Рішення

від 03.04.2024 по справі 914/2187/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2024 Справа № 914/2187/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: керівника Жовківської окружної прокуратури, м. Жовква Львівського району Львівської області

в інтересах держави в особі

позивача: Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, м. Рава-Руська Львівського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Окко-Драйв, смт. Славське Стрийського району Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), АДРЕСА_1

про: витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки

Представники сторін:

від прокурора: Леонтьєва Н.Т. прокурор відділу Львівської обласної прокуратури

від позивача: Лупанова Ю.Я. представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи

від відповідача: ОСОБА_1 адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1255001 від 19.01.2024 р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2111 від 03.10.2012 р.

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області в систему «Електронний суд» поступила позовна заява керівника Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Окко-Драйв про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023 р., справу № 914/2187/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.07.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 13.09.2023 р. Залучено до участі у справі № 914/2187/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

09.08.2023 р. представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, подано на адресу суду письмові пояснення з додатком за вх. № 19566/23.

14.08.2023 р. представником відповідача подано на адресу суду відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 19789/23, відповідно до якого відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у поданому відзиві та застосувати до позовних вимог керівника Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ» земельної ділянки кадастровий номер 4622787900:28:000:0004, площею 5,348 га позовну давність.

21.08.2023 р. від прокурора надійшла відповідь на відзив з додатками за вх. № 20261/23, в якій прокурор просить позов задоволити, з врахуванням викладеного в даній відповіді.

11.09.2023 р. представником відповідача подано на адресу суду заперечення на відповідь на відзив з додатками за вх. № 21972/23, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог і застосувати до позовних вимог позовну давність.

Протокольною ухвалою суду від 13.09.2023 р., продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/2187/23 на тридцять днів, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України, за клопотанням прокурора.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.09.2023 р., підготовче судове засідання призначено на 04.10.2023 р.

04.10.2023 р. прокурором подано на адресу суду додаткові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 24106/23.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.10.2023 р., підготовче судове засідання призначено на 30.10.2023 р.

30.10.2023 р. від відповідача надійшли на адресу суду письмові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 26239/23, в яких просить відмовити в позові і застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.10.2023 р., підготовче судове засідання призначено на 22.11.2023 р.

07.11.2023 р. представником відповідача подано на адресу суду письмові пояснення у справі № 914/2187/23 з додатками за вх. № 27089/23.

15.11.2023 р. від представника третьої особи надійшли додаткові пояснення з додатками за вх. № 27835/23.

16.11.2023 р. прокурором подано на адресу суду в систему Електронний суд письмові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 27929/23, згідно яких просить позовні вимоги задоволити.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.11.2023 р., закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/2187/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 13.12.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.12.2023 р., розгляд справи по суті призначено на 17.01.2024 р.

Судове засідання, призначене на 17.01.2024 р. не відбулося, у зв`язку із оголошеною повітряною тривогою системою цивільної оборони у м. Львові та Львівській області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.01.2024 р., розгляд справи по суті призначено на 31.01.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.01.2024 р., розгляд справи по суті призначено на 28.02.2024 р. із врахуванням ухвали про виправлення описки від 05.02.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.02.2024 р., розгляд справи по суті призначено на 11.03.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.03.2024 р., розгляд справи по суті призначено на 03.04.2024 р.

Рух справи та причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

03.04.2024 р. прокурор в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив за вх. № 20261/23 від 21.08.2023 р., додаткових поясненнях за вх. № 24106/23 від 04.10.2023 р., письмових поясненнях, поданих на адресу суду 16.11.2023 р. за вх. № 27929/23 та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Просив позовні вимоги задоволити повністю.

03.04.2024 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Просить позов задоволити.

03.04.2024 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 19789/23 від 14.08.2023 р., запереченнях на відповідь на відзив за вх. № 21972/23 від 11.09.2023 р., письмових поясненнях за вх. № 26239/23 від 30.10.2023 р., письмових поясненнях за вх. № 27089/23 від 07.11.2023 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Просив у задоволенні позову відмовити, застосувати до позовних вимог позовну давність.

03.04.2024 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача в підготовче засідання не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2187/23.

В судовому засіданні 03.04.2024 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція прокурора та позивача.

У позовній заяві прокурор зазначає про те, що поза волею власника вибуло з володіння власника майно, зокрема земельні ділянки надані ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) площею 1,7827 га кадастровий номер 4622787900:28:000:0007, ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) площею 1,7826 га кадастровий номер 4622787900:28:000:0006 та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) площею 1,7827 га кадастровий номер 4622787900:28:000:0008.

Також, прокурор вважає, що відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ» станом на дату подання позовної заяви, є власником земельної ділянки площею 5,3480 га кадастровий номер 4622787900:28:000:0004, яка безпідставно вибула з володіння власника - держави поза його волею. Підставою позову є обставина приналежності спірної земельної ділянки до державної власності, незаконне вибуття спірної земельної ділянки з володіння держави. На підставі наведеного, прокурор просить суд витребувати на користь Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ» земельну ділянку кадастровий номер 4622787900:28:000:0004, площею 5,348 га, яка знаходиться на території Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву за вх. № 19789/23 від 14.08.2023 р. відповідач зазначає про недоведеність прокурором можливості витребування земельної ділянки в комунальну власність. Вказує на те, що прокурором не доведено будь-якими доказами, можливість віднесення спірної земельної ділянки до земель комунальної власності, в тому числі на підтвердження наявності правових підстав, визначених п. 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України. В той же час, на думку відповідача, встановлення фактичної категорії земельної ділянки є вирішальним при визначенні органу, уповноваженого представляти інтереси держави в даній справі. Крім того, відповідач зазначає про те, що прокурору станом ще на 2009 рік було відомо про факт вибуття земельних ділянок із власності держави, в результаті об`єднання яких утворено земельну ділянку, яка витребовується прокурором у даній справі. Виходячи із системного аналізу Закону України «Про прокуратуру», поняття "прокурор" охоплює не лише прокурора певної прокуратури, а й будь-якого прокурора, який здійснював представництво інтересів в держави. Відповідач вважає, що і станом на 2009 рік і станом на 19 квітня 2016 року (дата постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 р. у справі № 876/10081/15), прокурору було відомо, про вибуття земельних ділянок із державної власності, а строк позовної давності спливав 19 квітня 2019 року. На підставі наведеного, відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

У письмових поясненнях за вх. № 19566/23 від 09.08.2023 р. та № 27835/23 від 15.11.2023 р., третя особа зазначає про те, що відповідно до відомостей наявних в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на даний час власником земельної ділянки кадастровий номер 4622787900:28:000:0004 площею 5,348 га є ТзОВ "ВОЛИНЬІНЖАВТОСЕРВІС ЛТД" (ЄДРПОУ: 20122395) - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 296551946227. За результатами вивчення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено що ТзОВ "ВОЛИНЬІНЖАВТОСЕРВІС ЛТД" (ЄДРПОУ: 20122395) 14.01.2020 змінило назву і стало - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ». Відтак, на думку третьої особи, земельні ділянки вибули з володіння держави не за її волею.

