Рішення

від 15.04.2024 по справі 420/12466/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/12466/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження, визначеного ст. 262 ч.5 КАС України адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового-повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення №14953/18-07 від 23.06.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДПС в Одеській області 03.02.2021 року на підставі акту перевірки від 17.12.2020 року №4544/15-32-04-12/ НОМЕР_1 було прийнято податкове повідомлення-рішення №14251806, яким було встановлено штрафні санкції у розмірі 27 345,79 грн. за затримку в 3 календарні дні сплати суми самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість (10% від такої суми) відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9288999560 від 06.11.2020 року.

Податкове повідомлення-рішення від 03.02.2021 року №14251806 було оскаржено в адміністративному порядку, у результаті чого податковим органом було прийнято рішення №10798/6/99-00-06-01-02-06 від 14.05.2021 року, яким податкове повідомлення-рішення від 03.02.2021 року №14251806 було скасовано у частині застосування штрафу у розмірі 13 672,89 грн., а в іншій частині рішення було залишено без змін.

23.06.2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області було винесено інше податкове повідомлення-рішення №14953/18-07, яким встановлено штрафні санкції у розмірі 13 672, 90 грн. за затримку на 3 календарні дні сплати суми самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість (5% від такої суми) відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9288999560 від 06.11.2020 року.

Вважаючи, що вищезазначене податкове повідомлення-рішення складено з порушенням податкового законодавства, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою суду від 14.09.2021 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» до Головного управління ДПС в Одеській області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.

25.10.2021 року від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов (а.с. 49-52), з якого вбачається, що відповідач позов не визначає та зазначає, що відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов?язання (крім грошового зобов?язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах, зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов?язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи зазначене, за твердженням відповідача, прийняте податкове повідомлення-рішення №14953/18-07 від 23.06.2021 року є обґрунтованим, а позовні вимоги товариства є такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 року було вирішено подальший розгляд справи №420/12466/21 проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання по справі.

14.12.2021 року було проведено підготовче судове засідання по справі, в якому представниками позивача та відповідача були надані пояснення та висловлені власні правові позиції по суті спірних правовідносин. Також протокольною ухвалою суду від 14.12.2021 року було замінено сторону по справі, а саме Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) на Головне управління ДПС в Одеській області як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ 44069166). Крім того, протокольною ухвалою суду від 14.12.2021 року провадження по справі №420/12466/21 було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст. 236 КАС України.

Підготовчі судові засідання, призначені судом на 10.02.2022 року, 29.03.2022 року, 05.07.2023 року, 13.09.2023 року, 11.10.2023 року, 15.11.2023 року, проведені не були через оголошення в країні військового стану та були відкладені.

05.12.2023 року у підготовчому судовому засіданні протокольною ухвалою було поновлено провадження по справі №420/12466/21.

05.12.2023 року, 22.01.2024 року та 03.04.2024 року були проведені підготовчі судові засідання по справі, де представники сторін висловлювали власні правові позиції по суті спірних правовідносин та надавали додаткові письмові докази по справі.

03.04.2024 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання 10.04.2024 року учасники справи не з`явились, від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене положення Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що адміністративна справа була підготовлена до розгляду по-суті; представниками позивача та відповідача у підготовчих судових засіданнях були надані пояснення по суті заявлених позовних вимог та заперечень проти них, подальший розгляд справи не потребував заслуховування їх додаткових усних пояснень; надання сторонами заяв по суті справи, що визначені КАС України; відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Судом за час розгляду справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за наступним кодом юридичної особи 34203597 (а.с. 29-36).

Позивачем 28.02.2020 року було подана податкова декларація з податку на додану вартість за звітній (податковий) період лютий 2020 року (а.с. 139-140), згідно якої були задекларовані наступні показники:

п.1.1 операції, що оподатковуються за основною ставкою: обсяги постачання (без ПДВ) - 1 307 870,00 грн., ПДВ 261 574,00 грн.;

п.9 усього податкових зобов`язань - 261 574,00 грн.;

п.17 усього податкового кредиту 1 162 586, 00 грн.;

п.19 від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 рядок 9 декларації) (позитивне значення) 901 012,00 грн.;

п.20 сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 рядок 19.1) - 901 012,00 грн.;

п.20.1 сума від`ємного значення, яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість 261 262,00 грн.;

п.20.3 сума від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20 рядок 20.1) 639 750,00 грн.;

п.21 сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) 639 750,00 грн.

В інтегрованій картці платника податків (далі ІКП) станом на лютий 2020 року недоїмка підприємства складала 261 261,88 грн.(а.с. 76).

В подальшому позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 06.11.2020 року за період лютий 2020 року, згідно якого були змінені наступні показники:

20.1 сума від`ємного значення, яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість «- 1 626 978,00 грн.»;

п.20.3 сума від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - 1 626 978,00 грн.;

п.21 сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 уточнюючого розрахунку) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) 2 527 990,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, в інтегрованій картці платника податків станом на 06.11.2020 року за кодом операції « 19ч» почала відображатися сума операції 1 626 978,00 грн., переплата - 1 353 520,14 грн, а за кодом операції « 951» почала відображатися заборгованість у сумі - 273 457, 86 грн. (а.с. 91).

За твердженням позивача, чого під час розгляду справи відповідачем спростовано не було, податковий орган 06.11.2020 року відобразив в ІКП борг у розмірі 1 626 978 грн., внаслідок чого в ІКП автоматично відбулось зменшення переплати, що складала 1 353 520,14 грн. (оскільки вказаною переплатою було погашено частину вищезазначеного боргу), а залишок недоїмки (із суми боргу, який не був погашений наявною сумою переплати) почав складати 273 457,86 грн.

Через 3 календарні дні був поданий наступний уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 09.11.2020 року за період лютий 2020 року, згідно якого були змінені наступні податкові зобов`язання:

п.20.1 сума від`ємного значення, яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість «-273 458 грн.» (різниця - 1 353 520 грн.)

п.20.3 сума від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 273 458 грн. (різниця - 1 353 520 грн.)

п.21 сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 уточнюючого розрахунку) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) 1 174 470 грн. (різниця - 1 353 520 грн.).

Враховуючи вищенаведене, в інтегрованій картці платника податків станом на 09.11.2020 року за кодом операції « 950» почала відображатися сума операції 273 457,86 грн., внаслідок чого, за твердженням позивача, внутрішні алгоритми системи ІКП врахували таку операцію саме як погашення наявної вище недоїмки.

Тобто, за твердженням позивача, що також під час розгляду справи відповідачем спростовано не було, згідно відомостей з ІКП платник податку 09.11.2020 року уточнив та зарахував у зменшення податкового боргу з ПДВ суму 1 353 520,00 грн., що алгоритми ІКП врахували як переплату у розмірі 1 353 520 грн. та автоматичне погашення наявної недоїмки у розмірі 273 457,86 грн.

В акті перевірки Головного управління ДПС в Одеській області від 17.12.2020 року №4544/15-32-04-12/34203597 (а.с. 10-11) щодо своєчасності сплати податку на додану вартість на протязі звітних (податкових) періодів 2020 року було зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю «УІТАКА», згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань №9288999560 від 06.11.2020 року з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, порушило термін сплати (на 3 дні) самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість (у розмірі 273 457,90 грн.) (в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань від 09.11.2020 року округлено до 273 458 грн.), протягом строків, визначених п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України від 01.12.2010 року №2755-VІ, пункту 203.2 статті 203 розділу V Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями).

