Рішення

від 16.04.2024 по справі 560/9749/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/9749/23

РІШЕННЯ

іменем України

16 квітня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:

1) Визнати дії відповідача протиправними, протизаконними, злочинними, такими, які нанесли великий фінансовий і моральний збиток.

2) Зобов`язати СОУ ПФУ перерахувати пенсійний стаж, виправивши сфальсифіковані записи в відомостях, і внести записи згідно записам в трудовій книжці.

3) Зобов`язати СОУ ПФУ зробити необхідні перерахунки пенсійних нарахувань за період з 20.04.2011 до сьогоднішнього дня і виплатити вкрадені кошти в розмірі 50400 (п`ятдесят тис. чотириста) грн.

4) Стягнути з СОУ ПФУ моральний збиток в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гр.

5) Окремою ухвалою направити матеріали справи в правоохоронні органи для розслідування факту вчинення злочину згідно ч.2. ст.366 КК України працівниками СОУ ПФУ.

6) Зобов`язати СОУ ПФУ повернути на рахунок всі судові затрати, в тому числі і затрати на збір документів і підготовку матеріалів для суду, всього -1073,60 гр. судовий збір, плюс 3575 гр. - проїзди при зборі довідок, плюс 420 гр. - виготовлення документів для суду, всього 5068,60 (п`ять тис. шістдесят вісім. 60) гривен.

7) Зобов`язати СОУ ПФУ визначити повний трудовий стаж з 20.04.2011, керуючись нормою визначення повного стажу у 25-ть років.

Позовні вимоги мотивовані невідповідністю в обрахуванні трудового стажу. При подачі документів на оформлення пенсії ПФУ піддав сумніву достовірність занесених в трудову книжку записів про прийняття і звільнення з роботи на чотирьох підприємствах. Позивач зібрав довідки з усіх чотирьох підприємств і надав довідки в ПФУ. У подальшому позивач виявив, що в особовій справі відсутні дві надані довідки і, відповідно, стаж не нарахований.

Також вказує про неправильне обрахування трудового стажу згідно окремих записів трудової книжки.

Ухвалою суду від 27.06.2023 позовну заяву повернуто позивачеві в частині позовних вимог про перерахунок пенсії за період з 20.04.2011 по 29.11.2022.

Ухвалою суду від 27.06.2023 відкрито спрощене провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Також витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, зокрема, розрахунок стажу позивача, та письмову інформацію щодо причин незарахування інших періодів роботи, вказаних у трудовій книжці.

Ухвалою суду від 03.08.2023 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Сьомого апеляційного адміністративного суду за результатом розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду від 27.06.2023 у справі №560/9749/23.

Ухвалою суду від 05.01.2024 поновлено провадження у справі та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що до страхового стажу позивача не враховано період роботи з 20.08.1991 по 10.02.1999 в кооперативі «Веселка « (згідно вкладення в трудовій книжці), оскільки номер та дата наказу про звільнення з роботи містить виправлення.

Щодо стягнення затрат на підготовку матеріалів для суду, проїзд при зборі довідок, виготовлення документів для суду, звертає увагу, що такі не входять до судових витрат, як визначено ст. 132 КАС України.

Щодо позовної вимоги про стягнення морального збитку, то позивачем не доведено належними і допустимими доказами факту завдання йому шкоди, причинного зв`язку між діями та настанням тих негативних наслідків, про які вказує. Також не наведено обґрунтованих мотивів, з яких виходив позивач, визначаючи суму моральної шкоди у розмірі 50000 грн., тому підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди немає.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21.04.2011 отримує пенсію за віком, розмір якої обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На виконання вимог ухвали суду відповідачем надано інформацію, згідно якої тривалість страхового стажу ОСОБА_1 становить 28 років 1 місяць 29 днів.

В розрахунок тривалості страхового стажу включено такі періоди (та вказано підстави їх врахування):

- 01.09.1968 - 20.02.1971 - навчання у Хмельницькому електромеханічному технікумі (диплом серії У №975061);

- 15.04.1971 - 15.11.1972 - ДП завод «Електроважмаш»(довідка про заробітну плату від 11.12.2007 №2482);

- 06.12.1972 - 29.03.1974 - ТОВ «ТВФ «Ротор» (довідка про стаж від 19.01.2017 №67/26-3.02);

- 01.04.1974-01.07.1974 - Київське спеціалізоване пуско - налагоджувальне управління (трудова книжка від 18.04.1970);

- 03.07.1974-27.08.1974 - Тернопільська галантерейна фабрика (трудова книжка від 18.04.1970);

- 17.09.1974 - 03.06.1976- Тернопільський хлібзавод (трудова книжка від 18.04.1970);

- 16.06.1976 - 11.09.1978 - Виробниче об`єднання «Ватра» (трудова книжка від 18.04.1970);

- 13.09.1978-08.08.1979 - Тернопільська ПМК (трудова книжка від 18.04.1970);

- 16.08.1979-04.10.1982 - ВАТ «ЕКОР» (довідка про стаж від 26.04.2011 №041);

- 03.11.1982-06.11.1986 - радгосп «Одеський» (вкладення в трудову книжку);

- 04.01.1988-24.07.1991- Одеса дитячий приймач розподільник(вкладення в трудову книжку);

- 01.03.2004 - 25.12.2006 - враховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (6 місяців);

- 26.12.2006 - 10.05.2007 - отримання допомоги в центрі зайнятості (довідка від 14.06.2011 №05- 17/819);

- 01.01.2008 - 31.10.2020 - враховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Також вказано, що до страхового стажу позивача не враховано період роботи з 20.08.1991 по 10.02.1999 в кооперативі "Веселка" (згідно вкладення в трудовій книжці), оскільки номер та дата наказу про звільнення з роботи містить виправлення.

Водночас, позивач звертає увагу на невідповідності, які суперечать вказаним у трудовій книжці відомостям.

У трудовій книжці вказано, зокрема:

- 22.08.1968 - зарахований у Хмельницькому електромеханічному технікумі;

- 27.02.1971 - відрахований у зв`язку з закінченням технікуму;

- 06.04.1971 по 10.11.1972 - робота у ДП завод «Електроважмаш» (позивач вказує по 15.11.1972);

- 03.11.1982-08.05.1987 - радгосп «Одеський» (позивач вказує по 21.10.1987, однак такою є лише дата наказу про звільнення);

- 20.08.1991 по 10.02.1999 - кооператив «Веселка;

- 01.03.2004-01.12.2006 - МПП "Фортуна".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 24 Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Щодо доводів відповідача про те, що до страхового стажу позивача не враховано період роботи з 20.08.1991 по 10.02.1999 в кооперативі "Веселка", оскільки номер та дата наказу про звільнення з роботи містить виправлення.

Згідно із статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Суд зазначає, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питання про призначення пенсії.

Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Тому наявність певних недоліків у трудовій книжці, на які посилається відповідач, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи згідно із записами у трудовій книжці.

Тому період роботи з 20.08.1991 по 10.02.1999 в кооперативі "Веселка" підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо врахування стажу лише згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (в частині спірного періоду з 01.03.2004 по 01.12.2006).

Згідно ч.1 ст.21 Закону №1058 персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону №1058 страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з частиною 12 статті 20 Закону №1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

У трудовій книжці позивача наявні відповідні записи про роботу у спірний період, тому ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження страхового (трудового) стажу.

Суд враховує, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для незарахування періодів роботи до страхового стажу через несплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 року у справі №423/757/17.

У постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року по справі № 607/4451/16-а викладено правову позицію, згідно якої сама по собі відсутність записів у трудовій книжці чи відсутність індивідуальних відомостей про застраховану особу (сплату страхових внесків в ПФУ) не може бути достатнім та належним доказом підтвердження відсутності трудових відносин.

Отже, такий період також має бути зарахований до стажу позивача у повному обсязі (тобто, з 01.03.2004 по 01.12.2006).

Також, згідно записів трудової книжки, позивач працював з 03.11.1982 по 08.05.1987 у радгоспі «Одеський», проте відповідачем зараховано до стажу період з 03.11.1982 по 06.11.1986.

Отже, слід зобов`язати відповідача зарахувати до стажу весь період роботи з 03.11.1982 по 08.05.1987.

Водночас, визначений самим позивачем період роботи по 21.10.1987 є безпідставним, оскільки вказана дата згідно трудової книжки є датою наказу про звільнення, а не датою, яка вказана граничним строком роботи.

Щодо періоду роботи з 06.04.1971 по 10.11.1972 у ДП завод «Електроважмаш». Позивач помилково вказує, що вказаний період роботи тривав по 15.11.1972, оскільки трудова книжка чітко містить кінцеву дату роботи у вказаному періоді - 10.11.1972.

Відповідач же вказує про зарахування періоду роботи з 15.04.1971 по 15.11.1972, згідно довідки про заробітну плату від 11.12.2007 №2482.

Однак довідка про заробітну плату від 11.12.2007 №2482 містить інформацію про те, що вона видана на підставі особових рахунків 06.04.1971 - 10.11.1972.

Отже, вказаний період роботи узгоджується із записами трудової книжки та тривав з 06.04.1971 по 10.11.1972.

Саме такий період підлягає зарахуванню до стажу позивача.

Щодо зарахування до стажу позивача періоду навчання.

У трудовій книжці вказано такі відомості щодо періоду навчання:

- 22.08.1968 - зарахований у Хмельницькому електромеханічному технікумі;

- 27.02.1971 - відрахований у зв`язку з закінченням технікуму;

Відповідач вказує, що період навчання зараховано згідно диплому серії НОМЕР_1 , та становить з 01.09.1968 по 20.02.1971.

Однак вказаний диплом не містить конкретних відомостей щодо дати початку та завершення навчання. У ньому лише вказано про вступ у 1968 році та закінчення у 1971 році. Також вказано про рішення кваліфікаційної комісії від 20.02.1971 про присвоєння кваліфікації.

У той же час, зміст вищенаведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед іншими документами.

Матеріали справи свідчать, що записи трудової книжки позивача містять необхідні відомості про навчання в спірний період. Отже, до стажу позивача підлягає зарахуванню період навчання з 22.08.1968 по 27.02.1971.

Як наслідок, суд зазначає, що належним способом захисту прав позивача у спірному випадку є зобов`язання пенсійного органу здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.

При цьому конкретну суму різниці між перерахованим та фактично виплаченим розміром пенсії має здійснити відповідач після перерахунку пенсії, а тому позовні вимоги щодо визначення чіткої суми заборгованості задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача визначити повний трудовий стаж, керуючись нормою визначення повного стажу у 25 років, то суд зазначає про передчасність таких та, як наслідок. необхідність відмови у її задоволенні. Так, визначення конкретної тривалості стажу роботи позивача є дискреційними повноваженнями відповідача, внаслідок зарахування відповідних періодів.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання виплати моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Отже, моральна шкода повинна бути заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин (тобто бути похідною).

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.

Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).

Суд зазначає, що понятття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку.

При цьому суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 11 серпня 2023 року у справі № 300/64/19 вказав, що саме лише визнання судом протиправними дій, рішення чи бездіяльності відповідного органу не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між його діями/рішеннями та заподіяною моральною шкодою. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяння цієї шкоди, між протиправністю дій/рішень та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об`єктивним їх наслідком.

Для відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, доведенню підлягає, що протиправні дії/рішення чи бездіяльність заподіювача є причиною, а негативні наслідки, які виникли у потерпілої особи - безумовним їх наслідком.

Причинно-наслідковий зв`язок між рішеннями/діями відповідних органів та заподіянням моральної шкоди полягає в тому, що ця шкода є наслідком саме протиправності таких дій/рішень чи бездіяльності, а не якихось інших обставин, тобто перебувати у взаємозв`язку із предметом позову.

Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу на те, що позивач не довів і суд не встановив, що його негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою.

Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди. Моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Проте позивач будь-яких доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачем моральної шкоди у вигляді моральних чи фізичних страждань, погіршення стану здоров`я тощо, до матеріалів позовної заяви не додав, як і не надав ґрунтовних пояснень та доказів на підтвердження того, з яких саме міркувань виходив, визначаючи спірну суму завданої, за його твердженням, відповідачем, моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

Така ж позиція зазначена у вказаній постанові Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 420/2489/20.

Водночас, причиною незарахування окремих періодів до стажу був спірний характер, який обумовлювався відповідачем конкретними причинами (зокрема, недоліками у наданих документах). Тобто, така бездіяльність не носила свавільного характеру.

Отже, у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стосовно клопотання позивача про постановлення окремої ухвали у справі, суд зазначає, що вказане клопотання не є позовною вимогою у розумінні норм КАС України, а за змістом статті 249 КАС України винесення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи суд зазначає про відсутність підстав для постановлення окремої ухвали у спірних правовідносинах. На переконання суду, задоволення позовних вимог в частині зобов`язання зарахування до стажу ряду періодів та перерахунку пенсії є належним та ефективним способом захисту порушених у спірних правовідносинах прав позивача.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн., тому ці витрати слід присудити на його користь.

Щодо стверджуваних позивачем затрат на збір документів і підготовку матеріалів для суду, проїзди при зборі довідок, виготовлення документів для суду, суд звертає увагу на таке.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.132, ч. 1 ст. 138 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Отже, з аналізу наведених правових норм слідує, що документально підтверджені витрати підлягають компенсації. Склад та розміри таких витрат входить до предмета доказування.

Однак на підтвердження вказаних позивачем витрат не надано жодних доказів.

Таким чином, оскільки позивачем документально не підтверджено понесення ним зазначених витрат, вказані суми (окрім сплаченого судового збору) не підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 22.08.1968 по 27.02.1971, а також періодів роботи з 06.04.1971 по 10.11.1972, з 03.11.1982 по 08.05.1987, з 20.08.1991 по 10.02.1999 та з 01.03.2004 по 01.12.2006.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період навчання з 22.08.1968 по 27.02.1971, а також періоди роботи з 06.04.1971 по 10.11.1972, з 03.11.1982 по 08.05.1987, з 20.08.1991 по 10.02.1999, з 01.03.2004 по 01.12.2006, та здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 30.11.2022 з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 16 квітня 2024 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя Д.А. Божук