Рішення

від 16.04.2024 по справі 927/18/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

16 квітня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/18/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В., за участю секретаря судового засідання Ткачової А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури,

код ЄДРПОУ 02910114, вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600,

в інтересах держави в особі

Позивача 1: Північного офісу Державної аудиторської служби,

код ЄДРПОУ 40479560, вул. Січових Стрільців, 18, м. Київ, 04053,

Позивача 2: Міністерства освіти і науки України,

код ЄДРПОУ 38621185, пр. Берестейський, 10, м. Київ, 01135,

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів,

код ЄДРПОУ 41823846, пр. Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013

до відповідача 2:Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України Ніжинський агротехнічний інститут

код ЄДРПОУ 34492238, вул. Шевченка, 10, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600,

Предмет спору: про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 208453,85 грн

Представники сторін:

від позивача-1: Мойсієнко Н.О.

від позивача-2: не прибув

від відповідача-1: Якимчук Ю.В.

від відповідача-2: не прибув

від прокурора: Сидоренко Ю.К.

У судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

В С Т А Н О В И В:

Заступником керівника Ніжинської окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі позивачів Північного офісу Державної аудиторської служби та Міністерства освіти і науки України до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів, Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України Ніжинський агротехнічний інститут про визнання недійсними додаткових угод №1,№2, №№4-14 про внесення змін і доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №210138ВЦ/1 від 28.12.2020 та стягнення 208453,85 грн.

Позов обґрунтований порушенням вимог чинного законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.01.2024 відкрите загальне позовне провадження у справі №927/18/24, сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

15.01.2024 від позивача-2 на адресу суду надійшли письмові пояснення по суті спору у яких позивач-2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд справу розглядати буз участі представника.

23.01.2024 від відповідача-1 на адресу суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 2, 3 ч. 1 ст. 226 ГПК України, протокольно залишене судом без задоволення.

23.01.2024 від відповідача-1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 23.01.2024. У відзиві на позовну заяву відповідач щодо позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність підстав для здійснення прокурором самостійного представництва інтересів держави в суді у даній справі, спірні додаткові угоди укладені відповідно до Закону України Про публічні закупівлі. Кошти, стягнення яких вимагає прокурор, сплачені на підставі Договору та спірних додаткових угод, які не визнані судом недійсними, а отже не можуть вважатися безпідставно набутими коштами.

24.01.2024 від позивача-1 на адресу суду надійшли письмові пояснення №262525-17/306 від 23.01.2024, у яких вказано, що заходи державного фінансового контролю в Інституті за період з 01.01.2020-20.12.2023 не проводились, перевірка закупівель не здійснювалась, спірний договір не перевірявся.

У судовому засіданні 31.01.2024 судом закрите підготовче провадження у справі №927/18/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.03.2024.

07.02.2024 від прокурора на адресу надійшла відповідь на відзив від 06.02.2024, у якій прокурором зазначено про те, що обставини, викладені відповідачем у відзиві на позов, є необґрунтованим та спростовуються викладеними у позовній заяві доводами та поданими доказами.

12.02.2024 від відповідача-1 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від 12.02.2024.

До початку судового засідання 28.02.2024 прокурором подана до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява про зміну підстав позову від 28.02.2024. В обґрунтування даної заяви прокурор посилається на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, згідно яких стягнення вартості недопоставленої електричної енергії має відбуватись згідно приписів ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України. Отже, зміна підстав позову обумовлена зміною судової практики, що об`єктивно не залежало ані від прокурора, ані від позивача.

Суд за усним клопотанням відповідача відклав розгляд справи по суті на 18.03.2024 для надання останньму часу ознайомитись з заявою прокурора про зміну підстав позову та надати до суду письмові заперечення (в разі їх наявності).

14.03.2024 від відповідача-1 надійшли заперечення на заяву про зміну підстав позову.

Враховуючи, що позивач наділений правом на зміну підстав позову на стадії підготовчого провадження, беручи до уваги дотримання приписів частини 5 статті 46 ГПК України, суд прийняв до розгляду заяву прокурора про зміну підстав позову, оскільки це є процесуальним правом сторони.

У судовому засідання 18.03.2024 суд розпочав розгляд справи по суті; розгляд справи проводиться з урахуванням поданої прокурором заяви про зміну підстав позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

16.11.2020 на веб-порталі публічних закупівель «Prozorro» оприлюднено оголошення за № UA-2020-11-16-012587-C про намір здійснити закупівлю електричної енергії, код згідно з ДК 021: 2015 09310000-5 «Електрична енергія» за кошти Державного бюджету України для потреб закладу, в обсязі 360607 кВт*год, на загальну суму 739244,35 грн, зі строком поставки із 01.01.2021 до 31.12.2021.

За результатом процедури закупівлі, 28.12.2020 між переможцем торгів - ТОВ «Енера Чернігів», та Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України Ніжинський агротехнічний інститут укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №120138ВЦ від 28.12.2020.

Відповідно до п. 1.1 договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Згідно із п. 2.1, 2.2 договору постачальник продає електричну енергію за ДК 021:2015 09310000-5 - Електрична енергія, споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Обсяги 360607 кВт/год.

У п. 3.1 договору встановлено, що початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до договору.

За умовами п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. У разі надання у встановленому порядку постачальником споживачу повідомлення про зміни умов договору (у тому числі зміни ціни), що викликані змінами регульованих складових цін (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії ) та/або зміни в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, цей договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж черех 20 днів від дня надання споживачу повідомлення): 1) розірвання (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача у разі надання постачальнику письмвої заяви споживача про незгоду/неприйняття змін; 2) зміненим та запропонованих постачальником умовах якщо споживач не подав постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін. Сума договору складає 632977,80 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 5.2 договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

Відповідно до п. 13.4 договору істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 41 ЗаконуУкраїни Про публічні закупівлі.

За п. 13.6. Договору в разі внесення змін до істотних умов Договору про закупівлю в випадках, передбачених частиною 5 цієї статті, замовник обов`язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю.

У пункті 14.1 договору сторони визначили, що договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.

28.12.2020 споживач підписав заяву-приєднання до договору (Додаток №1).

Відповідно до умов Комерційної пропозиції, що є додатком №2 до договору, ціна електричної енергії 1,7553120155737 грн. з ПДВ за 1 кВт/год.

Згідно п. 5.7 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк не підніше 20 числа наступного місяця.

У подальшому за ініціативою ТОВ Енера Чернігів між відповідачем-1 та відповідачем-2 відповідачем укладено додаткові угоди, якими збільшено ціну 1 за одиницю товару та зменшено обсяг постачання електричної енергії, які встановлено договором від 28.12.2020, а саме:

- №1 від 02.03.2021, за умовами якої змінено умови договору з 01.02.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 1,89542 грн з ПДВ та зменшено обсяг постачання електроенергії до 333951 вКт/год;

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Чернігівської торгово-промислової палати №ЧК-57від 15.02.2021, який відображає середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за січень 2021 року у порівнянні із 10 днів (01.02.-10.02.) лютого 2021 року. Середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України станом на місяць, (без ПДВ) січень 2021 року - 1462,52 грн; 10 днів лютого (01.02.-10.02) 2021р.-1698,79 грн. Тенденція росту ціни+16,15%.

- №2 від 10.03.2021, за умовами якої змінено умови договору з 01.02.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 2,04954 грн з ПДВ та зменшено обсяг постачання електроенергії до 308838 вКт/год;

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Чернігівської торгово-промислової палати №ЧК-99 від 09.03.2021, який відображає середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за січень 2021 року у порівнянні із лютим 2021 року. Середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України станом на місяць, (без ПДВ) січень 2021 року - 1462,52 грн; лютий 2021 року -1632,56 грн. Тенденція росту ціни+11,63%.

- №4 від 20.05.2021, за умовами якої змінено умови договору з 01.04.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 2,092978 грн з ПДВ та зменшено обсяг постачання електроенергії до 302429 вКт/год;

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Чернігівської торгово-промислової палати №ЧК- -215 від 07.05.2021, який відображає середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за березень 2021 року у порівнянні із квітнем 2021 року. Середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України станом на місяць, (без ПДВ) березень 2021 року - 1374,25 грн; квітень 2021 року -1450,22 грн. Тенденція росту ціни+5,53 %.

- №5 від 13.08.2021, якою змінено умови договору з 01.07.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 2,26682 грн. з ПДВ та зменшено обсяг постачання електроененергії до 279236 вКт/год;

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Харківської торгово-промислової палати №1842/21 від 10.08.2021, який відображає середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за червень 2021 року у порівнянні з третьою декадою липня 2021 року. Середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за червень (01.06.-30.06) 2021 року 1425,14 грн; за третю декаду липня (21.07.-31.07) 2021 року 1623,28 грн. Відсоток коливання +13,90%.

У примітці висновків вказано про те, що інформація вказана у експертному висновку має виключно інформаційний характер.

- №6 від 17.08.2021, за умовами якої змінено умови договору з 01.08.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 2,458047 грн з ПДВ та зменшено обсяг постачання електроенергії до 257512 вКт/год;

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Харківської торгово-промислової палати №1838/21 від 11.08.2021, який відображає середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за липень (01.07.-31.07) 2021 року у порівнянні із 05.08.2021. Середньозважена ціна на РДН ОЕС України липень (01.07.-31.07) 2021 року 1444,05грн; Середньозважена ціна на РДН ОЕС України за 05.08.2021 -1988,79 грн. Відсоток коливання +37,72%. У примітці висновку вказано про те, що інформація вказана у експертному висновку має виключно інформаційний характер.

- №7 від 25.08.2020, за умовами якої змінено умови договору з 02.08.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 2,668369 грн з ПДВ та зменшено обсяг постачання електроенергії до 237215 вКт/год;

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Харківської торгово-промислової палати №1934/21 від 18.08.2021, який відображає середньозважену ціну на РДН в ОЕС України станом на 05.08.2021 року у порівнянні із 09.08.2021. Середньозважена ціна на РДН ОЕС України станом на 05.08.2021 1988, 79 грн. Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 09.08.2021 - 2240,53 гру, відсоток коливання + 12,65%. У примітці висновку вказано про те, що інформація вказана у експертному висновку має виключно інформаційний характер.

- №8 від 04.10.2021, за умовами якої змінено умови договору з 01.09.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 2,899703 грн з ПДВ та зменшено обсяг постачання електроенергії до 218290 вКт/год;

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Харківської торгово-промислової палати №2277-2/21 від 21.09.2021, який відображає середньозважену ціну на РДН в ОЕС України станом на 12.09.2021 у порівнянні із 16.09.2021. Середньозважена ціна на РДН ОЕС України станом на 12.09.2021 - 1 889,08 грн, станом на 16.09.2021 2164,79 грн, відсоток коливання + 14.59%. У примітці висновку вказано про те, що інформація вказана у експертному висновку має виключно інформаційний характер.

- №9 від 05.10.2021, за умовами якої змінено умови договору з 02.09.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 3,154152 грн з ПДВ та зменшено обсяг постачання електроенергії до 200680 вКт/год;

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Харківської торгово-промислової палати №2277-3/21 від 21.09.2021, який відображає середньозважену ціну на РДН в ОЕС України станом на 12.09.2021 у порівнянні із 17.09.2021. Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом на 12.09.2021 - 1889,08 грн. Серед ньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом на 17.09.2021 - 2374.09 грн, відсоток коливання + 25,67%. У примітці висновку вказано про те, що інформація вказана у експертному висновку має виключно інформаційний характер.

- №10 від 06.10.2021, за умовами якої змінено умови договору з 03.09.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 3,434015 грн з ПДВ та зменшено обсяг постачання електроенергії до 184325 вКт/год;

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Харківської торгово-промислової палати №2277-4/21 від 21.09.2021, який відображає середньозважену ціну на РДН в ОЕС України станом на 06.09.2021 у порівнянні із 14.09.2021. Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом на 06.09.2021 - 2261,59 грн. Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом на 14.09.2021- 2 596,47 грн, відсоток коливання + 14,81%. У примітці висновку вказано про те, що інформація вказана у експертному висновку має виключно інформаційний характер.

- №11 від 26.10.2021, за умовами якої змінено умови договору з 01.10.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 3,7230396 грн з ПДВ та зменшено обсяг постачання електроенергії до 170016 вКт/год;

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Харківської торгово-промислової палати №2631/21 від 21.10.2021, який відображає середньозважену ціну на РДН в ОЕС України станом на 14.09.2021 у порівнянні із 1910.2021. Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом за 14.09.2021 - 2596,47 грн. Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом на 19.10.2021 - 2840,05, відсоток коливання + 9,38%.У примітці висновку вказано про те, що інформація вказана у експертному висновку має виключно інформаційний характер.

- №12 від 15.11.2021, за умовами якої змінено умови договору з 02.10.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 4,047601 грн з ПДВ та зменшено обсяг постачання електроенергії до 156,383 вКт/год;

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Харківської торгово-промислової палати №2710/21 від 29.10.2021, який відображає середньозважену ціну на РДН в ОЕС України станом на 03.10.2021 у порівнянні із 28.10.2021 та станом на 19.10.2021 у порівнянні із 28.10.2021. Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом за 03.10.2021 - 2535,12 грн. Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом на 28.10.2021 -3113,44 грн. Відсоток коливання + 22.81%. Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом на 19.10.2021 2840,05 грн, станом на 28.10.2021 -3113,44грн, відсоток коливання + 9,63%. У примітці висновку вказано про те, що інформація вказана у експертному висновку має виключно інформаційний характер.

- №13 від 24.11.2021, за умовами якої змінено умови договору з 01.11.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 4,406004 грн з ПДВ та зменшено обсяг постачання електроенергії до 143662 вКт/год;

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Харківської торгово-промислової палати №2849/21 від 10.11.2021, який відображає середньозважену ціну на РДН в ОЕС України станом на 28.10.2021 у порівнянні із 06.11.2021. Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом на 28.10.2021 - 3113,44 грн, середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом за 06.11.2021- 3 415,42 грн, відсоток коливання + 9,70%. У примітці висновку вказано про те, що інформація вказана у експертному висновку має виключно інформаційний характер.

- №14 від 03.12.2021, за умовами якої змінено умови договору з 02.11.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 4,555164 грн з ПДВ та зменшено обсяг постачання електроенергії до 138958 вКт/год;

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Харківської торгово-промислової палати №2985/21 від 25.11.2021, який відображає середньозважену ціну на РДН в ОЕС України станом на 07.11.2021 у порівнянні із 09.11.2021 та станом за першу декаду жовтня (01.10.-10.10) та першу декаду листопада (01.11-10.11). Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 1 декаду жовтня (01.10- 10.10) 2021 - 2568,15 грн, середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 1 декаду листопада (01.11-10.11) 2021 - 3374.95грн, відсоток коливання -31,42%.

Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 07.11.2021 - 3013.92 грн, середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 09.11.2021 - 3 502,09 грн, відсоток коливання + 16,20%. У примітці висновку вказано про те, що інформація вказана у експертному висновку має виключно інформаційний характер.

Як зазначив прокурор у позовній заяві, внаслідок укладання вищезазначених додаткових угод з порушенням вимог п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, ціна виросла з 1,7553120155737 грнз ПДВ до 4,555164 грн з ПДВ, тобто на + 159,51%. Укладення між сторонами такої кількості додаткових угод про збільшення ціни за товар та зменшенням його кількості жодним чином не відповідає принципам публічних закупівель, максимальної економії та ефективності. Замовником, здійснено оплату товару значно за вищою ціною, ніж вони розраховували під час укладення договору. Такі недобросовісні дії відповідача роблять результат закупівлі невизначеним та тягнуть за собою неефективне використання бюджетних коштів. Сторонами договору на час звернення прокурора до суду не вжито жодних заходів щодо приведення ціни електроенергії за договором до економічно обгрунтованої.

Враховуючи, що внесення змін до спірного договору здійснено з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, тобто, належним чином не обґрунтовано та порушує інтереси суспільства і держави, прокурор звертається до суду з вимогою про визнання додаткових угод №1,№2, №№4-14 про внесення змін і доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 210138ВЦ/1 від 28.12.2020 недійсними.

На виконання умов договору між відповідачами підписано Акти приймання-передачі товарної продукції-активної електричної енергії №210138ВЦ/33052/1 від 28.02.2021 обсягом 33753 кВт/год на суму 69178,13 грн з ПДВ, №210138ВЦ/49500/1 від 31.03.2021 обсягом 28811кВт/год на суму 59049,30 грн з ПДВ, №210138ВЦ/68977/1 від 14.05.2021 обсягом 22542кВт/год на суму 47179,90 грн з ПДВ, №210138ВЦ/83584/1 від 15.06.2021 обсягом 14316кВт/год на суму 29963,06 грн з ПДВ, №210138ВЦ/99476/1 від 20.07.2021 обсягом 13862кВт/год на суму 29012,86 грн з ПДВ, №210138ВЦ/113561/1 від 17.08.2021 обсягом 15294кВт/год на суму 34668,88 грн з ПДВ, №210138ВЦ/130611/1 від 14.09.2021 обсягом 13037кВт/год на суму 34787,53 грн з ПДВ, №210138ВЦ/145053/1 від 20.10.2021 обсягом 15930кВт/год на суму 54703,86 грн з ПДВ, №210138ВЦ/160976/1 від 12.11.2021 обсягом 25782кВт/год на суму 104355,25 грн з ПДВ, №210138ВЦ/176732/1 від 30.11.2021 обсягом 24055кВт/год на суму 109575,19 грн з ПДВ.

Відповідач-2 повністю розрахувався за поставлену відповідачем-1 на підставі перерахованих вище актів електричну енергію, що підтвердено платіжними документами, наявними у матеріалах справи.

Як зазначає прокурор, внаслідок укладення з порушенням вимог закону додаткових угод, якими незаконно збільшено ціну на електричну енергію, відповідачем-2 у надмірній сумі сплачено бюджетні кошти у сумі 208453,85 грн за недопоставлений товар в обсязі118756,01 кВт/год. Таким чином, у разі визнання недійсними спірних додаткових угод, грошові кошти у сумі 208453,85 грн підлягають стягненню з відповідача-1 на користь державного бюджету в особі позивача-2 та поверненню до бюджету.

Реалізуючи конституційну функцію, прокуратура звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби, Міністерства освіти і науки України.

У відзиві на позовну заяву відповідача-1 щодо позовних вимог заперечив.

Відповідач-2 відзив на позовну заяву не надав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України Про прокуратуру встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05.06. 2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, її подано прокурором в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України та Міністерства освіти і науки України у зв`язку із невиконанням останніми своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про публічні закупівлі уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України (частини перша, третя статті 7 Закону України Про публічні закупівлі).

Пунктами 8, 10, 11, 12 частини 1 статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення), визначено що реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17).

З урахуванням наведеного Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель (аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо визначення позивачем у справі офісу Держаудитслужби викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі 911/1497/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18).

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Північного офісу Держаудитслужби та Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області з листом №52-75-0970вих23 від 08.12.2023, у якому повідомив про виявлені порушення законодавства при укладенні між відповідачами додаткових угод щодо зміни ціни на електричну енергію, а також просив надати інформацію щодо проведення моніторингу чи перевірки процедури закупівлі та про звернення до суду з відповідним позовом /а.с. 89-90, т1/.

Тобто прокурором було повідомлено позивача-1 про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.

Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області у листі №262616-17/9437-2023 від 20.12.2023 повідомило прокурора, що моніторинг спірної процедури закупівлі не проводився та підстави для проведення моніторингу спірної процедури закупівлі відсутні. Крім того, Держаудитслужба вказала про те, повноважень на подання до суду позову з вимогами про визнання договорів недійсними у неї відсутні.

Зі змісту вказаного листа слідує, що позивач-1 не вжив жодних належних та ефективних заходів для усунення порушень, про які повідомлено прокурором.

Разом з тим, системний аналіз п. 8, 10-12 ч. 1 статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, п. 4 Положення дає підстави для висновку про неправомірність таких доводів позивача-1.

Пунктом 8 ч. 1 статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні передбачено право стягнення з підконтрольного органу саме отриманих, а не витрачених коштів, і жодним чином не обмежує право у стягненні коштів, отриманих постачальником.

Таким чином, дана норма у спірних взаємовідносинах застосуванню не підлягає.

При цьому єдиною ефективною підставою повернення втрачених коштів бюджету є застосування юридичних наслідків недійсності правочину. У свою чергу, належним способом досягнення такої мети є визнання угод недійсними у судовому порядку.

За змістом ст. 215 ЦК України та ст. 202 ГК України виключно до компетенції суду належить питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, зокрема у сфері публічних закупівель.

Таким чином, Держаудитслужба може не лише ініціювати звернення до суду про визнання недійсними додаткових угод і саме іншими органами, але повинна самостійно порушувати ці питання в судовому порядку (у разі відповідної бездіяльності таких органів), а отже, орган Держаудитслужби може і має бути позивачем за відповідним позовом про визнання недійсним договору.

Аналогічні висновки неодноразово висловлювались Верховним Судом, зокрема об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та від 18.06.2021 у справі №927/491/19, а також в низці інших судових справ.

Як встановив суд, зверненню прокурора з даним позовом передувало відповідне листування з Держаудитслужбою з якого вбачається, що компетентний орган не збирався здійснювати захист порушених інтересів у належний спосіб, що свідчить про бездіяльність позивача-1.

Оскільки позивач-1 відповідного позову про визнання недійсними спірних додаткових угод та застосування наслідків недійсності цих правочинів не збирався подавати, тобто фактично самоусунувся від виконання покладених на нього обов`язків, така бездіяльність свідчить про вияв негативної поведінки уповноваженого суб`єкта щодо захисту інтересів держави та необхідності належного захисту цих інтересів.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №905/1529/20.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Постановою КМУ від 16.10.2014 №630 (далі Положення) Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Міністерство освіти і науки України відповідно до покладених на нього завдань здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління (п.п. 89 п. 4 Положення).

Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» заснований на державній формі власності і належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України. Свою діяльність інститут здійснює відповідно до чинного законодавства України та Положення про Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут».

Відповідно до кошторису Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут`на 2021 рік, затвердженим заступником Міністерства освіти і науки України від 16.01.2021, заклад освіти у 2021 році фінансувався із державного бюджету, у тому числі за КЕКВ 2200 «Використання товарів і послуг» у сумі 10730 700 грн., що включає у себе видатки на оплату електроенергії. Вказане свідчить про те, що витрати на оплату електроенергії за спірним договором Договором №210138ВЦ від 28.12.2020 здійснювалися за рахунок коштів Державного бюджету України, згідно з кршторисом, що затверджений головним розпорядником - Міністерством освіти і науки України.

Вказане свідчить про те, що витрати на оплату електроенергії за спірним договором здійснювалися за рахунок коштів Державного бюджету України, згідно з кршторисом, що затверджений головним розпорядником - Міністерством освіти і науки України.

Міністерство освірі і науки України виступає уповноваженим органом, який приймає рішення |щодо виділення державних коштів на функціонування Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут», де підписантом договору про постачання електричної енергії споживачу № 210138ВЦ від 28.12.2020 є поживач (інститут).

Зважаючи на викладене, Міністерство освіти і науки України є уповноважений державою орган здійснювати розподіл освітніх субвенцій та здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері освіти та Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут`як користувача вказаних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Міністерства освіти і науки з листом від 23.11.2023 №2-75-8680ВИХ-23, у якому повідомив про виявлені порушення законодавства при укладенні спірного договору, а також просив повідомити чи будуть Міністерством вживатись заходи щодо захисту інтересів держави в суді.

Прокурором було повідомлено позивача-2 про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.

Згідно відповіді Міністерства освіти і науки України від 13.12.2023 № 13/414-23, Міністерством зазначено, що відповідно до Бюджетного кодексу України Міністерство освіти і науки України щороку доводить закладам вищої освіти бюджетні асигнування. На підставі статей 32 і 34 Закону України «Про вищу освіту» заклад вищої освіти самостійно визначає напрями спрямування бюджетних коштів, планує видатки як за загальним так і за спеціальним фондом та коригує їх протягом року.

Вказана відповідь не містить відомостей про вжиття, у тому числі у судовому порядку, Міністерством освіти і науки України заходів до усунення виявлених порушень, зокрема, щодо оскарження до суду додаткових угод про збільшення ціни на електричну енергію, укладених Відокремленим підрозділом Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» під час виконання спірного договору, шляхом визнання їх недійсними в судовому порядку.

Зазначене свідчить про неналежне здійснення заходів Міністерством освіти і науки України щодо захисту власних інтересів, оскільки ним не вжито належних заходів до повернення надмірно сплачених коштів, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача-2 як органу, який здійснює управління спірним майном, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив.

У порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор повідомив позивачів про намір подати позов в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби, Міністерства освіти і науки України про визнання недійсним додаткових угод недійсними та стягнення 208453,85 грн.

З викладеного вбачаються наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом у даній справі з огляду на незаконне використання бюджетних коштів шляхом укладення оспорюваних додаткових угод на підставі яких сплачено кошти у надмірній сумі, і невжиттям уповноваженими органами у спірних правовідносинах, заходів щодо усунення таких порушень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в позивачів, тому заперечення відповідача у цій частині є безпідставними та відхиляються судом. Посилання відповідача на те, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України позовна заява прокурора має бути залишена без розгляду спростовується викладеним вище.

Згідно з п.1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише в випадках і на умовах, установлених договором або законом.

За приписами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України Про публічні закупівлі, який передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі).

Згідно з пунктами 6, 11, 22 статті 1 Закону України Про публічні закупівлі:

- договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;

- замовники це суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону;

- предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до частин 1-3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами частини 4 статті 41 вказаного Закону України Про публічні закупівлі умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції чинній на момент укладення Договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується в випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

В абзаці 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України Про публічні закупівлі встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, зокрема, за п.2 - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни електричної енергії на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі урегульовано саме зміну істотних умов договору в разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише в випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Судом встановлено, що відповідачі уклали договір про постачання електричної енергії споживачу № 210138ВЦ/1 від 28.12.2020, за результатами публічних закупівель на виконання вимог Закону України Про публічні закупівлі. На момент підписання договору сторонами погоджені всі його істотні умови - предмет, ціна, строк виконання зобов`язань за договором, що узгоджується з положеннями частини 3 статті 180 ГК України та Законом України Про публічні закупівлі.

Згідно п. 2.2, 5.1 умов та додатку №2 договору (Комерційна пропозиція) загальний обсяг електричної енергії складає 360 607кВт/год, за ціною 1,7553120155737 грн за 1 кВт/год з ПДВ, загальною вартістю 632977,80 грн з ПДВ.

Додатковими угодами №1-2,4-14 було змінено істотні умови договору, зокрема, за підсумком: збільшено ціну за одиницю товару з 1,7553120155737 грн до 4,555164 грн за 1кВт/год та зменшено кількість товару. Фактично ціна за 1кВт/год (одиницю товару) збільшилася на 159,51%, а кількість електричної енергії, яка підлягала поставці зменшено порівняно з погодженою під час закупівлі.

Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод №1-2,4-14 до договору обґрунтовано відповідачем-1 коливанням ціни електричної енергії на ринку у підтвердження якого (коливання) останнім надано експертні висновки Чернігівської та Харківської торгово-промислової палати, тобто оспорювані додаткові угоди укладені на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Законом України Про публічні закупівлі не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання. Внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (Постанова ОП КГС ВС у справі №927/491/19 від 18.06.2021).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Враховуючи вищезазначене, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

З наданих експертних висновків Чернігівської та Харківської торгово-промислової палати вбачається, що у них зазначені середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за певні несистематизовані періоди.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Закону України Про ринок електричної енергії в Україні функціонує єдиний ринок на добу наперед (РДН) та внутрішньодобовий ринок (ВДР). Купівля-продаж електричної енергії на ринку на добу наперед та внутрішньодобовому ринку здійснюється за правилами ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку.

Особливості проведення торгів, оприлюднення результатів, розрахунків та вказаних ринків визначаються Правилами ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №308, відповідно до яких:

- розрахунковий період - мінімальний відрізок часу, щодо якого визначаються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії на РДН/ВДР (60 хвилин);

- торги на РДН - процес визначення обсягів та ціни на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на РДН;

- торги на ВДР - процес визначення обсягів та цін на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання після завершення торгів на РДН та впродовж доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на ВДР.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 67 Закону України Про ринок електричної енергії ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку на добу наперед визначається для кожного розрахункового періоду оператором ринку за принципом граничного ціноутворення на основі балансу сукупного попиту на електричну енергію та її сукупної пропозиції, а на внутрішньодобовому ринку - за принципом ціноутворення по заявленій (пропонованій) ціні відповідно до правил ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку. Ціни на ринку на добу наперед та внутрішньодобовому ринку є вільними (ринковими) цінами.

За результатами торгів відповідно до правил ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники.

Суд, дослідивши експертні висновки Чернігівської регіональної торгово-промислової палати, Харківської торгово-промислової палати та цінові довідки Харківської торгово-промислової палати,дійшов висновкеу, що останні містять лише інформацію щодо середньозваженої ціни на РДН в ОЕС України за різні періоди часу, що є відмінними за тривалістю. Крім того, у примітці деяких наведених висновків вказано про те, що інформація вказана у експертному висновку має виключно довідковий характер.

Визначаючи наявність коливання ціни на електричну енергію, відповідача-1 використовував лише дані щодо середньозваженої ціни, а отже порівняння таких цін є некоректним, а відтак не може підтвердити реальне коливання ціни на електричну енергію.

З огляду на вимоги п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі передбачає дотримання пропорційності збільшення ціни за одиницю товару до коливання ціни на ринку. Пропорційність означає рівність, співрозмірність двох відношень до порівняння.

За висновком суду, ціну електроенергії на ринку необхідно порівнювати за співмірні проміжки часу, наприклад, місяць з місяцем, декаду з декадою, а не на вибіркові дати в різних розрахункових періодах, при цьому, таке порівняння має бути проведено починаючи з моменту укладення договору, що відображатиме реальну тенденцію коливання ціни на ринку.

Однак в експертних висновках Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №ЧК-57від 15.02.2021, №ЧК-99 від 09.03.2021, №ЧК- -215 від 07.05.2021, експертноних висновках Харківської торгово-промислової палати №1842/21 від 10.08.2021, №1838/21 від 11.08.2021, №1934/21 від 18.08.2021, №2277-2/21 від 21.09.2021, №2277-3/21 від 21.09.2021, №2277-4/21 від 21.09.2021, №2631/21 від 21.10.2021, №2710/21 від 29.10.2021, №2849/21 від 10.11.2021, №2985/21 від 25.11.2021 відсоток коливання визначений шляхом порівняння середньозваженої ціни електроенергії на РДН в ОЕС не тільки не за календарний місяць, а й не за неспівмірні проміжки часу (місяць з декадою, місяць з ціною на певну дату тощо), що не відповідає принципу пропорційності.

За висновком суду, застосування нових цін електричної енергії з дат, указаних в оспорюваних додаткових угодах, є неправомірним.

За наведених обставин суд вважає, що вказані документи не є належними доказами у підтвердження наявності коливання ціни електроенергії в порівняні з моментом укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару, а отже не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору відповідно до Закону України Про публічні закупівлі. Крім того, у період дії договору відбувалось і зменшення середньозваженої ціни електричної енергії, проте відповідач-1 додаткових угод щодо такої зміни ціни (у бік зменшення) з відповідачем-2 не укладав, хоча така можливість передбачена у п. 6 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, що свідчить про недобросовісність його поведінки.

Отже, відповідача-1 у період зниження середньозваженої ціни отримував більше доходів з продажу електроенергії відповідачу-2, оскільки договірна ціна не зменшувалась. Небажання відповідача-1 зменшувати ціну, у разі її падіння, і одразу збільшення ціни при підвищенні середньозваженої вартості електроенергії свідчить про використання відповідних коливань виключно на свою користь, що не відповідає принципу справедливості.

З урахуванням зазначеного суд доходить висновку, що додаткові угоди №1,2,4-14 укладені за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на електроенергію за певні періоди дії договору, починаючи з моменту його укладення.

Щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зазначила, що норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівліне дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору, тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. В іншому випадку не досягається мета Закону Закону України Про публічні закупівлі, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Метою Закону України Про публічні закупівлі є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 5 Закону України Про публічні закупівлі закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога в тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення каскадних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України Про публічні закупівлі.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 ЦК України).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, Товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

В силу особливостей функціонування ринків РДН та ВДР ціна купівлі-продажу електричної енергії є динамічною, тобто коливання ціни відбуваються постійно в залежності від попиту та пропозиції, часу доби та сезону, інших чинників, що не міг не знати та не враховувати відповідач, здійснюючи свою діяльність з купівлі електроенергії на майданчиках РДН та ВДР, та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.

Матеріали справи не містять жодних доказів у підтвердження того, що відповідач-1 у спірному періоді дійсно змушений придбавати електричну енергію для її подальшої реалізації кінцевому споживачу (відповідачу-2) за цінами, вказаними в відповідних експертних висновках.

Покупець товару за звичайних умов не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору, тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Відповідач-2 мав беззаперечне право на отримання електроенергії за ціною, визначеній в укладеному сторонами договорі, однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача-1 про збільшення ціни, підписала спірні додаткові угоди, як наслідок, ціна 1кВт/год електричної енергії значно збільшилась, а обсяг поставки електроенергії за договором зменшився.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України Про публічні закупівлі підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд, встановивши наявність фактичних обставин, з якими Закон пов`язує визнання додаткових угод №№1-2,4-14 до договору №120138ВЦ/1 від 28.12.2020 недійсними на момент їх укладення, дійшов висновку, що оскаржувані додаткові угоди суперечать п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, установлених статтею 5 цього Закону, а тому підлягають визнанню недійсними відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що вимога прокурора про визнання недійсними додаткових угод угод №№1-2,4-14 до договору №120138ВЦ/1 від 28.12.2020 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції Договору.

Відповідно до умов договору №120138ВЦ/1 від 28.12.2020 відповідач-1 повинен був поставити відповідачу-2 360607кВт/год електричної енергії за ціною 1,7553120155737 грн за 1 кВт/год. Натомість відповідача-1 поставив відповідачу-2 меншу кількість електричної енергії (241851 кВт/год), тобто на 118756,01 кВт/год (360607 кВт/год. - 241851 кВт/год), а відповідач-2, внаслідок незаконного укладення додаткових угод про підвищення ціни, недоотримано товар в зазначеній кількості вартістю 208453,85 грн (118756,01 кВт/год х1,7553120155737грн).

Таким чином, грошові кошти в сумі 208453,85 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-1, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач-1 зобов`язаний їх повернути в дохід декржавного бюджету в особі позивача-1, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора в частині вимог про стягнення з відповідача-1 безпідставно отриманих коштів у сумі 208453,85грн.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

За висновком суду, прокурором на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, у розумінні статей 76-79 ГПК України, доведено наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких, зокрема належить, судовий збір.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 9 даної статті передбачено, що в випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки за висновком суду додаткові угоди були підписані внаслідок неправомірних дій обох сторін (відповідачів у справі) в однаковій мірі, суд вважає, що судові витрати мають бути покладені на відповідача-1 та відповідача-2 в рівних частинах.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсними додаткові угоди №1 від 02.03.2021, №2 від 10.03.2021, №4 від 20.05.2021, №5 від 13.08.2021, №6 від 17.08.2021, №7 від 25.08.2021, №8 від 04.10.2021, №9 від 05.10.2021, №10 від 06.10.2021, №11 від 26.10.2021, №12 від 15.11.2021, №13 від 24.11.2021, № 14 від 03.12.2021 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 10138ВЦ/1 від 28.12.2020, укладені між Відокремленим підрозділом Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ (пр-т. Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013; код ЄДРПОУ 41823846) в дохід Державного бюджету України (Міністерство освіти і науки України, код ЄДРПОУ 38621185, пр. Берестейський, 10, м. Київ, 01135 ) безпідставно отримані кошти в сумі 208453,85 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ (пр-т. Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013; код ЄДРПОУ 41823846) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) 19009,41 грн судового збору.

5. Стягнути з Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України Ніжинський агротехнічний інститут (код ЄДРПОУ 34492238, вул. Шевченка, 10, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) 19009,40 грн грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 16.04.2024 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

СуддяС.В. Белов

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ засоби зв`язку - тел.099 420 54 50