Постанова

від 03.04.2024 по справі 904/4790/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/4790/21 (904/6714/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.

за участю представників:

відповідно до протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2023

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2023

у справі №904/4790/21 (904/6714/21)

за позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"

до 1) Корпорації "Інформаційні системи України", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-естейт",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-сіті-естейт",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-2 - арбітражний керуючий Савченко В`ячеслав Анатолійович,

про визнання договору недійсним

в межах справи № 904/4790/21

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-естейт"

ВСТАНОВИВ:

1. В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/4790/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Імме" (49041, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Праці, будинок 2Т, ідентифікаційний код 33808671) до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт" (49044, Дніпропетровська область, місто Дніпро, узвіз Крутогірний, будинок 14, ідентифікаційний код 33546549) про визнання банкрутом.

2. Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача-1: Корпорація "Інформаційні системи України" (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 24737811), відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт" (49044, місто Дніпро, узвіз Крутогірний, будинок 14, код ЄДРПОУ 33546549) про визнання договорів недійсними, якою просить суд:

- визнати недійсним договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 29.05.2019, укладений між ТОВ "Монтана-Естейт" (код ЄДРПОУ 33546549) та Корпорацією "Інформаційні системи України (код ЄДРПОУ 24737811).

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2023 у справі №904/4790/21 (904/6714/21) відмовлено у задоволенні позову АТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсним укладеного 29.05.2019 ТОВ "Монтана-естейт" з Корпорацією "Інформаційні системи України" договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.

4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2023 у справі № 904/4790/21 (904/6714/21) залишено без змін.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

5. До Верховного Суду від Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2023 у справі №904/4790/21 (904/6714/21) та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

6. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи:

6.1. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без врахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №925/1248/21(925/111/22).

6.2. Судами попередніх інстанцій, в порушення статті 236 ГПК України не було досліджено всіх обставин фраудаторності оскаржуваного правочину.

Відзиви

7. Від ТОВ «Дніпро-Сіті Естейт» надійшов відзив на касаційну скаргу у якому наводяться заперечення проти її задоволення.

Інші заяви та клопотання

8. Від Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" надійшли письмові пояснення по справі.

Розгляд касаційної скарги Верховним Судом

9. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, виходячи з наступного.

10. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

11. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:

29.05.2019 року між Корпорацією "Інформаційні системи України" (стороною 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (стороною 2) укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (далі - Договір).

Сторона 1 в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов`язується надати стороні 2 поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а сторона 2 зобов`язується прийняти вказану фінансову допомогу і повернути її стороні 1 у визначений Договором строк (п.1.1 Договору).

Розмір фінансової допомоги за цим Договором становить 920 000, 00 грн. (п.2.1 Договору).

Поворотна фінансова допомога надається стороні 2 на безоплатній основі (плата/процент користування грошовими коштами не нараховується та не сплачується) (п.2.2 Договору).

Фінансова допомога надається стороною 1 стороні 2 зі строком повернення до 31 грудня 2019 року (п.3.1 Договору).

Фінансова допомога надається у безготівковому порядку платіжним дорученням, шляхом перереказу необхідних коштів на поточний рахунок сторони 2 (п.4.2 Договору).

По закінченні терміну, вказаного в п. 3.1 Договору, сторона 2 зобов`язується протягом 3-х днів повернути суму фінансової допомоги (п.4.3 Договору).

Сторона 2 має право на дострокове повернення отриманих за цим Договором грошових коштів стороні 1 (п.4.4 Договору).

Фінансова допомога повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок сторони 1 (п.4.5 Договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків з Договором (п.6.1 Договору).

На виконання умов вищевказаного Договору 29.05.2019 року Корпорацією "Інформаційні системи України" здійснено переказ коштів на суму 920 000, 00 грн. згідно платіжного доручення №699.

Позивач вказує, що станом на дату взяття на себе зобов`язань за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 29.05.2019 року ТОВ «Приватофис» мало кредитні зобов`язання за Кредитним договором № 08/104/К від 17.12.2008 р., Кредитним договором № 08/107/К від 17.12.2008 р., Кредитним договором № 08/108/К від 17.12.2008 р., За Кредитним договором № 08/109/К від 17.12.2008 р., Кредитним договором №08/110/К від 17.12.2008 р., Кредитним договором №08/111/К від 17.12.2008 р., Кредитним договором № 09/01/К від 10.02.2009 р.. Кредитним договором № КП-457Г від 11.01.2011 р., Кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007 р, Кредитним договором № 08/105/К від 17.12.2008 р., Кредитним договором № 08/106/К від 17.12.2008 р. з повернення тіла кредиту та процентів на загальну суму 1 406 607 481,99 грн., строк виконання яких настав, а отже оспорюваний правочин, укладений між ТОВ «Приватофис» та Корпорацією «Інформаційні системи України» за наявності значної заборгованості ТОВ «Приватофис» перед АТ КБ «ПриватБанк» та після настання строку виконання ТОВ «Приватофис» власних зобов`язань перед АТ КБ «ПриватБанк», в той час як боржник, маючи невиконані зобов`язання перед кредиторами, не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки та зокрема, позбавлений можливості укладати договори, які не мають економічної доцільності та мети, так як укладення відповідних правочинів має своїм наслідком виникнення у боржника додаткових зобов`язань, які зашкодять можливості боржника виконати зобов`язання, які виникли раніше, що порушує майнові інтереси вже існуючих кредиторів.

Крім того, позивач вказує, що оспорюваний правочин, за своїм змістом, не мав економічної мети у вигляді отримання прибутку, що вказує на укладення оспорюваного правочину із допущенням порушень принципів розумності та добросовісності щодо економічної мети правочинів та сторін правочинів, які є пов`язаними особами, що має своїм наслідком наявність підстав визнання відповідних правочинів недійсними як фраудаторних.

Разом з тим, позивач вказує, що відповідно до фінансової звітності ТОВ «Приватофис», станом на 31.03.2019 року його загальний обсяг активів становив 1 091 122 500,00 грн., в той час як загальний розмір довгострокових зобов`язань ТОВ «Приватофис», станом на 31.03.2019 року, відповідно до його фінансової звітності становив 1 290 278 100,00 грн.

З урахуванням викладеного, позивач зазначає, що, укладаючи Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 29.05.2019 року, ТОВ «Приватофис» усвідомлювало, що вчинення дій, направлених на збільшення власної заборгованості перед іншими кредиторами, за наявності зобов`язань перед існуючими кредиторами, які перевищують сукупну вартість активів, призведе до його неплатоспроможності та неможливості виконати зобов`язання перед існуючими кредиторами, а отже відповідні дії є такими, що вчиняються боржником на шкоду кредитору.

Крім того, позивач зазначає про пов`язаність між собою ТОВ «Монтана-Естейт» (ТОВ «Приватофис») та Корпорації «Інформаційні системи України».

За викладених обставин, позивач стверджує про фраудаторність Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 29.05.2019, що свідчить про наявність підстав для визнання такого правочину недійсним.

12. Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК.

13. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

14. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

15. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

16. Згідно положень статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

17. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

18. Позивач, зазначає, що, укладаючи Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 29.05.2019 року, ТОВ «Приватофис» усвідомлювало, що вчинення дій, направлених на збільшення власної заборгованості перед іншими кредиторами, за наявності зобов`язань перед існуючими кредиторами, які перевищують сукупну вартість активів, призведе до його неплатоспроможності та неможливості виконати зобов`язання перед існуючими кредиторами, а отже відповідні дії є такими, що вчиняються боржником на шкоду кредитору.

19. Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

20. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

21. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: - момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі); - контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); - щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

22. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

23. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

24. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".

25. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

26. Суди попередніх інстанцій встановили, що 07.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт" надійшов відзив на позов, за змістом якого відповідач заперечує проти позову. В обґрунтування заперечень проти позовних вимог вказує, що потреба Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт" в обігових коштах виникла внаслідок утворення боргу перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 917 000,00 грн., у зв`язку з чим 29.05.2019 року між Корпорацією «Інформаційні системи України» та ТОВ "Монтана-Естейт" укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, за умовами якого ТОВ "Монтана-Естейт" отримало грошові кошти у розмірі 920 000, 00 грн. зі строком повернення до 31 грудня 2019 року, які, в подальшому спрямовано на рахунок Казначейства України згідно платіжного доручення №97 від 29.05.2019. Разом з тим, відповідач зазначає про відсутність доказів на підтвердження факту спрямованості правочину на ухилення від виконання кредитних зобов`язань перед АТ КБ "Приватбанк". Крім того, відповідач вказує, що часткове повернення отриманих від Корпорації «Інформаційні системи України» грошових коштів на суму 135 000,00 грн. свідчить про відсутність ознак недійсності правочину.

27. Вказані обставини свідчать про те, що внаслідок укладення спірного правочину, який не передбачає стягнення неустойки за неналежне виконання грошового зобов`язання, боржник отримав суму грошових коштів, яку спрямував на сплату заборгованості перед бюджетом за зобов`язаннями зі сплати ПДВ, невиконання яких має наслідком нарахування контролюючим органом передбачені Податковим кодексом України штрафу та пені, що свідчить про наявність економічної мети його укладення, яка полаяє в уникненні збільшення грошового зобов`язання зі сплати податків та зборів, у разі нарахування податковим органом штрафу та пені, що відповідає критерію розумності, у зв`язку з чим спростовуються доводи скаржника в цій частині.

28. Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що не можуть вважатися фраудаторними дії боржника, спрямовані на виконання бюджетних зобов`язань.

29. З урахуванням того, що внаслідок укладення спірного правочину фактично відбулася заміна кредитора у зобов`язанні зі сплати податків та зборів на нового кредитора зі сплати позики за спірним договором, а також беручи до уваги ту обставину, що на момент укладення спірного правочину вже існувало зобов`язання боржника зі сплати суми ПДВ, яке в подальшому виконане саме за рахунок грошових коштів позичальника за договором, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку щодо того, що безпідставним є посилання позивача на наявність у боржника перед ним непогашеної заборгованості за кредитними договорами, оскільки укладення спірного договору не спричинило збільшення грошових зобов`язань боржника, тому ніяким чином не вплинуло на його спроможність сплатити наявну кредиторську заборгованість перед банком.

30. Таким чином, Скаржником не доведено, що спірний правочин вчинено з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах, водночас заміна одного кредитора на іншого, за відсутності інших притаманних фраудуторним правочинам ознак, не свідчить про те, що спірний правочин вчинено на шкоду кредиторам.

31. Наведене свідчить про те, що при ухваленні рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2023 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2023 було правильно застосовано приписи ст. ст. 203, 215 ЦК України та ст. 42 КУзПБ.

32. Відповідно до положень ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

33. З урахуванням того, що при ухваленні рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2023 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2023 було правильно застосовано приписи ст. ст. 203, 215 ЦК України та ст. 42 КУзПБ, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі ст. 309 ГПК України, дійшла висновку про те, що касаційна скарга Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

34. Оскільки за наслідками касаційного розгляду касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Скаржника.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2023 у справі № 904/4790/21 (904/6714/21) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

В.Г. Пєсков