Ухвала

від 16.04.2024 по справі 400/1776/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху та витребування доказів

16 квітня 2024 р.№ 400/1776/24

м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Ярощук В.Г., ознайомившись з позовною заявою:

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

довійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ,

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до військової частини НОМЕР_2 і військової частини НОМЕР_1 про:

визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018;

зобов`язання військової частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошове забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;

визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018;

зобов`язання військової частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошове забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;

визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 01.01.2022 по 31.03.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018;

зобов`язання військової частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошове забезпечення з 01.01.2022 по 31.03.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;

визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 01.04.2022 по 31.12.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018;

зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошове забезпечення з 01.04.2022 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;

визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 01.01.2023 по 04.12.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018;

зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошове забезпечення з 01.01.2023 по 04.12.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;

визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік з урахуванням індексації та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168;

зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги для оздоровлення на 2022 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, враховуючи раніше виплачені суми.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що внаслідок неправильного визначення відповідачем посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням позивачу у 2020-2023 роках відповідачі виплатили не в повному обсязі його грошове забезпечення. Крім цього, при нарахуванні та виплаті йому грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік військова частина НОМЕР_1 протиправно не врахувала виплати, які мали систематичний (щомісячний) характер, а саме: індексацію грошового забезпечення та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзивах на позовну заяву відповідачі заперечили проти позову і просили в його задоволенні відмовити.

Так, військова частина НОМЕР_2 у відзиві на позовну заяву від 12.03.2024 № 98/179 зазначила, що вона жодних неправомірних дій стосовно позивача не здійснювала, так як виконувала лише функції касового обслуговування військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 , де проходив службу позивач, та жодних владних актів (внутрішніх документів) щодо фінансового забезпечення або проходження військової служби позивача не видавала. Крім цього, позивач не надав суду жодних доказів (навіть інформації) щодо підстав, на його думку, не повного розрахунку під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 за період з 30.01.2020 по 31.03.2022.

Натомість військова частина НОМЕР_1 умотивувала відзив на позовну заяву від 26.03.2024 тим, що позивач звернувся з позовом з порушенням тримісячного строку, встановленого абзацом першим статті 233 Кодексу законів про працю України.

До вищезазначених відзивів відповідачі не додали докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи.

Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України) не передбачено можливості повернення судом відзиву та доданих до нього доказів, поданих без додержання вимог частини другої статті 162 КАС України, тому правових підстав їх повернення відповідним учасникам справи нема.

У зв`язку з цим, суд долучає до матеріалів справи відзиви та додані до них докази, водночас вважаючи, що відповідачі не надали відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин.

Поряд з цим, суд після відкриття провадження у справі дійшов до висновку, що позов подано щодо частини позовних вимог з порушенням встановленого законом строку звернення до суду з таких підстав.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Строки звернення до суду у справах щодо недотримання законодавства про оплату праці встановлені статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).

Враховуючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 524/39/15-а, від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22 та рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі Закон № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).»

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 та від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.

Поряд з цим, згідно з пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначений статтею 233 КЗпП України на строк дії такого карантину.

Аналогічний правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22 та від 18.01.2024 у справі № 240/5105/23.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, право на звернення до суду щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців:

враховуючи положення частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом № 2352-ІХ), до 18.07.2022 не обмежене будь-яким строком;

відповідно до частини першою статті 233 КЗпП України (в чинній редакції згідно із Законом № 2352-ІХ) з 19.07.2022 обмежене тримісячним строком, водночас вказаний строк не підлягає застосуванню до 30.06.2023, так як він продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.

Відповідно до абзацу третього пункту 9 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі Порядок № 260), грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види в поточному місяці за минулий.

Відтак про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за відповідний місяць дізнається в наступному місяці.

Так, про розмір нарахованого і виплаченого грошового забезпечення за вересень 2023 року позивач дізнався у жовтні 2023 року, тобто не пізніше 31.10.2023.

Тому тримісячний строк звернення до суду щодо виплати йому грошового забезпечення за вересень 2023 року спливає 31.01.2024.

Позовну заяву позивач надіслав до суду через АТ «Укрпошта» 16.02.2024.

З наведеного слідує, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати грошового забезпечення позивача за період з 19.07.2022 по 30.09.2023 подані з порушенням тримісячного строку звернення до адміністративного суду.

Однак, одночасно з позовною заявою позивач подав до суду клопотання від 16.02.2024 про поновлення строків на подання позовної заяви, яке обґрунтував тим, що про невиплату йому належних сум грошового забезпечення при звільненні з військової частини НОМЕР_1 він дізнався після отримання довідки про виплачене грошове забезпечення від 08.02.2024 № 1042/302/27/107/пс. На його переконання, враховуючи частини першу і другу статті 233 КЗпП України строк звернення до суду спливає 08.05.2024, оскільки письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні з військової служби він дізнався 08.02.2024.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, КЗпП України встановлені такі строки звернення до суду щодо заробітної плати:

тримісячний строк з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права;

тримісячний строк з дня отримання працівником повідомлення, про нараховані та виплачену йому заробітну плату при звільненні, тобто щодо виплати не оспорюваної суми.

Основною позовною вимогою позивача є визнання протиправними дій відповідачів у період з 30.01.2020 по 04.12.2023 щодо урахування при обчисленні та виплаті позивачу грошового забезпечення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018.

Тобто в цій адміністративній справі наявний спір щодо сум нарахованого позивачу грошового забезпечення.

Тому строк звернення до суду із вказаними позовними вимогами становить три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а не тримісячний строк з дня отримання ним повідомлення (довідки від 08.02.2024 № 1042/302/27/107/пс) про нараховане та виплачене йому грошове забезпечення при звільненні.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що клопотання позивача від 16.02.2024 про поновлення строків на подання позовної заяви є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, позивач повинна подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивача за період з 19.07.2022 по 30.09.2023, в якій зазначити поважні причини його пропуску, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.

Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з пунктом 2 наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 08.05.2019 № 5 позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та на всі види забезпечення при військовій частині НОМЕР_2 з 08.05.2019.

З метою з`ясування підстав поставлення позивача на грошове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 , суд вважає за необхідне витребувати у військової частини НОМЕР_2 копію рішення (наказа та / або розпорядження тощо), на підставі якого у період з 08.05.2019 (день зарахування позивача до списків військової частини НОМЕР_3 ) по 31.03.2022 (день виключення позивача зі списків військової частини НОМЕР_3 ) військовослужбовці військової частини НОМЕР_3 перебували на грошовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 .

Враховуючи викладене, керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248, 256, 293 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволені клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання позовної заяви.

2. Залишити позовну заяву без руху.

3. Надати ОСОБА_1 п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до Миколаївського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду у справі № 400/1776/24 в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 30.09.2023.

4. Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

5. Витребувати у військової частини НОМЕР_2 копію рішення (наказа та / або розпорядження тощо), на підставі якого у період з 08.05.2019 по 31.03.2022 військовослужбовці військової частини НОМЕР_3 перебували на грошовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 .

6. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 надати Миколаївському окружному адміністративному суду витребувані докази у десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали.

7. Роз`яснити військовій частині НОМЕР_2 , що відповідно до частини сьомої статті 80 КАС України особи, які не мають можливості подати доказ, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причини протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

8. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

9. Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя В.Г.Ярощук