На підставі вищезазначеного акту, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №14251806 від 03.02.2021 року (а.с. 12), яким було визначено підприємству штрафні санкції у розмірі 27 345,79 грн. за затримку в 3 календарні дні сплати суми самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість (10% від такої суми) відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9288999560 від 06.11.2020 року.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням №14251806 від 03.02.2021 року, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Рішенням ДПС України №10798/6/99-00-06-01-02-06 від 14.05.2021 року скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» щодо винесення податкового повідомлення-рішення №14251806 від 03.02.2021 року було задоволено частково. ДПС України було встановлекно, що контролюючим органом при застосуванні штрафу у розмірі 27 345,79 грн., визначеного в ППР від 03.02.2021 року №14251806 за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань (273 457,90 грн), не було дотримано вимоги п.11 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПКУ, та як наслідок застосовано штрафні санкції у розмірі 10%, відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПКУ, який на день прийняття оскаржуваного ППР про застосування штрафу втратив чинність. Проте, зазначені обставини, на думку податкового органу, не звільняють від застосування штрафу в сумі 13 672,89 грн (у розмірі 5% погашеної суми податкового боргу) при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання (273 457,90 грн) відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПКУ відповідно.

Враховуючи вищезазначене, скаргу позивача було частково задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення №14251806 від 03.02.2021 року в частині застосування штрафу у розмірі 13 672,89 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишило без змін.

На підставі зазначеного рішення Головним управлінням ДПС в Одеській області було прийнято інше податкове повідомлення-рішення №14953/18-07 від 23.06.2021 року, яким було визначено позивачу штрафні санкції у розмірі 13 672,90 грн. за затримку в 3 календарні дні сплати суми самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість (5% від такої суми) відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9288999560 від 06.11.2020 року.

Використавши всі заходи досудового врегулювання спору, та не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши їх заяви по суті справи та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

За пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно п.п.16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст. 38 ПК України).

За п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п.49.1 ст.49 ПК України).

Відповідно до п.50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно абз.4 п.50.1 ст. 50 ПК України платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу або при визначенні бази оподаткування відповідно до підпункту 141.9-1 3 пункту 141.9-1 статті 141 цього Кодексу у разі здійснення контрольованих операцій, якщо їх умови не відповідають принципу "витягнутої руки" у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Відповідно до п.120.2 ст. 120 ПК України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п`ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності в частині самостійного нарахування та сплати штрафу, передбаченого цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов`язання (недоплати) та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.

При самостійному донарахуванні платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 цього Кодексу, суми податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, штрафи, передбачені цією главою Кодексу, не застосовуються.

Як було з`ясовано судом вище, позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 06.11.2020 року за період лютий 2020 року, згідно якого були змінені показники суми від`ємного значення, яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість на 1 626 978,00 грн., суми від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 1 626 978,00 грн., суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 2 527 990,00 грн.

З огляду на зазначене, в інтегрованій картці платника податків станом на 06.11.2020 року почала відображатися сума операції 1 626 978,00 грн., переплата - 1 353 520,14 грн, та заборгованість у сумі - 273 457, 86 грн. (вказаною сумою переплати було погашено частину боргу, інша частина боргу пішла у заборгованість).

Пізніше позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 09.11.2020 року за період лютий 2020 року, згідно якого були повторно змінені показники суми від`ємного значення, яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість на 273 458 грн., суми від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 273 458 грн, суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 1 174 470 грн.

Тобто, згідно відомостей ІКП станом на 09.11.2020 року, платник податку уточнив та зарахував суму 1 353 520,00 грн. у зменшення податкового боргу з ПДВ, що алгоритми ІКП врахували як переплату у розмірі 1 353 520 грн. та автоматичне погашення наявної недоїмки у розмірі 273 457,86 грн. Разом з цим, в ІКП платника податку почала відображатися сума операції 273 457,86 грн., через що внутрішні алгоритми системи ІКП врахували таку операцію саме як погашення наявної вище (за уточненим розрахунком від 06.11.2020 року) недоїмки у розмірі 273 457, 86 грн.

Аналізуючи зазначене суд приходить до висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю «УІТАКА», при поданні уточнюючих розрахунків від 06.11.2020 року та 09.11.2020 року податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період лютий 2020 року, уточнило та нарахувало суму податкових зобов`язань, що відповідає п.120.2 ст. 120 ПК України, тобто подаючи уточнюючі декларації позивач не погашав податковий борг, а фактично усував помилки при визначенні суми податкового зобов`язання у поданій раніше податковій декларації на додану вартість.

З цього приводу суд також погоджується із твердженням сторони позивача, що подані платником податку уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок були сприйняті алгоритмом роботи електронного кабінету платника податків виключно як погашення податкового боргу, оскільки в алгоритми електронної системи податкового органу не закладено інших способів вилучення податкового боргу, окрім його погашення. Суд зауважує, що вказане твердження представника позивача відповідачем під час розгляду справи спростовано не було.

Разом з тим, згідно п.124.1 ст.124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі п.124.1 ст.124 ПК України та даних ІКП платника податку, 23.06.2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області відносно товариства з обмеженою відповідальністю «УІАТАКА» було винесено податкове повідомлення-рішення №14953/18-07, яким встановлено штрафні санкції у розмірі 13 672, 90 грн. за затримку на 3 календарні дні сплати суми самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість (5% від такої суми) відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9288999560 від 06.11.2020 року.

З цього приводу суд зауважує, що у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року по справі №818/1507/17 була сформована правова позиція, в якій зазначено, що зменшення абсолютного значення суми самостійно визначених грошових зобов`язань шляхом подання уточнюючої податкової декларації не свідчить про погашення податкового боргу для цілей нарахування штрафу відповідно до положень статті 126 ПК України.

У постанові Верховного Суду від 13.02.2020 року по справі №823/1805/17 також був сформований правовий висновок, згідно якого вказано, що законодавством регламентовано право платника податків виправити у поданій ним податковій декларації самостійно виявлені помилки, що є декларативною формою належної реалізації податкових зобов`язань, не є сплатою податків і не має складу правопорушення, передбаченого пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

З огляду на вищевикладене Суд зазначив, що позивач при поданні уточнюючої податкової декларації реалізував своє право на усунення самостійно виявлених помилок і не здійснював при цьому сплати податкових зобов`язань, а тому притягнення його до відповідальності за погашення податкового зобов`язання з простроченням строку і фактичне ототожнення відповідачем подання уточнюючої декларації з погашенням грошового зобов`язання не відповідає змісту та сутності пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України та покладає на платника додатковий тягар майнових зобов`язань за відсутності відповідного правового підґрунтя.

Верховним Судом у постанові від 11.11.2021 року по справі №160/6855/19 також було зазначено, специфіка нарахування штрафної санкції, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 ПК України, полягає у тому, що вона застосовується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу, тоді як при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченої статтею 126 ПК України, оскільки подання уточнюючої податкової декларації зі зменшеним податковим зобов`язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд зазначив, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог статті 50 ПК України, у податкового органу відсутні підстави для застосування до такого платника податків санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, оскільки з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні. З огляду на вказане суди дійшли вірно висновку, що відповідачем протиправно застосовано до позивача штрафні санкції згідно з податковим повідомленням-рішенням.

За ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд при розгляді справи №420/12466/21 зауважує, що зміст статті 126 ПК України, щодо порушення правил сплати (перерахування) податків на час виникнення спірних правовідносин в попередній редакції ПКУ відповідав змісту статті 124 ПК України у новій редакції.

Враховуючи вищезазначені правові позиції, а також на факт того, що відповідачем під час розгляду справи не було доведено обґрунтованості та правомірності дій щодо накладення на позивача штрафу щодо порушення останнім строків сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість, суд приходить до висновку щодо необхідності визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення №14953/18-07 від 23.06.2021 року

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, суд вважає необхідним стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2 270,00 грн. з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 72-80, 192-194, 241-246, 251, 255, 257, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» (65026, м.Одеса, вул. Грецька, 44, каб.2/А) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкового-повідомлення рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкового-повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області №14953/18-07 від 23.06.2021 року.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 2 270,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Білостоцький О.В.