Рішення

від 16.04.2024 по справі 910/20017/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2024Справа № 910/20017/23

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва (03150, місто Київ, вул. Антоновича, будинок 107) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАП-С" (03150, місто Київ, вул.Велика Васильківська, будинок 55) про стягнення 391 317,56 грн.,

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.12.2023 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Голосіївської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАП-С" про стягнення 391 317,56 грн та була передана 02.01.2024 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ по місту Києву, позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАП-С» (далі - товариство, відповідач, орендар) 26.11.2019 укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 8596 (далі - договір).

За умовами вказаного договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 379,80 кв. м (на нульовому поверсі (рівні) будівлі), розміщене за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 55 (п. 1.1. договору).

РВ ФДМУ по місту Києву звернулось з листом від 06.07.2023 № 30-10/4539 до Голосіївської окружної прокуратури міста Києва відповідно до якого вказало, що станом на листопад 2023 року у ТОВ «КАП-С» виникла заборгованість з орендної плати - 328 717,17 грн., інфляційні витрати -7 228,29 грн., пеня - 55 372,10 грн.

Про необхідність сплати заборгованості Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву повідомлено відповідача.

З огляду на вищевикладене прокурор просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАП-С» на користь Державного бюджету України 391 317,56 грн., з яких 328 717,17 грн. - заборгованість з орендної плати, 7 228,29 грн. - інфляційні втрати, 55 372,10 грн. - пеня.

Ухвалою суду від 04.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

09.02.2024 від представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшли пояснення відповідно до яких представник просив позов задовольнити з огляду на наступне.

З червня 2020 року по вересень 2022 року орендар був звільнений від сплати орендної плати, враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», яким передбачено, що на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 вересня 2022 року за договорами оренди державного майна чинними станом на 24 лютого 2022 року, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно ,розміщене на території м. Києва (крім адміністративно-територіальних одиниць на визначених територіях).

В подальшому на підставі абз. 4 п. 4 вищевказаної постанови від 27.05.2022 №634, Товариству з жовтня 2022 року по серпень 2023 року нараховувалась орендна плата у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації).

Регіональне відділення листом від 06.03.2023 № 30-06/1657 повідомило Товариство, що станом на 01.03.2023 за Договором оренди значиться заборгованість з орендної плати в розмірі 33 123,30 грн. та пеня в розмірі 725,99 грн.

Про необхідність сплати заборгованості до державного бюджету Регіональне відділення неодноразово повідомляло Відповідача (листи від 06.03.2023 №30-06/1657, від 16.05.2023 №30-05/3469).

Проте як вказує представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву Орендар жодних дій для погашення заборгованості за Договором так і не виконав. Заборгованість перед державним бюджетом не сплачена.

04.03.2024 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано відзив на позовну заяву відповідно до якого представник просив залишити позовну заяву без розгляду у випадку встановлення судом у Керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва відсутності процесуальної дієздатності та/або позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати. У задоволенні позову просив відмовити з огляду на наступне.

Через військову агресію російської федерації проти України та введення воєнного стану, вільний доступ до орендованого приміщення фактично був заблокований та можливий виключно через жорсткий пропускний контроль воєнізованої охорони та попереднім, тривалим погодженням з повною ідентифікацією кожної особи, що виявила бажання потрапити на територію стратегічного об`єкту - НСК «Олімпійський».

Окрім того відповідач звертає увагу суду, що приміщення надано в оренду для розміщенням закладу освіти, що передбачало, перш за все, забезпечення вільного доступу на територію значної кількості третіх осіб, які задіяні в процесі надання освітніх послуг або виявили бажання отримати вказані послуги, які надаються Товариством.

Відповідач зазначив, що ТОВ «КАП-С» майже повністю призупинило здійснення господарської діяльності (першочергово у зв`язку із необхідністю збереження життя та здоров`я співробітників), а тому була відсутня будь-яка можливість виконувати зобов`язання, щодо сплати орендної плати.

Згідно Листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 підтверджено, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/ обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

З огляду на викладене відповідач вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КАП-С" не несе відповідальності та правових наслідків за порушення зобов`язань через обставини непереборної сили, які описані вище та перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку з введенням воєнного стану через повномасштабне вторгнення країни-агресора. Обставини, які виникли у зв`язку з війною безпосередньо впливають на можливість Товариства вчасно виконувати свій обов`язок за Договором.

Крім цього, відповідач зазначає, що Товариство здійснювало погашення заборгованості по Договору, так згідно платіжної інструкції № 92 від 13 жовтня 2023 року Товариство перерахувало Орендодавцю 79 000,00 грн, згідно платіжної інструкції № 94 від 15 листопада 2023 року - 60 000, 00 грн.

Також представником вважає, що прокурором не вірно визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах та відповідно безпідставно подано позов в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву.

11.03.2024 через канцелярію суду від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідно до якої прокурор просить задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Тобто законодавством та умовами договору оренди чітко встановлено обов`язок орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування майном до його повернення орендодавцю за актом приймання-передачі, у строки та у розмірі, визначені договором оренди та відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

У зв`язку із повномасштабним вторгненням російської федерації Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», відповідно до якої на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30.09.2022, за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене, зокрема і на території міста Києва, у зв`язку з чим відповідач з червня 2022 року по вересень 2022 року був звільнений від сплати орендної плати за користування нерухомим державним майном.

З жовтня 2022 року по серпень 2023 року, на підставі абз. 4 п. 4 вищевказаної постанови, товариству нараховувалась орендна плата у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації).

При цьому як вказує прокурор, в умовах воєнного стану, при звільненні та зменшенні орендної плати орендодавцям державного майна на території міста, при необхідності збереження економічної стійкості країни, відповідачем не виконуються свої зобов`язання щодо своєчасного та повного внесення плати за користування державним майном, що унеможливлює передачу цього майна іншому - добросовісному орендарю, чим позбавляє Державу можливості отримувати відповідний прибуток від використання цього майна.

Крім того, щодо доводів представника відповідача щодо несплати заборгованості у зв`язку із неможливістю використовувати орендовані приміщення та здійснювати господарську діяльність, прокурор зазначає, що відповідач надалі продовжує орендувати вищевказане приміщення, розірвання договору № 8596 від 26.11.2019, на підставі вищевказаних доводів, відповідачем не ініційовано, що свідчить про ухилення відповідача виконувати договір оренди в частині сплати орендної плати.

В частині суми заборгованості прокурор вказує, що Регіональним відділенням в листі від 22.11.2023 за № 30-10/7622 повідомлено прокуратуру, що станом на 20.11.2023, тобто з урахуванням всіх сплат (зазначено у розрахунку заборгованості з орендної плати та інфляційних збитків, яка долучена до позову), заборгованість відповідача за оренду державного майна становить 391 317,56 грн, з яких 328 717,17 грн - заборгованість з орендної плати, 7 228,29 грн - інфляційні втрати, 55 372,10 грн - пеня, яка і стягується прокуратурою в інтересах Регіонального відділення в судовому порядку.

В частині наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву у спірних правовідносинах прокурор вказує, що верховний суд дотримується однозначної позиції про те, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України Фонд державного майна України, його регіональні відділення є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, що діяла на момент укладення договору) орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в чинній редакції) орендодавцями є Фонд державного майна України - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить закладам вищої освіти та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна).

Згідно з п. 1 «Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву», затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.04.2023 № 712 (далі - Положення), Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

Пунктом 3 Положення визначено, що завдання регіонального відділення є реалізація повноважень Фонду державного майна України, зокрема у сфері оренди державного майна.

У сфері оренди державного майна регіональне відділення, зокрема, здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням, та договорах оренди, укладених підприємствами, організаціями, установами, розмір орендної плати по яких погоджений регіональним відділенням (п. 5.3 Положення).

Тобто органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є саме Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, яке має повноваження контролювати виконання орендарями своїх обов`язків за договорами оренди державного майна, а тому прокуратурою вірно визначено уповноважений орган, в інтересах якого подано позов.

13.03.2024 від прокурора на адресу суду надійшли пояснення відповідно до яких останній зазначив, що виходячи з аналізу статті 617 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України, звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до змін, внесених Постановою КМУ від 13.01.2023 № 14, місто Київ виключено із переліку територій можливих бойових дій. Також для м. Києва дату завершення активних бойових дій змінено з 10.08.2022 на 30.04.2022.

Окрім листа Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 представником відповідача не надано жодних належних доказів на підтвердження того факту, що унеможливило виконання зобов`язання по договору.

Крім того, відповідач і надалі продовжує орендувати вищевказане приміщення, розірвання договору № 8596 від 26.11.2019, на підставі вищевказаних доводів, відповідачем не ініційовано, що свідчить про ухилення відповідача виконувати договір оренди в частині сплати орендної плати.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

26.11.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ по місту Києву, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАП-С» (далі - товариство, орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 8596 (далі - договір).

За умовами п. 1.1 договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлові приміщення загальною площею 379,80 м2 (на 0-му поверсі (рівні) будівлі), розміщене за адресою: 03150, м. Київ,| вул. Велика Васильківська, 55, реєстровий номер 14297707.1.ЛУЮЧЕК043 (далі - Майно), право державної власності на яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Міністерством молоді та спорту України 03.10.2017 року за номером 22722166, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1372994180000, інше речове право (право господарського відання) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за Державним підприємством «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» 03.10.2017 року за номером 22722655, що перебуває на балансі Державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський», код ЄДРПОУ 14297707 (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на « 31» травня 2019 року і становить за незалежною оцінкою 10 975 100,00 грн. (без ПДВ).

Відповідно до п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення приватного закладу освіти.

Пунктом 2.1. договору унормовано, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору, його нотаріального посвідчення та підписання сторонами акту приймання-передавання майна.

Згідно з п. 3.1. договору орендна плата за результатами конкурсу на право оренди майна, за базовий місяць розрахунку серпень 2019 року становить 90 185,49 грн. (без ПДВ).

Розмір орендної плати за перший місяць оренди листопад 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень, жовтень та листопад місяці 2019 року.

У відповідності до п. 3.2. договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п. 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 цього Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати (п. 3.7 договору).

Згідно п. 5.3 договору Орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується «призначення платежу» за зразком який дає Орендодавець листом при укладенні договору оренди).

Пунктом 10.1. договору передбачено, що цей договір укладено строком на 10 (десять) років і він діє з 26.11.2019 до 26.11.2029 включно.

На виконання умов вказаного договору між РВ ФДМУ по місту Києву та відповідачем 26.11.2019 підписано акт приймання-передавання орендованого майна по вул. Великій Васильківській, 55 у місті Києві.

Як вбачається з матеріалів справи, остання містить наступну переписку між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАП-С".

Листом від 08.04.2020 за вих. №08/04-1 та від 05.08.2020 вих. №05/08-01 Товариство з обмеженою відповідальністю "КАП-С" звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву з проханням зупинити нарахування орендної плати за Договором оренди нерухомого майна № 8596 від 26.11.2019 у період з 12 березня по 24 квітня 2020 року та зарахувати наперед сплачену орендну плату за період вимушеної не можливості використання майна пов`язаної встановленням Кабінетом Міністрів України карантинно-обмежувальних заходів з 12 березня по 24 квітня 2020 року в рахунок майбутніх, не сплачених орендних платежів.

Листом від 31.08.2020 №30-06/7212 Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву повідомило відповідача, що з 12.03.2020 та до закінчення карантину орендна плата за договором від 26.11.2019 №8596 не нараховується.

З письмових пояснень Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву останній зазначає, що з квітня 2020 року по травень 2022 року на підставі постанови від 15.07.2020 №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно підчас дії карантину», якою звільнено від орендної плати за користування нерухомим державним майном орендарів, які орендують приміщення для розміщення приватних закладів освіти, а саме: з дати встановлення карантину (з 12.03.2020, згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COV1D-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211) до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», орендодавцем орендна плата відповідача не нараховувалася.

З червня 2020 року по вересень 2022 року орендар також був звільнений від сплати орендної плати, враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», яким передбачено, що на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 вересня 2022 року за договорами оренди державного майна чинними станом на 24 лютого 2022 року, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно ,розміщене на території м. Києва (крім адміністративно-територіальних одиниць на визначених територіях).

В подальшому на підставі абз. 4 п. 4 вищевказаної постанови від 27.05.2022 №634, Товариству з жовтня 2022 року по серпень 2023 року нараховувалась орендна плата у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації).

Вищевикладене зокрема вказано у листі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 06.03.2023 №30-06/1657 надісланого на адресу відповідача.

У листі від 26.05.2023 №30-05/3468 Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву повідомило зокрема відповідача про наявну заборгованість за договором №8596 від 26.11.2019, яка станом на 26.05.2023 складає 177 038,76 грн та пеня у розмірі 12652,16 грн.

З огляду на вищевикладене прокурор просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАП-С» на користь Державного бюджету України 391 317,56 грн., з яких 328 717,17 грн. - заборгованість з орендної плати, 7 228,29 грн. - інфляційні втрати, 55 372,10 грн. - пеня.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Як вбачається з позовної заяви, позов подано керівником Голосіївської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, а позовні вимоги аргументовано несплатою відповідачем орендної плати за користування державним нерухомим майном - нежитлові приміщення загальною площею 379,80 кв. м

В обґрунтування наявності підстав представництва, прокуратурою зазначається про порушення економічних інтересів держави, оскільки метою укладення договору оренди є отримання коштів за надання у строкове платне користування майна, а не безкоштовне його використання орендарем для проведення власної господарської діяльності, після припинення такого договору.

Згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України Фонд державного майна України, його регіональні відділення є орендодавцями цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, що діяла на час укладення договору) та ч. 2 ст. 4 чинного закону, який регулює спірні правовідносини, орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Згідно з п. 1 «Положення про Регіональне від ділення Фонду державного майна України по м. Києву», затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.04.2023 № 712 (далі - Положення), Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

Пунктом 3 Положення визначено, що завдання регіонального відділення є реалізація повноважень Фонду державного майна України, зокрема у сфері оренди державного майна.

У сфері оренди державного майна регіональне відділення, зокрема, здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням, та договорах оренди, укладених підприємствами, організаціями, установами, розмір орендної плати по яких погоджений регіональним відділенням (п. 5.3 Положення).

Отже, органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, яке має право та обов`язок контролювати виконання орендарями своїх обов`язків за договорами оренди державного майна та є стороною укладеного з відповідачем договору оренди.

На виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", при поданні позовної заяви прокурор обґрунтував неналежне здійснення Фондом держмайна захисту інтересів держави.

Голосіївською окружною прокуратурою міста Києва направлений лист №43-10801ВИХ-23 від 15.12.2023 на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву щодо повідомлення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про звернення з позовною заявою до суду в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено обставини, на яких ґрунтуються доводи керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва щодо підстав для представництва держави у суді в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

З огляду на викладене твердження відповідача щодо відсутності процесуальної дієздатності керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва щодо права на звернення до суду в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву не знайшли свого підтвердження.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов вказаного договору 26.11.2019 між РВ ФДМУ по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАП-С" підписано акт приймання-передавання орендованого майна по вул. Великій Васильківській, 55 у місті Києві.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

З долученого прокурором розрахунку заборгованості орендної плати до державного бюджету та інфляційних збитків за відповідачем станом на 20.11.2023 обліковується заборгованість у розмірі 328 717,17 грн.

Відповідач заперечуючи стосовно вказаної заборгованості зазначає, що Товариство здійснювало погашення заборгованості по Договору, так згідно платіжної інструкції № 92 від 13 жовтня 2023 року Товариство перерахувало Орендодавцю 79 000,00 грн, згідно платіжної інструкції № 94 від 15 листопада 2023 року - 60 000, 00 грн.

Разом з тим з зазначеного вище розрахунку заборгованості орендної плати до державного бюджету та інфляційних збитків Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву було враховано вищевказані суми та станом на 20.11.2023 за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 328 717,17 грн.

Будь-яких доказів про сплату вказаної заборгованості в матеріалах справи не міститься.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання в частині сплати орендної плати у розмірі 328 717,17 грн, вимоги прокурора про стягнення суми заборгованості в розмірі 328 717,17 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно заперечень відповідача, що через військову агресію російської федерації проти України та введення воєнного стану, вільний доступ до орендованого приміщення фактично був заблокований та можливий виключно через жорсткий пропускний контроль воєнізованої охорони та попереднім, тривалим погодженням з повною ідентифікацією кожної особи, що виявила бажання потрапити на територію стратегічного об`єкту - НСК «Олімпійський», а оскільки спірне приміщення надано в оренду для розміщенням закладу освіти, що передбачало, перш за все, забезпечення вільного доступу на територію значної кількості третіх осіб, які задіяні в процесі надання освітніх послуг або виявили бажання отримати вказані послуги, які надаються Товариством, відповідач вважає, що не несе відповідальності та правових наслідків за порушення зобов`язань через обставини непереборної сили.

Окрім того відповідач зазначив, що ТОВ «КАП-С» майже повністю призупинило здійснення господарської діяльності (першочергово у зв`язку із необхідністю збереження життя та здоров`я співробітників), а тому була відсутня будь-яка можливість виконувати зобов`язання, щодо сплати орендної плати.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, із 05:30 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України від 06.02.2024 року №49/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Отже, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до травня 2024 року.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також, згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до змін, внесених Постановою КМУ від 13.01.2023 № 14, місто Київ виключено із переліку територій можливих бойових дій. Також для м. Києва дату завершення активних бойових дій змінено з 10.08.2022 на 30.04.2022.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Представником відповідача не надано суду доказів на підтвердження обставин неможливості виконання зобов`язання по договору.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відтак відповідач не був позбавлений можливості розірвати договір оренди №8596. Разом з тим відповідач продовжує орендувати нежитлові приміщення.

З огляду на викладене твердження відповідача, що останній не несе відповідальності та правових наслідків за порушення зобов`язань через обставини непереборної сили не знайшли свого підтвердження.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі -7 228,29 грн. та пені у розмірі - 55 372,10 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою ст. 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою ст. 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491-IV (далі - Закон № 491-IV) визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону № 491-IV).

Положеннями ст. 2 Закону № 491-IV передбачено, що як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру. Водночас вказаною статтею Закону № 491-IV законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок).

Положеннями п. 1 Порядку передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Абзацом другим п. 1-1 Порядку передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону № 491-IV, приписи Порядку та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий п. 4 Порядку).

Умовами ст. 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості оскільки позивачем було невірно обрано початок нарахування, а саме взято 15 число місяця, у той час як п. 3.6 Договору встановлено, що орендна плата перераховується не пізніше 15 числа, відтак 15 число був останній день для здійснення оплати, а також прокурором не враховано дефляцію.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат, а саме в частині 2721,05 грн. В іншій частині нарахування інфляційних витрат слід відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В свою чергу, такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3. 7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 цього Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені,за розрахунком суду вийшло 55372,11 грн.

Оскільки суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в заявленому прокурором розмірі 55372,10 грн.

Як встановлено ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАП-С" (03150, місто Київ, вул.Велика Васильківська, будинок 55, код ЄДРПОУ 41731389) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУК у м. Києві/Шевченківський район/22080300, код отримувача: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку: UA 778999980313020094000026011; КЕКД:22080300) заборгованість з орендної плати у розмірі 328 717 (триста двадцять вісім тисяч сімсот сімнадцять) грн. 17 коп., інфляційні втрати у розмірі 2721 (дві тисячі сімсот двадцять одна) грн. 05 коп., пеня у розмірі 55 372 (п`ятдесят п`ять тисяч триста сімдесят дві) грн. 10 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАП-С" (03150, місто Київ, вул.Велика Васильківська, будинок 55, код ЄДРПОУ 41731389) на користь Київської міської прокуратури (м. Київ, вул. Предславинського, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) судовий збір у розмірі 5802 (п`ять тисяч вісімсот дві) грн. 15 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 16.04.2024.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