Рішення

від 16.04.2024 по справі 910/12456/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2024Справа № 910/12456/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідрогрупсервіс"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 17 100,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідрогрупсервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 17 100,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про надання послуг з ремонту № ЦБРІС/00064/ТД-2022-Ю від 12.12.2022 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/12456/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

01.09.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

25.09.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

Станом на поточну дату інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру до Господарського суду міста Києва не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідрогрупсервіс" (далі - позивач, виконавець) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - відповідач, замовник) було укладено Договір № ЦБРІС/00064/ТД-2022-Ю про надання послуг з ремонту (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати послуги з очищення каналізаційних мереж та колодязів (далі - послуги) і здати результат замовнику та кінцевому одержувачу послуг замовника, а замовник оплатити фактично надані послуги, які прийняті замовником та кінцевим одержувачем послуг замовника (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.2 Договору надання послуг здійснюється за цінами, передбаченими у Додатку, який є невід`ємною частиною до цього Договору.

Згідно з пунктом 3.3 Договору сума цього Договору на момент його підписання становить 14250,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 2850,00 грн, що разом становить 17100,00 грн.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що оплата здійснюється по факту наданих послуг шляхом перерахування виконавцю коштів на 5 (п`ятий) банківський день з дати реєстрації податкової накладної та після підпису акту здачі-приймання наданих послуг з ремонту.

У відповідності до пункту 4.4 Договору оплата за послуги по даному Договору проводиться замовником при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої відповідно до вимог чинного законодавства Україна в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (для платників ПДВ).

Пунктами 5.1, 5.2 Договору встановлено, що надання послуг проводиться протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на надання послуг та є підтвердженням готовності замовника до отримання послуг. Зі сторони замовника рознарядка підписується з урахуванням вимог статуту замовника щонайменше двома такими уповноваженими особами, а саме:

- директор філії "Центр з будівництва та ремонту інженерних споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (або особа, що його заміщає);

- заступники директора філії "Центр з будівництва та ремонту інженерних споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (або особа, що його заміщає).

Замовник не несе відповідальності та обов`язку оплати за надані послуги за рознарядкою, що підписана іншими особами, ніж тими, що визначені у п. 5.1 Договору.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що зі сторони замовника Акт здачі-приймання та/або видаткова накладна та інші первинні документи, що стосуються виконання цього Договору та приймання послуг, підписується уповноваженими особами: начальником структурного підрозділу «Київський мостобудівельний поїзд» та/або заступником начальника структурного підрозділу «Київський мостобудівельний поїзд» та/або головним інженером структурного підрозділу «Київський мостобудівельний поїзд».

Відповідно до пункту 5.6 Договору послуги надаються протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту надання рознарядки замовника на надання послуг. Після закінчення надання послуг виконавець протягом 2 (двох) діб надає замовнику Акт приймання-передачі наданих послуг, який підписується уповноваженими особами виконавця та уповноваженими особами замовника відповідно до пунктів 5.1 та 5.3 цього Договору.

Згідно з п. 5.7 Договору кінцевий одержувач послуг після підписання Акту приймання-передачі наданих послуг або видаткової накладної або інших первинних документів, що стосуються виконання цього Договору та надання послуг, зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів, пов`язаних з підписанням цих документів, особами, визначеними пунктами 5.1, 5.3 цього Договору протягом 5 робочих днів з дати подання цих документів виконавцем або надати мотивовану відмову.

Пунктами 9.1 та 9.2 Договору врегульовано, що усі спори, що виникають з приводу цього Договору або пов`язані з ним вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів він вирішується в судовому порядку відповідно до встановленої підвідомчості та підсудності такого спорю відповідно до чинного законодавства України.

У відповідності до пункту 11.1 Договору він набирає чинності з дати його підписання і діє до припинення чи скасування в Україні правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 21024-ІХ, але не довше ніж до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного виконання взятих сторонами зобов`язань.

Додатком № 1 до Договору, яким є Специфікація № 1, сторони погодили наступні послуги, а саме послуги з очищення каналізаційних мереж та колодязів загальною вартістю разом з ПДВ 17 100,00 грн.

На виконання умов Договору, уповноваженими представниками сторін було підписано та скріплено печатками Акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) №26/12/ЦБРІС від 26.12.2022 на суму 17 100,00 грн.

26.12.2022 позивачем було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 89 на загальну суму 17 100,00 грн.

03.07.2023 позивач направив на адресу відповідача Претензію № Б/Н, в якій вимагав у відповідача виконати свої зобов`язання за Договором, а саме протягом 3 днів з дня отримання даної претензії сплатити заборгованість у розмірі 17 100,00 грн.

У відповідь на вищезазначену претензію відповідач, листом № ЦБРІС-09/232 від 18.07.2023, посилаючись на п. 5.2 Договору, повідомив про відсутність у нього обов`язку з оплати, оскільки його посадові особи, визначені у п. 5.1 Договору, не підписували рознарядку.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за надані послуги, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 17 100,00 грн заборгованості.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що він не надавав позивачеві рознарядку, яка є дозволом на надання послуг, отже позивач, усупереч умовам Договору, приступив до надання послуг, не отримавши підтвердження про готовність відповідача до отримання таких послуг. Крім того відповідач зазначає, що зі сторони замовника Акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 26/12/ЦБРІС від 26.12.2022 було підписано особою в період її тимчасової непрацездатності, що з урахуванням положень установчого документа відповідача може вказувати на наявність ознак фіктивності цього документа.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, а також враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що уповноваженими представниками сторін було підписано та скріплено печатками Акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) №26/12/ЦБРІС від 26.12.2022 на суму 17 100,00 грн.

