Рішення

від 03.04.2024 по справі 160/33049/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 рокуСправа №160/33049/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кучугурної Н.В.

секретаря судового засідання Храмцова Є.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу,

Обставини справи: 19.12.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ голови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. від 13.11.2023 № 98-К про відрахування ОСОБА_1 зі штату Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач обіймає посаду судді заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області. Оскаржуваним наказом позивача з 13.11.2023 було відраховано зі штату суду, у зв`язку із досягненням нею шістдесяти п`яти років. Позивач указує, що положеннями національного законодавства, які регулюють статус судді, не передбачено, що у випадку досягнення суддею, розгляд заяви про відставку якого не завершено Вищою радою правосуддя, віку 65 років, трудові відносини з ним можуть бути припинені шляхом простого відрахування зі штату суду у зв`язку з досягненням певного віку. Наслідком досягнення суддею відповідного віку у такому випадку є лише неможливість здійснювати повноваження, тобто відправляти правосуддя. Виносячи оскаржуваний наказ про відрахування зі штату суду, відповідач діяв не у спосіб, визначений законом, що призвело до порушення прав позивача, гарантій незалежності суддів, потягло для позивача істотні негативні наслідки у зв`язку з неможливістю подальшого звільнення у відставку за заявою позивача про звільнення у відставку, яка була подана до Вищої ради правосуддя 02.10.2023.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/33049/23 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Позовна заява не відповідала вимогам, установленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тому ухвалою суду від 25.12.2023 була залишена без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали суду від 25.12.2023 від позивача засобами поштового зв`язку надійшла заява про усунення недоліків позову, до якої долучено уточнений позов.

Крім того, позивачем надано клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторони відповідача.

Ухвалою суду від 15.01.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження суддею Кучугурною Н.В. одноособово. Цією ухвалою клопотання ОСОБА_1 про залучення третьої особи у справі задоволено; залучено до участі у справі Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; встановлено третій особі десятиденний строк з дня отримання позову та відзиву для подання пояснень або заперечень до них.

Копія ухвали від 15.01.2024 була доставлена до електронного кабінету заводського районного суду м. Дніпродзержинська 17.01.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позовну заяву та не повідомив поважності причин його неподання, тому суд, відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, розглядає справу за наявними матеріалами.

25.01.2024 на електронну адресу суду третьою особою подано відзив на позовну заяву.

Суд зазначає, що приписами частини третьої статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 7 статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом

Відповідно до положень частини восьмої статті 44 КАС України процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до частини 1 статті 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Відповідно до частини 4 статті 18 КАС України Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За правилом частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Згідно з абзацом другим частини восьмої статті 18 КАС України особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом.

Особливості використання електронного підпису або засобу електронної ідентифікації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Отже, процесуальне законодавство передбачає два шляхи подання документів до суду - в паперовій формі або в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС.

Судом установлено, що відзив на позовну заяву подано третьою особою через офіційну електронну адресу суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.09.2023 у справі №204/2321/22 дійшла висновку, що звернення фізичної особи до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним документом, підписаним КЕП, є належним та правомірним способом звернення до суду, що ототожнюється зі зверненням через канцелярію або за допомогою традиційних засобів поштового зв`язку і має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що ці висновки не стосуються адвокатів, нотаріусів, приватних виконавців, судових експертів, державних органів та органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання державного та комунального секторів економіки, які реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку.

Поданий відзив третьою особою не створений у підсистемі «Електронний суд» з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Наведене дає підстави дійти висновку, що третя особа використала спосіб звернення до суду, який не передбачений чинним процесуальним законодавством.

Крім того, у відзиві третя особа не покликалась на неможливість звернення з відзивом через підсистему «Електронний Суд», доказів, які б свідчили про технічні проблеми подання відзиву через підсистему «Електронний Суд», третьою особою не надано.

Під час наведення вказаної вище позиції суд враховує ухвалу Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі № 600/548/23-а.

