Рішення

від 15.04.2024 по справі 380/27560/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2024 рокусправа № 380/27560/23місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом приватного підприємства «Славія Гратінгс-Альпіна Грате Україна» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов приватного підприємства «Славія Гратінгс-Альпіна Грате Україна» (далі - позивач) код ЄДРПОУ 43840224, місцезнаходження: 79067, Львівська обл., м. Львів, вул. Тракт Глинянський, буд.55, кв.65 до Львівської митниці (далі - відповідач) код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул. Костюшка, 1, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100667/2 від 25.10.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач закуповує у компанії Haiyan Yongcheng Composite Material CO, LTD (Китайська Народна Республіка) партії склоровінгу (рівниця зі скловолокна), які імпортує в Україну. Згідно з істотними умовами договору, що за своїм видом є договором з періодичними поставками, - конкретні найменування, модель, кількість, ціна кожної окремої партії товару узгоджується сторонами в інвойсах (рахунках). Валюта розрахунків сторонами визначена в доларах США. Оплата здійснюється у формі попередньої оплати 50 % на рахунок згідно з проформою. Друга частина оплати в розмірі 50% оплачується після видачі коносаменту в порту відправлення КНР. Товар постачається відповідно до умов Інкотермс, пункт призначення якого обумовлюється у відвантажувальних документах (інвойсах).

Уповноважений позивачем митний брокер 10.07.2023 року подав відповідачу електронну митну декларацію № 23UA209230113481UO, якою задекларовано ввезення в Україну на адресу позивача в митному режимі «імпорт» товару «Склоровінг (рівниця зі скловолокна) E Glass Direct Roving (E6DR24-2400-386H) у бобінах» загальною фактурною вартістю 15389,10 дол. США, що складає 562577,67 згідно з курсом НБУ на дату декларування. Разом із декларацією позивач подав повний пакет документів, встановлений законодавством, які не містили жодних розбіжностей. Проте, відповідач протиправно зобов`язав позивача подати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.

На думку позивача, відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості задекларованого ним товару, внаслідок чого митна вартість товару зросла.

Звертає увагу на те, що основним методом визначення митної вартості товарів є визначення такої за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України.

Зазначає, що заявлена позивачем митна вартість підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті; випискою з рахунку; платіжним дорученням від 04.10.2023, сертифікатом ТПП Китаю щодо ціни товару; прайс-листом б/н від 21.08.2023; висновком Хмельницької ТПП №22-05/997 від 21.09.2023; висновком експерта №23/1/321 від 06.07.2023; сертифікатом якості товару. Зауваження відповідача щодо розбіжностей та неповноти інформації є безпідставними та не свідчать про неповноту чи недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані у поданих документах.

З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

29.11.2023 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Під час здійснення митного контролю відповідач опрацював інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено, що у фактурі від 16.08.2023№ YC 20230808 - зазначена передоплата 50% за товар, решта 50% - після виставлення BILL. Жодних платіжних документів до митного оформлення не подано. Відповідно до вимог пункту 3.2 зовнішньоекономічного контракту від 06.04.2023 № 1, що оплата проводиться у формі попередньої оплати 50% згідно з проформою. Друга частина оплати 50% оплачується після видачі коносаменту у порту відправлення. Проформа до митного оформлення не подавалась. Відповідно до п.6.3 - вищезазначеного зовнішньоекномічного контракту вказано, що всі доповнення здійснються у письмовій формі за взаємною згодою обох сторін; відповідно до вимог пункту 3.3 зазначеного зовнішньоекномічного контракту - форми, строки оплати можуть регулюватися додатковими угодами сторін, у тому числі інвойсами, якщо вони попередньо узгоджені між сторонами та підписані продавцем та скріплені його печаткою. У фактурі тільки копія печатки продавця; у відповідності до вимог пункту 4.3 згаданого зовнішньоекномічного контракту продавець повинен надати покупцю наступні документи: - експортну митну декларацію, сертифікат якості, прайс-лист завірений ТПП Китаю. Натомість, жодного такого документа до митного оформлення не подавалось. У страховому полісі від 21.08.2023 та BILL № MEDUQH352799 від 21.08.2023 року, вказаний інший номер інвойсу, чим поданий до митного оформлення; - в CMR від 20.10.2023 № б/н - у гр. 1 та гр. 22 реквізити відправника (підпис і печатка) - зазначено UAB "TRANSLAIVA". Відправником у гр. 2-МД теж зазначено UAB "TRANSLAIVA", інформація щодо заявленого відправника відсутня у зовнішньоекономічному контракті; - рахунок на транспорт №11186 датований - 26.09.2023, проте CMR та транзитна декларація від 20.10.2023. Такі розбіжності в датах можуть свідчити, що товар перебував на складі. Проте відомості щодо складських витрат не надано. Таким чином, на думку відповідача, неможливо перевірити правильність включення складових митної вартості (експедиційні послуги, портові збори в рахунках на перевезення вони не зазначені), чим порушено вимог положень частини двадцять першої статті 58 Митного кодексу України.

10.04.2024 до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, у яких заперечує проти доводів відповідача про те, що встановлені недоліки митної декларації мали вплив на митну вартість товарів.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 24.11.2023 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 11.04.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом осіб.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

06.04.2023 року між приватним підприємством «Славія Гратінгс-Альпіна Грате Україна» та компанією Haiyan Yongcheng Composite Material CO, LTD (Китайська Народна Республіка) партіями склоровінг (рівниця зі скловолокна), які імпортує в Україну. Згідно з договором конкретні найменування, модель, кількість, ціна кожної окремої партії товару узгоджується сторонами в інвойсах (рахунках). Валюта розрахунків сторонами визначена в доларах США. Оплата здійснюється у формі попередньої оплати 50 % на рахунок згідно з проформою. Друга частина оплати в розмірі 50% оплачується після видачі коносаменту в порту відправлення КНР. Товар постачається відповідно до умов Інкотермс, пункт призначення якого обумовлюється у відвантажувальних документах (інвойсах).

Згідно з Рахунком-фактурою №YC20230808 від 16.08.2023 року вартість товару з урахуванням перевезення морем становить 13534,18 дол. США.

За допомогою платіжної системи SWIFT позивач здійснив два електронні платежі на загальну суму 14108,00 дол. США на банківський рахунок продавця компанії «Haiyan Yongcheng Composite Material CO», LTD:

1) 7000,00 дол. США згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті №4 від 09.08.2023 року;

2) 6755,00 дол. США згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті №5 від 05.09.2023 року;

Загальна суми платежу становить 13755,00 дол. США.

Різниця між фактичною вартість товару, визначеною в рахунку-фактурі та фактично перерахованими коштами 220,82 дол. США повернута, що підтверджується Випискою з рахунку від 12.10.2023 року.

Уповноважений позивачем митний брокер 10.07.2023 року подав відповідачу електронну митну декларацію №23UA209230113481UO, якою задекларовано ввезення в Україну на адресу позивача в митному режимі «імпорт» товару «Склоровінг (рівниця зі скловолокна) E Glass Direct Roving (E6DR24-2400-386H) у бобінах» загальною фактурною вартістю 15389,10 дол. США, що складає 562577,67грн згідно з курсом НБУ на дату декларування. Митна вартість декларантом визначена за основним методом (за ціною контракту) в сумі 562577,67грн. До складових митної вартості (окрім фактурної ціни) декларантом додано вартість транспортування товару та інші супутні витрати 1854,92 дол. США. Відтак, заявлена митна вартість Товару в іноземній валюті становила 15389,10 дол. США. Інших витрат (складових митної вартості) позивач не поніс і не додавав до фактурної ціни.