Зі сторони замовника цей Акт було підписано начальником структурного підрозділу "Київський мостобудівельний поїзд" філії "Центр з будівництва та ремонту інженерних споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" Ігорем Мірошником та головним інженером підрозділу "Київський мостобудівельний поїзд" філії "Центр з будівництва та ремонту інженерних споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" Віктором Кирсенком, тобто особами, посади яких визначені у п. 5.3 Договору.

При цьому, виходячи зі змісту п. 5.3 Договору, відповідний Акт може бути підписаний лише однією із зазначених посадових осіб, а відтак посилання відповідача на положення його установчого документу, які вимагають скріплення документів підписами щонайменше двох уповноважених посадових осіб, є безпідставними.

З урахуванням викладеного безпідставним є і посилання відповідача на підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 26/12/ЦБРІС від 26.12.2022 Ігорем Мірошником в період його тимчасової непрацездатності.

Крім того, обов`язок щодо вжиття всіх необхідних заходів, пов`язаних з підписанням, зокрема, Акту прийняття-передачі наданих послуг, особами, визначеними пунктами 5.1, 5.3 цього Договору, покладено на кінцевого одержувача послуг - структурний підрозділ "Київський мостобудівельний поїзд" філії "Центр з будівництва та ремонту інженерних споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" і такий обов`язок відповідно до п. п. 5.7 Договору має бути виконаний протягом 5 робочих днів з дати подання цих документів виконавцем.

В контексті викладеного суд критично оцінює доводи відповідача про підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 26/12/ЦБРІС від 26.12.2022 Ігорем Мірошником в період його тимчасової непрацездатності, оскільки Договором встановлено строк у 5 робочих днів для підписання Акту особами, визначеними пунктами 5.1, 5.3 Договору, а з огляду на те, що відповідно до електронного листка непрацездатності № 6122549-2011651834-1, останнім днем тимчасової непрацездатності Мірошника І.О. було 26.12.2022, то Акт підписано уповноваженими особами і з дотриманням умов Договору.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення п. 4.3 Договору, зобов`язання з оплати наданих послуг мало бути виконане відповідачем на п`ятий банківський день з дати реєстрації податкової накладної та після підписання Акту здачі-приймання наданих послуг.

Суд встановив, що 26.12.2022 позивачем було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 89 на загальну суму 17 100,00 грн.

Відтак у відповідача наявне грошове зобов`язання зі сплати позивачу 17 100,00 грн за отримані на підставі Договору послуги, а на момент звернення до суду із даним позовом строк виконання цього зобов`язання настав.

При цьому, як слушно зауважує позивач, пункт 5.2 Договору, на який посилається відповідач, встановлює відсутність обов`язку з оплати послуг за рознарядкою, що підписана іншими особами, ніж тими, що визначені у пункті 5.1 Договору, однак сама відсутність рознарядки за умови прийняття послуг на підставі Акту приймання-передачі наданих послуг, що підписаний уповноваженими особами сторін, такого обов`язку відповідача не скасовує.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання зі сплати на користь позивача 17 100,00 грн за надані на підставі Договору послуги. Відповідачем вказана заборгованість належними доказами не спростована.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 17 100,00 грн заборгованості.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 684,00 грн, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20 000,00 грн суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії Додаткової угоди № 1 від 28.06.2023 до Договору про надання правової допомоги від 28.06.2023 та розрахунку надання правової допомоги (станом на 20.09.2023).

За змістом пунктів 1, 2 Додаткової угоди № 1 від 28.06.2023 до Договору про надання правової допомоги від 28.06.2023 вартість правової допомоги, що підлягає сплаті Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідрогрупсервіс" адвокату Варенику Андрію Миколайовичу за надання послуг, передбачених пунктом 1.1 Договору про надання правової допомоги від 28.06.2023 (юридичні послуги адвоката щодо здійснення представництва (правової допомоги) прав та інтересів клієнта щодо стягнення заборгованості з Акціонерного товариства "Українська залізниця" за Договором), складає 20 000,00 грн і сплачується протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідрогрупсервіс" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості за Договором.

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу в цій справі суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

В контексті викладеного суд зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зазначеному розмірі не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу саме в цьому розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечуючи проти покладення на нього судових витрат, відповідач зазначає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним і не відповідає критеріям реальності та розумності.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 753/15687/15-ц, від 26.09.2018 у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 910/3929/18 та інших.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням вищенаведеного, суд, враховуючи заперечення відповідача, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, дійшов висновку про не співмірність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн складності справи та ціні позову, й, керуючись критеріями, що визначені у ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне обмежити розмір витрат на професійну правову допомогу, що підлягають покладенню на відповідача, сумою, що дорівнює половині від заявленої.

При цьому судові витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічної правової позиції дотримується об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

З огляду на предмет і ціну позову, характер спірних правовідносин, складність справи, а також обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та такими, що підлягають відшкодуванню позивачу, є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 233, 237, 238, 240 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідрогрупсервіс" (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 8; ідентифікаційний код: 43494005) заборгованість в розмірі 17 100 (сімнадцять тисяч сто) грн 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.04.2024.

Суддя О.В. Нечай