Рішення

від 10.04.2024 по справі 160/3384/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 рокуСправа №160/3384/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною відповідача щодо не нарахування та невиплати йому грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2023 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення з особового складу ВЧ НОМЕР_1 ;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2023 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення з особового складу ВЧ НОМЕР_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 02.05.2015 року він отримав статус учасника бойових дій та посвідчення серії НОМЕР_2 . З 11.08.2020 року по 15.05.2023 року він проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_3 . Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 15.05.2023 року №107 його було виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення. Проте, в день виключення зі списків особового складу з ним не було проведено усіх необхідних розрахунків та не виплачено всі належні виплати у порядку та розмірах встановлених чинним законодавством. Тому позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2023 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення з особового складу, що й стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

До суду 28.02.2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Так, позивач не звільнився з військової служби, а був переведений до іншої військової частини та продовжує проходити військову службу, що підтверджується витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №107 від 15.05.2023 року. Отже, звернення позивача з цим позовом є передчасним, оскільки право на грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, виникає при звільненні військовослужбовця з військової служби. Враховуючи викладене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 02.052015 р.

Згідно із витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.05.2023 року №107 полковника медичної служби ОСОБА_1 , заступника командира - начальника оперативно-медичного управління ВЧ НОМЕР_1 призначеного наказом Директора департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (по особовому складу) від 28.04.2023 року № 96 на посаду начальника медичної служби Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, ВОС- 9001003, вважати, що 16.05.2023 року справи та посаду здав та вибув до нового місця служби. З 16.05.2023 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Виплатити надбавку за особливе проходження військової служби в розмірі 65 відсотків до посадового окладу, оклад за військовим званням та надбавки за вислугу років, щомісячну премію за особистий вклад в загальні результати служби в розмірі 390 відсотків та надбавку вищу кваліфікаційну категорію за період з 01.05.2023 року по 16.05.2023 року (включно). Виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік згідно із наказом МОУ №260 від 07.06.2018 року (зі змінами).

Вислуга років станом на 16.05.2023 року складає календарна: 26 років 03 місяців 04 дні, пільгова: 02 роки 04 місяці 22 днів, загальна: 28 років 07 місяців 26 днів. Щорічну основну відпустку за 2021 р., 2022 р., 2023 р. не надавалась. Додаткова відпустка, як учаснику бойових дій за 2020 рік терміном 14 календарних діб, за 2021 рік терміном 14 календарних діб, за 2022 рік терміном 14 календарних діб та за 2023 рік терміном 14 календарних діб не надавалась. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, відповідно вимог розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України від 07.06.2018 р. №260 не отримував. Відпустку за сімейними обставинами у 2023 році терміном 10 календарних діб використовував.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Згідно із п.8 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі, якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Статтею 4 Закону України "Про відпустки" від 05.11.1996 р. №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до ст.16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно із п.12 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. №3551-ХІІ учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

За приписами п.14 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (абз.1).

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті (абз.2).

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (абз.3).

Крім того, відповідно до п.3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 р. №260, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.05.2023 року №107 позивач з 16.05.2023 року справи та посаду здав та вибув до нового місця служби, з 16.05.2023 року його виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

За правилами ч.1 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Підстави, за яких військовослужбовці звільняються із служби, визначені частинами 26 цієї статті, зокрема, частиною 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначені підстави припинення (розірвання) контракту і звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом у мирний час (пункт 1), під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану) пункт 2, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану (пункт 3).

Відповідно до ч.7 ст.26 цього Закону звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно із п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

За змістом ч.3 ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Виходячи з наведених правових норм, виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини є наслідком не лише звільнення військовослужбовця з військової служби, а і, зокрема, переміщення по службі військовослужбовців строкової військової служби з однієї військової частини до іншої (п.203 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України).

В даному випадку виключення позивача наказом від 15.05.2023 року №107 зі списків особового складу цієї військової частини мало місце не у зв`язку із звільненням його з військової служби, а внаслідок вибуття для подальшого проходження служби, що за своєю правовою суттю не є звільненням з військової служби з настанням певних правових наслідків, зокрема, отримання компенсації за всі невикористані ним дні додаткової відпустки.

З огляду на зазначене, відповідачем у спірних відносинах не допущено протиправної бездіяльності, що полягає у невиплаті позивачу грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2023 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення з особового складу військової частини, у зв`язку з переведенням до нового місця служби, про що зазначено в наказі від 15.05.2023 року №107. Так як відповідно до наведених вище правових норм дану відпустку позивач може отримати за новим місцем служби або отримати грошову компенсацію при звільненні з військової служби за останнім місцем служби відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 р. №260.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю з викладених вище підстав.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Судовий збір не стягується.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма