Ухвала

від 16.04.2024 по справі 420/11402/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/11402/24

УХВАЛА

16 квітня 2024 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бутенко А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кірнас Ірини Володимирівни ( АДРЕСА_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРО» (Люстдорфська Дорога, будинок 94 А 1, м. Одеса, 65088, код ЄДРПОУ 31068755), Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТИВГАЗ» (вул. Жуковського, 15, кв. 2, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 36612179) про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кірнас Ірини Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРО», Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТИВГАЗ», в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2509/7 від 31.10.2023 «Про відмову в задоволенні скарги».

Відповідно до приписів частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до чинного нормативно-правового регулювання у сфері державної реєстрації Мін`юст та його територіальні органи здійснюють розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту у межах компетенції, визначеної Законом "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Законом "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Процедуру здійснення розгляду скарг Мін`юстом за обома законами визначає Порядок №1128, який не встановлює правові наслідки щодо цивільних (корпоративних) прав у разі скасування судом рішення Мін`юсту про задоволення скарги у сфері державної реєстрації юридичної особи.

Єдиний наслідок, який визначає п.17 Порядку №1128, - це внесення відповідних відомостей до реєстрів відповідно до закону.

Закон також встановлює, що у такому разі рішення виконуються не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття такого рішення шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру (абз.1 ч.7 ст.34 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Закон "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Закон "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" містить різне правове регулювання щодо наслідків прийняття такого рішення.

Зокрема, відповідно до пп."а" п.2 ч.6 ст.34 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" за результатами розгляду скарги Мін`юст та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про скасування реєстраційної дії.

А згідно з пп.2 та 3 ч.1 ст.25 цього Закону, державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема: скасування реєстраційної дії/запису в ЄДР; рішень, прийнятих за результатами оскарження в адміністративному порядку відповідно до ст.34 цього Закону.

Натомість пп."а" п.2 ч.6 ст.37 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що за результатами розгляду скарги Мін`юст та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

При цьому, абзаци 2 та 3 ч.3 ст.26 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (статтю викладено у новій редакції Законом №340-IX від 05.12.2019) визначають, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пп."а" п.2 ч.6 ст.37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Мін`юсту (у випадку, передбаченому пп."а" п.2 ч.6 ст.37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, Законом "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено особливості відносин, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Натомість Закон "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" аналогічні положення (що скасування реєстраційної дії, що допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням корпоративних прав) не містить.

Це обумовлено особливістю відносин, що виникають у сфері прав на нерухоме майно та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п.1 ч.1 ст.2 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Натомість у корпоративних правовідносинах державна реєстрація - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в ЄДР, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом (п.4 ч.1 ст.1 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Як убачається з матеріалів позовної заяви, реєстраційні дії, скасовані наказом Міністерства юстиції України, були вчинені на підставі, зокрема, договору купівлі-продажу будівлі, яка належала ТОВ «АКТИВГАЗ», в якому позивач мала статутний капітал та входила до складу учасників ТОВ «АКТИВГАЗ».

Отже, спірні правовідносини виникли саме щодо правомірності укладення договору купівлі-продажу між ТОВ «АКТИВГАЗ» та ТОВ «ДОБРО» без згоди позивача, яку на момент укладання вказаного договору було виключено зі складу учасників ТОВ «АКТИВГАЗ», а отже, існує спір про право, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір у справі не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ГПК.

Відповідно до ч.1 ст.5 ГПК, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Окрім того, у ч.2 ст.20 ГК також визначено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів.

Згідно з ч.10 ст.34 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" рішення, дії або бездіяльність Мін`юсту та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

Отже, наказ Мін`юсту може бути оскаржений до суду згідно з прямою вказівкою закону, і відповідати за таким позовом має саме Міністерства юстиції України (належний відповідач), як орган влади, що прийняв відповідне рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 23.05.2001 №6-рп/2001 зазначив, що право на судовий захист належить до основних, невідчужуваних прав і свобод людини і громадянина та відповідно до ч.2 ст.64 Конституції України не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (абз.4 п.3 мотивувальної частини).

Щодо правильності обраного способу захисту слід також виходити з того, що якщо Міністерство юстиції України має право скасувати реєстраційну дію у процедурі адміністративного оскарження (квазісудова процедура), і від особи, яка звертається до Міністерства юстиції України зі скаргою, не вимагається у такому разі одночасне чи попереднє звернення до суду з позовом про право цивільне, то суд тим більше має таке право (скасувати наказ Мін`юсту та скасувати реєстраційну дію шляхом задоволення позову).

У постанові від 11.10.2021 року по справі 910/5971/20 Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що спір у справі про визнання неправомірним та скасування наказу Мін`юсту, заявлений до відповідача - Мін`юсту не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На сьогодні сформована стала практика Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що такі спори мають розглядатися господарськими судами (постанови від 14.08.2019 у справі №826/15468/17, від 06.02.2020 у справі №640/20032/18, від 21.12.2020 у справі № 640/12435/19, від 08.07.2021 у справі № 640/6595/20).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відсутні вагомі підстави для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.06.2020 у справі №910/11688/19 та від 08.07.2021 у справі №640/18150/19, стосовно можливості вирішення господарським судом спору про скасування наказу Мін`юсту, у якому відповідачем є лише Мін`юст. Палата уточнює, що такі спори за своєю суттю є найбільш наближеними до таких, що виникають з корпоративних відносин відповідно до п.3 та п.4 ч.1 ст.20 ГПК, оскільки пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, а також виникають з корпоративних прав в юридичній особі.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.

Відтак зважаючи на викладене, а також беручи до уваги суб`єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому відмовляє у відкритті провадження.

Суд роз`яснює позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції господарського суду за правилами господарського судочинства.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись ст.ст. 170, 243, 248, 256, 294, 295, 297 КАС України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кірнас Ірини Володимирівни ( АДРЕСА_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРО» (Люстдорфська Дорога, будинок 94 А 1, м. Одеса, 65088, код ЄДРПОУ 31068755), Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТИВГАЗ» (вул. Жуковського, 15, кв. 2, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 36612179) про визнання протиправним та скасування наказу.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами.

Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

СуддяА.В. Бутенко