Крім того, третя особа зазначає, що порушення інтересів держави полягає в безпідставному вибутті із володіння територіальної громади земельних ділянок, а саме: незаконної передачі у власність ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) площею 1,7827 га кадастровий номер 4622787900:28:000:0007, ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) площею 1,7826 га кадастровий номер 4622787900:28:000:0006 та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) площею 1,7827 га кадастровий номер 4622787900:28:000:0008, які в подальшому відчужені та об`єднані, в наслідок чого утворено земельну ділянку кадастровий номер 4622787900:28:000:0004 загальною площею 5,3480 га, яка на даний час зареєстрована на праві власності за Товаристовом з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ», чим, на думку третьої особи, підривається авторитет держави в особі органів виконавчої влади, які уповноваженні на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території. На підставі наведеного, третя особа просить суд задоволити позов керівника Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Окко-Драйв про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки та повернення земельної ділянки в державну власність. Також, третя особа просить судові витрати покласти на відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, подані суду, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.

Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 23.10.2007 у справі № 2а-128/2007 р. позов задоволено частково та постановлено передати у власність членам фермерського господарства „Біля Рати ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 земельні ділянки площею 1,79 кожна для сільськогосподарського використання. Зобов`язано Жовківську районну адміністрацію видати зазначеним особам державні акти на право власності на земельні ділянки площею 1,79 га кожна, розташовані на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області, призначені для сільськогосподарського використання.

На виконання рішення Жовківського районного суду Львівської області від 23.10.2007 у справі №2а-128/2007, Жовківською районною державною адміністрацією видано ряд Державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, зокрема: Державний акт серія ЯД №458450 від 03.04.2008 (реєстраційний номер 02:08:455:00006), відповідно до якого ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), на підставі постанови Жовківського районного суду Львівської області від 23.10.2007 у справі №2а-128/2007 є власником земельної ділянки площею 1,7827 га кадастровий номер 4622787900:28:000:0007, яка знаходиться на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області (на даний час Рава- Руської об`єднаної територіальної громади Львівського району Львівської області), цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства; - Державний акт серія ЯД №458449 від 03.04.2008 (реєстраційний номер 02:08:455:00007), відповідно до якого ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), на підставі постанови Жовківського районного суду Львівської області від 23.10.2007 у справі №2а-128/2007 є власником земельної ділянки площею 1,7826 га кадастровий номер 4622787900:28:000:0006, яка знаходиться на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області (на даний час Рава- Руської об`єднаної територіальної громади Львівського району Львівської області), цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства; - Державний акт серія ЯД №458451 від 03.04.2008 (реєстраційний номер 02:08:455:00005), відповідно до якого ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), на підставі постанови Жовківського районного суду Львівської області від 23.10.2007 у справі №2а-128/2007 є власником земельної ділянки площею 1,7827 га кадастровий номер 4622787900:28:000:0008, яка знаходиться на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області (на даний час Рава- Руської об`єднаної територіальної громади Львівського району Львівської області), цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства.

За результатами розгляду справи №2а-128/2007 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Жовківської районної державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії - Постановою від 23.10.2007 Жовківський районний суд Львівської області позов задовольнив частково та постановив передати у власність членам фермерського господарства „Біля Рати ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 земельні ділянки площею 1,79 кожна для сільськогосподарського використання.

Також, суд зобов`язав Жовківську районну державну адміністрацію видати ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 державні акти на право власності на земельні ділянки площею 1,79 га кожна для сільськогосподарського використання. В решті позовних вимог, суд відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_2 подав апеляційну скаргу, яку апеляційним судом 06.11.2012 задоволено.

Вищий адміністративний суд України 20.09.2015 частково задоволив касаційну скаргу ОСОБА_5 , скасував постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012, а справу направив до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

За результатами нового розгляду, Львівським апеляційним адміністративним судом 19.04.2016 прийнято постанову, якою апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ) задоволено, постанову Жовківського районного суду Львівської області від 23.10.2007 у справі №2а-128/07/1308 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції, фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та їх помилковістю.

З наведеного вбачається, що поза волею власника вибуло з володіння власника майно, зокрема, земельні ділянки надані ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) площею 1,7827 га кадастровий номер 4622787900:28:000:0007, ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) площею 1,7826 га кадастровий номер 4622787900:28:000:0006 та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) площею 1,7827 га кадастровий номер 4622787900:28:000:0008.

Згідно із загальнодоступними відомостями з Публічної кадастрової карти України, розміщеної на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та державного земельного кадастру, вищевказані земельні ділянки кадастрові номери 4622787900:28:000:0006, 4622787900:28:000:0007, 4622787900:28:000:0008 накладаються на земельну ділянку 4622787900:28:000:0004 загальною площею 5,3480 га. Такі відомості є загальновідомими, а тому не потребують доказування (ч. 3 ст. 82 ЦПК України).

З інформації, наданої Головним управління Держгеокадастру у Львівській області №10-13-0.2-2176/2-23 від 17.05.2023, відомості про земельні ділянки, кадастрові номери 4622787900:28:000:0006, 4622787900:28:000:0007, 4622787900:28:000:0008 помилково перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру. З метою впорядкування відомостей Державного земельного кадастру, Державним кадастровим реєстратором відомості про зазначені земельні ділянки перенесено до архівного шару.

За результатами аналізу вищевказаних відомостей, а також відомостей наявних в Державному земельному кадастрі встановлено, що підставою для перенесення стало те, що земельні ділянки кадастрові номери 4622787900:28:000:0006, 4622787900:28:000:0007, 4622787900:28:000:0008 об`єднанні та утворено земельну ділянку кадастровий номер 4622787900:28:000:0004, яка станом на час їх об`єднання перебувала у власності ТзОВ "Торговий Дім "Геосистеми" (ЄДРПОУ № 33169642).

Зокрема, такий висновок можна зробити за результатами аналізу повідомлень від 16.05.2023 Державного кадастрового реєстратора - Кіцілінської М.О. про виявлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення № ЗВ-4600213932023, ЗВ-4600213922023, ЗВ-4600213912023.

Встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером: 4622787900:28:000:0008 (перебувала у власності ТзОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГЕОСИСТЕМИ" (ЄДРПОУ № 33169642), на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки реєстр. №1952 від 27.10.2009., ВМО №594239. Документ, що посвідчує право - державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 182986, зареєстрований за № 462270002000002 від 03.04.2008), утворена шляхом об`єднання трьох земельних ділянок, а саме: - кадастровий номер: 4622787900:28:000:0006 площею 1.7826 га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства (КВЦПЗ: 01.02), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області, зареєстрована на підставі постанови Жовківського районного суду Львівської області від 23.10.2007 по справі №2а-128/2007. Документ, що посвідчує право державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 458449, зареєстрований за № 02:08:455:00007 від 03.04.2008, виданий ОСОБА_3 (ІПН/ РНОКПП: НОМЕР_3 ); - кадастровий номер 4622787900:28:000:0007 площею 1.7827 га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства (КВЦПЗ: 01.02), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області, зареєстрована на підставі постанови Жовківського районного суду Львівської області від 23.10.2007 у справі №2а-128/2007. Документ, що посвідчує право державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 458450, зареєстрований за № 02:08:455:00006 від 03.04.2008, виданий ОСОБА_2 (ІПН/РНОКПП: НОМЕР_2 ); кадастровий номер 4622787900:28:000:0008 площею 1.7827 га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства (КВЦПЗ: 01.02), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області, зареєстрована на підставі постанови Жовківського районного суду Львівської області від 23.10.2007 у справі №2а-128/2007. Документ, що посвідчує право державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 458451, зареєстрований за № 01:08:455:00005 від 03.04.2008, виданий ОСОБА_4 (ІПН/ РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Отже, лише після надходження інформації з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №10-13-0.2-2176/2-23 від 17.05.2023 та аналізу повідомлень від 16.05.2023 Державного кадастрового реєстратора - Кіцілінською М.О. про виявлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення № ЗВ-4600213932023, ЗВ-4600213922023, ЗВ-4600213912023, прокурором встановлено об`єкт права, щодо якого наявні підстави застосування заходів представницького характеру, а саме об`єднану земельну ділянку кадастровий номер 4622787900:28:000:0004 площею 5,348 га яка утворилась шляхом об`єднання земельних ділянок - кадастрові номери 4622787900:28:000:0006, 4622787900:28:000:0007, 4622787900:28:000:0008, які вибули з власності на підставі скасованого рішення суду.

Крім цього, судом встановлено, що 25.02.2014 між ТзОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГЕОСИСТЕМИ" (ЄДРПОУ: 33169642) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕЛАКС-ЮНІОН» (далі по тексту ТзОВ «ГЕЛАКС-ЮНІОН») (ЄДРПОУ 38941139) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 4622787900:28:000:0004 площею 5,348 га.

На підставі вищевказаного договору купівлі-продажу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено відомості про право власності ТзОВ «ГЕЛАКС-ЮНІОН» (ЄДРПОУ 38941139) на земельну ділянку кадастровий номер 4622787900:28:000:0004 площею 5,348 га (номер відомостей про речове право: 4786682).

В подальшому, 23.10.2014 між ТзОВ «ГЕЛАКС-ЮНІОН» (ЄДРПОУ 38941139) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬІНЖАВТОСЕРВІС ЛТД" (надалі ТзОВ "ВОЛИНЬІНЖАВТОСЕРВІС ЛТД") (ЄДРПОУ: 20122395) укладено договір купівлі- продажу земельної ділянки кадастровий номер 4622787900:28:000:0004 площею 5,348 га.

На підставі вищевказаного договору купівлі-продажу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено відомості про право власності ТзОВ "ВОЛИНЬІНЖАВТОСЕРВІС ЛТД" (ЄДРПОУ: 20122395) на земельну ділянку кадастровий номер 4622787900:28:000:0004 площею 5,348 га. (номер відомостей про речове право: 7436620).

Відповідно до відомостей, наявних в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на даний час власником земельної ділянки кадастровий номер 4622787900:28:000:0004 площею 5,348 га є ТзОВ "ВОЛИНЬІНЖАВТОСЕРВІС ЛТД" (ЄДРПОУ: 20122395) - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 296551946227.

За результатами вивчення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлено що ТзОВ "ВОЛИНЬІНЖАВТОСЕРВІС ЛТД" (ЄДРПОУ: 20122395) 14.01.2020 змінило назву і стало Товариство з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ».

З урахуванням вищенаведеного судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ» (ЄДРПОУ 20122395) на даний час є власником земельної ділянки площею 5,3480 га кадастровий номер 4622787900:28:000:0004, яка безпідставно вибула з володіння власника поза його волею.

Також, судом встановлено, що 11.12.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про припинення юридичної особи ТзОВ «Гелакс-Юніон» (ЄДРПОУ 38941139) на підставі рішення щодо реорганізації (номер запису 11191120008012676).

Крім цього, судом встановлено, що 19.12.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про припинення юридичної особи "Торговий Дім "Геосистеми" (ЄДРПОУ: 33169642), на підставі судового рішення від 04.12.2018 у справі №914/3461/14 про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом (номер запису 14151170024035358).

У позовній заяві прокурор просить суд витребувати на користь Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ» земельну ділянку кадастровий номер 4622787900:28:000:0004, площею 5,348 га, яка знаходиться на території Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, оскільки вважає, що вказана земельна ділянка безпідставно вибула з володіння власника поза його волею. Також, прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь Львівської обласної прокуратури понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Щодо обґрунтованості підстав звернення прокурора з даним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво в суді інтересів держави у випадках, визначених законом.

Частиною 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи тощо.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 № З-рп/99 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідно функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народ. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Аналогічні положення містяться і у ст.ст. 1, 2 ЗК України, відповідно до яких земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Аналіз норм Конституції України, Земельного кодексу України свідчить, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у земельних правовідносинах діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи ці повноваження, вказані органи вступають у правовідносини з юридичними та фізичними особами.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної, комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, незаконність рішення, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересові не відповідає.

В даному випадку, порушення інтересів держави полягає в безпідставному вибутті із володіння територіальної громади земельних ділянок, а саме: незаконної передачі у власність ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) площею 1,7827 га кадастровий номер 4622787900:28:000:0007, ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) площею 1,7826 га кадастровий номер 4622787900:28:000:0006 та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) площею 1,7827 га кадастровий номер 4622787900:28:000:0008, які в подальшому відчужені та об`єднані, внаслідок чого утворено земельну ділянку кадастровий номер 4622787900:28:000:0004 загальною площею 5,3480 га, яка, після чергового укладеного Договору купівлі-продажу 23.10.2014 р. між ТзОВ «ГЕЛАКС-ЮНІОН» та ТзОВ "ВОЛИНЬІНЖАВТОСЕРВІС ЛТД", внаслідок зміни назви 14.01.2020 р. ТзОВ "ВОЛИНЬІНЖАВТОСЕРВІС ЛТД" на Товариство з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ», на даний час зареєстрована на праві власності за Товаристовом з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ» (ЄДРПОУ 20122395), чим підривається авторитет держави в особі органів виконавчої влади, які уповноваженні на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території.

З огляду на викладене, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на припинення незаконної діяльності органів виконавчої влади та зміцнення авторитету держави, а також відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким чином, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому надано повноваження органу виконавчої влади.

У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18, пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14- 104цс 19, пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5) та інші).

В судовому процесі (в тому числі у господарському) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс 19, пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс 19, пункт 27)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункти 8.10, 8.12).

При цьому, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11 гс21)). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

У постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 зроблено висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

Тобто, для здійснення представництва інтересів держави не має значення, з яких причин (об`єктивних чи суб`єктивних) орган державної влади не здійснив захист державних інтересів. Важливо лише те, що такий захист не здійснено.

Аналогічну правову позицію щодо наявності у прокурора підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2020 по справі № 905/120/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що сам факт не звернення належного позивача до суду, свідчить про те, що орган виконавчої влади неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Також, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 згідно з ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Саме бездіяльність зі зверненням до суду з позовом про усунення перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення на користь держави, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що державний орган неналежно виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави, що має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень та підтверджує наявність «виключного випадку» для звернення прокурора з цим позовом до суду (зазначені правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, від 06.02.2019 у справі № 927/246/18).

З огляду на викладене, у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до звернення з даним позовом до суду прокурором повідомлено уповноважені органи про наявність факту порушень інтересів держави, який полягає у неправомірному вибутті спірної земельної ділянки із державної власності, та надано останнім можливість протягом розумного строку відреагувати на вказане порушення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачено, що Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 317 і 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Водночас, згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з п. 24 розділу X перехідних положень ЗК України з дня набрання чинності цим пунктом (набув чинності 17 травня 2021 року), землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами..

Згідно з п.п. 34, 41 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; прийняття рішень щодо здійснення виконавчим органом сільської, селищної, міської ради державного контролю за використанням та охороною земель;

Враховуючи викладене, листами № 14.53/05-38-979 вих.-23 від 14.03.2023 та 14.53/05-38-2208ВИХ-23 від 12.06.2023, окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено Рава-Руську міську раду про виявлені порушення.

За результатами розгляду вказаних листів окружної прокуратури, Рава- Руською міською радою надано відповіді № 582/03.01-16 від 12.04.2023 та 943/03,01-22вих від 16.06.2023, згідно з якими про обставини вказані в листах окружної прокуратури міській раді стало відомо лише із листів Жовківської окружної прокуратури та відомостей ДЗК, заходи щодо усунення порушень не вживались. Окремо, міська рада зазначила, що у зв`язку із плановим будівництвом пішоходного пункту пропуску на митному посту Рава-Руська - Гребенне, просить вжити відповідних заходів представницького характеру.

Таким чином, прокуратурою повідомлено Рава-Руську міську раду про виявлені порушення, однак, вказаний органи самостійно не звернувся до суду з позовом, тому це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.02.2019 у справі №905/803/18.

З огляду на викладене, окружна прокуратура звернулась до суду в інтересах держави в особі Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області як органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах у зв`язку з не зверненням позивача до суду.

Оцінка суду.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, серед яких виділяються землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У відповідності з частинами 1-4 статті 77 Земельного кодексу України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Згідно з частиною 4 статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед інших, належать землі оборони.

Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Згідно з приписами статті 3 Закону України "Про використання земель оборони", уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України. Навколо військових частин та оборонних об`єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об`єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Відповідно до статей 6, 10 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, який виконує завдання щодо забезпечення недоторканості державного кордону та охорони суверенних прав України. Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів.

Згідно з підпунктом 68 пункту 4 Положення про Державну прикордонну службу України, Державна прикордонна служба України надає згоду або відмовляє в наданні згоди на відчуження майнових об`єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони України, а також на передачу в заставу цілісних майнових комплексів підприємств, будівель та споруд, що належать до сфери управління Міноборони України, його структурних підрозділів.

Згідно з частинами 1-3 статті 22 Закону України "Про державний кордон України" (чинна редакція) з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення. У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів. У цих межах Кабінетом Міністрів України встановлюється спеціальний прикордонний режим щодо заборони вільного в`їзду, перебування, проживання, пересування осіб і провадження робіт, не пов`язаних з обороною чи охороною державного кордону України.

Згідно з частинами 1-3 статті 22 Закону України "Про державний кордон України" (редакція станом на 2007 рік) з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення. Контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про державний кордон України" у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Таким чином, сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до приватної власності, а також щодо них встановлений спеціальний режим їх використання.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2020 № 910/19932/17 зазначив наступне: "… розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про її належність до земель оборони, а тому прийняття рішення Львівської обласної ради № 599 від 09.10.2012 "Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області мисливському господарству "Прикордонник" Львівської обласної організації ФСТ "Динамо", яким було надано у користування землі загальною площею 10254 га, які перебувають в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України є порушенням вищевказаних норм ЗК України, Закону України "Про державний кордон України", Закону України "Про використання земель оборони", а також Постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.98 № 1147 "Про прикордонний режим" та затвердженого нею Положення про прикордонний режим".

Положеннями Законів України "Про оборону України" та "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.

Згідно з вимогами пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим" з урахуванням особливостей місцевості та інших умов, ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Згідно з пунктами 17 та 19 вказаного Положення сільськогосподарські роботи, будь-яке будівництво, рубка лісу, полювання, а також водокористування у прикордонній смузі проводяться за узгодженням з відповідними підрозділами Державної прикордонної служби. У межах прикордонної смуги, а також територій відповідних населених пунктів, які межують з державним кордоном, польоти всіх типів повітряних суден, аерофотознімання, геодезичні та топографічні роботи можуть провадитися лише з дозволу Міноборони та Адміністрації Держприкордонслужби, геологічні, дорожні та інші дослідження, а також гідротехнічні, землевпорядні, меліоративні та інші роботи, пов`язані із зміною водного режиму прикордонних річок, озер та інших водойм, відео- та кінофотознімання місцевості - з дозволу відповідного підрозділу Державної прикордонної служби.

Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України "Положення про прикордонний режим" прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Лінія прикордонних інженерних споруд спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із нормативно встановлених розмірів, визначених статтею 22 Закону України "Про державний кордон України" та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим".

Не розроблення та не затвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі № 454/2498/19.

Підсумовуючи наведене вище, суд акцентує увагу, що землі між лінією державного кордону та лінією прикордонних інженерних споруд належать до земель оборони та в силу закону є державною власністю. Саме тому основною обставиною, яку належить установити в цьому провадженні, є факт знаходження спірної ділянки в означених межах.

Спірна земельна ділянка знаходиться поруч з державним кордоном України, що визнається учасниками справи та підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що члени Фермерського господарства "Біля Рати" ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом до Жовківської районної державної адміністрації Львівської області про передачу їм у власність земельних ділянок на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області для сільськогосподарського використання.

Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 23.10.2007 у справі № 2а-128/07/1308 (том 1, а. с. 24-28) ухвалено рішення про передачу у власність членам фермерського господарства "Біля Рати" ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 земельних ділянок площею 1,79 га кожна для сільськогосподарського використання. Зобов`язано Жовківську районну адміністрацію видати зазначеним особам державні акти на право власності на земельні ділянки площею 1,79 га кожна, розташовані на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області, призначені для сільськогосподарського використання.

ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВЧ) оскаржив постанову Жовківського районного суду від 23.10.2007 у справі № 2а-128/07/1308.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 у справі № 876/10081/15 постанову Жовківського районного суду від 23.10.2007 у справі № 2а-128/07/1308 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові. Апеляційний суд установив таке: «Спірна земельна ділянка знаходиться в межах між лінією Державного кордону України та інженерно-технічними спорудами по охороні Державного кордону (в межах прикордонної смуги) праворуч автодороги Рава-Руська - МАПП " ІНФОРМАЦІЯ_4 " на ділянці відповідальності Відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_4 (землі Річківської селищної ради Жовківського району Львівської області).

Для надання у власність позивачам земельних ділянок із земель, які передані в оренду Фермерському господарству "Біля Рати", необхідне погодження відповідного підрозділу Державної прикордонної служби України.

Надання цих земельних ділянок у власність громадян без такого погодження порушує права та інтереси відповідного підрозділу Державної прикордонної служби України, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень та вирішив спір, перебравши на себе виключну компетенцію місцевої адміністрації в частині розпорядження землями державної власності. Також суд порушив процедуру надання земель у власність».

Суд зазначає, що матеріали цієї справи містять достатньо доказів, які доводять факт розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги, а саме між лінією державного кордону та лінією прикордонних інженерних споруджень.

Таким чином, суд установив обставину того, що спірна земельна ділянка розташована між лінією державного кордону України та смугою прикордонних інженерних споруджень, що у свою чергу свідчить про розташування відповідної земельної ділянки у межах прикордонної смуги.

На підставі зазначеного, суд робить висновок про те, що спірна земельна ділянка належить до державної власності, а тому перебування її у власності ТОВ "Окко-Драйв" суперечить нормам Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України "Про державний кордон України", Закону України "Про використання земель оборони", а також Постанові Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим" та затвердженому нею Положенню про прикордонний режим.

Така позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, наведеними в постановах від 14.11.2018 (справа № 297/1388/15-ц), від 25.04.2019 (справа № 907/711/17), від 06.11.2019 (справа № 163/2369/16-ц).

Отже, суд встановив належність спірної земельної ділянки до земель, на які поширюється право державної власності.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на момент ухвалення рішення судуТовариство з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ» є власником земельної ділянки площею 5,3480 га кадастровий номер 4622787900:28:000:0004, яка безпідставно вибула з володіння власника - держави поза його волею.

Відповідно до статі 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Для застосування статті 387 Цивільного кодексу України необхідним є встановлення таких обставин у сукупності (постанова ВС від 02.09.20 у справі 910/13536/19): 1) існування в натурі індивідуально визначеного майна; 2) наявність права власності в позивача; 3) відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння; 4) відсутність договірних відносин.

Суд встановив наявність індивідуально визначеного майна, яким є спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4622787900:28:000:0004.

Право власності держави на цю земельну ділянку виникло безпосередньо з припису закону.

Держава не може здійснювати фактичне володіння, адже у Державному реєстрі речових прав мітиться запис про право приватної власності ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» на спірну земельну ділянку. Цей запис свідчить про те, що нею володіє саме ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Зазначене узгоджується зі сталою судовою практикою, яка відображена в постановах ВС (постанова ВП ВС від 01.03.23 у справі № 522/22473/15-ц).

Також, суд зазначає, що між сторонами відсутні договірні відносини.

Згідно з частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, якщо за відплатним придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, яка розташована в межах прикордонної смуги, вибула з володіння держави на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасовано, тобто поза волею держави. Зазначене дозволяє суду застосувати пункт 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України та задовольнити позов, витребувавши з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ» земельну ділянку з кадастровим номером 4622787900:28:000:0004.

Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Приписи статті 388 Цивільного кодексу України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує договірних відносин.

Метою віндикаційного позову, є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

Суд встановив, що спірна земельна ділянка розташована на землях оборони. Тому, відповідно до статей 77, 84 Земельного кодексу України може перебувати лише у державній власності та не може передаватися у приватну власність. Відсутні будь-які відомості, що відчуження землі відбувалося з волі держави.

Встановивши обставину, що земельні ділянки передані у власність на підставі постанови Жовківського районного суду від 23.10.2007 року у справі № 2а-128/07/1308, яка в подальшому була скасована постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 р. у справі № 876/10081/15, суд вважає, що прокурор мав обґрунтовані підстави для звернення до суду із віндикаційним позовом за захистом інтересів держави.

