Рішення

від 15.04.2024 по справі 520/5992/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

15.04.2024 р. справа №520/5992/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-ТРЕЙД КОМПАНІ" (далі за текстом - позивач, заявник)до Головного управління ДПС у Харківській області (далі за текстом - відповідач, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації)провизнання протиправним та скасування правового акту індивідуальної дії суб"єкта владних повноважень, -

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 20.11.2023р. №0/36754/0414.

Аргументуючи цю вимогу, зазначив, що оскаржене податкове повідомлення рішення суперечить п.521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України; оскаржене податкове повідомлення рішення суперечить п.89 та 90 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України; оскаржене податкове повідомлення рішення суперечить п.11 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України; оскаржене податкове повідомлення рішення суперечить п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за тестом - Реєстр) контролюючим органом цілком правомірно та обґрунтовано було застосовано штрафи.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

19.09.2023р. працівником контролюючого органу відносно заявника була проведена камеральна перевірка з питання своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 19.09.2023р. №28516/20-40-04-14-03 (далі за текстом - Акт №28516).

У тексті Акту №28516 викладені власні судження контролюючого органу про вчинення особою податкових правопорушень, а саме: п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України за рахунок фактичної реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаної заявником податкової накладної поза межами граничних строків.

Разом із тим, за змістом Акту №28516 відносно складених заявником податкових накладних із календарними датами виписки у період 13.06.2022р.-12.12.2022р. субєктом владних повноважень було констатовано порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (податкова накладна від 13.06.2022р. №2 на суму ПДВ 17.000,00грн.; податкова накладна від 31.07.2022р. №8 на суму ПДВ 16.607,78грн.; податкова накладна від 31.07.2022р. №7 на суму ПДВ 405.462,72грн.; податкова накладна від 31.07.2022р. №9 на суму ПДВ 3.321,57грн.; податкова накладна від 31.07.2022р. №6 на суму ПДВ 81.092,55грн.; податкова накладна від 31.07.2022р. №11 на суму ПДВ 109.128,90грн.; податкова накладна від 31.07.2022р. №10 на суму ПДВ 21.825,78грн.; податкова накладна від 12.12.2022р. №22 на суму ПДВ 6.473,09грн.), а відносно 3 розрахунків коригувань до податкових накладних (указаних у загальному переліку останніми) із календарними датами виписки у період 23.06.2023р.-03.07.2023р. (від 23.06.2023р. №603591 на суму ПДВ 345,00грн.; від 23.06.2023р. №603514 на суму ПДВ 654,21грн.; від 03.07.2023р. №27 на суму ПДВ 3.045,32грн.) субєктом владних повноважень як засвідчує подальший перебіг подій фактичної дійсності було констатовано порушення п.89 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Згідно з п.2 ч.5 ст.45, п.4 ч.5 ст.45, п.5 ч.5 ст.45 КАС України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Ці обов`язки сторін кореспондують запровадженому ч.2 ст.79 та ч.4 ст.161 КАС України обовязку позивача подати до суду усі докази, що мають юридичне значення для справи і запровадженому ч.3 ст.79 та ч.4 ст.162 КАС України обовязку відповідача подати до суду усі докази, що мають юридичне значення для справи.

Також ці обовязки кореспондують положенням п.4 ч.5 ст.160 та п.5 ч.5 ст.160 КАС України, де указано, що позивач повинен відобразити у позові: вимоги, виклад обставин на підтвердження вимог позову, зазначення доказів на підтвердження викладених обставин і положенням п.5 ч.2 ст.162 КАС України, де указано, що відповідач повинен відобразити у відзиві на позов: заперечення стосовно викладених у позові обставин та заперечення проти правових підстав позову.

Заявник у межах даного позову не оскаржує ані обставин стосовно календарної дати виписування кожної окремої податкової накладної, ані обставин розміру податкового зобов`язання з ПДВ за кожною окремою податковою накладною, ані обставин тривалості часу затримки реєстрації кожної окремої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - Реєстр), ані обставин правильності арифметичних обчислень контролюючого органу під час обрахування розміру штрафу.

Тому ці обставини (котрі за суттю та змістом є окремими підставами позову) не входять до предмету доказування у даному спорі, а тому не досліджуються на не оцінюються судом у ході розгляду справи.

