Рішення

від 16.04.2024 по справі 911/384/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/384/24

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання за наявними матеріалами справу

за позовом Вишгородського міського комунального підприємства «Водоканал», Київська обл., м. Вишгород

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИШГОРОДМІСЬКРЕКОНСТРУКЦІЯ - 1», Київська обл., м. Вишгород

про стягнення заборгованості

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Вишгородського міського комунального підприємства «Водоканал» №57-ю від 02.02.2024 року (вх. №232/24 від 13.02.2024) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИШГОРОДМІСЬКРЕКОНСТРУКЦІЯ - 1» про стягнення заборгованості за договором №627Н з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 24.01.2020 року у розмірі 124391,73 грн.

Ухвалою суду від 16.02.2024 року позовну заяву залишено без руху.

До суду від позивача надійшла заява №66-ю від 19.02.2024 року (вх. №2240/24 від 19.02.2024) про усунення недоліків.

Дослідивши зміст поданої заяви, суд дійшов висновку, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, встановлені ухвалою суду від 16.02.2024 року.

Ухвалою суду від 04.03.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/384/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується повідомленням про вручення №0690039167995 , відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Згідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який повідомлений про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.

Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 24.01.2020 року між Вишгородським міським комунальним підприємством «Водоканал» (за Договором - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИШГОРОДМІСЬКРЕКОНСТРУКЦІЯ - 1» (за Договором - споживач) укладено Договір №627Н з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - Договір), згідно п. п. 1, 2 якого, Виконавець зобов`язується надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а споживач зобов`язується оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки та на умовах, передбачених договором. Виконавець забезпечує якість питної води відповідно до вимог державних санітарних норм і правил з тиском питної води відповідно до параметрів, встановлених державними будівельними нормами, на межі інженерно-технічних систем постачання послуги виконавця та інженерно-технічних систем споживача.

Відповідно до п. п. 5, 6 Договору, тарифи на послуги встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону і становлять: на послугу з централізованого водопостачання - 15,94 гривень за І куб. метр, на послугу з централізованого водовідведення - 15,84 гривень за І куб метр. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну тарифів на послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам із зазначенням рішення відповідних органів. У разі зміни тарифів у період дії договору нові тарифи застосовуються з моменту їх введення в дію без внесення додаткових змін до договору. Плата за послуги розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послугу та обсягу спожитих послуг, визначеного відповідно до законодавства.

Згідно п. п. 17 21 Договору, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюються не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не визначено договором. Рахунки на оплату послуг формуються виконавцем на основі показань вузла (вузлів) комерційного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачеві (його представникові) не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги. Рахунки надаються у паперовому вигляді. За згодою споживача рахунки можуть надаватися в електронному вигляді, зокрема шляхом доступу до електронних систем обліку розрахунків. Рахунки надаються споживачеві на безоплатній основі. Зняття показань вузла (вузлів) комерційного обліку здійснюється щомісяця виконавцем у присутності споживача або споживачем та надаються виконавцеві у строк з 20 по 25 число поточного місяця одним з таких способів, як телефоном, факсом, або в інший спосіб, доведений до відома споживача, та зазначаються у рахунку на оплату послуг, крім випадків, коли зняття показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань. У разі недопущення виконавця до відповідного вузла обліку для зняття показань або у разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцеві показань відповідного вузла обліку виконавцем протягом трьох місяців приймається середньодобове споживання відповідної послуги за попередні 12 місяців. Після відновлення надання показань відповідних вузлів обліку виконавець зобов`язаний здійснити перерахунок за надані послуги. Обсяг наданих споживачеві послуг з централізованого водовідведення визначається на рівні обсягів спожитих ним послуг з централізованого водопостачання та постачання гарячої води (у разі наявності). До встановлення вузла комерційного обліку обсяги споживання питної води визначаються за нормами споживання з розрахунку на одну особу та для ведення особистого підсобного господарства, встановленими органами мідповідно до ч. 2 ст. 26

Відповідно до п. 23 Договору, оплата послуг здійснюються в безготівковій або готівковій формі. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. У разі авансової оплати послуг виконавець періодично, один раз на шість місяців, здійснює перерахунок плати за фактично надані послуги, про що повідомляє споживачеві.

