Рішення

від 16.04.2024 по справі 520/3624/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 квітня 2024 року № 520/3624/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бадюков Ю.В., розглянувши в приміщенні суду у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа - Госпітальна ВЛК військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі по тексту відповідач, в/ч НОМЕР_2 ), третя особа - Госпітальна ВЛК військової частини НОМЕР_4 (далі по тексту третя особа, в/ч НОМЕР_4 ), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у поновленні виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 ;

- скасувати Наказ Військової частини НОМЕР_2 від 16.08.2023 року № 229 в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 поновити ОСОБА_1 з 01.08.2023 нарахування та виплату грошового забезпечення, виплативши ОСОБА_1 безпідставно невиплачені суми одним платежем.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок отримання 18.01.2023 року тяжкого поранення позивач, перебував та перебуває наразі на тривалому стаціонарному лікуванні, натомість відповідач протиправно наказом від 16.08.2023 р. № 229 призупинено виплату грошового забезпечення після спливу встановленого п. 9 розділу І Наказу МОУ від 07.06.2018 року № 260 чотиримісячного терміну перебування на лікуванні при відсутності висновку ВЛК про необхідність у продовженні лікування.

Ухвалою суду від 14.02.2024 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов, а третій особі письмові пояснення.

Відповідач направив до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому позовні вимоги вважає необґрунтованими, а дії та наказ з призупинення виплати грошового забезпечення законними з тих підстав, що ОСОБА_1 командиром військової частини НОМЕР_2 було надано, зокрема, направлення від 19.07.2023 №2529 до військової частини НОМЕР_6 .

05.08.2023 до військової частини НОМЕР_2 надійшло повідомлення від командира військової частини НОМЕР_6 (вих. від 31.07.2023 №1170/3021, вх. від 05.08.2023 №673) щодо відмови ОСОБА_1 від подальшого лікування та проходження огляду ВЛК.

31.07.2023 лікарняним закладом було прийняте рішення виписати військовослужбовця без проходження ВЛК на підставі його рапорту, командиру військової частини НОМЕР_6 , про що зазначено у виписному епікризі із медичної карти стаціонарного хворого №2303.

З 01 серпня 2023 року у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів щодо необхідності у подальшому лікуванні, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 16.08.2023 №229 молодшому сержанту ОСОБА_1 призупинено виплату грошового забезпечення, про що повідомлено засобами поштового зв`язку (вих.№1674/1/3319 від 20.09.2023). В листі командування військової частини НОМЕР_2 зазначило, що для поновлення виплат грошового забезпечення необхідно надати довідку військово-лікарської комісії з підтвердженням необхідності у подальшому лікуванні, через сплив чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я.

Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача надав відповідь на відзив у якій не погодився із позицією відповідача, викладену у відзиві та, зокрема, зазначив, що з 01.09.2023 по 02.10.2023 позивач проходив лікування у госпіталі в/ч НОМЕР_4 , де відповідною ВЛК видано свідоцтво про хворобу проведено 02.10.2023 огляд позивача з висновком про непридатність до військової служби з переоглядом через 9 місяців, що, на його думку, є підтвердженням незаконності дій та наказу з призупинення позивачу виплати грошового забезпечення та підставою для відновлення виплат.

Відповідач скористався правом на надання заперечень на відповідь на відзив у яких зазначив про дотримання ним порядку призупинення виплати грошового забезпечення позивачу та законність відповідних дій та наказу, відсутність підстав для визнання їх незаконним та скасування, позаяк на час прийняття оскаржуваного наказу позивачем не було надано висновку про проходження ним військово-лікарської комісії із зазначенням ВЛК про необхідність продовження лікування, як то вимагають приписи п. 11 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Третя особа надіслала до суду письмові пояснення у яких пояснила, що позивач проходив лікування з 18.01.2023 по 10.11.2023 р.

19 жовтня 2023 року було затверджено свідоцтво про хворобу № 1845, яким на підставі статей 81 графи ІІ Розкладу хвороб, затверджених наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 молодшого сержанта ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 9 місяців.

Просив прийняти пояснення під час розгляду справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходить дійсну військову службу у в/ч НОМЕР_2 де у періоди з 11.12.2022 по 10.01.2023 та з 16.01.2023 по 18.01.2023 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та в періоди зазначених заходів, що підтверджується довідкою відповідача № 46 від 24.02.2023 року.

Під час участі у вищевказаних заходах, зокрема, в ході ведення бойових дій з військовими формуваннями російської федерації поблизу населеного пункту Соледар (Донецька область), під час проведення мінометного та артилерійського обстрілу отримав 18.01.2023 року осколкове поранення лівого плеча, обох стегон, лівої стопи, що первинно зафіксовано при наданні первинної невідкладної медичної допомоги, про що свідчить копія первинної медичної картки від 18.01.2023 р. та копія довідки в/ч НОМЕР_2 № 47 від 24.02.2023 про обставини поранення.

За наявною інформацією, яка перебуває у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону, встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обстеженні і лікуванні:

- військова частина НОМЕР_7 з 18.01.2023 по 18.01.2023;

- КНП «МКЛ№4» ДМР з 19.01.2023 по 25.01.2023;

- військова частина НОМЕР_4 з 25.01.2023 по 30.01.2023;

- ДУ«ІПХС ім.проф. М.І. Ситенка НАМН України» м. Харків з 30.01.2023 по 03.05.2023;

- ДУ«ІНПН НАМН України» м. Харків з 03.05.2023 по 20.06.2023;

- військова частина НОМЕР_4 з 20.06.2023 по 27.06.2023;

- КП«ПОКЛ ім. М.В. Скліфосовського ПОР» м. Полтава з 27.06.2023 по 24.07.2023;

- військова частина НОМЕР_6 з 24.07.2023 по 31.07.2023;

- ДУ«ІНПН НАМН України» м. Харків з 31.07.2023 по 18.08.2023;

- КП«ПОКЛ ім. М.В. Скліфосовського ПОР» м. Полтава з 18.08.2023 по 01.09.2023;

- військова частина НОМЕР_4 з 01.09.2023 по 03.10.2023;

- військова частина НОМЕР_4 з 26.10.2023 по 10.11.2023.

У періоди обстеження і лікування наслідків поранення командиром військової частини НОМЕР_2 було видано низку направлень до військово-лікарських закладів:

- до ВМКЦ Північного регіону на консультацію та госпіталізацію від 01.05.2023 №1439,

- на проходження лікування та огляду військово-лікарською комісією для встановлення придатності військовослужбовця до подальшого проходження служби в ЗС України до ВМКЦ Північного регіону від 20.06.2023 №2042,

- від 19.07.2023 №2529 до військової частини НОМЕР_6 на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою встановлення придатності військовослужбовця до подальшого проходження служби в ЗС України,

- на консультацію та госпіталізацію до ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.12.2023 №1674/7/180.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи під час перебування позивача на лікуванні у військової частини НОМЕР_6 згідно направлення відповідача від 19.07.2023 №2529 на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою встановлення придатності військовослужбовця до подальшого проходження служби в ЗС України, 30.07.2023 ОСОБА_1 відмовився від подальшого лікування в умовах травматологічного відділення військової частини НОМЕР_6 та проходження огляду ВЛК у зв`язку із необхідністю у оперативному лікуванні у нейрохірургічному відділенні ДУ«ІНПН НАМН України», що підтверджується копіями повідомлення від командира військової частини НОМЕР_6 (вих. від 31.07.2023 №1170/3021, вх. від 05.08.2023 № 673) та виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №2303 від 3107.2023 р.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 16.08.2023 №229 з 01 серпня 2023 року молодшому сержанту ОСОБА_1 призупинено виплату грошового забезпечення.

Листом за вих.№1674/1/3319 від 20.09.2023 р. військова частина НОМЕР_2 повідомило позивача, що для поновлення виплат грошового забезпечення необхідно надати довідку військово-лікарської комісії з підтвердженням необхідності у подальшому лікуванні.

29.11.2023 до військової частини НОМЕР_2 надійшов рапорт ОСОБА_1 (вх.№7138 від 29.11.2023) про виплату грошового забезпечення з 18.01.2023 р. до якого додав свідоцтво про хворобу № 1845 ВЛК за результатами проведеного 02.10.2023 огляду позивача з висновком про непридатність до військової служби з переоглядом через 9 місяців.

Листом від 13.12.2023 за вих. №1674/1/4051 військової частиною НОМЕР_2 було надано відповідь позивачу згідно якої, поновлення виплати грошового забезпечення буде здійснено по надходженню із лікарняного закладу або військово-лікарської комісії довідки ВЛК про необхідність подальшого лікування.

Позивач, вважаючи вказані дії з відмови у поновленні та рішення протиправними з мотивів зазначених у позові, звернувся до суду з цим позовом.

Суд відзначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово продовжувався та триває по цей день.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

За приписами п. 11 ст. 10-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) становить не менше тижня та не може перевищувати в цілому чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). У разі направлення військовослужбовця на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, загальний час його перебування на лікуванні за кордоном, включаючи час переміщення з одного іноземного закладу охорони здоров`я до іншого та час очікування між плановими хірургічними втручаннями, не може перевищувати дванадцяти місяців підряд.

Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам (далі Порядок №260).

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:

штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);

накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;

накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;

накази про присвоєння військових звань;

грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Згідно п.8 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий.

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Пунктом 9 розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення не виплачується, зокрема за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Абзацом 12 пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402) передбачено, що медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення:

- можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном;

- необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров`я;

- потреби у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва);

- потреби у тривалому лікуванні.

Пунктом 6.14. розділу 6 Положення № 402 встановлено, що загальний час безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні в закладах охорони здоров`я (установах), включаючи відпустку для лікування у зв`язку з хворобою та відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), не повинен перевищувати 4 місяці, а для хворих на туберкульоз 10 місяців. Після закінчення визначеного строку перебування на безперервному лікуванні та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовці підлягають медичному огляду для визначення ступеня придатності до військової служби. У разі визнання їх ВЛК непридатними до військової служби вони можуть бути подані до звільнення з військової служби до виписки із закладу охорони здоров`я (установи).

Пунктами 20.1.-20.3 Положення № 402 встановлено. що постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення.

Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).

Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.

Постанови штатних ВЛК про ступінь придатності до військової служби можуть прийматися як за результатом проведеного медичного огляду в цих ВЛК, так і на підставі проведеного медичного огляду у позаштатних ВЛК та наданих на розгляд медичних документів.

При медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови такого змісту, зокрема, непридатний до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців (постанова приймається у воєнний час) (абзац 15 підпункту «б» пункту 20.3 глави 20 розділу II Положення № 402).

Надане позивачем свідоцтво про хворобу № 1845 ВЛК військової частини НОМЕР_4 від 04.10.2023 р. про визначення ступеня придатності до військової служби ОСОБА_1 містить висновок, зміст якого відповідає абзацу 15 підпункту «б» пункту 20.3 глави 20 розділу II Положення № 402.

Натомість зміст постанови із висновком «потребує» лікування (реабілітації) у

---

(вказати заклад охорони здоров`я (установу) та орієнтовний термін лікування (реабілітації), передбачений абзацом 8 підпункту «в» пункту 20.3 глави 20 розділу II Положення № 402.

За приписами з п. 21.1 та п. 21.2 Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби штатні ВЛК.

Крім того, форми медичної документації, у тому числі за наслідками медичного огляду військовослужбовців містяться у додатках до Положення № 402.

Отже, надані представником позивача копії консультативних висновків нейрохірурга від 01.05.2023, 26.07.2023 р., 31.07.2023 р., 28.09.2023 р., 06.12.2023 р. та 11.12.2023 р., не є належними висновком лікарняного закладу або військово- лікарської комісії, що містять висновок про потребу у лікуванні і реабілітації, а також, як у цих же консультаційних висновках нейрохірурга вказано, містять рекомендації у госпіталізації, тобто носять рекомендаційний характер.

Щодо консультативних висновків нейрохірурга ОСОБА_2 від 01.05.2023, 26.07.2023 р., 28.09.2023 р. та 06.12.2023 р. за формою первинної облікової документації № 028/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я № 110 від 14.02.2012, то згідно п. 2 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 028/о Консультаційний висновок спеціаліста (далі - Інструкція № 110) форма № 028/о заповнюється лікарями-консультантами лікувально-профілактичних закладів (науково-дослідних інститутів, обласних лікарень, консультаційно-діагностичних центрів тощо), куди направляється на консультацію (обстеження) пацієнт.

Пунктом 3 Інструкції № 110 вказано, що у пункті 1 вказаної форми зазначається найменування закладу охорони здоров`я, який направив пацієнта на консультацію.

Також пункти 7 та Інструкції № 110 містять наступні вимоги до заповнення форми № 028/о.

Так, у пункті 5 форми № 028/о відображаються результати лабораторних досліджень.

У пункті 6 зазначаються результати функціонального, рентгенологічного та інших спеціальних досліджень.

Дослідивши надані копії консультативних висновків нейрохірурга ОСОБА_2 від 01.05.2023, 26.07.2023 р., 28.09.2023 р. та 06.12.2023 р. суд відзначає про їх невідповідність вимогам Інструкції № 110 та затвердженій формі первинної облікової документації № 028/о, позаяк вони не містять наступних пунктів таких як: найменування закладу охорони здоров`я, який направив пацієнта на консультацію; результати лабораторних досліджень; результати функціонального, рентгенологічного та інших спеціальних досліджень.

Пунктом 12 Інструкції № 110 встановлено призначення цієї Форми.

Так, Форма № 028/о надсилається поштою протягом трьох днів або нарочним і вклеюється в медичну карту амбулаторного хворого (форма № 025/о) чи медичну карту стаціонарного хворого (форма № 003/о), затверджені цим наказом, або в історію розвитку дитини (форма № 112/о), затверджену наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 грудня 1999 року № 302, і має терміни зберігання відповідно до термінів зберігання первинної медичної документації, зазначеної вище.

Відповідно до листа Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 19.01.2023 №423/354 рішення командира військової частини про продовження перебування на лікуванні в лікарняному закладі більше чотирьох місяців приймається при надходженні із лікарняного закладу або військово- лікарської комісії висновку про необхідність подальшого лікування.

З аналізу вищенаведених норм законодавства суд відзначає, що командири військових частин не повноважні встановлювати військовослужбовцю наявність чи відсутність підстав для необхідності у подальшому лікуванню або реабілітації, навпроти, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби або потреби у подальшому лікуванню або реабілітації за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК.

Отже командири, військових частин вправі лише приймати рішення про продовження перебування у лікарняних закладах з метою виплати грошового забезпечення понад чотирьохмісячний строк безперервного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні виключно на підставі підтверджуючих документів з встановленням причино-наслідкового зв`язку отриманого поранення та лікування, а також необхідності у подальшому лікуванні.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих, достатніх та достовірних в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАС України доказів наявності висновку лікувального закладу (військово-лікарської комісії) про продовження перебування позивача в лікарняному закладу понад встановлені чинним законодавством строки, через що відсутні підстави для визнання протиправними дій та рішення командира військової частини НОМЕР_2 .

У контексті розгляду цієї справи, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Таким чином, з огляду на імперативні вимоги частини другої статті 19 Конституції України суд дійшов висновку, що відповідач діяв правомірно таз дотриманням норм чинного законодавства.

З огляду на вищенаведеним суд дійшов висновку, що заявлені до відповідача позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положення ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність своїх дій та прийнятого рішення, тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа - Госпітальна ВЛК військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 16 квітня 2024 року.

Суддя Бадюков Ю.В.