Рішення

від 15.04.2024 по справі 917/143/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2024 Справа № 917/143/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Кльопова І.Г., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Профімікс», вул. Промислова,1, м.Київ, 01013

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Максі-2010", вул.Бузкова, 28, с.Велика Рудка, Диканський район, Полтавська область, 38540

про стягнення грошових коштів

встановив:

До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Профімікс» до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Максі-2010" про стягнення заборгованості за Договором поставки № 65п/27/03/2023 від 27.03.2023, а саме:. 53100,00грн. - сума основного боргу, 11664,54грн. - пеня, 682,44грн. - інфляційні втрати, 1095,46грн. - 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки № 65п/27/03/2023 від 27.03.2023 в частині оплати поставленого товару у встановлений договорами строк.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

04.03.2024 за вхід. № 2913 від відповідача надійшов відзив на позов. відповідач проти позову заперечує та зазначає наступне:

- на підтвердження зазначених фактів позивач надає видаткову накладну № 216 від 21.04.2023, товарно-транспортну накладну № 216 від 21.04.2023 та зворотню накладну від покупця № 1 від 30.05.2023. Однак, зазначені документи не є ні копією паперових оригіналів таких документів, підписаних та скріплених печатками сторін, ні електронними версіями, підписаними електронними цифровими підписами сторін. Отже, надані документи не можуть вважатися належними та допустимими доказами на підтвердження здійснення позивачем факту поставки товару. Так, у відповідача не настав обов"язок з оплати товару, який здійснюється у 30-денний строк з дня поставки товари (п.5.1 Договору).

- у зв"язку з відсутністю підстав задоволення позову щодо стягнення суми основного боргу, пеня, 3% річні та інфляційні втрати також не підлягають задоволенню;

- відповідач посилається на форс-мажорні обставини, які виникли у зв"язку з військовою агресією Російської Федерації, в підтвердження чого посилається на лист Торгово Промислової Палати України від 28.02.2022 як відсутність підстав нарахування штрафних санкцій.

12.03.2024 за вхід. № 3398 від позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначає наступне:

- видаткову накладну №216 від 21.04.2023 року надає підписану зі сторони позивача, бо відповідач не підписав зі своєї сторони та будь яким чином уникав підписання видаткової накладної:

- позивач зазначає, що на виконання податкових зобов`язань позивач по факту першої дії, тобто відвантаження товару, зареєстрував в єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну №32 від 21.04.2023 року.

- відповідач скористувався зареєстрованим податковим кредитом, проте на день якого отримання не заперечував, а отже повністю розумів за яких підстав було зареєстровано податкову накладну.

30 травня 2023 року за фактом часткового повернення товару за зворотною накладною від покупця №1 було повернуто частину товару.

У зв`язку із вищевикладеним відповідачем по справі (Покупцем) було подано на корегування ПН№53 (корегування) від 30.05.2023 року до ПН №32 від 21.04.2024 року.

Розрахунок корегування до податкової накладної реєструє той, у кого ПДВ до сплати внаслідок коригування збільшується, іншими словами це зробив Покупець (Відповідач).

- поставка Товару відбувалася із залученням третіх осіб, акт виконаних робіт, що підтверджується актом №ОЮ-0309 від 21.04.2023 року та актом надання послуг №УО-0000010 від 30.05.2023 року (часткове повернення товару). Договір заявки №90-04 від 21.04.2023 року в якому вказується маршрут, адреса розвантаження товару, а саме адреса Покупця. Рахунок фактури №ЮО-0309 від 21.04.2023 року на підставі якого було сплачено за послуги. Договір заявка №126-05від 30.05.2023 року в якому вказується маршрут, адреса розвантаження товару, а саме адреса Продавця. Рахунок фактури №СФ-0000010 від 01.06.2023 року на підставі якого було сплачено за послуги.

- направлення видаткової накладної та зворотної накладної відбувалося неодноразово (укрпоштою, електронною поштою, через перевізника) на адресу Відповідача, проте останній в будь який спосіб уникав підписання документів.

14.03.2024 за вхід. № 3498 від позивача надійшли додаткові пояснення до яких позивачем додано копії платіжних інструкцій про оплату послуг перевізника.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, встановив:

27.03.2023 між ТОВ «Профімікс» (Оператор ринку) та СГ ТОВ "Максі 2010" (Покупець) було укладено Договір поставки № 65п/27/03/2023.

Відповідно до п.1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених даним Договором Оператор ринку зобов"язується передати у власність Покупця безпечні, вихідних та/або вхідних корми, з метою подальшого використання у господарській діяльності (Товар), а Покупець зобов"язується прийняти та оплатити поставлений Товар.

Найменування та кількість Товару вказується у видаткових накладних на кожну партію Товару (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.3.2. Договору Поставка здійснюється парiями, по факту отримання та узгодження вiдповiдних Замовлень Покупця У разi потреби, термін поставки може бути змiнений Оператором ринку, з обов`язковим повiдомленням Покупця. При цьому, вiдсутнiсть письмових заперечень Покупця до дати поставки, вказаної в письмовому повiдомленнi, буде свiдчити про досягнення узгодженостi мiж сторонами, щодо фактичної дати поставки конкретної партії Товару.

Відповідно до п.3.3 Договору Умови Поставки Товару Оператором ринку Покупцю узгоджуються i зазначаються Сторонами в Замовленнi та/або виставленому рахунку, вiдповiдно до Правил iнтерпретацii мiжнародних торгових термінів INCOTERMS 2020 (Сторони по даному Договору не здiйснюють зовнiшньоекономiчнi поставки, тому термiни INCOTERMS застосовуються з урахуванням внутрiшнього товарооборотy України):

- DDP - об`єкт Покупця, визначений Покупцем в Замовленнi (в разi, якщо поставка Товару здійснюється силами та транспортом Оператора ринку чи/або iз залученням тpeтix осiб). Склад Покупця розташований за адресою: Полтавська обл., Диканський р-н., с. Велика Рудка, вул. Бузкова,6уд.28.

Згідно п.4.1. Ціна Товару за одиницю і по позиціях вказується у видатковій накладній та рахунку-фактурі Оператора ринку на кожну партію Товару.

У відповідності до п.5.1. Розрахунок за кожну поставлену партію Товару, здійснюється Покупцем у національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки.

Позивач у позові зазначає, що гідно видаткової накладної №216 від 21 квітня 2023 року та Товарно-транспортної накладної №216 від 21.04.2023 року на суму 125 299,99 грн. відповідачу було відвантажено Товар.

Проте, згідно зворотної накладної від покупця №1 від 30 травня 2023 року було повернуто товарна суму 72 199,99 грн.

Так, відповідачем не сплачено позивачем за Товар суму у розмірі 53 100 грн.

Позивач направив відповідачу лист від 121.11.2023 вих. №21/11/2023 із вимогою оплатити заборгованість за поставлений Товар. Відповідач вимоги позивача не задовольнив, тому позивач звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

В силу ч. 2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, як унормовано ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, згідно ч.4 ст.203 ЦК України правочин (договір є правочином за змістом ч.2 ст.202 ЦК України) має впинятися у формі, встановленій законом.

Як визначено п.1 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідач не заперечив факту укладення відповідного правочину.

Укладені сторонами договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

Верховний Суд звертається у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 виклав правові висновки про те, що наведений у статтях 2, 13 ГПК України принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У Договорі сторони погодили такі умови:

- п.1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених даним Договором Оператор ринку зобов"язується передати у власність Покупця безпечні, вихідних та/або вхідних корми, з метою подальшого використання у господарській діяльності (Товар), а Покупець зобов"язується прийняти та оплатити поставлений Товар.

- п.3.2. Договору Поставка здійснюється парiями, по факту отримання та узгодження вiдповiдних Замовлень Покупця У разi потреби, термін поставки може бути змiнений Оператором ринку, з обов`язковим повiдомленням Покупця. При цьому, вiдсутнiсть письмових заперечень Покупця до дати поставки, вказаної в письмовому повiдомленнi, буде свiдчити про досягнення узгодженостi мiж сторонами, щодо фактичної дати поставки конкретної партії Товару.

- п.3.3 Договору DDP - об`єкт Покупця, визначений Покупцем в Замовленнi (в разi, якщо поставка Товару здійснюється силами та транспортом Оператора ринку чи/або iз залученням тpeтix осiб). Склад Покупця розташований за адресою: Полтавська обл., Диканський р-н., с. Велика Рудка, вул. Бузкова,6уд.28.

- 3.4. Договору Прийом-передача Товару по кількості та якостi здійснюються вiдповiдно до вимог чинного законодавства: по кiлькостi - згідно товарно-транспортної накладної та видаткової накладної, по якостi - згiдно даних Сертифiкату якостi виробника.

- п. 3.5. Договору Товар вважається прийнятий Покупцем по кількості та якостi, з моменту отримання Оператором ринку (Перевiзником) підписаної Покупцем видаткової накладної. Усі претензій, щодо кiлькостi та якостi Товару, пiсля його прийняття повноважним представником Покупця без зауважень, прийматися та розглядатися Оператором ринку не будуть.

- п. 3.6. .Договору Датою поставки Товару, вважається дата зазначена у видатковiй накладнiй, яка пiдписана повноважними представниками сторін

- п.4.1. Договору Ціна Товару за одиницю і по позиціях вказується у видатковій накладній та рахунку-фактурі Оператора ринку на кожну партію Товару.

- п.5.1. Договору Розрахунок за кожну поставлену партію Товару, здійснюється Покупцем у національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки.

Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що подані позивачем документи, які обґрунтовують позовні вимоги, не є ні копією паперових оригіналів таких документів, підписаних та скріплених печатками сторін, ні електронними версіями, підписаними електронними цифровими підписами сторін. Отже, надані документи не можуть вважатися належними та допустимими доказами на підтвердження здійснення позивачем факту поставки товару.

Так, на виконання податкових зобов`язань Позивач по факту першої дії, тобто відвантаження товару, зареєстрував в єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну №32 від 21.04.2023 року.

Відповідно до приписів п. 201.10. ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) (надалі - ПК України), за правилом першої події, Платником було складено та направлено на реєстрацію вищезазначені податкові накладні в ЄРПН ПН.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови що до реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідач скористувався зареєстрованим податковим кредитом, на день якого отримання не заперечував, а отже повністю розумів за яких підстав було зареєстровано податкову накладну.

30 травня 2023 року за фактом часткового повернення товару за зворотною накладною від покупця №1 було повернуто частину товару.

У зв`язку із вищевикладеним Відповідачем по справі (Покупцем) було подано на корегування ПН№53 (корегування) від 30.05.2023 року до ПН №32 від 21.04.2024 року.

У відповідності до правил п. 25 Порядку № 1307 заповнення податкової накладної.

Розрахунок коригування, складений постачальником (продавцем) товарів (послуг) до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника (продавця) або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

- отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (продавцю), для чого постачальник (продавець) надсилає складений розрахунок коригування отримувачу (покупцю). З цією метою постачальник (продавець) складає у загальному порядку розрахунок коригування, у верхній лівій частині якого робить відповідну помітку "X", та надсилає його отримувачу (покупцю). Накладання кваліфікованих електронних підписів посадових осіб постачальника (продавця) та отримувача (покупця) на такий розрахунок коригування здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Розрахунки коригування, складені платником податку до податкових накладних, що складені до 01 лютого 2015 року, а також розрахунки коригування до податкових накладних, які не видаються отримувачу (покупцю) - платнику податку (за наявності законодавчих підстав для складання таких розрахунків коригування), підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником (продавцем).

Зазначене не поширюється на розрахунки коригування, що передбачають зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (зменшення податкового зобов`язання постачальника та податкового кредиту отримувача), складені після 01 липня 2015 року до податкових накладних, складених до 01 липня 2015 року на отримувача (покупця), - платнику податку, які підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем (покупцем) товарів/послуг.

Розрахунок коригування, що складається до податкової накладної, яка була складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем (покупцем) таких послуг

Отже, розрахунок корегування до податкової накладної реєструє той, у кого ПДВ до сплати внаслідок коригування збільшується. Так, відповідачем було подано на корегування ПН №53 від 30.05.2023 до ПН №32 від 21.04.2024 року.

Також, поставка Товару відбувалася із залученням третіх осіб - ФОП Омельченко Ю.О. та ФОП Нечипоренко В.М. Так, відповідно до ТТН №216 від 21.04.2023 за вказаною у Договорі адресою поставки відповідача, останньому було поставлено Товар на загальну суму 125299,99грн. У Договорі заявки №90-04 від 21.04.2023 року про надання транспортно-експедиційних послуг вказується маршрут, адреса розвантаження товару, а саме адреса Покупця - вул.Бузкова, 28, с.Велика Рудка, Диканський район, Полтавська область, 38540 Договір заявка №126-05від 30.05.2023 року, в якому вказується маршрут, адреса розвантаження товару, а саме адреса Продавця та Акт надання послуг №ОУ-0000010 від 30.05.2023 року підтверджують про часткове повернення товару.

З огляду на зазначене, факт порушення відповідачем умов, визначених договором та факт несплати відповідачем вартості товару в розмірі 53100,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позовні вимоги про стягнення 53100,00грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 11664,54грн. -пені, 682,44грн. - інфляційні втрати, 1095,46грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач заявив вимоги про стягнення 1095,46грн - 3% річних, нарахованих за період з 22.05.2023 по 29.01.2024, та 682,44грн інфляційних втрат, нарахованих за період з червень 2023 - грудень 2023.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п.6.2. вищевказаного Договору «У разі прострочення оплати за поставлений Товар, Покупець сплачує Оператору ринку пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості несвоєчасно оплаченого Товару, за кожен день прострочення оплати.»

Позивач заявив вимоги про стягнення 11664,54грн - пені, нарахованої за період з 22.05.2023 по 21.11.2023.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем ( 23.05.2023, так як останній день оплати 21.05.2023 вихідний, то останнім днем виконання зобов"язання є 22.05.2023), суд здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та втрат від інфляції встановив, що розмір вимог позивача в цій частині не перевищує розрахований судом, та підлягає задоволенню повністю. Правомірними та такими, що підлягають задоволенню є вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 11591,80грн. Вимога про стягнення пені у розмірі 72,74грн. є безпідставною, а тому у її задоволенні суд відмовляє.

Щодо посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, суд зазначає наступне.

Узагальнюючими обставинами непереборної сили є їх об`єктивна і абсолютна дія, яка розповсюджується на невизначене коло осіб та неможливість передбачення та відвернення цих обставин. До таких обставин відносяться перш за все природні та техногенні явища катастрофічного характеру (землетрус, повінь, пожежі тощо), а також соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо).

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

Як вбачається з листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 форс-мажорною обставиною в Україні визнано військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення 24 лютого 2022 року воєнного стану в нашій державі. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року і до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Таким чином, в силу приписів ч. 1 ст. 617 ЦК, ч. 2 ст. 218 ГК та ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

28 лютого 2022 ТПП України видала лист-підтвердження про настання форс-мажорних обставин, утім, такий лист не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов`язання для всіх без виключення суб`єктів господарювання. І навіть в самому листі є застереження про те, що обставини є надзвичайними та невідворотними за зобов`язаннями, виконання яких стало неможливим у встановлений термін, але аж ніяк не для всіх зобов`язань, як помилково вказує відповідач.

Щоб засвідчити форс-мажорні обставини відповідачу необхідно звернутися до Торгово-промислової палати, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання. Утім відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності відповідач у відзиві на позов, посилаючись на введення воєнного стану в Україні стверджує, що ці обставини (форс-мажорні) зумовили втрату фінансової можливості виконати взяті на себе зобов"язання за договором.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 та від 30.11.2021р. у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17.

Відтак, посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, а саме з початком військової агресії Російської Федерації проти України та введенням військового стану, є необґрунтованим.

При цьому, сторона, яка не виконує зобов`язання, повинна довести існування конкретних обставин, які мають непереборний характер і які унеможливили виконання зобов`язання. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за договором. Слід відзначити, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарської діяльності, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Максі-2010" (вул.Бузкова, 28, с.Велика Рудка, Диканський район, Полтавська область, 38540, код ЄДРПОУ 37289051) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю (Профімікс», вул. Промислова,1, м.Київ, 01013, код ЄДРПОУ 41076598) 53100,00грн. - суму основного боргу, 11591,80грн. - пені, 682,44грн. - інфляційні втрати, 1095,46грн. - 3% річних та 3024,68грн. судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Суддя Кльопов І.Г.