Зважаючи на вказане, позов підлягає задоволенню повністю.

Стосовно аргументів відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву за вх. № 19789/23 від 14.08.2023 р., запереченнях на відповідь на відзив за вх. № 21972/23 від 11.09.2023 р., суд зазначає наступне.

За результатами нового розгляду Львівським апеляційним адміністративним судом 19.04.2016 прийнято постанову, якою апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ) задоволено, постанову Жовківського районного суду Львівської області від 23.10.2007 у справі №2а-128/07/1308 скасовано та прийнято нове рішення яким у позові відмовлено повністю у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції, фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та їх помилковістю.

Зокрема, Львівський апеляційний адміністративний суд у вказаній постанові зазначив, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах між лінією Державного кордону України та інженерно-технічними спорудами по охороні Державного кордону (в межах прикордонної смути) праворуч автодороги Рава-Руська - МАПП „ ІНФОРМАЦІЯ_4 на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби „ ІНФОРМАЦІЯ_4 (землі Річківської селищної ради Жовківського району Львівської області).

Пунктом 2 Положення про прикордонний режим України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року №1147, визначено, що прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смути місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Згідно з пунктами 17 та 19 вказаного Положення сільськогосподарські роботи, будь-яке будівництво, рубка лісу, полювання, а також водокористування у прикордонній смузі проводяться за узгодженням з відповідними підрозділами Державної прикордонної служби. У межах прикордонної смуги, а також територій відповідних населених пунктів, які межують з державним кордоном, польоти всіх типів повітряних суден, аерофотознімання, геодезичні та топографічні роботи можуть провадитися лише з дозволу Міноборони та Адміністрації Держприкордонслужби, геологічні, дорожні та інші дослідження, а також гідротехнічні, землевпорядні, меліоративні та інші роботи, пов`язані із зміною водного режиму прикордонних річок, озер та інших водойм, відео- та кінофотознімання місцевості - з дозволу відповідного підрозділу Державної прикордонної служби.

Відповідно до п. 10.2 Висновку державної експертизи землевпорядної документації від 16.08.2006 року № 16-8/2, виготовленого Львівським обласним Головним управлінням земельних ресурсів Держкомзему України, у зв`язку із незавершенням робіт по розробленню планування та проекту забудови сервісної зони біля МАПП „ ІНФОРМАЦІЯ_4 , на виконання доручення голови Львівської облдержадміністрації від 25.08.2005 року № 94, у випадку зміни цільового призначення земельних ділянок або права на них, необхідне погодження відповідного підрозділу Державної прикордонної служби України (згідно з п. 19 Положення про прикордонний режим) та органу архітектури і райдержадміністрації.

Таким чином, для надання у власність позивачам земельних ділянок із земель, які передані в оренду Фермерському господарству „Біля Рати, необхідне погодження відповідного підрозділу Державної прикордонної служби України.

Надання цих земельних ділянок у власність громадян без такого погодження порушує права та інтереси відповідного підрозділу Державної прикордонної служби України, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_3 , що надає йому право оскарження судового рішення, яким надані земельні ділянки у власність громадян.

Як вбачається зі ст. 77 Земельного кодексу України, діючого станом на день прийняття постанови, а саме 19.04.2016 - Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Особливості відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються законом.

Кошти, отримані від відчуження таких земельних ділянок, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на потреби оборони відповідно до кошторису Міністерства оборони України у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України.

Відтак, вказана норма станом на час прийняття постанови не визначала меж земельних ділянок в межах прикордонної смуги.

Однак, Законом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення інженерно-технічного облаштування та утримання державного кордону» внесено зміни зокрема в п. 3 ст. 77 і викладено його в наступній редакції: «Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми».

Відтак, вказаною нормою обмежено земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, які передаються військовим частинам Державної прикордонної служби України.

У Конституції України (статті 13, 14) передбачено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до пункту 7 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (№5245-VI від 06.09.2012 року) з дня набрання чинності цим законом, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими, зокрема пункту 4 в державній власності залишаються землі, які належать до земель оборони.

А в 6 пункті розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» визначено, що у разі якщо відомості про земельні ділянки,- зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, та її затвердження здійснюються відповідною сільською, селищною, міською радою.

За змістом статтей 4, 5 ЗК України, завданням земельного законодавства, яке включає цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальним громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Згідно статті 20 Земельного Кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, відповідно до їх повноважень.

Відповідно до постанови звуженого засідання Львівського обласного виконкому депутатів трудящих від 06.09.1946 року №24/109, в цілях покращення охорони кордону включно до заборонної прикордонної зони наступні райони Львівської області: Сокальський, Радехівський, Велико-Мостівський, Рава-Руський, Немирівський, Краковецький, Магерівський і Яворівський. У вказаних районах визначено 2-х кілометрову і 800-метрову прикордонні смуги. Окрім цього, вказаною постановою прийнято рішення щодо передачі в повне розпорядження прикордонних військ землі 800-метрової прикордонної смуги, за виключенням райцентру - Сокаль, де в розпорядження прикордонних військ для облаштування інженерно-технічних споруд в межах міста передати землі, що входять в 50- метрову прикордонну полосу в межах 800-метрової прикордонної смуги.

Згідно п. 11 постанови Кабінету Міністрів України «Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства» від 22.02.1994 № 100, Уряд погодився з пропозицією Державного комітету у справах охорони державного кордону України про залишення в установленому порядку за Прикордонними військами земельних ділянок, на яких розміщено прикордонні інженерні та оборонні споруди, застави, комендатури та інші підрозділи, а також стрільбища і навчальні поля.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 20.06.2018 №605/0/5-18 «Про прикордонний режим» внесено зміни до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 24.05.2016 № 310/0/5-16 (станом на час пред`явлення позову до суду), яким установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок та інших водойм прикордонну смугу, встановивши її ширину в 10 (десять) кілометрів від лінії державного кордону в тил території України, де запроваджується прикордонний режим, що не є меншою від ширини смуги місцевості, яка знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

В подальшому, розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 30.11.2021 №1193/0/5-16 «Про прикордонний режим», відповідно до якого установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Відповідно до статті 15-1 Земельного кодексу України визначено повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить: а) внесення в установленому порядку пропозицій щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин; б) участь у розробленні та виконанні державних, галузевих, регіональних та місцевих програм з питань регулювання земельних відносин, раціонального використання земель, їх відтворення та охорони, встановлення меж області, району, міста, району в місті; села і селища, у проведенні моніторингу земель, територіальному плануванні; в) організація проведення робіт, пов`язаних із реалізацією земельної реформи; г) проведення відповідно до законодавства моніторингу земель та охорони земель; ґ) ведення та адміністрування Державного земельного кадастру; д) участь у державному регулюванні планування територій; е) організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у порядку, встановленому законом; є) здійснення заходів щодо вдосконалення порядку ведення обліку і підготовки звітності з регулювання земельних відносин, використання та охорони земель, формування екомережі; є-1) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; є-2) участь у формуванні та реалізація державної політики у сфері національної інфраструктури геопросторових даних; ж) вирішення інших питань, визначених законами України.