З огляду на недотримання третьою особою вказаних вище вимог КАС України, суд дійшов висновку про неможливість прийняття зазначеного відзиву під час ухвалення рішення у справі.

Ухвалою суду від 15.01.2024 підготовче засідання призначено на 12 лютого 2024 року на 10:00 год.

У підготовче судове засідання 12.02.2024 учасники справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. 09.02.2024 від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання призначеного на 12.02.2024.

Розгляд справи було відкладено на 28.02.2024 на 10:00 год.

23.02.2024 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 27.02.2024 задоволено клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №160/33049/23; призначено справу до розгляду у судовому засіданні в режимі відеоконференції на 28.02.2024 на 10:00 год. у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5, зала №4; доручено Заводському районному суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області забезпечити проведення судового засідання у справі №160/33049/23, призначеного на 28.02.2024 на 10:00 год., в режимі відеоконференції за участю ОСОБА_1 .

28.02.2024 підготовче судове засідання проведено за участю позивача ОСОБА_1 , відповідач та третя особа у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

У судовому засіданні 28.02.2024 суд постановив ухвалу, якою закрив підготовче провадження; призначив судове засідання для розгляду справи №160/33049/23 по суті на 18 березня 2024 року на 13:00 год.

11.03.2024 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 13.03.2024 задоволено клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №160/33049/23; призначено справу до розгляду у судовому засіданні в режимі відеоконференції на 18.03.2024 на 13:00 год. у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5, зала №4; доручено Заводському районному суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області забезпечити проведення судового засідання у справі №160/33049/23, призначеного на 18.03.2024 на 13:00 год., в режимі відеоконференції за участю ОСОБА_1 .

18.03.2024 у судове засідання для розгляду справи по суті учасники справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. 18.03.2024 від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 18.03.2024.

Розгляд справи був відкладений на 03.04.2024 на 13:00 год.

У судове засідання 03.04.2024 учасники справи не з`явились. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

З огляду на те, що всі учасники справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, не з`явилися у судове засідання, а також з огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд, відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, розглянув справу у письмовому провадженні 03.04.2024.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з лютого 1985 року перебувала на посаді судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області. ВРУ постановою від 16 листопада 2000 року № 2111-ІІІ обрала позивачку суддею Заводського районного суду міста Дніпродзержинська безстроково.

26 травня 2010 року ВРЮ на єдиному (одному для всіх) засіданні за результатами розгляду пропозицій члена ВРЮ ОСОБА_2 від 13 серпня 2007 року та члена ВРЮ ОСОБА_3 від 14 жовтня 2009 року і від 26 лютого 2010 року про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги ухвалила відповідно рішення № 413/0/15-10, 412/0/15-10, 410/0/15-10 та внесла до ВРУ подання від 31 травня 2010 року № 32/0/12-10 про звільнення ОСОБА_5 з посади судді у зв`язку з порушенням присяги.

ВРЮ об`єднала рішення 413/0/15-10, 412/0/15-10, і 410/0/15-10 в одне подання про звільнення судді ОСОБА_5 від 31 травня 2010 року № 32/0/12-10 і того самого числа (31 травня 2010 року) внесла його на розгляд ВРУ.

02 червня 2010 року позивачка оскаржила до Вищого адміністративного суду України (далі - ВАСУ) рішення ВРЮ від 26 травня 2010 року в частині підтримання подання члена ВРЮ ОСОБА_2 щодо звільнення ОСОБА_5 з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

17 червня 2010 року ВРУ розглянула подання ВРЮ від 31 травня 2010 року № 32/0/12-10 і Постановою № 2352-VI звільнила ОСОБА_5 з посади судді за порушення присяги на підставі пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

22 липня 2010 року ОСОБА_5 звернулась з позовом до ВРУ про скасування Постанови від 17 червня 2010 року в частині звільнення її з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги судді.

ВАСУ ухвалою від 12 серпня 2010 року об`єднав для спільного розгляду в одне провадження справу за позовом ОСОБА_5 до ВРЮ про визнання неправомірним і скасування рішення (П-93/10) та справу за її позовом до ВРУ про визнання неправомірною і скасування Постанови від 17 червня 2010 року № 2352-VI (П-156/10) та за наслідками розгляду спору по суті заявлених вимог 23 вересня 2010 року виніс постанову, якою позов ОСОБА_6 задовольнив частково. Визнав незаконною Постанову ВРУ від 17 червня 2010 року № 2352-VI в частині звільнення позивачки з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги судді. У задоволенні позовних вимог про визнання неправомірним та скасування рішення ВРЮ від 26 травня 2010 року в частині підтримання подання члена ВРЮ ОСОБА_2 відмовив.

23 грудня 2010 року ВРУ повторно розглянула питання про звільнення ОСОБА_5 з посади судді та Постановою № 2867-VI звільнила її з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

20 березня 2011 року ОСОБА_5 звернулась до ЄСПЛ із заявою, в якій зазначила про порушення державою Україна її прав, гарантованих статтями 6, 8 Конвенції. Посилалася на те, що провадження щодо її звільнення було несправедливим, суперечило принципу незалежного і безстороннього суду, а звільнення суттєво вплинуло на її приватне життя.

Відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту ЄСПЛ через схожість заяви позивачки з іншими заявами, поданими громадянами України, які раніше обіймали посади суддів національних судів, усі заяви були об`єднані.

ЄСПЛ відзначив, що відносно ОСОБА_5 26 травня 2010 року ВРЮ встановила, що заявниця (позивачка) порушила присягу судді, й у зв`язку із цим прийняла три рішення стосовно внесення до ВРУ подання про звільнення заявниці з посади судді за «порушення присяги». Суд відзначив також, що заявниця оскаржила до ВАСУ одне з рішень ВРЮ від 26 травня 2010 року, а також Постанову ВРУ про її звільнення.

19 січня 2017 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Куликов та інші проти України», зокрема й за заявою ОСОБА_5 № 20554/11, яким постановив, що Україна порушила стосовно позивачки пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності та статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.

26 червня 2017 року ОСОБА_7 ( ОСОБА_5 ) на підставі пункту 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, чинній на дату звернення до суду) звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови ВАСУ від 23 вересня 2010 року.

15 грудня 2017 року у зв`язку із початком роботи Верховного Суду відповідно до вимог підпункту 7 пункту 1 розділу VІІ Перехідних положень КАС України вказану заяву передано для розгляду Великій Палаті Верховного Суду (далі - Велика Палата).

Велика Палата постановою від 15 лютого 2018 року скасувала постанову ВАСУ від 23 вересня 2010 року про відмову задовольнити позовні вимоги про визнання неправомірним та скасування рішення ВРЮ від 26 травня 2010 року, яким було підтримано подання члена ВРЮ ОСОБА_2 , а справу в цій частині передала на новий розгляд до КАС ВС.

КАС ВС зважив на ухвалу цього суду від 09 жовтня 2018 року (про виправлення описки) і постановою від 17 квітня 2018 року позов ОСОБА_8 до ВРЮ, ВРУ про визнання неправомірними та скасування рішень задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення ВРЮ від 26 травня 2010 року в частині підтримання подання члена ВРЮ від 13 серпня 2007 року. Передав на повторний розгляд ВРП вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_8 до дисциплінарної відповідальності з огляду на обставини, викладені у пропозиції члена ВРЮ ОСОБА_2 від 13 серпня 2007 року.

Велика Палата постановою від 13 грудня 2018 року це рішення суду залишила без змін.

КАС ВС рішенням від 07 лютого 2019 року у справі № 800/345/17 (9991/116/11) скасував Постанову ВРУ від 23 грудня 2010 року № 2867-VI «Про звільнення суддів» в частині звільнення ОСОБА_8 з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області. Це рішення Велика Палата постановою від 30 січня 2020 року залишила без змін.

Голова Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області наказом від 04 березня 2020 року № 22-к скасував наказ від 03 лютого 2011 року № 11-к про відрахування ОСОБА_8 зі штату суду. Відповідно до цього наказу позивачка приступила до виконання посадових обов`язків судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

17 вересня 2020 року ВРП на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України ухвалила рішення № 2643/0/15-20 про звільнення ОСОБА_8 з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Наведені вище обставини встановлені Верховним Судом у рішенні від 21 вересня 2021 року у справі №9901/325/20, яким, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради правосуддя №2643/0/15-20 від 17 вересня 2020 року про звільнення ОСОБА_8 з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України; зобов`язано Вищу раду правосуддя розглянути питання щодо наявності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_8 з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року вказане вище рішення у справі №9901/325/20 було залишено без змін.

06 липня 2022 року у Заводському районному суді м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області видано наказ №55-к.

Цим наказом був скасований наказ від 06 жовтня 2020 року №77-К. Також в наказі вказано про те, що судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_8 приступити до виконання посадових обов`язків з 06 липня 2022 року.

Наказом від 13 листопада 2023 року №98-К ОСОБА_1 відраховано зі штату Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з 13 листопада 2023 року, у зв`язку із досягненням нею шістдесяти п`яти років.

Позивач не погоджується з наведеним наказом про її відрахування зі штату суду, тому і звернулась з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

З огляду на правовий статус судді, правове регулювання організації праці суддів визначається винятково Конституцією України і Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до ч.6 ст.126 Конституції України, підставами для звільнення судді є: 1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров`я; 2) порушення суддею вимог щодо несумісності; 3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням; 5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду; 6) порушення обов`язку підтвердити законність джерела походження майна.

Згідно з частинами 1-3, 5 статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Водночас частиною 4 статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення.

Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (п.4 ч.1 ст.24) голова місцевого суду видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ.

Так, акт про звільнення судді з посади є правовою підставою для закінчення конкретних трудових відносин особи як судді з державою. У таких відносинах роботодавцем є держава, а на голову суду покладається лише обов`язок оформити ці відносини та встановити початковий або кінцевий момент їх виникнення з призначенням, пов`язаних з цим відповідних виплат.

Водночас, чинним законодавством визначений порядок реалізації права судді на звільнення у зв`язку з відставкою, яке починається з подання суддею відповідної заяви і закінчується прийняттям Вищою радою правосуддя рішення про звільнення з посади судді. Тобто, датою звільнення є дата прийняття уповноваженим органом рішення про звільнення з посади судді, а не дата відрахування судді зі штату та/або дата наказу про відрахування судді зі штату.

Суд установив, що 02 жовтня 2023 року суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Сушкова Л.І. звернулась до Вищої ради правосуддя з заявою про звільнення її у відставку, 05 жовтня 2023 року до Вищої ради правосуддя надійшла уточнена заява, про що вказано в ухвалі від 19 жовтня 2023 року №989/0/15-23 «Про зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у відставку», копія якої надана до матеріалів справи.

13 листопада 2023 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області був виданий наказ №98-К, яким ОСОБА_1 з 13.11.2023 було відраховано зі штату Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у зв`язку із досягненням нею шістдесяти п`яти років.

Проте, станом на час видання оскаржуваного у цій справі наказу від 13.11.2023 №98-К «Про відрахування ОСОБА_1 зі штату суду» були відсутні докази прийняття Вищою радою правосуддя рішення про звільнення позивача з посади судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у відставку.

Отже, станом на 13.11.2023 у відповідача були відсутні правові підстави для видання наказу «Про відрахування ОСОБА_1 зі штату суду».

Відповідно до частин 1, 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд зазначає, що оскаржуваний наказ відповідача є таким, що виданий не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, відповідно, цей наказ є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій справі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат з оплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ голови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13.11.2023 № 98-К «Про відрахування ОСОБА_1 зі штату суду».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 .

Відповідач: Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Третя особа: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області.

Суддя Н.В. Кучугурна