Рішення

від 09.04.2024 по справі 910/13985/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.04.2024Справа № 910/13985/23За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ

до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік", м. Київ

про стягнення 136 942,41 грн, -

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Дементович М.В. (представник за довіреністю №2264 від 12.10.2023 року);

від відповідача: Загребельна О.М. (в порядку самопредставництва).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.09.2023 року Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 101 486,22 грн, суми штрафу в розмірі 5 074,32 грн, суми 3% річних в розмірі 3 379,01 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 27 002,86 грн, у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №07121/4-06 від 14.12.2006 року в частині оплати вартості водопостачання та водовідведення.

Ухвалою від 27.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

16.10.2023 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що послуги з постачання холодної води для підігріву гарячої води не передбачені укладеним між сторонами договором та не надавались відповідачу. У відзиві також зазначено, що акти виставлені позивачем не ули підписані, а отже не погоджені. Також відповідачем зазначено, що балансова належність лічильника холодної води для підігріву гарячої вказана КП «Київтеплоенерго» та не змінювалась і останній продовжує виконувати функції виробника гарячої води. Позивач не мав права здійснювати перерахунок за попередні роки.

30.10.2023 року від позивача до суду надійшла відповідь із запереченнями проти доводів викладених відповідачем у відзиві. У відповіді зазначено, що відповідно до умов Договору до банку віповідача направлявся платіжний документ про вчинений перерахунок. При цьому, позивач наголосив на тому, що ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання» не розділяє поняття питної води на холодну воду та холодну воду для виготовлення гарячої води, у зв`язку з чим позивач є постачальником питно води в м3, а КП «Київтеплоенерго» є постачальником тепла для підігріву питної води в Гкал.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 розгляд справи №910/13985/23 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 06.02.2024 року.

В засіданні 06.02.2024 року в справі оголошено перерву до 09.04.2024 року.

27.02.2024 року від відпвідача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що позивач не укладав відповідного договору з відповідачем стосовно постачання води для підігріву. За постачання гарячої води відповідач сплачував КП «Київтеплоенерго». Окрім того, відповідачем зазначено, що підпис на акті за грудень 2021 року підробний. У поясненнях зазначено, що позивач не має жодних нормативних та договіпних підстав нараховувати відповідачу борг.

11.03.2024 року від позивача до суду надійшли пояснення, в яких зазначено, що здійснений перахунок включає в себе обсяги показників приладів обліку за спріний період. При цьому, перерахунок здійснений згідно листа КП «Київтеплоенерго».

13.03.2024 року від позивача до суду надійшли заперечення, в яких зазначено, що укладений між сторонами договір є підставою для оплати вартості спожитої питної води, яка споживається холодною чи у підігрітому стані. Позивач вкотре наголосив, що відповідач сплачував саме за підігрів води (витрачені гігакалорії), а за воду (м3) не сплачував.

26.03.2024 року відповідачем надано до суду запечення, в яких зазначено, що заборгованість перпед КП «Київтеплоенерго» відсутні. Відповідачем також зазначено, наведені у позові розрахунку суми основного боргу є незрозуміли та нічим не підтвердженими.

В судовому засіданні 09.04.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2006 між позивачем (постачальник) та відповідачем (абонент) було укладено Договір на послуги питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №07121/4-06 (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред`явеного абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до правил приймання втічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника. Зняття показань з лічильника здійснюється щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіфком обслуговуання постачальника.

Згідно з п. 2.2. Договору, постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи ( в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.

В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води. (п. 2.2.3. Договору).

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальлником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною. (п. 2.2.4. Договору).

Цей Договір укладєхться строком на один рік і набуває чинностя з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припиненя його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. (п. 7.1. Договору).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним було надані абоненту послуги з водопостачання та водовідведення у період з 01.11.2021 по 31.08.2022 на суму 101 486,22 грн, які відповідачем не оплачені, у зв`язку з чим заборгованість останнього перед позивачем становить 101 486,22 грн.

Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору щодо здійснення оплати, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних, інфляційні втрати та штраф.

Відповідач заперечуючи проти задволення позовних вимог зазначив, що послуги з постачання холодної води для підігріву гарячої води не передбачені укладеним між сторонами договором та не надавались відповідачу позивачем, а за постачання гарячої води відповідач сплачує КП «Київтеплоенерго».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги" у відповідній редакції.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (ч.1 ст.9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Положеннями ч.1 ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазначив, що відповідачу надано послуги з постачання та водовідведення за період з 01.11.2021 року по 31.08.2022 року на суму 310 262,32 грн (з урахуванням перерахунків у листопаді 2021 року на суму 103 672,68 грн, у червні 2022 року на суму -4 318,92 грн, у січні 2023 року на суму 23 934,71 грн) з яких абонентом сплачено 208 776,10 грн, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 101 486,22 грн.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано до матеріалів справи: акти обстеження на зняття показань вузла обліку, розрахунок обсягів спожитих послуг з централізованого водопостачання та централізованого відведення на об`єкті споживача.

При цьому, перерахунок на суму 103 672,68 грн, проведений у листопаді 2021 здійснений на підставі листа КП «Київтеплоенерго» від 12.07.2021 року.

Так, у вказаному листі №40/2/4/458 від 14.02.2022 року КП «Київтеплоенерго» просить позивача провести перерахунок нарахувань ІТП за адресою: вул. Тютюнника, 5б (особовий рахунок 541-6) у точці надання послуг лічильника, починаючи з 2018 року по травень 2021 року, у зв`язку з тим, що у листопаді 2021 року КП «Київтеплоенерго» набуло функцій виконавця послуг з постачання теплової енергії мешканцям житлового будинку за адресою: вул. Тютюнника, 5б і інформацію про вилучення із Договору №864/8/16-18 від 25.05.2018 року зазначеного ІТП втратила актуальність.

Таким чином, позивачем було здійснено перерахунок постачання питної води до дати набуття КП «Київтеплоенерго» функцій виконавця послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за адресою: вул. Тютюнника, 5б за пеіод з 19.01.2018 року по 31.10.2021 року.

Перерахунок на суму -4 318,92 грн, проведений у червні 2022 року, проведений також у зв`язку із набуттям КП «Київтеплоенерго» функцій виконавця послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за адресою: вул. Тютюнника, 5б, на підставі чого були зняті відповідні наахування, проведені за період з 01.11.2021 року по 18.01.2022 року.

Перерахунок на суму 23 934,71 грн, проведений у січні 2023 року, здійснений у зв`язку з виявленням помилкової відсутності нрхувань за вересень 2022 року, на підставі чого проведено донарахуваня за період з 16.08.2022 року по 19.09.2022 року.

Як вже зазначалось судом, відповідно до умов п. 2.2. Договору, постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, позивачем було виставлено відповідні попередня про сплату заборгованості (направлені засобами поштового зв`язку згідно поштових відправлень 0221701000680 та 0221701093085) та до банківських установ відповідача (АТ «Сенс Банк», АТ «Комінбанк»), що підтверджується довідками №7924-17.3/2023 від 24.02.2023 року та №95/1279 від 01.03.2023 року.

Статтею 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення стічних вод за допомогою системи централізованого водовідведення.

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Оскільки предметом спірного договору є надання позивачем послуг з водопостачання та водовідведення відповідачу, то сторони, разом з умовами договору також зобов`язані виконувати і вимоги спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини особи, що надає послуги з водовідведення та особи, що користується послугами з водовідведення.

Отже, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами договору та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку щодо наявності обов`язку Житлово - будівельного кооперативу "Хімік" по оплаті за послуги з водопостачання, які надані позивачем.

При цьому, заперечення відповідача щодо того, що послуги з постачання холодної води для підігріву гарячої води не передбачені укладеним між сторонами договором та не надавались відповідачу позивачем, а за постачання гарячої води відповідач сплачує КП «Київтеплоенерго» не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Як і не знайшли свого підтвердження обставини того, що до складу послуг, які відповідачу надає КП «Київтеплоенерго», входить не тільки вартість підігріву води, але і вартісь холодної води для підігріву.

Так, в підтвердження своїх пояснень відповідачем надано до матеріалів справи Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №530019 від 27.06.2018 року, Договір про співпрацю під час надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води і розмежування відповідальності сторін №0620037 від 01.11.2021 року, укладених з КП «Київтеплоенерго» та облікові картки.

Однак, відповідно до умов вказаних Договорів та облікових карток КП «Київтеплоенерго» надає відповідачу послуги із постачання теплової енергії (ГКал) - ГВП (гаряче водопостачаня) та ОПАЛ (опалення), а обов`язок із надання відповідачу послуг з постачання об`єму (м3) питної води покладено саме на позивача.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами, а саме: актами обстеження та зняття показань з вузла обліку за спірний період, відомостями обліку за відповідний період та фотофіксацією показників лічильника відповідача підтверджується надання позивачем послуг з водопостачання та водовідведення за спірний період на суму 101 486,22 грн.

При цьому, Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Так, в межах даної справи, відповідачем було здійснено часткову сплату суми коштів за послуги з водопостачання та вордовідведення в період з 01.11.2021 року по 31.08.2022 року, про що зазначалось вище.

В той же час, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором, позивачем заявлено до стягнення штраф на суму 5 074,32 грн, 27 002,86 грн інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 3 379,01 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений у Договорі строк свого обов`язку по перерахуванню коштів в повному об`ємі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому такі дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати послуг за договором, то вимоги позивача про стягнення з 3% річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який долучений позивачем до позовної заяви, дійшов висновку, що він є арифметично вірним, внаслідок чого стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних на суму 3 379,01 грн та інфляційні втрати на суму 27 002,86 грн, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу, суд зауважує наступне.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 4.6 Договору передбачено, що за безпідставну відмову оплатити направений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв`язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст.61 Конституції України і відповідає встановленій ст.627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності з 17.03.2020 визначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а отже нарахування штрафу у спірний в даній справі період є необґрунтованим, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача суми штрафу задоволенню не підлягають.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в чатсині стягнення з відовідача суми основного боргу в розмірі 101 486,22 грн, суми 3% річних в розмірі 3 379,01 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 27 002,86 грн.

З урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік" (ідентифікаційний код 22864646, адреса: 03150, м. Київ, вул. Василя Тютюнника (Анрі Барбюса), буд. 5-Б) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (ідентифікаційний код 03327664, місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а) суму основного боргу в розмірі 101 486,22 грн (сто одна тисяча чотириста вісімдесят шість гривень 22 копійок), суму 3% річних в розмірі 3 379,01 грн (три тисячі триста сімдесят дев`ять гривень 01 копійка), суму інфляційних втрат в розмірі 27 002,86 грн (двадцять сім тисяч дві гривни 86 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривни 00 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 15.04.2024 року.

Суддя С.М. Морозов