У грудні 2021 року, відповідно до наказів Держгеокадастру від 08.12.2021 № 564 «Про розроблення електронних документів, що містять відомості про державний кордон України» та від 17.12.2021 № 588 «Про погодження електронних документів, що містять відомості про державний кордон України, та внесення відомостей про державний кордон до Державного земельного кадастру», Держгеокадастр спільно з державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» забезпечив розроблення електронних документів, що містять відомості про державний кордон України, відповідно до затверджених документів щодо демаркації, редемаркації, делімітації державного кордону, отриманих від Державної прикордонної служби.

На підставі зазначених документів, державні кадастрові реєстратори Держгеокадастру внесли до Державного земельного кадастру відомості про державний кордон України по суходолу між Україною та Республікою Польща.

Внесені відомості про державний кордон України оприлюднено на Публічній кадастровій карті. До 2021 року відомості про державний кордон мали гриф. Держаний кордон не є предметом спору та відповідно не підлягає дослідженню та доведенню будь яких фактів.

Частинами 2, 3 ст. 115 Земельного кодексу України та ст. 3 Закону України «Про використання земель оборони» визначено, що уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про державний кордон України", з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку, Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про державний кордон України" передбачено, що у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147 «Про прикордонний режим» (надалі - Постанова КМУ № 1147, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм установлено прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим. З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби України, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Відповідно пп. 3 п. 2 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. N 1147, прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Згідно пп. 2-1 п. 2 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. N 1147, лінія інженерних прикордонних споруджень - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно- технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність та не позбавляє її статусу земель оборони, оскільки її нормативні розміри, визначені ст. 22 Закону України «Про державний кордон України», п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим» та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд.

В силу положень статті 3 Закону України "Про використання земель оборони землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області № 151 від 26.11.2021 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 114 га у постійне користування Військовій частині для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби України, вид використання для облаштування та утримання державного кордону, інженерно-технічних споруд розташованих за межами населених пунктів на території Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області. Військовій частині доручено звернутися до суб`єкта господарювання, що є виконавцем робіт із землеустрою для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Третьою особою у справі долучено таке розпорядження з Договором № 308-23 від 29.08.2023 р. на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби та ФОП Козаченко Л.М.

Суд констатує, що майном у розумінні ЄКПЛ є спірна земельна ділянка, витребування якої є предметом спору.

Рішення суду, яким приватна особа позбавляється права власності, може бути визнаним актом втручання у право мирно володіти своїм майном.

Суд проаналізував норми статей 387 та 388 Цивільного кодексу України та зробив висновок про їх застосовність у цій ситуації. А тому втручання у право власності здійснюється на підставі закону, який відповідає вимозі якості.

Витребування земельної ділянки, яке належить державі (землі оборони), переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами. Потрібно зауважити, що законодавство, яке визначало приналежність земель прикордонної смуги до земель оборони, за аналізований період суттєво не змінилося.

Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки. Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Перебування земельної ділянки із земель прикордонної смуги у приватній власності позбавляє державу Україна правомочностей власника землі. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Перебування земельної ділянки у приватній власності суттєво утруднює можливість забезпечити територіальну цілісність та недоторканість державного кордону, оскільки відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. З огляду на це закон обмежив передання земель оборони у приватну власність.

У зв`язку з наведеним суд робить висновок про те, що втручання у право мирного володіння майном переслідує легітимну мету.

У своїй практиці ЄСПЛ звертає увагу на те, що оцінка пропорційності залежить від багатьох факторів, які враховуються при ухваленні рішення. До таких належать здатність цього заходу досягти мети, яка ставиться; чи існує менш обтяжливий для приватної особи захід досягнення легітимної мети; чи надається компенсація у випадку позбавлення особи власності; дії самої приватної особи (наскільки вона була чи могла бути ознайомлена з ризиками набуття власності).

Суд констатує, що за умови чіткості закону, який визначав та визначає землі прикордонної смуги землями державної форми власності (землі оборони), повернення спірної ділянки досягає задекларованої мети. При чому це єдиний захід, який може бути вчинений у цій ситуації.

Суд погоджується з тим, що ТзОВ Окко-Драйв не отримує станом на цей час компенсації. Проте в цьому контексті враховує особливості розташування цієї земельної ділянки. Будь-яка розсудлива особа перед купівлею майна оглядає (має змогу оглянути) предмет купівлі-продажу. Як убачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка перебувала та перебуває в межах прикордонної смуги між лінією державного кордону та лінією прикордонних інженерних споруджень. Для того щоб потрапити на цю ділянку, представникам ТзОВ Окко-Драйв потрібно отримати дозвіл органів державної прикордонної служби та дотриматися правил при перетині лінії інженерних споруджень.

З урахуванням наведеного суд вважає, що в цій ситуації не було допущено порушення пропорційності.

Суд уже зазначав, що третє речення статті 1 Першого протоколу ЄКПЛ (попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів) надає можливість державі вводити в дію закони для контролю за використанням майном.

Згідно з п. 24 розділу X перехідних положень ЗК України з дня набрання чинності цим пунктом (набув чинності 17 травня 2021 року) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Зокрема п. 2 передбачено, що інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки з моменту прийняття остаточного рішення у вказаній справі з 19.04.2016 року по час внесення змін до Земельного кодексу України, уповноваженими органами не сформовано земельні ділянки як об`єкти права та не отримано їх у встановленому порядку в користування, в разі витребування така може перейти лише у власність держави - територіальної громади, а відтак Рава - Руська міська рада Львівського району Львівської області є належним позивачем у вказаній справі.

