Рішення

від 16.04.2024 по справі 911/32/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2024 р. Справа № 911/32/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна", 03056, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 152-Б

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ-ТВ", 08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Привокзальна площа, будинок 3

про стягнення 137 054, 22 грн за субліцензійним договором № Ф1/Ф2/Ф3-132454/2021 від 24.12.2021

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна" звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ-ТВ" про стягнення 137 054, 22 грн заборгованості за субліцензійним договором № Ф1/Ф2/Ф3-132454/2021 від 24.12.2021. Позовна заява сформована в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Позовні вимоги аргументовані тим, що позивач та відповідач уклали субліцензійний договір № Ф1/Ф2/Ф3-132454/2021, під час виконання якого відповідач допустив заборгованість з оплати за надані невиключні суміжні права на використання програм в розмірі 93 548, 00 грн, яка послугувала для нарахування 17 299, 68 грн пені, 21 453, 84 грн інфляційних втрат та 4 752, 70 грн 3 % річних.

Господарський суд Київської області ухвалою від 08.01.2024 подану позовну заяву залишив без руху. Позивач, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" подав заяву від 11.01.2024 про усунення недоліків до якої долучив позовну заяву в новій редакції. Суд, перевіривши надані документи, встановив, що позивачем усунуті недоліки позовної заяви.

Господарський суд ухвалою від 17.01.2024 відкрив провадження у справі № 911/32/24, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; повідомив відповідачу про строк, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов разом з доказами направлення копії відзиву іншій стороні.

Відповідно до частини одинадцятої статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Із відповіді № 406197 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС у юридичної особи за ідентифікаційним кодом 43239883, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕСТ-ТВ" не має зареєстрованого електронного кабінету у вказаній підсистемі ЄСІТС. У зв`язку із чим, копію ухвалу Господарського суду Київської області від 17.01.2024 про відкриття провадження у справі направлено в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місця реєстрації ТОВ "БЕСТ-ТВ" згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, яка також збігається із зазначеною адресою в позовній заяві. Однак, судова кореспонденція, суб`єктом поштового зв`язку повернута на адресу суду з відміткою Укрпошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення, зокрема є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Доказів зміни місця реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ-ТВ" та внесення відповідних даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань в порядку Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" матеріали справи не містять.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення на поштовому конверті відмітки: "адресат відсутній за вказаною адресою" за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення останньому відповідної ухвали суду.

При цьому, судом також враховано, що за приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 911/32/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд

установив:

24 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна" (далі Ліцензіат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕСТ-ТВ" (далі Субліцензіат) укладено субліцензійний договір № Ф1/Ф2/Ф3-132454/2021, відповідно до умов якого ліцензіат на умовах, визначених у цьому договорі, надає субліцензіату невиключне суміжне право на використання програм шляхом їх розповсюдження у складі Базового пакету або в межах умови "Базовий пакет + Преміальні пакети" у роздільній якості НD за допомогою технології аналогової мережі, DVB-C, а субліцензіат зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право на розповсюдження відповідно до умов цього договору (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.2 Договору передача права на розповсюдження у звітному місяці підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі прав (далі Акт), датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися ліцензіатом, а також субліцензіатом за кожен звітний місяць. Ліцензіат направляє субліцензіату два підписаних зі сторони ліцензіата примірники акта рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Субліцензіат зобов`язується протягом 5 робочих днів з дня отримання акта підписати та повернути ліцензіату один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акта, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм переданим субліцензіату.

Пунктами 4.1 та 4.2 Договору передбачено, що винагорода вважається роялті та не оподатковується ПДВ згідно п.п. 196.1.6 Податкового кодексу України.

Щомісячна сума винагороди становить 40 000, 00 грн без ПДВ.

У відповідності до пункту 4.5 Договору, субліцензіат до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати на відповідний поточний рахунок ліцензіата винагороду за звітний місяць в розмірі, що визначається згідно п. 4.2 договору, на підставі рахунку-фактури ліцензіата за звітний місяць.

Згідно з пунктом 5.3 Договору, у випадку несвоєчасної виплати субліцензіатом на рахунок ліцензіата винагороди, або її частини, відповідно до умов розділу 4 цього договору, ліцензіат має право нарахувати, а субліцензіат зобов`язується сплатити на відповідний рахунок ліцензіата пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої винагороди за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Цей договір укладено між сторонами за наявності всіх прав у ліцензіата Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна" від власника прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" (ліцензіар), що є телерадіоорганізацією згідно із законодавством України, володіє ліцензіями Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на програми "Футбол 1" у роздільній якості НD, "Футбол 2" у роздільній якості НD та "Футбол 3" у роздільній якості НD, та здійснює мовлення на підставі ліцензій.

Як зазначив позивач, на виконання умов договору ним було надано відповідачу право на розповсюдження програм у період із січня по липень 2022 року на загальну суму 93 548, 00 грн, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі прав.

Окрім того, як стверджує позивач, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022, вказані події вплинули на можливість виконання відповідачем умов договору, а тому позивачем було надано відповідачу суттєву знижку на оплату щомісячної винагороди за договором на період березень липень 2022 року. Зокрема, щомісячна винагорода, що підлягала сплаті за березень 2022 року, склала 100, 00 грн, за квітень 2022 року 4 000, 00 грн, за травень 2022 року 10 000, 00 грн, яка і була сплачена відповідачем.

Проте, щомісячна винагорода за січень 2022 року у розмірі 40 000, 00 грн, за лютий 2022 року 40 000, 00 грн, за червень 2022 року 10 000, 00 грн та за липень у розмірі 3 548, 00 грн відповідачем так і не сплачена.

Також у позові позивач зауважив, що 21.07.2022 рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 489 анульовано ліцензії на мовлення під логотипами "Футбол 1","Футбол 2", "Футбол 3", відповідно мовлення на телеканалах під цими логотипами припинено. З метою впорядкування відносин між сторонами, позивачем 03.08.2022 на електронну адресу відповідача, визначену п. 3.6.4 Договору, направлено Додаткову угоду № 2 до Договору, що фіксує знижки по оплаті щомісячної винагороди, застосовані позивачем та змінює (скорочує) строк дії Договору до 21.07.2022 року. Втім, відповідач Додаткову угоду № 2 не підписав та будь-яких зауважень чи коментарів з цього приводу позивачеві не надіслав.

Звертаючись із цим позовом до суду позивач зазначив, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань за субліцензійним договором в частині оплати отриманих прав, у наслідок чого в останнього утворилася заборгованість у розмірі 93 548, 00 грн, яку позивач просить стягнути та нараховані позивачем суми пені, інфляційних втрат і 3 % річних.

Відповідач проти позовних вимог не заперечив, відзиву не подав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об`єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (частина друга статті 1109 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2.2 Договору, передача права на розповсюдження у звітному місяці підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі прав, датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися ліцензіатом, а також субліцензіатом за кожен звітний місяць. Ліцензіат направляє субліцензіату два підписаних зі сторони ліцензіата примірники акта рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Субліцензіат зобов`язується протягом 5 робочих днів з дня отримання акта підписати та повернути ліцензіату один примірник акта. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акта, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм переданим субліцензіату.

Як зазначає позивач у позовній заяві, заборгованість по сплаті щомісячної винагороди (роялті) відповідача за договором на момент закінчення строку його дії (31.12.2022 року) становить: за січень 2022 року 40 000, 00 грн, за лютий 2022 року 40 000, 00 грн, за червень 2022 року - 10 000, 00 грн та за липень 2022 року 3 548, 00 грн.

На підтвердження надання відповідачу права на розповсюдження програм за спірний період позивачем долучені підписані між сторонами акти прийому-передачі прав: № 463 від 31.01.2022 на суму 40 000, 00 грн; № 1769 від 28.02.2022 на суму 40 000, 00 грн, № 6899 від 30.06.2022 на суму 10 000, 00 грн та № 8120 від 21.07.2022 на суму 3 548, 00 грн.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору визначено, що відповідач до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати на відповідний поточний рахунок позивача винагороду за звітний місяць в розмірі, що визначається згідно п. 4.2 договору, на підставі рахунку-фактури ліцензіата за звітний місяць.

Доказів оплати роялті за спірний період матеріали справи не містять, відповідачем до суду не надано та доводи наведені позивачем в обґрунтування позову не спростовані відповідачем.

Разом з тим, суд зауважує, що відсутність в матеріалах справи рахунків-фактур ліцензіата на підставі яких субліцензіат здійснює оплату винагороди не звільняє відповідача від обов`язку сплатити грошові кошти за договором, оскільки, у контексті спірних правовідносин, рахунок не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18, від 29.04.2020 у справі № 915/641/19).

З урахуванням наведеного в сукупності, а також з огляду на неподання відповідачем доказів оплати, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 93 548, 00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, за несвоєчасну сплату винагороди за спірний період позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 17 299, 68 грн, нараховану за загальний період з 16.02.2022 по 15.02.2023 в межах 6-ти місяців по кожному зобов`язанню окремо, 3 % річних у сумі 4 752, 70 грн та інфляційні втрати в сумі 21 453, 84 грн, нараховані за сукупний період з 16.02.2022 по 30.11.2023.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Керуючись положеннями пункту 5.3 Договору, позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру несвоєчасно сплаченої винагороди в межах 6-ти місячного строку за зобов`язаннями січня 2022 року у розмірі 6 400, 00 грн, за зобов`язаннями лютого 2022 року 7 484, 93 грн, за зобов`язаннями червня 2022 року 2 520, 55 грн та за зобов`язаннями липня 2022 року 894, 20 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та арифметично правильним, з огляду на що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 17 299, 68 грн належить задовольнити.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд здійснив перевірку розрахунків позивача сум інфляційних втрат та 3 % річних, в результаті якої розрахунок 3 % річних є правильним, а вирахувана судом сума інфляційних втрат є більшою ніж та, що заявлена позивачем. Відтак, заявлені до стягнення суми 4 752, 70 грн 3 % річних та 21 453, 84 грн інфляційних втрат належить задовольнити, враховуючи неможливість суду виходити за межі заявлених вимог.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо сплати роялті, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови субліцензійного договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості належить задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, суд звертає увагу на те, що 23.01.2024 відбулась державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ-ТВ" (код ЄДРПОУ 43239883), а саме змінено його найменування на: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворсіясін" та адресу місцезнаходження на: Україна, 04050, м. Київ, вул. Іллєнка Юрія, буд. 2-А, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 16.04.2024.

У даному випадку заміна особи у відносинах, щодо яких виник спір, не відбулася.

Зокрема, зміна найменування відповідача та його місцезнаходження відбулись після звернення позивача із позовом до Господарського суду Київської області та відкриття судом провадження у справі № 911/32/24.

Відповідно до статті 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе замінити найменування та адресу відповідача, керуючись загальновідомими даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а також врахувати вказану інформацію під час ухвалення рішення.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ-ТВ" (назву якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворсіясін") в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворсіясін" (04050, місто Київ, вулиця Іллєнка Юрія, будинок 2-А, код ЄДРПОУ 43239883) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна" (03056, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 152-Б, код ЄДРПОУ 37226740) 137 054 (сто тридцять сім тисяч п`ятдесят чотири) грн 22 коп. заборгованості (з яких 93 548, 00 грн основна заборгованість, 17 299, 68 грн пеня, 21 453, 84 грн інфляційні втрати, 4 752, 70 грн 3 % річних) та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 16.04.2024