Ухвала

від 16.04.2024 по справі 160/9394/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

16 квітня 2024 р.Справа № 160/9394/24 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрков Е.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮПІДЖІ" про визнання протиправним та скасування висновку, -

УСТАНОВИВ:

11.04.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮПІДЖІ", з вимогами:

- ухвалити рішення, яким визнати протиправним та скасувати висновок з оцінки впливу на довкілля №21/01-4296/1 від 20.03.2024 року.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши поданий адміністративний позов на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України суд доходить висновку про таке.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, за приписами пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 та від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16.

При вирішення даного питання, з врахуванням принципу верховенства права, судом застосовуються положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практика Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками (п. 36 рішення від 21.02.1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства").

Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява №45783/05). Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції (п.п. 24-25 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року, заяви №29458/06 і №29465/04).

Суд вказує, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

У постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 826/20197/13-а зроблено правовий висновок про те, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як свідчать матеріали позовної заяви, спірним в даному випадку є висновок Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №21/01-4296/1 від 20.03.2024 року з оцінки впливу на довкілля, а саме: планованої діяльності із нового будівництва комплексу багатофункціонального призначення з адміністративною будівлею, магазином, кафе із демонтажем існуючої незавершеної будівлі ТОВ "ЮПІДЖІ" (код ЄДРПОУ 38862560). Провадження планованої діяльності передбачається на земельній ділянці, що перебуває у власності ТОВ "ЮПІДЖІ" (кадастровий номер 1211000000:08:360:0003, цільове призначення - 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) площею 0,3153 га та розташована в адміністративних межах м. Кривий Ріг, проспект Миру, будинок 66.

Спірні правовідносини обумовлені незгодою позивача з вказаним висновком, зважаючи на те, що уповноважений орган мав всі підстави для надання висновку з оцінки впливу на довкілля, в якому визначена недопустимість провадження планованої діяльності, або відмови у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля, оскільки такий об`єкт несе небезпеку позивачу, його майну та екологічним загрозам м. Кривий Ріг, тому що ОСОБА_1 згідно договору від 14.12.2022 року орендує у гараж №12 блок 31 в ГБТ "СЕРПАНТИН" за адресою: Україна, 50002, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Балхаська, будинок 1 (вже довготривалий час), мешкає неподалеку та зберігає в гаражі належне йому майно і особисто перебуває в гаражі сам або з членами моєї сім`ї, друзями майже щодня.

Отже, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки має приватноправовий характер, виник за участю державного органу, який у цьому спорі реалізує повноваження суб`єкта владних повноважень, проте здебільшого є спором між позивачем та ТОВ "ЮПІДЖІ".

Водночас, визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність і майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Отже, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення стосуються майнових прав інших осіб - ТОВ "ЮПІДЖІ", а не позивача.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Отже, даний спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором з ТОВ "ЮПІДЖІ" щодо права планованої діяльності із нового будівництва комплексу багатофункціонального призначення з адміністративною будівлею, магазином, кафе із демонтажем існуючої незавершеної будівлі ТОВ "ЮПІДЖІ".

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження висновок Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №21/01-4296/1 від 20.03.2024 року з оцінки впливу на довкілля безпосередньо пов`язане із захистом цивільного права у спорі щодо майна з особою, яка не заперечує законності дій Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України. Такий спір має приватноправовий характер.

З урахуванням наведених норм та виходячи із суті спору, суд вважає, що спір, який виник між позивачем та Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України, є спором приватноправовим і підвідомчість спору має визначатись виходячи із суб`єктного складу сторін спірних правовідносин.

Згідно частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 слід розгляди у порядку цивільного судочинства, оскільки спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а стосується захисту його приватних інтересів.

З огляду на суб`єктний склад сторін спору, такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, суд проходить до висновку про те, що у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮПІДЖІ" про визнання протиправним та скасування висновку - належить відмовити.

Суд роз`яснює позивачу, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтею 19, пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮПІДЖІ" про визнання протиправним та скасування висновку.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 5 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Відповідно до частини 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, роз`яснити позивачу, що розгляд даної позовної заяви відноситься до цивільної юрисдикції, в порядку та у строки передбачені Цивільним процесуальним кодексом України.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Е.О. Юрков