Отже, викладеним судом вище, спростовуються доводи відповідача у справі, якими заперечуються позовні вимоги.

Щодо твердження відповідача про те, що прокурором пропущено строк позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно з листом Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 02.02.2023 №1-9/266 та на підставі Атестату відповідності, зареєстрованого в Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 02.12.2021 за № 23582, Жовківська окружна прокуратура є користувачем інформаційно - телекомунікаційної системи «Автоматизована система Державного земельного кадастру».

Відповідно до загальнодоступних відомостей з Публічної кадастрової карти України, розміщеної на офіційному веб сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та державного земельного кадастру вищевказані земельні ділянки кадастрові номери 4622787900:28:000:0006, 4622787900:28:000:0007, 4622787900:28:000:0008 накладаються на земельну ділянку 4622787900:28:000:0004 загальною площею 5,3480 га. Такі відомості є загальновідомими, а тому не потребують доказування (ч. 3 ст. 82 ЦПК України).

З інформації, наданої Головним управління Держгеокадастру у Львівській області №10-13-0.2-2176/2-23 від 17.05.2023, відомості про земельні ділянки кадастрові номери 4622787900:28:000:0006, 4622787900:28:000:0007, 4622787900:28:000:0008 помилково перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру. З метою впорядкування відомостей Державного земельного кадастру Державним кадастровим реєстратором відомості про зазначені земельні ділянки перенесено до архівного шару.

За результатами аналізу вищевказаних відомостей, а також відомостей, наявних в Державному земельному кадастрі встановлено, що підставою для перенесення стало те, що земельні ділянки кадастрові номери 4622787900:28:000:0006, 4622787900:28:000:0007, 4622787900:28:000:0008 об`єднанні та утворено земельну ділянку кадастровий номер 4622787900:28:000:0004, яка станом на час їх об`єднання перебувала у власності ТзОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГЕОСИСТЕМИ" (ЄДРПОУ: 33169642).

Зокрема, такий висновок можна зробити за результатами аналізу повідомлень від 16.05.2023 Державного кадастрового реєстратора - Кіцілінської М.О. про виявлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення № ЗВ-4600213932023, ЗВ-4600213922023,ЗВ-4600213912023

Встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером: 4622787900:28:000:0008 (перебуває у власності ТзОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГЕОСИСТЕМИ" (ЄДРПОУ: 33169642) на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки реєстр. №1952 від 27.10.2009., ВМО №594239. Документ, що посвідчує право - державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 182986, зареєстрований за № 462270002000002 від 03.04.2008), утворена шляхом об`єднання трьох земельних ділянок, а саме: - кадастровий номер: 4622787900:28:000:0006 площею 1.7826 га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства (КВЦПЗ: 01.02), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області, зареєстрована на підставі постанови Жовківського районного суду Львівської області від 23.10.2007 у справі №2а-128/2007. Документ, що посвідчує право - державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 458449, зареєстрований за № 02:08:455:00007 від 03.04.2008, виданий ОСОБА_3 (ІПН/ РНОКПП: НОМЕР_3 ); - кадастровий номер 4622787900:28:000:0007 площею 1.7827 га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства (КВЦПЗ: 01.02), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області, зареєстрована на підставі постанови Жовківського районного суду Львівської області від 23.10.2007 у справі №2а- 128/2007. Документ, що посвідчує право - державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 458450, зареєстрований за № 02:08:455:00006 від 03.04.2008, виданий ОСОБА_2 (ІПН/ РНОКПП: НОМЕР_2 ); - кадастровий номер 4622787900:28:000:0008 площею 1.7827 га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства (КВЦПЗ: 01.02), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області, зареєстрована на підставі постанови Жовківського районного суду Львівської області від 23.10.2007 у справі №2а-128/2007. Документ, що посвідчує право - державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 458451, зареєстрований за № 01:08:455:00005 від 03.04.2008, виданий ОСОБА_4 (ІПН/ РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Отже, лише після надходження інформації з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №10-13-0.2-2176/2-23 від 17.05.2023 та аналізу повідомлень від 16.05.2023 Державного кадастрового реєстратора - Кіцілінською М.О. про виявлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення № ЗВ- 4600213932023, ЗВ-4600213922023, ЗВ-4600213912023, прокурором встановлено об`єкт права, щодо якого наявні підстави застосування заходів представницького характеру, а саме об`єднану земельну ділянку кадастровий номер 4622787900:28:000:0004 площею 5,348 га, яка утворилась шляхом об`єднання земельних ділянок кадастрові номери 4622787900:28:000:0006, 4622787900:28:000:0007, 4622787900:28:000:0008, які незаконно вибули з власності на підставі скасованого рішення суду.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого, особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України, позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

В разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/18560/16 зазначила, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність належить обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (подібний висновок також викладено у постановах Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц та від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц).

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17).

Застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

Щодо оскарження постанови Жовківського районного суду від 23.10.2007 р., то вказане судове рішення оскаржувала Військова частина НОМЕР_1 . Військова частина є окремою юридичною особою.

На віндикаційні позови держави (в особі уповноважених органів) поширюється загальна позовна давність, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у пункті 60 постанови від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, у пункті 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

З урахуванням наведеного, строк позовної давності розпочався з моменту встановлення прокурором об`єкта права, щодо якого наявні підстави застосування заходів представницького характеру, а саме з 17.05.2023.

Відтак, суд робить висновок, що строк звернення з позовом до суду не пропущено.

Згідно з ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 2 147,20 грн. покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь Львівської обласної прокуратури.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Витребувати на користь позивача: Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області (80316, Львівська область, Львівський район, м.Рава-Руська, вул. Я Мудрого, 3; код ЄДРПОУ № 04056256) від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ» (82660, Львівська область, Стрийський район, с.м.т. Славське, вул. Івана Франка, буд. 14А; код ЄДРПОУ № 20122395) земельну ділянку кадастровий номер 4622787900:28:000:0004, площею 5,348 га, цільове призначення для ведення підсобного сільського господарства, яка знаходиться на території Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області.

3. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Окко-Драйв (82660, Львівська область, Стрийський район, с.м.т. Славське, вул. Івана Франка, 14А; код ЄДРПОУ № 20122395) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, проспект Шевченка, 17/19; код ЄДРПОУ № 02910031) 2 147,20 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 15.04.2024 р.

СуддяДолінська О.З.