Пунктом 71 Договору сторони погодили, що всі умови даного договору внесені та погоджені сторонами за взаємною згодою, а у випадках, не передбачених цим договором, сторони керуються нормами чинного законодавства України, в тому числі Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», «Про метрологію та метрологічну діяльність», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженим наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190, Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України. затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 року №30. Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 316 від 01 12.2017 року, іншими нормативно-правовими актами. У випадку внесення змін до будь-якого із зазначених нормативно-правових актів або втрати ним чинності шляхом набрання юридичної сили новим нормативно-правовим актом, сторони зобов`язуються керуватися новим нормативно-правовим актом без додаткового узгодження та без внесення змін до цього договору (підстава ст. 651 ЦК України, ч. 1 ст. 188 ГК України).

Позивач зазначає, що ним послуги надавалися належним чином, однак відповідачем оплата за отримані послуги водопостачання та водовідведення здійснювалася несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася заборгованість.

З метою досудового врегулювання спору позивачем 19.09.2022 року надіслано на адресу відповідача лист, в якому повідомлено відповідача, що його заборгованість перед відповідачем складає 147891,73 грн.

05.01.2023 року між сторонами було укладено Договір №1 про розстрочення виплати боргу, згідно п. 1 якого Сторони домовилися, що борг станом на 01 січня 2023 р., який утворився згідно наданих послуг за Договором №627 Н від 24.01.2020 року на послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в сумі 147891 грн. 73 коп. (сто сорок сім тисяч вісімсот дев`яносто одна гривня 73 коп.) відповідач зобов`язується сплатити протягом З (трьох) місяців, а саме до 28.03.2023 року, згідно з графіком: до 28.01.2023 року - 49297 грн. 25 коп., до 28.02.2023 року - 49297 грн. 24 коп., до 28.03.2023 року - 49297 грн. 24 коп. Термін виконання боржником свого обов`язку, згідно цього договору, починається з моменту підписання договору Сторонами, з 05.01.2023 року.

У пункті 2 Договору №1 від 05.01.2023 року сторони погодили, що відповідач зобов`язується до 28.03.2023 року погасити заборгованість згідно графіку, зазначеного в п. 1.1. даного Договору. У разі прострочення відповідачем термінів платежу, передбачених пунктом 1.1. цього Договору він несе перед позивачем відповідальність згідно чинного законодавства. Відповідач має право достроково погасити заборгованість згідно цього договору. Позивач залишає за собою право на звернення до суду для примусового стягнення заборгованості, у випадку невиконання відповідачем умов даного договору. У випадку затримки оплати по договору понад 1 місяць позивач вважає, що відповідач відмовився від виконання умов даного договору та вживає заходи щодо примусового стягнення розстроченої заборгованості згідно п. 2.4 даного договору.

В подальшому відповідачем було частково погашено заборгованість перед позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією №1572 від 30.05.2023 року.

Однак, в подальшому відповідачем не сплачувалася заборгованість за договором №627Н з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 24.01.2020 року у розмірі 124391,73 грн., що стало підставою для позивача для звернення до суду з даним позовом.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі ГК України), що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені договором.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідачем, в порушення умов Договору, не повністю сплачено за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 124391,73 грн., що відповідачем не спростовано, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, а тому, вимога позивача про стягнення з відповідача 124391,73 грн. заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення підлягає задоволенню.

Судом також враховану правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі 906/1222/19, згідно з якою Верховний Суд дійшов наступних висновків щодо оцінки судом доказів.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ГПК України, допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд звертає увагу сторін, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно, статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".

Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Пунктами 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Наведені вище правові висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 04.03.2021 у справі №908/1879/17 та від 21.04.2021 у справі №910/701/17.

Враховуючи, що при укладенні 05.01.2023 року Договору №1 про розстрочення виплати боргу, відповідачем визнано наявну заборгованість за договором №627Н з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 24.01.2020 року та ним здійснено конклюдентні дії щодо погашення заборгованості, суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями визнав наявну заборгованість.

Таким чином, докази, надані позивачем на підтвердження позовних вимог, дозволяють суду дійти висновку, що внаслідок неналежного виконання Договору №627Н з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 24.01.2020 року у відповідача утворилася заборгованість перед відповідачем, яка підлягає стягнення у судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Вишгородського міського комунального підприємства «Водоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИШГОРОДМІСЬКРЕКОНСТРУКЦІЯ - 1» про стягнення заборгованості за договором №627Н з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 24.01.2020 року у розмірі 124391,73 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИШГОРОДМІСЬКРЕКОНСТРУКЦІЯ - 1» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 1, оф. 7, код ЄДРПОУ 38256650) на користь Вишгородського міського комунального підприємства «Водоканал» (07301, м. Вишгород, вул. Набережна, 8а, код ЄДРПОУ 03346615) 124391 (сто двадцять чотири тисячі триста дев`яносто одну) грн. 73 коп. заборгованості та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць