Рішення

від 16.04.2024 по справі 925/189/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року м. Черкаси справа № 925/189/24

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельно-механічний завод «Пархоменко»

про стягнення 66 708,81 грн

без повідомлення (виклику) сторін,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельно-механічний завод «Пархоменко» про стягнення 48 813,36 грн інфляційних втрат, 17 895,45 3 % річних.

Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

В обґрунтування позову позивач вказав на несвоєчасне виконання відповідачем рішення суду у справі № 925/570/22 у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційні нарахування.

Ухвалою від 14.02.2024 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

У визначені законом строки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, відзив на позов або будь-які інші письмові заперечення по суті спору не надав.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

03 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Котельно-механічний завод «Пархоменко» (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір про надання послуг № 2 (договір).

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язався прийняти на себе зобов`язання по наданню послуг з правничої допомоги та юридичних консультацій за плату.

За виконання умов даного договору замовник сплачує виконавцю щомісячну або щоквартальну винагороду на умовах визначених даним договором (у разі надання послуг за поточний календарний місяць/календарний квартал) (п. 3.1. договору).

Згідно з ч. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Сторони домовились про те, що виходячи з об`єму необхідних замовнику послуг, вартість договору складається з усіх сум грошових коштів вказаних у підписаних сторонами актах наданих послуг за кожний календарний тиждень, місяць, рік. Вартість послуг зазначається в акті прийому-передачі наданих послуг (збільшується/зменшується) залежно від об`ємів та складності наданих в кожному окремому календарному тижні, місяці, кварталі послуг (п. 3.2. договору).

Належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором підтверджується актами здачі-приймання наданих послуг за договором.

Також між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01 січня 2021 року по 13 травня 2022 року, відповідно до якого позивачем було надано послуг на загальну суму 465 000 грн 00 коп.

Відповідач частково сплатив суму боргу в розмірі 33 000 грн. 00 коп.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.07.2022 по справі № 925/570/22 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельно-механічний завод «Пархоменко» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 432 000 грн 00 коп. основного боргу, 37 880 грн 55 коп. пені та 3 524 грн 10 коп. судового збору.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення суду набрало законної сили 16 серпня 2022 року.

Згідно з платіжних інструкцій № 03/01/2024 від 04.01.2024 відповідач сплатив 250 177,27 грн, № 70 від 08.01.2024 406,31 грн, № 23/01/2024 від 24.01.2024 222 821,07 грн. Отже, відповідачем заборгованість була погашена в повному обсязі.

Відповідно до розрахунку позовних вимог інфляційні втрати та 3 % річних нараховані позивачем на суму основного боргу 432 000,00 грн за період з 17.08.2022 по 02.01.2024.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статті 604 ЦК України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, Верховного Суду у постанові від 15.11.2019 у справі № 905/1753/18.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення, яке не припиняє грошового зобов`язання боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених статтею 625 ЦК України сум до моменту повного погашення заборгованості. Таким чином позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 3 % та інфляційних втрат, нарахування яких здійснено станом на 02.01.2024, враховуючи, що заборгованість відповідачем погашена з простроченням визначених договором строків.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив його обґрунтованість, вірність та відповідність застосованим судом до спірних відносин норм законодавства.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельно-механічний завод «Пархоменко», вул. Промислова, 7, с. Половинчик, Уманського району, Черкаської області, код 39302299 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1

48 813,36 грн інфляційних втрат,

17 895,45 3 % річних,

3028,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя О.В. Чевгуз