На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її обчислення позивач подав наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №1 від 06.04.2023; рахунок-фактуру; виписки з рахунку; Звіт по вартості Хмельницької Торгово-промислової палати № 22-05/997 від 21.09.2023 року; пакувальний лист; витяг з сайту нерезидента; Сертифікат якості; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг; Договір про перевезення. До декларації додані також інші наявні у позивача документи: пакувальні листи, документи щодо уповноваження митного брокера на здійснення декларування.

Під час здійснення митного контролю відповідач опрацював інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах та встановив таке: відповідно до частин третьої-четвертої статті 53 Митного Кодексу України просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу; 2) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів митна вартість яких визначається; 7)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Переклади документів відповідно до вимог ст.254 Митного кодексу України.

На виконання відповідних вимог позивач додатково надав відповідачу наступні документи: Митну декларацію країни відправлення; платіжні доручення в іноземній валюті; виписку з рахунку; платіжне доручення від 04.10.2023 р., сертифікат ТПП Китаю щодо ціни товару; прайс-лист б/н від 21.08.2023 р.; Висновок Хмельницької ТПП №22-05/997 від 21.09.2023 року; висновок експерта №23/1/321 від 06.07.2023 р.; Сертифікат якості товару.

25.10.2023 відповідач прийняв рішення № UA209000/2023/100667/2 про коригування митної вартості товарів.

У згаданому рішенні зазначено, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 Митного кодексу України не містять всіх відомостей щодо ціни, яка сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена.

У зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 Митного кодексу України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МК України) з причин відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причин відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо коригування митної вартості, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

і. Вихідні положення

Частина друга статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначає обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

На підставі означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.

У спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Перевіряючи оскаржене рішення на предмет відповідності критеріям правомірності, суд зазначає наступне.

Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Надаючи оцінку правомірності рішенню відповідача про коригування митної вартості товарів , суд виходить з наступного.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів регулюються, серед іншого Митним кодексом України у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - МК України).

Так, відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої вказаної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частина третя статті 57 МК України передбачає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 згаданого Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Відповідно до статті 63 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 згаданого Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями згаданої статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях

Відсутність аналізу підстав, за яких митний орган дійшов висновку про коригування митної вартості, унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.

Відтак, надаючи правову оцінку застосуванню контролюючим органу резервного методу коригування митної вартості, суд повинен дослідити те, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості під час коригування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь-якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.

За таких обставин суд повинен дослідити дотримання умов, за яких виник предмет спору. Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.10.2021 у справі № 140/947/20.

Відтак у вимірі спірних правовідносин суд вважає за доцільне проаналізувати наявність у митного органу підстав для витребування додаткових доказів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

iі. Аналіз обґрунтованості виставлення відповідачем вимоги про витребування додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості

Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII згаданого Кодексу та згаданою главою.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частина перша статті 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у статті 53 Митного кодексу України.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

За таких обставин суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що тягар доказування заявленої митної вартості покладається на декларанта.

Резюмуючи надання оцінки наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.

Щодо аргументів відповідача про те, що жодних платіжних документів до митного оформлення не подано, суд зазначає таке.

Суд встановив, що позивач за допомогою платіжної системи SWIFT здійснив два електронні платежі на загальну суму 14 108,00 дол. США на банківський рахунок продавця компанії «Haiyan Yongcheng Composite Material CO», LTD:

1) 7000,00 дол. США згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті №4 від 09.08.2023 року;

2) 6755,00 дол. США згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті №5 від 05.09.2023 року.

Загальна сума платежу становить 13 755,00 дол. США.

Різниця між фактичною вартість Товару, визначеною в рахунку-фактурі та фактично перерахованими коштами 220,82 дол. США повернута, що підтверджується випискою з рахунку від 12.10.2023 р.

Позивач додатково надав Commercial Invoice 16.08.2023 № НОМЕР_1 на суму 13534,18 доларів США.

Після проведення консультацій вказані документи надані відповідачу, а тому аргументи відповідача у цій частині суд вважає необгрунтованими та безпідставними.

Щодо аргументів відповідача про те, що позивач не подав проформу до митного оформлення, суд зазначає таке.

Проформа є внутрішнім операційним документом Продавця, на основі якого склад Продавця готує зазначені в замовленні товари до відвантаження позивачу. Окрім цього, проформа не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів і його ненадання не впливає на визначення складової митної вартості Товарів.

З огляд на це, суд відхиляє такі аргументи відповідача.

Щодо аргументів відповідача про те, що у фактурі міститься лише копія печатки продавця, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 6.3 зовнішньоекономічного контракту вказано, що всі доповнення здійснються у письмовій формі за взаємною згодою обох сторін;

Відповідно до вимог пункту 3.3 зовнішньоекономічного контракту - форми, строки оплати можуть регулюватися додатковими угодами сторін, у тому числі інвойсами, якщо вони попередньо узгоджені між сторонами та підписані продавцем та скріплені його печаткою.

Зважаючи на викладене, суд висновує, що у письмовій формі за взаємною згодою обох сторін здійснюються зміни до договору, які можуть стосуватися строків оплати. Однією з документальних форм змін до договору, може мати інвойс.

Позивач надав відповідачу до митного контролю, серед інших документів, оригінал фактури з печаткою продавця та Comercial Invoice 16.08.2023№ YС20230808 на суму 13534,18 доларів США.

У зв`язку з цим, не відповідають обставинам справи доводи відповідача про те, що будь-який інвойс повинен бути попередньо узгоджений між сторонами та підписаний продавцем та скріплений його печаткою. Зважаючи на договірні відносини оплата була здійснена у встановлений у договорі спосіб, а тому змін до строків оплати інвойсом здійснено не було, а тому і вимоги щодо попереднього його узгодження між сторонами та підписання продавцем та скріплення його печаткою не відповідають договірним відносинам, встановленим між сторонами.

Відсутність підпису не свідчить про втрату таким документом юридичної сили, і не впливає на визначення митного вартості товару.

Тому суд відхиляє такі аргументи відповідача.

Щодо аргументів відповідача про те, що експортну митну декларацію, сертифікат якості, прайс-лист завірений ТПП Китаю до митного оформлення позивач не подавав, суд зазначає таке.

За результатами письмових консультацій, уповноваженою особою позивача подано відповідачу запропоновані до подачі копії документів та усіх інших додаткових документів, що підтверджується повідомленням уповноваженого представника позивача на адресу відповідача в електронній формі, а саме: декларацію країни відправлення (Китай); прайс-лист б/н від 21.08.2023; сертифікат ТПП Китаю щодо ціни товару №233304ВО/004144 від 08.08.2023; сертифікат якості товару.

У зв`язку з цим, суд відхиляє такі аргументи відповідача.

Щодо аргументів відповідача про те, що у страховому полісі №10203093902182331856 від 21.08.2023 та BILL № MEDUQH352799 від 21.08.2023-вказаний інший номер інвойсу, ніж поданий до митного оформлення, суд зазначає таке.

У згаданому полісі страхування вантажоперевезень вказано, що підтвердження точності інформації покладається на страхувальника.

Як зазначає представник позивача, відмінність номерів інвойсу є опискою, допущеною під час оформлення страхових документів, однак відповідна описка на визначення митної товару жодним чином не впливає.

Суд зазначає, що усі інші відомості окрім номера рахунку-фактури відповідають обставинам справи сторони, перевізник, місце завантаження та відвантаження, предмет договору страхування, а тому страхувальник допустив помилку у номері рахункуфактури.

При цьоу суд звертає увагу на те, що помилка допущена не позивачем, а іншою особою, та не залежить від волевиявлення позивача.

З таких підстав суд відхиляє аргументи відповідача у цій частині.

Щодо аргументів відповідача про те, що в накладній СМR від 20.10.2023 № б/н у гр. 1 та 22. реквізити відправника (підпис і печатка) зазначено UAB "TRANSLAIVA", Відправником у гр. 2-МД теж зазначено UAB "TRANSLAIVA", проте інформація щодо заявленого відправника відсутня у зовнішньоекономічному контракті, суд зазначає таке.

Компанія UAB "TRANSLAIVА" не є стороною зовнішньоекономічного контракту, така юридична особа відповідала за транспортне експедирування товару у Литві, Клайпеда, куди прибув товар з Китайської Республіки морем у порт. UAB "TRANSLAIVА" отримала оплату за свої послуги у розмірі 800 Є, які включені у митну вартість товару, що підтверджується платіжною інструкцією від 04.10.2023 року, наданої відповідачу.

Зовнішньоекономічний контракт у пункті 4.1 містить положення, що пункт призначення поставки визначається у відвантажувальних документах, в інвойсі №YC20230808 портом отримання визначає місто Клайпеда, Литва.

UAB "TRANSLAIVA" відповідала за доставку товару із міста Клайпеда, Литва до міста Львів, Україна.

Суд висновує, що перевезення, здійснені UAB "TRANSLAIVA" здійснені після виконання договірних обов`язків Продавця, а тому у позивача не мав підстав для внесення інформації про заявленого відправника до зовнішньоекономічного контракту.

З таких підстав, суд відхиляє аргументи відповідача у цій частині.

Щодо аргументів відповідача про те, що товар перебував на складі, а відомості, щодо складських витрат не надано, суд зазначає таке.

Рахунок - це документ на підставі яких інша сторона повинна здійснити оплату за договором. Дата рахунку вказує на те, коли такий складений. Сторона може здійснити оплату на підставі такого рахунку значно пізніше, згідно з досягнутими домовленостями. Вказані зауваження відповідача є припущеннями, та не доведені належними та допустимими доказами.

У зв`язку з цим суд відхиляє такі аргументи відповідача.

Суд також враховує Звіт по вартості Хмельницької торгово-промислової палати №22-05/997 від 21.09.2023 року, де зазначено, що в результаті проведення аналізу наданих документів, документів, отриманих від постачальника HAIYAN YONGCHENG COMPOSITE MATERIAL CO.,LTD (Китай) та моніторингу інтернет джерел вартість кловолокна, яке ввозиться на територію України згідно з інвойсом №YC20230808 від 16.08.2033 року становить: вартість товару 12284,18 дол. США, загальна вартість разом з перевезенням 13534,18 дол. США.

Таким чином, позивач надав відповідачу необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

iii. Щодо застосування резервного методу

Частина друга статті 55 МК України визначає, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Суд встановив, що у рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100667/2 від 25.10.2023 відповідач посилається на митну декларацію №UA100100/2023/442736 від 24.08.2023, а саме:

- у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100667/2 від 25.10.2023 відповідач посилається на митну декларацію № UA209170/2023/40461 від 26.05.2023, за якою товар № 1 оформлявся за ціною 1,51 дол.США/кг (ціна товару, вказана в графі 45 МД, вирахувана за курсом долара США (гр.23 МД) поділена на вагу товару, зазначеного в гр. 38 МД) за 6 (резервним) методом, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів, за таким товаром.

При цьому, коригування на обсяг партії та комерційні рівні відповідач не проводив.

Таким чином, лише посилання відповідача на митну декларацію, за якою здійснювалось митне оформлення товару іншою особою за іншими партіями, без належного обґрунтування, не може слугувати достатньою підставою для застосування резервного методу.

З урахуванням викладеного, суд висновує про протиправність рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100667/2 від 25.10.2023, у зв`язку з чим таке необхідно скасувати.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.

V. Судові витрати

Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов приватного підприємства «Славія Гратінгс-Альпіна Грате Україна» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100667/2 від 25.10.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1 на користь приватного підприємства «Славія Гратінгс-Альпіна Грате Україна» код ЄДРПОУ 43840224, місцезнаходження: 79067, Львівська обл., м. Львів, вул. Тракт Глинянський, буд.55, кв.65 судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири)грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович