано статтею 261 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Водночас, за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відтак, оскільки судом було встановлено недоведеність та необґрунтованість позовних вимог та відсутність порушення законних прав чи охоронюваних інтересів позивача, підстави для застосування строків позовної давності у даному випадку відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано15.04.2024 (після виходу з відпустки).

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА