Рішення

від 11.03.2024 по справі 910/16408/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2024Справа № 910/16408/23

За позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія»

про стягнення 850293,88 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - Яковчук О.Д.;

від відповідача - Савенков О.В., Федоренко О.П.

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2023 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - позивач або Залізниця) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія» (далі - відповідач або Компанія) про стягнення 850293,88 грн заборгованості за договором про надання послуг з організації перевезення вантажу в залізничним транспортом за №36010851/2020-001 від 20.03.2020 (далі - Договір), що складається із наданих послуг у зв`язку із затримкою вагонів №№97148209, 97258602, 97249700, 93525111, 97120604, 97181960 за перевізним документом №35663863.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у жовтні 2022 року на підставі Договору вказані вагони були надані позивачем відповідачу для завантаження насінням рапсу для здійснення перевезення на замовлення останнього через прикордонний перехід Ізов-Грубешів до станції Грубешов Польської залізниці. Однак ці вагони не були прийняті Польською залізницею та були повернуті на станцію Ізов по причині «вантаж заражений, засмічений шкідниками згідно протоколів/актів не прийому». Враховуючи умови пункту 3.4 Договору, оскільки затримка під час перевезення виникла з причин, що не залежать від Залізниці як перевізника, то відповідач як замовник зобов`язаний оплатити у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами Залізниці.

Відповідач позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що:

- позивачем не доведено факту того, що повернення та затримка вагонів сталася з вини відповідача;

- з протоколів контролю товарів, які були складені уповноваженим представником Державного прикордонного Санітарного інспектора на станції Гребешів (Польща) слідує, що під час перевірки дотримання умов транспортування вантажу було встановлено відсутність належного маркування, внутрішні та зовнішні забруднення поверхні люків цементом, що і призвело, на думку відповідача, до неприйняття вагонів на митниці та повернення їх до України;

- відповідач наголошує на тому, що саме позивач зобов`язаний здійснювати дії направлені на проведення правильного маркування вагонів з метою здійснення міжнародної доставки вантажів, а також зобов`язаний був належним чином промити та очистити спірні вагони перед подачею відповідачу під навантаження;

- відповідача не було повідомлено про затримку вагонів у встановлений пунктами 8.2, 8.3 Договором спосіб;

- позивачем подано позов із пропуском строку позовної давності, встановленого статтею 137 Статуту залізниць України.

Позивачем на заперечення відповідача було зазначено, що:

- повернення та затримка вагонів сталася не з вини Залізниці, оскільки визначення придатності рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні є обов`язком саме вантажовідправника (відповідача), а тому відповідно до вимог чинного законодавства України та пункту 3.4 Договору відповідач повинен оплатити надані позивачем послуги;

- твердження відповідача про не повідомлення позивачем його про факти повернення і затримки вагонів спростовуються наданими позивачем до матеріалів справи листами відповідача про розпорядження як діяти з вантажем надалі, що свідчить про обізнаність відповідача про такі повернення та затримки спірних вагонів;

- пунктом 7.3 Договору строк позовної давності за вимогами перевізника до замовника, що випливають з правовідносин сторін за цим Договором, становить один рік, а тому зазначений позов подано в межах строку позовної давності.

У судовому засіданні представники сторін вказали, що спірні вагони чотири рази поверталися назад в України, а з п`ятого разу перетнули польський кордон, при цьому додаткові заходи щодо спірних вагонів чи вантажу для цього з боку сторін не вчинялися.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

25.02.2020 Залізниця (перевізник) на веб-сайті http://uz-cargo.com оприлюднено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, як публічну пропозицію для укладення договору.

20.03.2020 Компанія (замовник) подала Залізниці заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №36010851/2020-001, у якій виразила волевиявлення укласти договір у порядку, встановленому статтею 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

21.03.2020 Залізниця засвідчила прийняття від Компанії цієї Заяви та повідомило про присвоєння замовнику кодів: відправника/одержувача - 1684; платника - 8132825 та відкриття особового рахунку з ідентичним номером.

Предметом цього Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою (пункт 1.1 Договору, тут і надалі в редакції, чинній станом на дату, в яку виникнули спірні правовідносини).

Згідно з пунктом 1.4 Договору надання послуг за Договором може підтверджуватися одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомівстю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Договір є публічним договором, за яким перевізник взяв на себе обов`язок здійснювати надання послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (пункт 1.5 Договору).

Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 договору (пункт 1.10 Договору).

Відповідно до пунктів 2.1.1 та 2.1.2 Договору замовник зобов`язаний надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів з проставлянням ознаки, що містить умови надання послуг за наявності. До початку навантаження здійснювати проставлення електронної заявки на подачу вантажних вагонів відповідно до планів перевезень, а для власних вагонів перевізника - за три доби до дати навантаження.

За умовам пункту 2.1.5 Договору замовник зобов`язаний відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.

Пунктами 2.3.1 та 2.3.2 Договору передбачено, що перевізник зобов`язаний розглядати надані замовником місячні та додаткові замовлення на перевезення вантажів, інші замовлення (замовлення на перевезення). Приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації розміщеної у системі планування перевезень, доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатках до договору та Збірнику тарифів.

Згідно з пунктом 3.4 Договору замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).

Пунктом 3.4.1 Договору передбачено, що розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно до пункту 3.4.2 Договору.

Пунктом 3.4.2 Договору визначено, що плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за формулою:

Пвик = (Спл / 24) Ч tгод Ч kм, де:

Пвик. - плата за користування власними вагонами перевізника для відповідного типу вагонів;

Спл - ставка плати за використання власних вагонів перевізника для відповідного типу власних вагонів перевізника, грн / вагон за добу визначена в Додатку 1-2 до Договору;

24 - кількість годин у добі;

tгод - кількість годин користування вагоном перевізника для відповідного типу вагонів.

kм - коригуючий коефіцієнт, що застосовуються до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутного поїзда або контейнерного поїзда. Коефіцієнт встановлюються перевізником та зазначається в Додатку 1-2 Договору.

Згідно з пунктом 3.4.3 Договору моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в пункті 3.4 Договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами. Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в пункті 3.4 Договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.

Також плата за користування власними вагонами перевізника нараховується та сплачується замовником у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежать від перевізника. В таких випадках кількість годин затримки обліковується окремо по кожній станції затримки на підставі актів загальної форми ГУ-23 (пункт 3.4.4 Договору).

За умовами пункту 7.3 Договору строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.

Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на вебсайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення Договору (пункт 12.1 Договору).

Як убачається із матеріалів справи та пояснень представників сторін, на виконання умов Договору у жовтня 2022 року позивач надав відповідачу під завантаження вагони за №№ 97148209, 97258602, 97249700, 93525111, 97120604, 97181260 для перевезення насіння рапсу.

11.10.2022 року на станції Рудня-Почаївська вказані вагони за груповою відправкою №35663863 були прийняті Залізницею для здійснення перевезення на ПКП через прикордонний перехід Ізов-Грубешів.

16.10.2022 відповідно до передавальної відомості № 2841 ці вагони були направлені позивачем на станцію Грубешов Польської залізниці (передавальну станцію приймаючого перевізника).

Після прибуття цих вагонів на станцію Грубешов (Республіка Польща), Польською залізницею 16.10.2022 був складений акт № 263/2022 про неприймання вагонів з причин: «повернення до УЗ на підставі сертифікатів PGKSHR.671/595/2022. Порушення положень Постанови (ЄС) №852/2004 Європейського Парламенту і Ради від 29.04.2004 «Про гігієну харчових продуктів» та повернуто на передавальну станцію Ізов - передаточна відомість №5020.

Початок та кінець затримки підтверджується актами загальної форми №3520 від 18.10.2022 (початок затримки 18.10.2022) та №3583 від 22.10.2022 (закінчення затримки).

Відповідачем після повернення вагонів, листом № 89 від 21.10.2022 було надано Залізниці розпорядження із проханням вагони (у т.ч. і вище вказані), які знаходяться на станції Ізов направити до станції призначення ПКП Щебжешин ЛХС/065946/.

Позивачем повторно за розпорядженням замовника було здійснено відправку спірних вагонів, однак 24.10.2022 Польською залізницею знову був складений акт № 273 про неприймання вагонів №№ 97148209, 97258602, 97249700, 93525111, 97120604, 97181960 з причин: «вантаж затримано фітосанітарним органом» та повернуто на передавальну станцію Ізов - передаточна відомість №5131.

25.10.2022 складено акт загальної форми №3670 на станції Ізов Львівської залізниці про початок затримки вагонів. 04.11.2022 у акті загальної форми №3764 зафіксовано закінчення затримки вантажу у цих вагонах.

Відповідачем після повернення вагонів, листом № 90 від 03.11.2022 було знову надано Залізниці розпорядження із проханням вагони (у т.ч. і вище вказані), які знаходяться на станції Ізов направити до станції призначення ПКП Щебжешин ЛХС/065946/.

У подальшому, відповідно до передаточної відомості на відправку №3105 вагони були передані для Польської залізниці. Проте, Польською залізницею був знову складений акт / протокол № 299 про неприймання цих вагонів з причин: «поставка всупереч договорам».

Позивачем спірні вагони за передаточними відомостями на відправки № 3170 та №5582 повторно передавалися на станції Грубешов Польській залізниці, однак вкотре не були прийняті останньою.

Початок та кінець затримки підтверджується актами загальної форми №4026 від 25.11.2022 та №4042 від 26.11.2023, відповідно.

Відповідачем після повернення вагонів, листом № 96 від 25.11.2022 знову було надано Залізниці розпорядження із проханням вагони (у т.ч. і вище вказані), які знаходяться на станції Ізов направити до станції призначення ПКП Щебжешин ЛХС/065946/.

Крім того, відповідач листом № 97 від 25.11.2022 звернувся до Залізниці (т.в.о. начальника митного поста) з проханням, у зв`язку із тим, що вагони (у т.ч. спірні) повернуті Польською стороною, надати дозвіл на огляд стану товару для вирішення питання для подальшого відправлення цих вагонів отримувачу. У цьому листі також зазначено, що після відкриття та огляду вище вказані вагони будуть опломбовані пломбами вантажовідправника.

Як слідує із графи 19 «Пломби» вагонної відомості залізничної накладної №35663863, у ній вказано номера знаків накладених пломб, тобто доступ до вантажу мав лише вантажовідправник.

Як зазначає позивач, відповідно до листа №97 та акту №297 вантажовідправником (відповідачем) було знято пломби із вище вказаних вагонів та накладено нові. Відповідач проводив зняття пломб для огляду стану товару, як зазначав у листі № 97.

Відповідач зазначену обставину не заперечував.

Після цього спірні вагони вкотре були відправлені за пунктом призначення, проте 29.11.2023 Польською залізницею було складений акт / протокол № 305 про неприймання вагонів з причин: «вантаж затримано фітосанітарним органом».

Початок та кінець затримки підтверджується актами загальної форми №4086 від 29.11.2022 та №4255 від 16.12.2023, відповідно.

Відповідач після повернення вагонів, звернувся до Залізниці (т.в.о. начальника митного поста) з листом № 103 від 16.12.2022, у якому, у зв`язку із тим, що вагони (у т.ч. спірні) повернуті Польською стороною, просив дозволу на огляд стану товару для вирішення питання для подальшого відправлення цих вагонів отримувачу. У цьому листі зазначено, що після відкриття та огляду вище вказані вагони будуть опломбовані пломбами вантажовідправника.

Як зазначили представники сторін у своїх поясненнях, з п`ятого разу спірні вагони перетнули польський кордон та вантаж було доставлено отримувачу.

Вказані обставини підтверджуються залученими до матеріалів справи копіями вищевказаних: Договору разом з додатками до нього, відповідних актів загальної форми, актів про неприйняття вантажних вагонів, листів відповідача, а також копіями залізничних накладних, передаточних відомостей на відправку, передаточних відомостей, накопичувальних карток, заявки (угоди) № 7 від 02.10.2022, договору про експлуатацію під`їзної колії від 02.12.2020.

З долучених до матеріалів справи копій витягів з книги телеграм (за період з 20.10.2022 до 05.12.2022) та книги оповіщення про час подання вагонів під навантаження або вивантаження (період з 01.01.2017 до 31.12.2022) слідує, що відповідач як вантажовідправник повідомлявся Залізницею про вищевказані випадки затримки відповідних вагонів за груповою відправкою від 11.10.2022 №35663863.

З витягу з актів про неприйняття вантажних вагонів №№ 276/2022, 263/2022, 273, 275/2022, 299, 305 вбачається, що причинами неприйняття вагонів у спірних випадках були: «Порушення положень Регламенту Європейського парламенту і ради (ЄС) № 852/2004 від 29.04.2004 про гігієну харчових продуктів»; «Не відповідає санітарно-гігієнічним вимогам та не може бути призначений для споживання людьми»; «вантаж затриманий фітосанітарним органом»; «доставка не відповідає умовам угоди».

Оскільки в наведених актах про неприйняття вантажних вагонів йшлося посилання на протоколи контролю товарів, підконтрольних прикордонній санітарній службі: № PGKS-HR.671.754.2022, № PGKS-HR.671.756.2022, № PGKS-HR.671.757.2022, № PGKS-HR.671.595.2022, № PGKSHR.671.269.2022, № PGKS-HR.671.797.2022, № PGKS-HR.671.800.2022, то відповідачем долучено до матеріалів справи копії цих протоколів (далі - Протоколи контролю товарів).

Ці Протоколи контролю товарів складалися уповноваженим представником державного прикордонного санітарного інспектора у Гребенному (Польща), і з їх змісту слідує, що цим санітарним інспектором при оцінці умов транспортування було виявлено, що «вагони герметичні, закриті, деякі з механічними пошкодженнями, з неправильним маркуванням. Внутрішні та зовнішні поверхні люків і вагонів сильно забруднені цементом». У Протоколах контролю товарів № PGKS-HR.671.756.2022, № PGKS-HR.671.754.2022, № PGKS-HR.671.757.2022, № PGKS-HR.671.797.2022 та PGKS-HR.671.800.2022 додатково ще вказано, що «Залишки цементу, що осипаються з внутрішньої поверхні, забруднюють насіння ріпаку».

У зв`язку з неодноразовою та тривалою затримкою вищевказаних вагонів позивачем були нараховані відповідачу передбачені Договором платежі на загальну суму 850293,88 грн (з урахуванням ПДВ), а саме: плата за користування вагонами; збір за зберігання вантажів у вагонах, який виник через затримку вагонів на прикордонній станції з вини вантажовласника; маневрова робота, пов`язана з затримкою вагонів на прикордонній станції з вини вантажовласника; збір за надання відправникам інформації про затримку вагонів на прикордонній станції з вини вантажовласника; тариф за перевезення вантажу від державного кордону до станції Ізов (9 км) та від станції Ізов до кордону (9 км); послуги, пов`язані з прибуттям і здачею за кордон експортних вантажів через станції Львівської залізниці (105 код); послуги, пов`язані з прийманням і відправленням імпортних вантажів через станції Львівської залізниці (106 код); покриття витрат, пов`язаних з митним доглядом експортних і імпортних вантажів, що перевозяться через сухопутні прикордонні переходи і станцію (107 код).

Детальний розрахунок вказаної заборгованості Компанії перед Залізницею на двадцяти одному аркуші доданий позивачем до матеріалів справи.

21.07.2023 Залізниця зверталася до відповідача з претензіями від вказаної дати №№ ДН-З-03/909, ДН-3-03/910, ДН-3-03/911 та ДН-3-03/912 про сплату вищевказаних платежів за договором. Однак, ці претензії були залишені відповідачем без відповіді та виконання.

Спір у справі виник у зв`язку із тим, що відповідач вважає, що затримка вагонів відбулася з вини Залізниці, а тому він не повинен оплачувати спірну суму платежів за затримку цих вагонів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи із наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами (частина перша); суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (частина друга); загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (частина п`ята).

Згідно з частиною 5 статті 307 ГК України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статей 908, 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини 1, 3 статті 909 ЦК України).

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються, зокрема, Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативними актами.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про залізничний транспорт» перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах, що відповідно до розділу IV Статуту передбачено і для взаємовідносин залізниці з підприємством, власником під`їзних залізничних колій.

Відповідно до положень статті 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом із вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до пункту 8 Правил перевезення вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах), у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо); при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Порядок і умови користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами (затверджений наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458; далі - Порядок користування вагонами)

Правилами складання актів (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334), передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми. Акти загальної форми ГУ-23 складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами (пункт 3 Правил складання актів).

Отже, саме акти загальної форми ГУ-23, складені на підставі Правил користування вагонами, є належними доказами, які підтверджують факт настання відповідних подій, зокрема, затримки вагонів на станції.

Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Пунктами 9, 10 Правил користування вагонами передбачено, що про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті передаються станцією в повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом).

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці. Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством (пункти 12-14 Правил користування вагонами).

Зазначені норми передбачають обов`язок вантажовідправників/вантажовласників вносити плату за зберігання вантажу.

Про це також вказано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 904/5743/16.

Пунктами 3, 6, 8-10, 12 Правил користування вагонами передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

При цьому, усі належні Залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в 3-х примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (пункт 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644).

Судом встановлено, що факт затримки вагонів належним чином зафіксовано актами загальної форми ГУ-23, у яких вказано час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Відповідно до статті 121 Статуту залізниць України вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; в інших випадках, передбачених Правилами.

Пунктом 16 Правил користування вагонами передбачено, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі «Примітки» Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Відповідно до абзацу 2 статті 8 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року, зі змінами та доповненнями (далі - Угода) договором між відправником, отримувачем і перевізником, який бере участь у перевезенні, можуть встановлюватися особливі умови перевезення вантажу. Особливі умови перевезення вантажу між позивачем та відповідачем передбачені Додатком 1-7 Договору. Умови, які передбачені додатком 1-7 «Умови надання послуги з перевезення вантажів на особливих умовах» на момент виникнення спірних правовідносин діяли в редакції від 12.09.2022, яка не містить відмінностей з редакцією Договору.

Відповідно до перевізного документу, а саме графи 15 «Найменування вантажу», дане перевезення здійснювалося на особливих умовах. Згідно з пунктом 2.7 додатку 1-7 Договору Замовник - вантажовідправник, під час оформлення перевізного документу (залізничної накладної) щодо перевезення на особливих умовах у графі 20 накладної зазначає «Найменування вантажу» та додатково проставляє відмітку: «Перевезення на особливих умовах, погодження УЗ».

У накладній №35663863 у графі 15 вантажовідправником зазначено (мовою оригіналу): «Ответсвенный за правильность погрузки менеджер Мищук Р.Н.. Перевозка на особых условиях, согласование УЗ от 25.07.2022 №Ц-54/69».

Отже, відповідачем визначено договір перевезення на особливих умовах, які вважав для себе прийнятними.

Цим Додатком до Договору визначено умови надання послуг з перевезення вантажів на особливих умовах щодо типових видів перевезень (далі - послуга з перевезення на особливих умовах). У разі, якщо типові види перевезень визначені цим Додатком до Договору не передбачають умов для перевезення вантажів Замовника - вантажовідправника, надання таких послуг з перевезення вантажів на особливих умовах здійснюється на підставі окремої заявки Замовника - вантажовідправника відповідно до Правил приймання вантажів до перевезення без застосування умов цього Додатку до Договору (пункт 1.2 Додатку 1-7 Договору).

Пунктом 2.6.3. Розділу 2 Додатку 1-7 передбачено, що перевезення зернових вантажів навалом/насипом у невідповідному рухомому складі - мінераловозах та/або цементовозах.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснюючи перевезення на особливих умовах, на виконання додатку 1-7 Договору замовив цементовози для перевезення зернових вантажів.

При цьому у Розділі 3 Додатку 1-7 Договору передбачено, що замовник - вантажовідправник несе відповідальність за відповідність обраного типового способу перевезення виду (типу) вантажу, який пропонується до перевезення. Замовник - вантажовідправник забезпечує відповідність умов перевезення вантажу (тари, упаковки, тощо) особливим умовам перевезення визначеним цим Додатком до Договору і законодавству та несе відповідальність у разі їх порушення, в тому числі у вигляді компенсації завданих збитків.

При цьому, пунктом 6.1 розділу 1 додатку 1 до Угоди передбачено, що навантажений відправником вантаж у вагони і контейнери критого типу перевізник приймає до перевезення, оглядаючи зовні стан вагонів і контейнерів, перевіряючи стан люків і дверей, наявність, справність пломб, а також відповідність знаків на пломбах, що вказані у накладній. Перевізник перевіряє пломби на контейнерах, навантажених відправником у вагони, якщо розміщення контейнерів у вагоні забезпечує доступ до них. Перевізник не перевіряє кількість місць, масу та стан вантажу.

Пунктом 1.3 додатку 1 до Угоди передбачено, що після завантаження вантажу перевізник або відправник, у залежності від того, ким здійснюється завантаження, очищує від забруднення вантажем зовнішню частину вагону, деталі вагону і написи на вагоні.

З графи 20 накладної № 35663863 слідує, що вантаж було завантажено саме вантажовідправником - Компанією.

Відповідно до приписів параграфу 2 статті 22 Угоди перевізник не зобов`язаний перевіряти правильність та достатність супровідних документів, доданих відправником до накладної.

Відповідно до параграфу 6 статті 28 Угоди, якщо перешкода у перевезенні чи видачі вантажу виникла по причинам, не залежним від перевізника, йому мають бути відшкодовані додаткові провізні платежі та видатки.

Суд зазначає, що Статутом залізниць України, Правилами користування вагонами та положеннями Угоди визначено вичерпний перелік випадків, за яких вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами. Однак, такі обставини у цій справі судом встановлені не були.

При цьому, у матеріалах справи відсутні акти форми ГУ-23, ВУ-23, які б підтверджували факт комерційної чи технічної непридатності вагонів, а також докази звернення відповідача до працівників позивача з вимогою про складання таких актів.

Відповідно до пункту 6.1. розділу І додатку 1 до Угоди перевізник не перевіряє стан вантажу.

Крім того, згідно з розділом ІІ Договору відповідач як вантажовідправник самостійно здійснює всі необхідні погодження, пов`язані з перевезенням, у тому числі оформленням перевізних документів і документів, необхідних для виконання митних процедур державного контролю.

Відповідно до статті 31 Статуту залізниць України Залізниця зобов`язана подавати під навантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони. Придатність рухомого складу для перевезення вантажів в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Оскільки вантаж у зазначені вагони був завантажений саме відповідачем (як відправником), він зобов`язаний був визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні.

Пунктом 2.2.3 Договору передбачено право Компанії відмовитися від прийняття порожніх власних вагонів Залізниці у випадках, якщо виключається можливість використання замовником вагонів під перевезення вантажу внаслідок їх технічної або комерційної непридатності, та/або наданих без заявки Компанії.

Як було встановлено вище, відповідач листами від 21.10.2022 № 89, від 03.11.2022 № 90, від 25.11.2022 № 96 та від 16.12.2022 № 103 просив Залізницю повторно відправляти відповідні вагони за вказаними в листі реквізитами, що свідчить про перевірку ним поданих Залізницею вагонів та прийняття їх вантажовідправником без зауважень, у тому числі щодо маркування чи очищення вагонів.

Судом встановлено, що єдиною причиною, яка спричиняла повернення зазначених вагонів польською стороною, було зазначено: «внутрішні та зовнішні поверхні вагонів сильно забруднені цементом. Залишки цементу сильно забруднюють насіння ріпаку». Водночас, у матеріалах справи відсутні докази того, що Залізницею, або іншою особою вчинялися будь-які дії, направлені на усунення виявлених недоліків.

Разом із цим, судом встановлено, що після неодноразового направлення Залізницею вищевказаних вагонів, зумовленого виключно виконанням імперативних вимог відповідача, викладених у його листах, останні в кінцевому рахунку були прийняті до перевезення Польською залізницею разом із вантажем відповідача без жодних заперечень та зауважень і без будь-якого пояснення таких дій.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність вини Залізниці у виникненні затримки вищевказаних вагонів.

Заперечуючи проти позову, відповідач також вказував на те, що він всупереч вимогам чинного законодавства не був повідомлений позивачем про затримку вказаних вагонів.

Однак, такі твердження відповідача спростовуються змістом його ж вищевказаних листів, адресованих Залізниці, про повторне направлення спірних вагонів.

Разом із цим, порядок повідомлення про заборону пропуску товару через митний кордон регулюється пунктом 4.12. Інструкції про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з товарами (вантажами), переміщуваними залізничними вантажними поїздами, і працівників залізниць України (далі - Інструкція), затвердженої наказом Державної митної служби України, Міністерства транспорту та зв`язку України від 18 вересня 2008 року № 1019/1143, відповідно до якого на підставі рішення митниці працівник прикордонної передавальної станції надсилає на станцію відправлення телеграму для інформування вантажовідправника про затримку товару (вантажу) і про її причини. Вантажовідправник вживає заходи щодо усунення причин затримки такого товару (вантажу) або його повернення на станцію відправлення, про що інформує цю станцію. Станція відправлення повідомляє прикордонну передавальну станцію про прийняте вантажовідправником рішення.

Судом встановлено, що на виконання даних вимог Інструкції прикордонною станцією Ізов на станцію відправлення направлено телеграми про затримку вагонів (копія витягу з книги телеграм наявна в матеріалів справи). Крім того, станцією Рудня-Почаївська (станція відправлення) направлялися повідомлення відповідачу про час подання вагонів під навантаження, про що внесено відповідні записи у Книгу оповіщення форми ГУ-2, копія витягу з якої наявна в матеріалів справи.

Разом із цим, відповідно до письмової заявки (угоди) відповідача від 02.10.2022 № 7 до договору № Л/ДН-3/20/577м/п відповідач використовував під`їзну колію товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Трипілля» для навантаження вагонів, які прибували в період з 27.01.2022 до 31.12.2022. Відповідно до цієї письмової угоди відповідач ознайомлений та зобов`язаний виконувати умови договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 02.12.2020 № Л/ДН-3/20/577 м/п, пунктом 5 якого передбачено порядок передачі повідомлень: по телефону з вказівкою прізвища працівника, що прийняв повідомлення.

Відтак, суд відхиляє твердження відповідача про його неналежне повідомлення про затримку вагонів як необґрунтовані.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів, що підтверджують факт затримки вагонів, а також недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами наявності вини Залізниці, як перевізника, в їх затримці, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь Залізниці сум провізної плати та додаткових зборів, що виникли при затримці вагонів: №№97148209, 97258602, 97249700, 93525111, 97120604, 97181960 на прикордонній станції Ізов за перевізним документом № 35663863.

Оскільки заявлена позивачем до стягнення сума плати за затримку вищевказаних вагонів та додаткових зборів у сумі 850293,88 грн відповідає вимогам чинного законодавства, положенням Договору та не перевищує розраховані судом суми, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Залізниці в повному обсязі.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності до вимог позивача щодо стягнення вищевказаної заборгованості за Договором.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Частиною 1 статті 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 254 ЦК України встановлено, що строк, який визначений роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року строку.

За приписами частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 статті 315 ГК України встановлено, що для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Згідно зі статтею 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані протягом 6-ти місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Разом із тим, згідно зі статтею 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У пункті 7.3 Договору сторони домовились збільшити строк позовної давності за вимогами перевізника до замовника (зокрема, вантажовідправника) та визначили її строк в один рік.

Як було встановлено судом, час початку затримки вагонів є 18.10.2022.

За приписами статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, перебіг строку позовної давності за позовними вимогами Залізниці почався з 19.10.2022.

Судом встановлено, що Залізниця звернулась з цим позовом 18.10.2023, тобто в межах визначеного пунктом 7.3 Договору річного строку позовної давності, у зв`язку з чим відповідна заява відповідача є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає, оскільки строк позовної давності Залізницею не є пропущеним.

Інші доводи сторін, наведені у наданих суду заявах по суті справи, письмових та усних поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія» (03067, м. Київ, вул. Полковника Шутова, 16; ідентифікаційний код 36010851) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) 850293 (вісімсот п`ятдесят тисяч двісті дев`яносто три) грн 88 коп. заборгованості, 12754 (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят чотири) грн 41 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 15.04.2024.

Суддя Р.Б. Сташків