20.11.2023р. із посиланням на Акт №28516 контролюючим органом було видано податкове повідомлення - рішення №0367540414 про застосування штрафу у розмірі 193.659,99грн.

Як з`ясовано судом, юридичним мотивом прийняття указаного рішення контролюючий орган указав положення п.1201.1 ст.1201 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та п.90 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України.

Із розрахунку штрафної санкції до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 20.11.2023р. №0367540414 також слідує, що відносно 3 розрахунків коригування (указаних у загальному переліку останніми) із календарними датами виписки у період 23.06.2023р.-03.07.2023р. субєктом владних повноважень було застосовано штраф згідно з п.90 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України у розмірі 2%.

Звідси слідує, що фактичною підставою для прийняття субєктом владних повноважень оскарженого податкового повідомлення-рішення послугувало викладене в Акті №28516 судження про реєстрацію податкових накладних поза межами граничних строків згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та поза межами граничних строків згідно з п.89 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (відносно 3 розрахунків коригування, указаних у загальному переліку згідно з текстом Акту №28516 останніми із календарними датами виписки у період 23.06.2023р.-03.07.2023р.).

Стверджуючи про невідповідність закону оскарженого податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

До 08.02.2023р. строк реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних складеної платником ПДВ податкової накладної був визначений п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Жодних змін до п.201 ст.201 Податкового кодексу України в частині граничних строків реєстрації складених платником ПДВ податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не вносилось.

Пунктом 1201.1 ст.1201 Податкового кодексу України передбачений штраф за порушення визначеного ст.201 Податкового кодексу України граничного строку реєстрації податкової накладної (та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної) в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Пунктом 89 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ передбачено, що тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Отже, п.89 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ введено відмінні від п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України граничні строки реєстрації податкової накладної (та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної) в Єдиному реєстрі податкових накладних і при цьому законодавцем не указано окремо конкретної календарної дати, з якої п.89 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ підлягає застосуванню.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 01.06.2023р. по справі №300/4156/22 за принципом незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, який сформульований, зокрема, у рішеннях Конституційного Суду України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях цього Суду від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, а також від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли й закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

У рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України також зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - «наступний закон скасовує попередній».

Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правового акта, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, згідно з висновком, що міститься у рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Перша форма застосовується у разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин (особа отримала право на застосування стосовно себе цього акта або його положень та фактично розпочала процес реалізації відповідного права). У випадку, якщо у новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма. Третя форма дії є актуальною у разі прийняття нормативно-правових актів, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відтак, за загальним правилом положення п.89 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ підлягають застосуванню до тих правовідносин, котрі виникнуть у часі після набрання законної сили нормами Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ (тобто після 08.02.2023р.).

Згідно з п.90 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого пунктом 89 цього підрозділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлюється у розмірі: 2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Закон України від 12.01.2023р. №2876-ІХ набрав чинності з 08.02.2023р.

Таким чином, до 07.02.2023р. граничні строки реєстрації податкової накладної (та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної) в Єдиному реєстрі податкових накладних визначались п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а з 08.02.2023р. граничні строки реєстрації податкової накладної (та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної) в Єдиному реєстрі податкових накладних визначаються п.89 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ.

За порушення визначених п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України граничних строків реєстрації податкової накладної (та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної) в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягає застосуванню штраф у порядку п.1201.1 ст.1201 Податкового кодексу України, а за порушення визначених п.89 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ граничних строків реєстрації податкової накладної (та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної) в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягає застосуванню штраф у порядку п.90 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ.

Відтак, суд доходить до переконання про те, що оскаржене податкове повідомлення - рішення не суперечить ані п.89 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ, ані п.90 п.89 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ.

При цьому, суд відзначає, що оскільки у спірних правовідносинах одночасно діяли і норми п.1201.1 ст.1201 Податкового кодексу України (котрими запроваджено штраф за порушення граничних строки реєстрації податкових накладних згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України), і норми п.90 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України (котрими запроваджено штраф за порушення граничних строки реєстрації податкових накладних згідно з п.89 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України), то положення п.11 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України не можуть бути використані у якості критерія правомірності застосування субєктом владних повноважень будь-якого із згаданих штрафів, позаяк таким критерієм є виключно подія збігу граничного строку реєстрації власно виписаної платником податків податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та утворення складу відповідного податкового правопорушення.

Суд нагадує, що положення п.521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції законів України від 30.03.2020р. №540-ІХ та від 13.05.2020р. №591-ІХ діяли у часі протягом 01.03.2020р.-30.06.2023р.

Положення п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ в частині спеціальної умови звільнення учасника суспільних відносин від відповідальності за недотримання податкової дисципліни діяли у часі протягом 27.05.2022р.-01.08.2023р.

Положення п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ містили пряму вказівку про те, що вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Отже, за викладеними вище правилами тлумачення змісту норм права у разі виникнення колізії у застосуванні до подій податкових правопорушень, скоєних у період 27.05.2022р.-01.08.2023р. підлягають застосуванню саме норми п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ, а не положення п.521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції законів України від 30.03.2020р. №540-ІХ та від 13.05.2020р. №591-ІХ.

Продовжуючи розгляд справи, суд зважає, що згідно з п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 03.03.2022р. №2118-ІХ у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Відповідно до п.п.69.9 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 03.03.2022р. №2118-ІХ для платників податків та контролюючих органів було зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.102.9 ст.102 Податкового кодексу України у редакції Закону України від 15.03.2022р. №2120-ІХ на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану було зупинено перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 24.03.2022р. №2142-ІХ у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Згідно з п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

При цьому, п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ законодавцем було введено у дію правову конструкцію відсутності можливості своєчасного виконання податкового обов`язку та введено правило розподілу усіх платників податків на категорії, а саме: 1) платників із відсутністю можливості своєчасно виконувати податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних (розрахунків коригування), подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо (для яких умовою звільнення від відповідальності було установлено виконання податкового обов`язку протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні); 2) платників із можливістю своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних (розрахунків коригування) (для яких умовою звільнення від відповідальності було установлено виконання податкового обов`язку з приводу реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до - 15.07.2022р., з приводу подання податкової звітності до - 20.07.2022р., з приводу сплати податків та зборів у строк не пізніше - 31.07.2022); 3) платників із відновленою можливістю своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних (розрахунків коригування) (для яких умовою звільнення від відповідальності було установлено виконання податкового обов`язку протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків).

За приписами п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Підпунктом 69.9 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків; строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені; строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок.

Отже, з 27.05.2022р. було відновлено перебіг строків реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних та строків подання документів обов`язкової податкової звітності.

Згідно з п.п.69.9 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 03.11.2022р. №2719-ІХ для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків; строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені; строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки; строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб`єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов`язань згідно із статтею 116 цього Кодексу; строків подання та розгляду скарг на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених підпунктом 56.23.3 пункту 56.23 статті 56 цього Кодексу.

Згідно з п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 13.12.2022р. №2836-ІХ платники податків, які не мають можливості своєчасно виконати податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від відповідальності у разі виконання податкових обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Згідно з п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 13.12.2022р. №2836-ІХ платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15 липня 2022 року; реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 20 липня 2022 року; подання звітності, у тому числі передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для звітності, що подається за річний звітний (податковий) період), граничний термін подання якої припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 1 червня 2022 року, I квартал 2022 року (для звітності, що подається за квартальний звітний (податковий) період) та звітності за лютий - травень 2022 року (для звітності, що подається за місячний звітний (податковий) період), за умови подання такої звітності до контролюючого органу не пізніше 20 липня 2022 року; строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору - не пізніше 31 грудня 2022 року); строків сплати грошових зобов`язань, визначених контролюючими органами, граничний строк сплати яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 1 червня 2022 року, за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року.

Згідно з п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 13.12.2022р. №2836-ІХ платники податків, у яких відновилася можливість виконувати податкові обов`язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.

Розв`язуючи спір по суті, суд зважає, що уведена законодавцем у дію в положеннях п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ правова категорія можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України прямо кореспондує приписам п.п.112.1 ст.112 і п.112.2 ст.112 Податкового кодексу України в частині вини як обов`язкового елементу складу податкового правопорушення (крім випадків, прямо передбачених нормами Податкового кодексу України) та п.п.112.8.9 ст.112 Податкового кодексу України в частині дії непереборної сили (форс-мажору) як обставини, що звільняє від фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України був затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022р. №225 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2022р. за №967/38303; набрав чинності - 06.09.2022р.; далі за текстом - Порядок №225).

Згідно з п.3, п.4, п.6 і п.7 Порядку №225 процедурою набуття особою правового статусу платника податків, у якого відсутня можливість виконання податкового обов`язку, у якості обов`язкової передумови визначено подання платником податків до контролюючого органу відповідної заяви та документів у підтвердження викладених у цій заяві фактів, а у разі невчинення платником означеного діяння такий платник у силу застереження п.7 Порядку №225 вважається таким, що має можливість своєчасно виконати податкові обов`язки у терміни, визначені Податковим кодексом України або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Матеріали справи не містять доказів про те, що заявник подавав до контролюючого органу заяву про неможливість виконання податкового обов`язку у порядку п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині реєстрації власно складених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (рівно як і складених постачальниками розрахунків коригування до податкових накладних).

Тому при вирішенні даного спору суд виходить із відсутності доказів стосовно неможливості заявника здійснити своєчасну реєстрацію власно складених податкових накладних в Реєстрі через дію форс-мажору військового характеру або через дію інших нездоланних та непереборних чинників.

Стосовно фактору юридичних наслідків дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19; далі за текстом - Карантин) суд зазначає, що п.521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції законів України від 30.03.2020р. №540-ІХ та від 13.05.2020р. №591-ІХ було визначено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Міра юридичної відповідальності у вигляді застосування фінансових санкцій (штрафу) за порушення правил нарахування і декларування податку на додану вартість (тобто за заниження грошового зобов`язання з ПДВ/недоплату грошового зобов`язання з ПДВ) запроваджена ст.123 Податкового кодексу України у редакції Закону України від 16.01.2020р. №466-ІХ.

Міра юридичної відповідальності у вигляді застосування фінансових санкцій (штрафу) за порушення правил сплати податку на додану вартість (тобто не сплата узгодженої суми грошового зобов`язання або несвоєчасна сплата узгодженої суми грошового зобов`язання) запроваджена ст.124 Податкового кодексу України у редакції Закону України від 16.01.2020р. №466-ІХ.

Натомість, міра юридичної відповідальності у вигляді застосування фінансових санкцій (штрафу) за порушення правил реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаної платником податку на додану вартість податкової накладної в частині недотримання строків реєстрації запроваджена п.п.1201.1 ст.1201 Податкового кодексу України.

У силу спеціального застереження п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відтак, оскільки за приписами п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкове зобов`язання за виписаною платником податків податковою накладною, реєстрація якої в Єдиному реєстрі податкових накладних була зупинена або відносно якої контролюючим органом було прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Реєстрі податкових накладних у будь-якому разі підлягає включенню до складу податкових зобовязань з ПДВ декларації з ПДВ відповідного звітного податкового періоду, а невключення показників ПДВ за згаданою податковою накладною до відповідної податкової декларації з ПДВ утворює склад податкового правопорушення заниження грошового зобов`язання з ПДВ (недоплату грошового зобовязання з ПДВ, тобто ненарахування та недекларування ПДВ), то склад податкового правопорушення за п.п.1201.1 ст.1201 Податкового кодексу України не охоплюється правовими категоріями нарахування податку на додану вартість, декларування податку на додану вартість, сплата податку на додану вартість.

Таким чином, у силу п.521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції законів України від 30.03.2020р. №540-ІХ та від 13.05.2020р. №591-ІХ за вчинені платником податків правопорушення, зміст яких охоплюється складом п.п.1201.1 ст.1201 Податкового кодексу України, подія скоєння яких припадає на період дії встановленого Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19; далі за текстом Карантин) штраф не застосовується ані протягом дії Карантину, ані після завершення дії Карантину.

Карантин був введений постановою КМУ від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" і з урахуванням рішень Уряду України, зокрема, постанови КМУ від 27.06.2023р. №651 діяв до 24:00год. 30.06.2023р.

Разом із тим, у силу спеціального застереження за п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Отже, з моменту набуття чинності Законом України від 12.05.2022р. №2260-ІХ (27.05.2022р.) виникла колізія між п.521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції законів України від 30.03.2020р. №540-ІХ та від 13.05.2020р. №591-ІХ та п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ в частині застосування фінансових санкцій (штрафу) за п.п.1201.1 ст.1201 Податкового кодексу України.

Відтак, положення п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ в частині застосування фінансових санкцій (штрафу) за п.п.1201.1 ст.1201 Податкового кодексу України не можуть бути поширені на випадки, де граничний строк реєстрації податкової накладної був розпочатий перебігом до 27.05.2022р. і подія реєстрації податкової накладної припала на період до 27.05.2022р.

Натомість у разі, коли граничний строк реєстрації податкової накладної був розпочатий перебігом до 27.05.2022р., а подія фактичної реєстрації податкової накладної припала на календарну дату після 27.05.2023р., то положення ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі Серков проти України (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), не створюють підстав для віддання пріоритету у застосуванні саме п.521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції законів України від 30.03.2020р. №540-ІХ та від 13.05.2020р. №591-ІХ, адже і п.521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції законів України від 30.03.2020р. №540-ІХ та від 13.05.2020р. №591-ІХ, і п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ є рівносильними однопредметними актами права, але п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ був прийнятий пізніше у часі.

Стосовно обчислення граничних строків реєстрації податкових накладних в Реєстрі суд зазначає, що з урахуванням викладених вище міркувань з тривалості фактичних строків несвоєчасної реєстрації платником ПДВ податкової накладної у Реєстрі (тобто із арифметичного показника затримки) підлягає виключенню період 07.03.2022р.-27.05.2022р. (коли п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 03.03.2022р. №2118-ІХ було зупинено перебіг усіх строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, період 28.05.2022р.-06.09.2022р. (у разі, коли платник податків не мав фізичної можливості здійснити реєстрацію податкової накладної у Реєстрі безвідносно до подання до контролюючого органу заяви про неможливість виконання податкового обов"язку), період з 06.09.2022р. (у разі коли платник податків не мав фізичної можливості здійснити реєстрацію податкової накладної у Реєстрі і подав до контролюючого органу заяву про неможливість виконання податкового обов`язку).

При цьому, суд зважає, що як закінчений склад податкового правопорушення за ст.1201 Податкового кодексу України, так і закінчений склад податкового правопорушення за п.90 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ включають одночасно два строки, а саме: 1) граничний строк реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та п.89 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ; 2) строк затримки у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Часовий проміжок 07.03.2022р.-27.05.2022р. у силу імперативного правила п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 03.03.2022р. №2118-ІХ підлягає виключенню з обох згаданих вище строків (тобто із з граничного строку реєстрації податкової накладної в Реєстрі, із строку затримки реєстрації податкової накладної в Реєстрі).

Однак, оскільки тривалість граничного строку реєстрації власно виписаної податкової накладної в Реєстрі є наперед відомою платнику податків, то у силу п.112.2 ст.112, п.п.112.8.9 ст.112 Податкового кодексу України платник податків повинен організувати дотримання податкової дисципліни у спірних правовідносинах у спосіб реалізації щоденного наміру на реєстрацію податкової накладної в Реєстрі.

Тому настання в останній чи передостанній день граничного строку реєстрації податкової накладної в Реєстрі перешкоди (перепони) у виконанні податкового обовязку через дію обставин, виникнення яких платник податків обєктивно міг передбачити на майбутнє (як то: зміна керівника платника податків, закінчення строку дії електронного цифрового підпису, відсутність електропостачання тощо) не можуть бути кваліфіковані факторами нездоланної (непереборної) дії (форс-мажором).

У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 30.01.2024р. по справі №280/4484/23: 1) з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.; 2) платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в період дії мораторію, запровадженого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а саме з 01 березня 2020 року по 26 травня 2022 року.; 3) Оскільки податкове правопорушення щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної в ЄРПН, то у випадку коли податкова накладна/розрахунок коригування складена(ий) в період дії мораторію, а зареєстрована(ий) в ЄРПН після скасування дії мораторію (тобто після 26 травня 2022 року), відповідальність за порушення строків реєстрації податкових накладних застосовується за період у якому підстави для звільнення від відповідальності перестали існувати.; 4) розповсюджувати дію пунктів 89, 90 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України на правовідносини, які були припинені (тобто податкові накладні складені та зареєстровані з порушенням строку, який визначений пунктом 201.10 статті 201 ПК України, до внесення змін Законом № 2876-IX) є неможливим. Відтак зменшений розмір штрафних санкцій може бути застосований лише щодо податкових накладних, складених та зареєстрованих несвоєчасно після набрання чинності Законом №2876-IX або до накладних, строк реєстрації яких не скінчився станом на день набрання чинності цим Законом (08 лютого 2023 року).; 5) В даному випадку несвоєчасна реєстрація кожної податкової накладної є самостійним податковим правопорушенням. Суд, перевіряючи склад кожного податкового порушення, одним з елементів якого є розмір штрафних санкцій, має право визнати податкове повідомлення-рішення неправомірним та скасувати його в частині, що, серед іншого пов`язано із правильністю застосованих контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій. Такий висновок зумовлений правом позивача на звернення до суду із визначенням способу судового захисту відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України та правом суду при вирішенні справи по суті задовольнити позов частково, зокрема, прийняти рішення про визнання протиправним та скасувати окремі положення індивідуального акта (частина перша, пункт 2 частини другої статті 245 КАС України).

З наведеного слідує, що у разі виписування особою податкової накладної до 26.05.2022р. і реєстрації цієї податкової накладної в Реєстрі до 15.07.2022р. учасник суспільних відносин звільняється від відповідальності згідно з п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України за порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України у силу п.521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції законів України від 30.03.2020р. №540-ІХ та від 13.05.2020р. №591-ІХ (до 26.05.2022р. включно) та у силу п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 03.03.2022р. №2118-ІХ.

Натомість, у разі виписування особою податкової накладної до 26.05.2022р. і реєстрації цієї податкової накладної в Реєстрі після 15.07.2022р. учасник суспільних відносин звільняється від відповідальності згідно з п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України за порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України виключно у разі дотримання вимог як п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ, так і п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 13.12.2022р. №2836-ІХ (а саме - винесення контролюючим органом рішення про неможливість виконання платником податків податкового обовязку).

При цьому, суд зважає, що згадане рішення субєкта владних повноважень звільняє учасника суспільних відносин як від відповідальності за діяння із несвоєчасної реєстрації податкових накладних, вчинені до календарної дати прийняття цього рішення, так і за діяння із несвоєчасної реєстрації податкових накладних, вчинені після календарної дати прийняття цього рішення аж до достеменного встановлення контролюючим органом виникнення у учасника суспільних відносин фізичної можливості виконання податкового обовязку.

Розв"язуючи даний спір суд також зважає, що обставини відображених в Акті: календарної дати виникнення у заявника обов"язку скласти податкову накладну з ПДВ за правилом настання "першої події" у господарській операції, котра належить до об"єкта справляння ПДВ; календарної дати фізичного виписування заявником податкової накладної; календарної дати граничного строку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаної заявником податкової накладної; календарної дати фактичної реєстрації виписаної заявником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних; правильності обчислення суб"єктом владних повноважень тривалості строку затримки реєстрації виписаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних; арифметичної правильності обчислення суб`єктом владних повноважень сум застосованого штрафу у розрізі податкової накладної заявником не оспорюються, а тому не входять до предмету доказування саме у цьому спорі, але можуть бути кваліфіковані у якості підстав для подання нового позову.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що підставою звільнення від несення учасником суспільних відносин міри юридичної відповідальності у вигляді штрафу за п.1201.1 ст.1201 Податкового кодексу України за несвоєчасну реєстрацію в Реєстрі власно складених податкових накладних (або складених постачальником розрахунків коригування до податкових накладних) відносно податкових накладних, виписаних у період 01.03.2020р.-26.05.2022р. і зареєстрованих в Реєстрі до 15.07.2022р. виключно є п.521 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України.

Підставою звільнення від несення учасником суспільних відносин міри юридичної відповідальності у вигляді штрафу за п.1201.1 ст.1201 Податкового кодексу України або за п.90 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України за несвоєчасну реєстрацію в Реєстрі власно складених податкових накладних (або складених постачальником розрахунків коригування до податкових накладних) відносно податкових накладних, виписаних після 27.05.2022р. є прийняте у порядку п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України рішення субєкта владних повноважень про неможливість виконання учасником суспільних відносин податкового обовязку.

Дія цього рішення у часі поширюється або до моменту подання платником податків заяви про відновлення можливості виконання податкового обов`язку, або до моменту здобуття субєктом владних повноважень у межах відповідного заходу податкового контролю достатніх доказів про відновлення можливості виконання особою податкового обов`язку, але не подання відповідної заяви через недобросовісні та несумлінні дії.

В усіх перелічених випадках учасник суспільних відносин не може бути притягнутий до відповідальності як за п.1201.1 ст.1201 Податкового кодексу України, так і за п.90 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України у разі відсутності у відповідному діянні складу податкового правопорушення у розумінні п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України або у разі наявності факторів, окреслених у п.112.8 ст.112 Податкового кодексу України.

У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.03.2024р. по справі №280/2280/21: порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника прогресивної шкали штрафу в залежності від кількості днів порушення строку реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування, а також штрафу за відсутність реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування; Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 826/10414/16 за аналогічних спірних правовідносин, наявність вини (умисної або по необережності) з боку платника податків, протиправний характер діяння має бути оцінені судами, з урахуванням об`єктивних обставин, які призвели до неможливості виконати передбачений Податковим кодексом України обов`язок щодо своєчасної реєстрації податкових накладних; Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; Відсутність вини платника податку, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій. В межах спірних правовідносин неналежне виконання вимог податкового законодавства стосовно своєчасної реєстрації позивачем податкових накладних відбулось не з вини останнього, що виключає протиправність діяння платника податку, та як наслідок, притягнення його до відповідальності.

Також за правовими висновками постанови Верховного Суду від 06.03.2024р. по справі №280/2280/21: обставини суми податку на додану вартість на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість фактично є юридично значимим фактором для висновку про відновлення можливості виконання учасником суспільних відносин податкового обовязку з приводу реєстрації власно складених (виписаних) податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; протиправна поведінка суб`єктів владних повноважень (підтверджена відповідними судовими рішеннями), яка вплинула на обсяг суми податку на додану вартість на рахунках в системі електронного адміністрування з податку на додану вартість, на яку платник податків має зареєструвати податкові накладні, є обставиною, яка вказує на неможливість реалізації платником податку обов`язку щодо реєстрації податкових накладних у відповідному розмірі саме з вини відповідних державних установ; Відсутність вини платника податку, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Утім суд вкотре зауважує, що у межах даної справи заявник не визначав у якості підстав позову будь-яких реально існуючих перешкод у виконанні податкового обов`язку в частині своєчасної реєстрації перелічених в акті №28516 податкових накладних в Реєстрі.

Відтак, фактор наявності або відсутності вини у вчиненні податкових правопорушень не є підставою даного позову.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб`єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування приватною особою новоствореного обов`язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем суб`єктом владних повноважень.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - поза будь-яким розумним сумнівом, у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - баланс вірогідностей.

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Такий висновок окружного адміністративного суду цілком корелюється із правовими позиціями постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, постанови Верховного Суду від 15.06.2023р. у справі №804/2960/16.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом було доведено дотримання у спірних правовідносинах вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини відображених в Акті №28516 діянь платника податків, кваліфікованих у якості податкових правопорушень були зясовані із достатньою повнотою, зміст належної норми права був витлумачений вірно, унаслідок чого реально вчинене управлінське волевиявлення цілком узгоджується як із дійсним змістом нормативного регламентування, так і зі справжніми обставинами фактичної дійсності, не призводить до безпідставного притягнення учасника суспільних відносин до фінансової відповідальності за відсутності доведеного поза розумним сумнівом факту вчинення податкового правопорушення, бо за матеріалами справи у діяннях заявника наявні і подія, і склад податкового правопорушення, відображеного в Акті №28516, і ці обставини не заперечені і не спростовані заявником у ході розгляду справи.

Отже, у спірних правовідносинах оскаржене податкове повідомлення-рішення не спричинило безпідставного настання негативних наслідків у зв`язку із чим позов не підлягає до задоволення.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував усі діючі юридичні механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-244, 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко