Постанова

від 11.04.2024 по справі 924/159/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 924/159/14 (924/662/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 (колегія суддів у складі: Тимошенко О.М. - головуючий, Коломис В.В., Крейбух О.Г.)

та рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.07.2023 (колегія суддів у складі: Грамчук В.І. - головуючий, Вибодовський О.Д., Крамар С.І.)

у справі №924/159/14(924/662/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр"

до ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

про стягнення 231200,00 грн.

в межах справи №924/159/14

за спільною заявою 1. ОСОБА_3 ; 2. ОСОБА_4 , 3. Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", за дорученням якої діє Хмельницька філія Національної акціонерної компанії "Украгролізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог

1. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" (далі - Боржник).

2. У межах зазначеної справи Боржник звернувся до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за договором про дольове інвестування у житлове будівництво №0-ЕГ-67 від 26.11.2006 (далі - Договір) та додатковою угодою №1 від 07.07.2014 до Договору (далі - Додаткова угода від 07.07.2014) у розмірі 231200,00 грн.

3. Позов мотивовано посиланням на обставини невиконання Відповідачем свого обов`язку за Договором і Додатковою угодою щодо забезпечення відповідного інвестування (фінансування) об`єкта, внаслідок чого виникла спірна заборгованість.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

4. 21.11.2006 між Закритим акціонерним товариством "Октант" (правонаступником якого є Боржник) і Відповідачем укладено Договір, за умовами якого Боржник зобов`язався збудувати та передати Відповідачу у власність обумовлений об`єкт інвестування, а Відповідач зобов`язався забезпечити відповідне інвестування та прийняти його у свою власність.

5. Відповідно до пункту 1.2 Договору Відповідач здійснює фінансування капітальних вкладень в об`єкт (інвестує), що буде збудований Боржником у майбутньому, за обумовленою вартістю і може отримати відповідний об`єкт лише за умови інвестування 100% вартості цього будівництва.

6. Об`єкт інвестування має наступні характеристики: 1) адреса м. Хмельницький, вул. Подільська, 58; 2) будинок - 10-14 поверховий, цегляний, індивідуальний проект; 3) поверх - 0; 4) загальна площа - 27,2 м2. Вартість одного метра квадратного об`єкта інвестування на день укладання Договору становила 5050,00 грн. Загальна вартість об`єкта інвестування загальною площею - 27,2 м2 за Договором склала 137360,00 грн (пункт 1.5 Договору).

7. Пунктом 3.1.2 Договору передбачено, що Відповідач зобов`язаний дотримуватися графіка внесення інвестицій, узгодженого сторонами і обумовленого в пункті 4.2 Договору.

8. Згідно з пунктом 4.2 Договору Відповідач зобов`язаний здійснювати інвестиції за наступним графіком: перший внесок у розмірі 30% загальної приведеної площі вноситься в день підписання Договору; наступні сім внесків у розмірі 10% загальної приведеної площі вносяться щоквартально.

9. Виконання Відповідачем зобов`язань за Договором у сумі 137360,00 грн підтверджено: квитанцією філії Хмельницька ЦВ "Промінвестбанку" 31528 №311 від 21.11.2006 на суму 41208,00 грн; квитанцією філії Хмельницька ЦВ "Промінвестбанку" 31528 №300 від 09.02.2007 на суму 13736,00 грн; квитанцією Хмельницької філії АКБ "Мрія" №25/30 від 28.04.2007 на суму 13736,00 грн; квитанцією Хмельницької філії АКБ "Мрія" №25/7 від 30.07.2007 на суму 13736,00 грн; квитанцією Хмельницької філії АКБ "Мрія" №15 від 31.08.2007 на суму 54944,00 грн.

10. 01.10.2011 між Боржником та ЖБК "Подільський край" складено акт приймання-передачі незавершеного об`єкту будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Подільська, 58 в м. Хмельницький, відповідно до якого Боржник передав, а ЖБК "Подільський край" прийняв у власність зазначений об`єкт.

11. 26.11.2013 і 07.07.2014 між Боржником та Відповідачем укладено додаткові угоди до Договору, якими змінено характеристики об`єкта інвестування та умови здійснення інвестицій.

12. Зокрема, додатковою угодою від 26.11.2013 внесено зміни до пункту 1.5 Договору, якими загальну площу об`єкта інвестування збільшено до 33,9 м2, а вартість одного квадратного метра зменшено до 4051,92 грн.

13. На підтвердження здійснення інвестиції Боржник видав Відповідачу довідку №410 від 27.11.2013. Боржник наведену обставину не заперечує.

14. Згідно з Додатковою угодою від 07.07.2014 загальну площу об`єкта інвестування змінено, вона становить 112 м2, з них: 67,8 м2 за ціною 2025,96 грн на суму 137360 грн та 44,4 м2 за ціною 5207,21 грн на суму 231200 грн.

15. Також Додатковою угодою від 07.07.2014 об`єкт інвестування визначено як три кімнати на сьомому поверсі будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 112,2 м2, у тому числі: 67,8 м2 вартістю за один квадратний метр 2025,96 грн на суму 137360,00 грн; 44,4 м2 вартістю за один квадратний метр 5207,21 грн на суму 231200,00 грн.

16. Крім того, пункт 4.2 Договору викладено в редакції, відповідно до якої Відповідач зобов`язаний здійснювати інвестиції за наступним графіком: перший внесок у розмірі 137360,00 грн зараховується в день підписання договору; наступний внесок у розмірі 231200,00 грн вноситься до 30.01.2015 за взаємною домовленістю будматеріалами за актом приймання-передачі. Розмір кожного внеску погоджується з Боржником згідно з пунктом 1.4 Договору. Відповідач має право здійснювати дострокове інвестування.

17. Відповідно до пункту 1.4 Договору вартість фактично проінвестованої площі об`єкта інвестування не підлягає перегляду Боржником.

18. 27.01.2015 між Боржником та Відповідачем складено акт приймання-передачі за яким Відповідач передав, а Боржник прийняв будівельні матеріали на загальну суму 231200,00 грн.

19. На підтвердження здійснення інвестиції Боржник видав Відповідачу довідку №21 від 28.01.2015, за змістом якої згідно з Додатковою угодою від 07.07.2014 він проінвестував квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 112,2 м2, загальна проінвестована сума становить 368560,00 грн, що станом на 27.01.2015 складає 100% вартості. В довідці зазначено, що вказана сума є остаточною та перегляду Боржником не підлягає.

20. У жовтні 2015 року зареєстровано подану ЖБК "Подільський край" декларацію про готовність до експлуатації об`єкта по АДРЕСА_2 , відповідно до якої ЖБК "Подільський край" прийняв у експлуатацію зазначений житловий будинок з вбудовано-прибудованими магазинами.

21. На час розгляду цієї справи Відповідач розпорядився відповідною квартирою, подарувавши її своїй матері - ОСОБА_2 згідно з договором дарування №228 від 27.02.2019, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.06.2023 за №335392906.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

22. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.07.2023, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023, у задоволенні позову відмовлено.

23. Судові рішення мотивовано недоведеністю позовних вимог, оскільки обставини щодо виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором підтверджені наданими ним доказами, зокрема, квитанціями про сплату грошових коштів, виданими Боржником довідками про здійснення інвестицій, змістом пункту 4.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 07.07.2014), актом приймання-передачі від 27.01.2015.

24. Аргументи Боржника про те, що у нього відсутні відомості та будь-яке документальне підтвердження щодо отримання будівельних матеріалів від Відповідача; складання та підписання акту приймання-передачі від 27.01.2015, довідки № 21 від 28.01.2015 у період з 01.01.2014 по 31.12.2015, коли жодна особа не перебувала у трудових відносинах з Боржником; невідображення господарської операції щодо отримання коштів або товарно-матеріальних цінностей від Відповідача у бухгалтерському та податковому обліку Боржника; сумнівів у законності дій керівника підприємства, що перебуває в стані банкрутства (боржника) в період з 24.07.2014 по 12.05.2016 місцевий господарський суд оцінив критично в силу статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України.

25. Апеляційний господарський суд також констатував, що Боржник не спростував наведені у перелічених документах обставини, не довів їх підробку чи недостовірність належними та достатніми доказами, відхиливши аргументи Боржника про відсутність у нього будь-яких працевлаштованих працівників (у тому числі керівника і головного бухгалтера) на момент видачі довідки про повне виконання умов Договору та складання акту приймання-передачі будівельних матеріалів, оскільки керівника Боржника ОСОБА_5 усунуто з посади 17.03.2016.

26. Крім того, господарський суд апеляційної інстанції відхилив посилання Боржника на обставини, встановлені в межах справи №686/19110/17, провадження в якій закрито із визнанням судових рішень нечинними.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

27. Боржник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

28. Касаційну скаргу мотивовано наявністю підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287, пунктом 2 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

29. Боржник вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 25.03.2020 у справі №537/4259/15-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, щодо застосування положень статей 83, 651, 653, 1212 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, а також у постанові від 05.02.2020 у справі №686/19110/17 відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

30. Водночас Боржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання можливості застосування висновків Верховного Суду у справі, де при новому розгляді після викладеної правової позиції Верховного Суду позивач відмовився від свого позову.

31. Боржник посилається на лист ГУ ДФС у Хмельницькій області від 13.11.2017 №17560/9/22-01-13-05-16, яким у відповідь на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31.10.2017 у справі №686/19110/17 надано інформацію про те, що у період з 01.01.2014 до 31.12.2015 у ТОВ "Октант-Центр" офіційно працевлаштовані особи були відсутні, у зв`язку з чим вчиняти дії від його імені ніхто не міг. Тобто акт приймання-передачі від 27.01.2015 та видана Відповідачу довідка №21 від 28.01.2015 складені та підписані у той період, коли жодна особа не перебувала у трудових відносинах з Боржником, а отже, є недопустимими доказами.

32. У цьому контексті Боржник також посилається на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №686/19110/17, щодо відсутності у Боржника права укладати додаткові угоди до Договору після передання будинку по АДРЕСА_2 у власність ЖБК "Подільський край", а також необхідність встановлення обставин щодо наявності у Боржника повноважень отримувати від Відповідача будівельні матеріали як розрахунок за об`єкт інвестування після передачі будинку ЖБК "Подільський край", неможливості здійснення будівельних робіт Боржником на вказаному об`єкті, неможливості отримання ним від Відповідача будівельних матеріалів як розрахунку за об`єкт інвестування через порушення провадження у справі про банкрутство Боржника.

33. Водночас Боржник стверджує про порушення ОСОБА_5 на момент підписання ним акта приймання-передачі будівельних матеріалів від 27.01.2015 встановленої статтею 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) заборони на вчинення правочинів стосовно майна Боржника в процедурі розпорядження майном без погодження із розпорядником майна.

34. Боржник зазначає про укладення між Дочірнім підприємством "Октант-плюс" та Відповідачем договору №7-КЖ-13 про дольове інвестування у житлове будівництво, об`єкт за яким співпадає з передбаченим у Договорі (з урахуванням Додаткової угоди від 07.07.2014) та укладення між зазначеними особами акта приймання-передачі будівельних матеріалів від 27.01.2015 на суму 231200,00 грн, на який посилається місцевий господарський суд у оскаржуваному судовому рішенні без надання належної правової оцінки відповідним доказам.

35. Боржник заперечує проти висновку господарських судів про відсутність порушеного права Боржника як підстави для відмови в позові, адже його позовні вимоги є цілком обґрунтованими. Боржник наголошує, що господарські суди попередніх інстанцій під час вирішення справи не надали належної правової оцінки фактичним обставинам справи, поверхнево провели розгляд справи без ґрунтовного з`ясування всіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, не містять мотивів, на яких вони базуються, зокрема мотивів відхилення переважної більшості доводів і аргументів Боржника, натомість із взяттям до уваги сфальсифікованих доказів Відповідача.

36. Крім того, на думку Боржника, ця справа розглянута господарськими судами першої та апеляційної інстанцій необ`єктивним щодо нього складом суду, а в задоволенні заявлених ним відводів було безпідставно відмовлено.

37. Такі доводи Боржника ґрунтуються на тому, що відповідна колегія суддів Господарського суду Хмельницької області вирішує також основну справу про банкрутство Боржника і низка рішень, ухвалених місцевим господарським судом, у складі такої колегії суддів у справах №924/159/14(910/6053/19), №924/159/14(924/48/19) була скасована з ухваленням протилежних судових рішень про задоволення позовних вимог Боржника. Також Боржник посилається на ухвалу Верховного Суду від 28.11.2023 у справі №924/159/14(924/502/23) про відвід судді Огородніка К.М. з підстав, які є тотожними також для суддів апеляційного господарського суду, що ухвалили оскаржувану постанову в цій справі.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

38. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити без змін оскаржувані судові рішення, а скаргу - без задоволення.

39. Відповідач заперечує проти доводів Боржника про те, що через передання відповідного будинку у власність ЖБК "Подільський край" Боржник втратив статус сторони Договору і не мав права укладати додаткові угоди до нього, не міг проводити будівельні роботи, отримувати будівельні матеріали від Відповідача як розрахунок за об`єкт інвестування, з урахуванням відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, а також щодо неналежності та недопустимості наданих Відповідачем доказів.

40. Відповідач зауважує, що такі доводи жодними доказами не підтверджені та суперечать встановленим господарськими судами першої та апеляційної інстанцій обставинам справи, які на стадії касаційного провадження не підлягають перегляду.

41. Відповідач наголошує, що Договір та додаткові угоди до нього не розірвані, не є нікчемними, не визнані недійсними, тому є обов`язковими для їх сторін у силу презумпції правомірності правочину, а зміна обставин, що призвела до неможливості виконання договору, не може бути підставою для односторонньої відмови Боржником від своїх зобов`язань. При цьому Відповідач зазначає, що він повністю виконав умови Договору, тоді як Боржник своїх договірних зобов`язань не виконав, а в цій справі заперечує в судах своє право не приймати у Відповідача вже здійснену ним оплату.

42. Щодо посилання Боржника на відсутність у його штаті найманих працівників на час з передачі йому матеріалів за актом від 27.01.2015 Відповідач зазначає, що за приписами частин 2, 5 Господарського кодексу України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів, а керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади тощо.

43. Щодо аргументів Боржника про передання ним відповідного будинку ЖБК "Подільський край" Відповідач посилається на встановлення Верховним Судом у постанові від 01.12.2021 у справі №822/1736/21 того, що 02.10.2015 зареєстровано декларацію про готовність зазначеного будинку до експлуатації, тобто до цієї дати об`єкта нерухомого майна не існувало, у власність ЖБК "Подільський край" як житловий будинок він не передавався.

44. Водночас у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 у справі №924/113/15 встановлено, що акт №1 приймання-передачі незавершеного об`єкта будівництва - житлового багатоквартирного будинку по вул. Подільська, 58 у м. Хмельницькому від 01.10.2011 не є правочином, а Боржник не будучи власником не міг передати його у власність ЖБК "Подільський край". Також Відповідач посилається на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №359/5719/17 та постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №608/614/15-ц.

45. Натомість постанова Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №686/19110/17, на думку Відповідача, стосується виключно правовідносин між ним і ЖБК "Подільський край" і жодних конкретних обставин у ній не встановлено.

46. Відповідач зазначає, що порушення службовими особами Боржника правил організації бухгалтерського обліку та фінансової звітності і втрата ними первинних бухгалтерських документів, оригіналами яких володіє Боржник, не може бути підставою для покладення на Відповідача додаткових зобов`язань, Дочірнє підприємство "Октант-плюс" є самостійною юридичною особою, правовідносини Відповідача з якою виходять за межі предмету спору в цій справі, а укладений між ними акт приймання-передачі не стосується господарської діяльності Боржника і не міг бути отриманий ним у законний спосіб.

47. Відповідач вважає, що висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 25.03.2020 у справі №537/4259/15-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 щодо застосування приписів статей 83, 651, 653, 1212 Цивільного кодексу України, на які послався Боржник, сформовані у правовідносинах, не подібних до цієї справи, тому не можуть братися до уваги.

48. Доводи Боржника про те, що склад судів першої та апеляційної інстанцій, які ухвалили оскаржувані судові рішення, був неповноваженим, жодними засобами доказування не підтверджені.

49. Відповідач переконаний, що він не порушив жодне право або охоронюваний законом інтерес Боржника, а оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Касаційне провадження

50. Ухвалою Верховного Суду від 12.02.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Боржника в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

51. Під час відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою було з`ясовано, що ухвалою Верховного Суду від 26.02.2018 у справі №924/159/14 (у межах якої розглядається ця справа відокремленого позовного провадження) було задоволено самовідвід судді Пєскова В.Г., заявлений у зв`язку з тим, що у період 2007 - 2014 років він тісно співпрацював із представником юридичної особи, яка є учасником зазначеної справи.

52. Однак станом на час надходження та розгляду Верховним Судом касаційної скарги в цій справі відсутні подібні обставини, які могли би бути підставою для заявлення суддею Пєсковим В.Г. самовідводу відповідно до положень процесуального законодавства.

Позиція Верховного Суду

53. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

54. Звертаючись із касаційною скаргою, Боржник, зокрема, послався на наявність передбаченої пунктом 2 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підстави для обов`язкового скасування судових рішень у справі з направленням справи на новий розгляд, оскільки в ухваленні судових рішень першої та апеляційної інстанцій брали участь судді, яким було заявлено відвід.

55. Однак Верховний Суд не вбачає підстав для застосування положень зазначеної норми процесуального права, оскільки наведені Боржником підстави відводу суддям попередніх інстанцій не можуть бути визнані обґрунтованими.

56. У силу частин 1, 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

57. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу, зокрема, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі (частина 1); суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції (частина 3).

58. За доводами Боржника, викладеними у відповідних заявах про відвід, упередженість суддів першої та апеляційної інстанції полягає в тому, що судді Грамчук І.В., Крамар С.І., Вибодовський О.Д. брали участь у складі колегії суддів при постановлення ухвали Господарського суду Хмельницької області від 04.03.2020 про повернення позовної заяви позивачу у справі №924/159/14, яку в подальшому скасовано постановою Верховного Суду від 29.12.2020, а судді Тимошенко О.М. і Коломис В.В. брали участь у складі колегії суддів при ухваленні постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 у справі №924/159/14, яку було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2014.

59. Згідно з частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Закону про банкрутство.

60. 21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), з дня введення в дію якого 21.10.2019 визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон про банкрутство.

61. Як неодноразово зазначав Верховний Суд (зокрема у постанові від 16.10.2023 у справі №917/814/16 та в ухвалах від 20.06.2022 і від 23.06.2022 у справі №924/159/14) провадження у справі про банкрутство є процедурним процесом, у якому кожна з процедур (розпорядження майном, санація, ліквідація) має певні етапи її проведення та передбачає відповідні судові дії.

62. За умови відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення усіх майнових спорів з вимогами до боржника є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю КУзПБ, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство.

63. Особливістю провадження у справі про банкрутство є значна кількість судових актів, які опосередковують рух справи про банкрутство (ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, ухвали про введення процедури санації, ухвали про затвердження плану санації, постанови про визнання боржника банкрутом тощо), у тому числі ухвали про припинення провадження у справі, ухвали про відмову в порушенні справи про банкрутство. Крім того, в провадженні у справі про банкрутство може бути велика кількість інших судових актів, які пов`язані виключно з рухом справи та якими провадження у справі не закінчується. Такі судові акти не вирішують питання по суті, а лише сприяють подальшому руху справи та стосуються вирішення певних процедурних моментів.

64. Відвід судді від участі у розгляді апеляційної скарги на одне із загально процедурних судових рішень у справі про банкрутство, не може вважатися беззаперечною підставою для неучасті цього ж судді у розгляді інших питань з яких приймаються судові рішення у цій же справі про банкрутство, зокрема, за результатами розгляду заяв поданих у порядку статті 7 КУзПБ.

65. Водночас, скасування, зокрема, ухвали за результатами розгляду кредиторських вимог, судового рішення про визнання недійсними правочинів тощо виключає відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України повторний розгляд тим самим суддею вищевказаних кредиторських вимог чи питання про визнання недійсними правочинів у справі про банкрутство, і тому справа саме в цій частині підлягає розгляду іншим складом суду, а в іншій (не скасованій) частині, справа про банкрутство передається на розгляд судді (колегії суддів), який попередньо її розглядав.

66. Постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2014, на яку посилається Боржник у касаційній скарзі, була ухвалена за наслідками апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Хмельницької області від 27.02.2014 про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника та визнання безспірних грошових вимог ініціюючих кредиторів громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", тобто стосується вирішення окремих процедурних питань та розгляду кредиторських вимог перелічених осіб. Тому скасування Вищим господарським судом України вказаної постанови Рівненського апеляційного господарського суду (ухваленої колегією суддів у складі: Коломис В.В., Тимошенко О.М., Огороднік К.М.) не є підставою для неприпустимості повторної участі зазначених суддів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України у розгляді справи відокремленого позовного провадження щодо стягнення з Відповідача на користь Боржника відповідних грошових коштів у межах справи про банкрутство Боржника, яка безпосередньо не пов`язана з розглядом кредиторських вимог громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг".

67. Відповідно, не зумовлює неприпустимість участі (згідно з вимогами наведеної норми процесуального права) суддів Грамчука І.В., Крамаря С.І., Вибодовського О.Д. під час вирішення цієї справи відокремленого позовного провадження обставина скасування ухваленої за участі зазначених суддів ухвали Господарського суду Хмельницької області від 04.03.2020 у справі №924/159/14 про повернення позовної заяви Боржника до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Хмельницької міської ради, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди (збитків) у розмірі 134904728 грн, яка не стосується цього відокремленого позовного провадження у межах справи про банкрутство Боржника.

68. Посилання Боржника на низку ухвал Рівненського апеляційного господарського суду та Верховного Суду у справі №924/159/14 про банкрутство Боржника, постановлених за наслідками розгляду відводів, які заявили судді Тимошенко О.М. , Коломис В.В. , Огороднік К.М. , також не може вважатись безумовною підставою для неучасті суддів Тимошенко О.М., Коломис В.В. у розгляді апеляційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.07.2023 у цій справі відокремленого позовного провадження, оскільки вони не мають преюдиційного характеру для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відводу відповідних суддів саме в цій справі згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України.

69. Отже, з огляду на викладене Боржник не довів наявність передбачених нормами процесуального права підстав для відводу суддів, які ухвалили оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій, зокрема, порушення правил неприпустимості їх повторної участі у розгляді справи.

70. Також Верховний Суд відхиляє доводи Боржника про ухвалення оскаржуваних судових рішень без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.03.2020 у справі №537/4259/15-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

71. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

72. Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

73. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Тобто на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом.

74. Врахувавши викладене та проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень і постанов, на які посилається Боржник у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає нерелевантними посилання на постанови Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №537/4259/15-ц (про повернення підрядником інвестору сплачених грошових коштів відповідно до вимог статті 1212 Цивільного кодексу України через неукладеність договору між ними), від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати) та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу), від 05.02.2020 у справі №686/19110/17 (про зобов`язання вчинити дії - надати необхідну документацію для оформлення права власності на квартиру та передати позивачу відповідну квартиру за актом приймання-передачі, стягнення безпідставно виплачених коштів, відшкодування моральної шкоди), адже вони ухвалені при вирішенні спорів щодо правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі.

75. Тобто наведені в перелічених постановах висновки щодо застосування відповідних норм права стосуються тих фактичних обставин, які формують зміст неподібних до цієї справи правовідносин, та їх оцінки в межах дискреційних повноважень судів. Натомість зазначені постанови не містять висновків про застосування норм права при вирішенні спорів щодо стягнення заборгованості за інвестиційним договором з урахуванням додаткових угод до нього, укладених після відкриття провадження у справі про банкрутство інвестора.

76. Водночас Верховний Суд зважає на те, що звертаючись із касаційною скаргою, Боржник однією з підстав касаційного оскарження також визначив відсутність викладеного в постанові Верховного Суду висновку щодо застосування норм права саме до подібних до цієї справи правовідносин, та стосовно заперечень Боржника проти висновків господарських судів попередніх інстанцій по суті розглянутих позовних вимог виходить з такого.

77. Згідно з положеннями статей 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

78. Зокрема, одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом є примусове виконання обов`язку в натурі (ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України). Положення наведеної норми кореспондуються з частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України.

79. Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів. Положення цієї норми кореспондуються з положеннями статті 174 Господарського кодексу України.

80. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

81. Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України врегульовані Законом України "Про інвестиційну діяльність".

82. Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути, зокрема, кошти та інші матеріальні цінності.

83. Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється на основі, зокрема, інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності (ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність").

84. Згідно зі статтею 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

85. Дослідивши надані учасниками справи докази, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, які свідчать про укладення між Боржником і Відповідачем 21.11.2006 Договору, за умовами якого Боржник зобов`язався збудувати та передати Відповідачу у власність відповідний об`єкт загальною вартістю 137360,00 грн, а Відповідач зобов`язався забезпечити інвестування та прийняти об`єкт у свою власність. На підставі відповідних квитанцій господарські суди встановили факт виконання Відповідачем зобов`язань за Договором у сумі 137360,00 грн шляхом перерахування коштів у 2006-2007 роках, який сторони не заперечують.

86. Однак у подальшому 26.11.2013 і 07.07.2014 між Боржником і Відповідачем укладено додаткові угоди до Договору щодо зміни характеристик об`єкта інвестування та умов здійснення інвестицій, зокрема, зміни загальної площі та розташування об`єкта інвестування, його вартості, порядку оплати. У зв`язку з наведеним між зазначеними особами виник спір у цій справі щодо виконання Відповідачем зобов`язання зі здійснення інвестиції у розмірі 231200,00 грн будівельними матеріалами у термін до 30.01.2015 (окрім сплачених ним грошових коштів у сумі 137360,00 грн).

87. Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення зазначеної суми грошових коштів, господарські суди дійшли висновку про здійснення Відповідачем відповідного внеску будівельними матеріалами за актом від 27.01.2015, що підтверджується також виданою Боржником Відповідачеві довідкою №21 від 28.01.2015, у якій вказана загальна проінвестована сума у розмірі 368560,00 грн, що складає 100% вартості станом на 27.01.2015.

88. При цьому місцевий господарський суд зазначив про критичну оцінку аргументів Боржника про відсутність документального підтвердження факту отримання ним будівельних матеріалів від Відповідача; відсутність відображення змін у майновому стані Боржника та руху активів із відображенням відповідної господарської операції у його бухгалтерському та податковому обліку; сумнівів у законності дій керівника Боржника, що перебував у стані банкрутства в період з 24.07.2014 до 12.05.2016; складання та підписання акта приймання-передачі від 27.01.2015 і довідки №21 від 28.01.2015 у період, коли жодна особа не перебувала у трудових відносинах з Боржником. Господарський суд першої інстанції у своєму рішенні не навів конкретних підстав для відхилення перелічених доводів, зокрема, відхилення з передбачених процесуальним законодавством підстав доказів, на які послався Боржник.

89. Однак апеляційний господарський суд обґрунтовано відхилив твердження Боржника про те, що на момент підписання акта приймання-передачі від 27.01.2015 і видання довідки №21 від 28.01.2015 у нього були відсутні будь-які працевлаштовані працівники, зокрема керівник і головний бухгалтер, оскільки керівника Боржника ОСОБА_5 усунуто з посади керівника товариства лише 17.03.2016, про що зазначив, зокрема, й Боржник у своєму позові.

90. Так, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 17.03.2016 у справі №924/159/14 про банкрутство Боржника (на яку послався Боржник у позовній заяві), зокрема, задоволено відповідне клопотання арбітражного керуючого Сибаля А.М., відсторонено ОСОБА_5 від посади керівника Боржника та покладено виконання обов`язків керівника Боржника на розпорядника майна арбітражного керуючого Сибаля А.М. до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника, або до дня введення процедури санації та призначення керуючого санацією, або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до припинення провадження у справі.

91. За змістом зазначеної ухвали, відповідна заява арбітражного керуючого була мотивована тим, що ОСОБА_5 як керівник Боржника перешкоджає виконанню його повноважень та вчиняє дії, що порушують законні інтереси кредиторів (зокрема з огляду укладення ним іпотечного договору від 08.10.2015, на ігнорування вимоги від 25.02.2016 щодо повторного проведення інвентаризації майна Боржника).

92. Задовольняючи заяву арбітражного керуючого, Господарський суд Хмельницької області виходив із підтвердження матеріалами справи вчинення керівником Боржника дій (бездіяльності), що порушують законні інтереси кредиторів, визначену законом заінтересованість керівника стосовно Боржника, наявний конфлікт інтересів ОСОБА_5 як керівника Боржника та як його кредитора.

93. При цьому Господарський суд Хмельницької області врахував, зокрема, що ОСОБА_5 наказом №2 від 28.07.2014 призначив проведення інвентаризації залишків на підприємстві, а ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 09.12.2015 №686/23780/15-к відсторонено ОСОБА_5 від посади директора Боржника строком до двох місяців.

94. Зважаючи на викладене, Верховний Суд не приймає до уваги доводи Боржника про відсутність у нього працевлаштованих працівників у період з 01.01.2014 до 31.12.2015 (зокрема на момент складання акта приймання-передачі від 27.01.2015 і довідки №21 від 28.01.2015), адже вони по суті зводяться до переоцінки наявних у справі доказів та доведення обставин, які були відхилені у постанові господарського суду апеляційної інстанцій, що не входить до меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

95. Також з огляду на зміст виданої Боржником Відповідачу довідки №21 від 28.01.2015, враховуючи включення Боржником Відповідача до переліку фізичних осіб, кошти яких залучалися та сплачені 100% на інвестування будівництва будинку АДРЕСА_2 , апеляційний господарський суд відхилив аргументи Боржника про те, що згідно з його інформаційною довідкою №20/10-01 від 20.10.2016 відсутні відомості та документальне підтвердження щодо внесення до каси або на рахунок Боржника грошових коштів Відповідачем, адже обставини, зазначені у відповідних документах, Боржник не спростував, їх підробку чи недостовірність належними та достатніми доказами не підтвердив.

96. Зі змісту мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень вбачається, що доводи Боржника щодо незаконності дій керівника Боржника ОСОБА_5 під час підписання ним 27.01.2015 акта приймання-передачі будівельних матеріалів, які не могли бути використані Боржником для здійснення будівельних робіт після порушення провадження у справі про його банкрутство, вчинення зазначеною особою правочинів з порушенням обмежень у процедурі розпорядження майном, встановлених статтею 22 Закону про банкрутство, тощо не отримали безпосередньої оцінки в оскаржуваних судових рішеннях господарських судів першої та апеляційної інстанції, тобто не були враховані чи відхилені з певних підстав.

97. Проте Верховний Суд зауважує, що оспорення правочинів та спростування майнових дій, вчинених ОСОБА_5 від імені Боржника, а також притягнення зазначеної особи до відповідного виду відповідальності, зокрема передбаченої КУзПБ, у разі неправомірного чи недобросовісного вчинення відповідних дій на шкоду Боржнику та/або його кредиторам, не є предметом позовних вимог у цій справі.

98. Стверджуючи про відсутність повноважень у Боржника та ОСОБА_5 від його імені отримувати від Відповідача будівельні матеріали як розрахунок за об`єкт інвестування, Боржник послався на обставини, встановлені у межах справи №686/19110/17. У касаційній скарзі Боржник також вказує на необхідність врахування постанови Верховного Суду від 05.02.2023 у справі №686/19110/17, посилаючись на положення частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає звільнення від доказування обставин, встановлених рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі.

99. Постановою Верховного Суду від 05.02.2023 у справі №686/19110/17 скасовано постанову Хмельницького апеляційного суду від 17.12.2018, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції у зв`язку з тим, що в порушення вимог статей 367, 382 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд не перевірив належним чином відповідних доводів апеляційної скарги, не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують ці доводи, та дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін. Під час нового розгляду справи постановою Хмельницького апеляційного суду від 26.03.2020 прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в зазначеній справі до ЖБК "Подільський край", за участі як третьої особи Боржника, про зобов`язання вчинити дії - надати необхідну документацію для оформлення права власності на квартиру та передати позивачу відповідну квартиру за актом приймання-передачі, стягнення безпідставно виплачених коштів, відшкодування моральної шкоди; рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.08.2018 визнано нечинним; провадження у справі закрито.

100. З огляду на викладене апеляційний господарський суд слушно відхилив наведені посилання Боржника, адже внаслідок скасування постанови Хмельницького апеляційного суду від 17.12.2018 та визнання нечинним рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.08.2018 у справі №686/19110/17 наразі відсутні судові рішення першої та апеляційної інстанцій, якими були б встановлені певні обставини по суті правовідносин, що склалися між учасниками справи, та які могли б мати преюдиційне значення під час розгляду цієї справи.

101. Відповідно ж до встановлених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України меж розгляду справи суд касаційної інстанції, переглядаючи судові рішення, перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права та не встановлює обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним. Тобто постанова Верховного Суду від 05.02.2023 у справі №686/19110/17 не є судовим рішенням, яким безпосередньо встановлені певні фактичні обставини на підставі дослідження наданих учасниками справи доказів.

102. При цьому скасування Верховним Судом судових рішень місцевого та/або апеляційного судів з передачею справи на новий розгляд для встановлення всіх необхідних обставин справи та дослідження доказів не означає остаточного вирішення спору, а отже, й остаточного формування правового висновку у відповідній справі. Подібного за змістом висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 24.01.2020 у справі №910/10987/18.

103. Згідно зі статтею 417 Цивільного процесуального кодексу України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Однак постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

104. Направлення справи на новий розгляд є наслідком порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. За результатами нового розгляду справи фактично-доказова база в ній може істотно змінитися, що вплине на правові висновки судів.

105. З огляду на викладене слід визнати безпідставними посилання Боржника на постанову Верховного Суду від 05.02.2023 у справі №686/19110/17 саме як на судове рішення, в якому встановлені обставини, що мають значення для розгляду цієї справи та не підлягають повторному доказуванню, та/або містить висновок щодо правильного застосування відповідних норм права саме у подібних до цієї справи правовідносин.

106. Що стосується доводів Боржника про укладення між Дочірнім підприємством "Октант-плюс" та Відповідачем договору №7-КЖ-13 про дольове інвестування у житлове будівництво, об`єкт за яким співпадає з передбаченим у Договорі (з урахуванням Додаткової угоди від 07.07.2014) та укладення між зазначеними особами акта приймання-передачі будівельних матеріалів від 27.01.2015 на суму 231200,00 грн, Верховний Суд не може їх прийняти до уваги, оскільки вони по суті зводяться до необхідності дослідження доказів касаційним судом всупереч вимогам статті 300 Господарського процесуального кодексу України та встановлення обставин, які не були встановлені у рішенні або постанові господарських судів попередніх інстанцій.

107. З наведених підстав Верховний Суд також не приймає до уваги аргументи Боржника та заперечення Відповідача стосовно обставин відсутності у Боржника після передання незавершеного об`єкту будівництва будинка по вул. Подільській, 58 у м. Хмельницькому ЖБК "Подільський край" та порушення провадження у справі про банкрутство Боржника права укладати додаткові угоди до Договору, отримувати на його виконання будівельні матеріали, здійснювати будівельні роботи на відповідному об`єкті тощо, адже ані правові підстави вказаної передачі багатоквартирного житлового будинку, в якому знаходяться передбачені Договором і Додатковою угодою від 07.07.2014 об`єкти інвестування, ані її правові наслідки для учасників відповідних правовідносин господарські суди попередніх інстанцій не досліджували.

108. Проте Верховний Суд вважає, що невстановлення наведених обставин під час розгляду цієї справи не є достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції на підставі положень статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх встановлення (в разі наявності) не спростовує висновок господарських судів про відмову в задоволенні заявлених Боржником позовних вимог та не доводить наявність порушеного права Боржника, яке підлягає захисту в межах цього судового провадження.

109. Зокрема, вибуття Боржника з відповідних інвестиційних правовідносин після порушення щодо нього справи про банкрутство та передання іншій особи з певних підстав житлового будинку, в якому розташований об`єкт інвестиції (в разі наявності таких обставин), не є підставою для спонукання Відповідача до примусового виконання на користь Боржника інвестиційного зобов`язання зі сплати грошових коштів у сумі 231200,00 грн. Водночас спір щодо передання об`єкта інвестицій, права на нього тощо, якщо він наявний між Відповідачем, Боржником, ЖБК "Подільський край", Дочірнім підприємством "Октант-плюс" чи іншими особами, не входить до меж розгляду цієї справи відповідно до заявлених у ній позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

110. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

111. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін рішення і постанови судів попередніх інстанцій.

Розподіл судових витрат

112. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.07.2023 у справі №924/159/14(924/662/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді В. Білоус

В. Пєсков