Постанова

від 16.04.2024 по справі 520/26290/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 р. Справа № 520/26290/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ВЕЛКОР» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 (головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О.) по справі № 520/26290/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ВЕЛКОР»

до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ВЕЛКОР (далі - ТОВ КОМПАНІЯ ВЕЛКОР, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач), Державної податкової служби України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПС України №23934/6/99-00-06-01-03-06 від 21.08.2023 про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.06.2023 № 0/15461/2420 від 07.06.2023.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позов.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що спірним податковим повідомленням рішенням застосовано до позивача штраф в розмірі 1200 грн. за несвоєчасне подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку зі строком подання за 1 квартал 2022- 20.07.2022, зі строком подання за 2 кварта 2022 09.08.2022, зі строком подання за 3 квартал 2022 09.11.2022 , зі строком подання за 4 квартал 2022 09.02.2023, фактично всі ці документи подані 23.03.2023.

Зазначає, що в ППР не вірно вказано назву підприємства, зазначено ТОВ " Компанія Велкор", а потрібно ТОВ " Компанія "Велкор".

Просить врахувати, що позивачем на акт перевірки подавалися заперечення, які не були прийняті відповідачем до уваги.

Також зазначає, що позивач не мав можливості виконати свої податкові зобов`язання в зв`язку з чим 30.09.2022 подав до податкового органу відповідну заяву, посилаючись на те, що перебуває в м. Харкові, яке належить до Харківської міської територіальної громади, яка з 24.02.2022 до 15.09.2022 знаходилась на території активних бойових дій, а починаючи з 15.09.2022 на території можливих бойових дій згідно Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.

Суд першої інстанції не врахував вимоги пп.112.8.9 п.112.8 ст.112 ПК України , згідно яких платники податків звільняються від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), засвідчених Торгово-промисловою палатою України", а також офіційний лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 розміщений на офіційному сайті щодо засвідчення факту настання форс-мажорних обставин.

В своєму рішенні про результати розгляду скарги № 23934/6/99-00-06-01-03-06 від 21.08.2023 ДПС України зазначено, що за результатами розгляду заяви від 30.09.202 ГУ ДПС у Харківській області листом від 20.07.2023 повідомило позивача про винесення попереднього рішення від 17.10.2022 № 875/20-40-18-04-25 з пропозицією надати додаткові документи, яке надіслано до Електронного кабінету платника податків. Оскільки товариством не надано додаткових документів, прийнято рішення від 16.11.2022 № 2935/20-40-18-04-25.

Проте такі твердження позивач вважає безпідставними, оскільки він не отримував ні в Електронному кабінеті, ні в паперовому вигляді будь-які рішення та листи податкового органу.

06.01.2023 позивач звернувся до ДПС України зі скаргою на рішення від 16.11.2022 № 2935/20-40-18-04-25просив задовольнити заяву від 30.09.2022, та в подальшому до суду для вирішення спору щодо неможливості своєчасного виконання свого податкового обов`язку (справа № 520/13692/23).

При розгляді справи судом першої інстанції не враховані факти несвоєчасного прийняття рішення ГУ ДПС відносно неможливості виконання платником податків своїх податкових обов`язків, норми п. 56.21 ст.56, п.п.пп.112.8.9 п.112.8 ст.112 ПК України, п.1 Розділу III Порядку №225 в якому зазначено, що обов`язок доведення можливості чи неможливості платником податків своєчасно виконати свій податковий обов`язок покладається на контролюючий орган.

Проте, в оскаржуваному рішенні Головного управління ДПС у Харківській області не зазначено жодного доведення щодо можливості Позивачем своєчасно виконати свій податковий обов`язок.

Судом не враховано, що з 11.01.2023 року підприємство відновило роботу, своєчасно повідомило ГУ ДПС у Харківській області , а тому відповідно п. 69.1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ Платники податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов`язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків. Тобто, до моменту прийняття Позивачем рішення про початок роботи Позивач вважав, що його заява про неможливість виконувати свій податковий обов`язок може бути задоволена.

Також , судом першої інстанції не враховано постанову Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №520/22505/21, в якій суд дійшов висновку про те, що в межах камеральної перевірки не можна встановити обставини, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків, оскільки камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини. Такими чином недоведеності винних дій позивача є достатньою підставою для визнання неправомірності нарахування позивачу штрафу в розмірі 50% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку.

Позивач вважає, що його вини в несвоєчасному поданні розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І- IV квартали, немає.

Також, судом першої інстанції не враховано, що в суді на розгляді перебувала справа № 520/13692/23 за позовом підприємства про неможливість виконувати свої податкові зобов`язання, яка пов`язана із даною справою .

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивачем надано заперечення на відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ТОВ КОМПАНІЯ ВЕЛКОР зареєстроване в м. Харкові, за адресою вул. Сумська 50 , перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Харківській області (Київська ДПІ), основним видом діяльності якої є за КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ГУ ДПС України у Харківській області проведено камеральну перевірку податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І квартал 2022 року, ІІ квартал 2022 року, ІІІ квартал 2022 року, ІV квартал 2022 року ТОВ «КОМПАНІЯ «ВЕЛКОР», за результатами якої складено акт від 11.05.2023 №13758/20-40-24-20-06/42783417. (а.с. 10-11).

Перевіркою встановлено, що ТОВ «КОМПАНІЯ «ВЕЛКОР» порушено вимоги пп. б п. 176.2 ст. 176 ПК України та розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, в частині подання податкових розрахунків за 1-4 квартали 2022 року до контролюючого органу з порушеннями граничного терміну. Граничний термін подання звітності за 1 квартал 2022 року 10.05.2022, (з урахуванням вимог п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні Положення ПК України20.07.2022), фактично розрахунок до контролюючого органу подано 23.03.2023. Граничний термін подання звітності за 2 квартал 2022 року 09.08.2022, фактично подано 23.03.2023. Граничний термін подання звітності за 3 квартал 2022 року 09.11.2022, фактично подано 23.03.2023. Граничний термін подання звітності за 4 квартал 2022 року 09.02.2023, фактично подано 23.03.2023, чим порушено вимоги п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, пп. б п. 176.2 ст. 176 ПК України.

Позивач не погоджуючись з висновками акту камеральної перевірки від 11.05.2023 подав до ГУ ДПС України в Харківській області заперечення від 07.06.2023 вих. №07/061, в яких вказав, що ТОВ КОМПАНІЯ ВЕЛКОР 30.09.2022 подало заяву про неможливість своєчасно виконувати свій податковий обов`язок, проте, станом на дату проведення камеральної перевірки, проводиться адміністративне оскарження рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку. (а.с.12-16)

ГУ ДПС України у Харківській області, за наслідком розгляду заперечення, листом №34020/6/20-40-24-20 від 21.06.2023, повідомило позивача, що прийнято рішенням, яким висновки акту камеральної перевірки від 11.05.2023, в частині порушень залишити без змін. (а.с.18)

ГУ ДПС України у Харківській області на підставі акта перевірки 11.05.2023 №13758/20-40-24-20-06/42783417 прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.06.2023 №0/15461/2420 про застосування штрафних санкцій у сумі 1 020,00 грн. (а.с.19)

Позивачем оскаржено податкове повідомлення-рішення від 07.06.2023 №0/15461/2420 в адміністративному порядку до ДПС України, за наслідками розгляду яких рішенням ДПС №23934/6/99-00-06-01-03-06 від 21.08.2023 року, скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 07.06.2023 №0/15461/2420 без змін. (а.с.20-23)

Не погодившись з рішеннями ДПС України, ГУ ДПС у Харківській області позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв правомірно, в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ст. 67 Конституції України закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно зі ст. 16 ПК України платники податків зобов`язані, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірність рішення ДПС України від 21.08.2023.

Відповідно до п. 56.2 ст. 56 ПК України у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Положеннями п. 56.3 ст. 56 ПК України визначено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до п. 56.8. ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв`язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку.

Згідно з п. 56.9 ст. 56 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово або в електронній формі засобами електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Колегія суддів зазначає, що процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору (абзаци 2, 3 п. 56.18 ст. 56 ПК України).

Аналіз положень пунктів 56.1, 56.2 та 56.10 статті 56 ПК України свідчить про те, що законодавцем, дійсно, закріплено право платника податків на оскарження рішення податкового органу, прийнятого за результатами розгляду його скарги, до суду.

Водночас згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Так, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

За висновком Верховного Суду у постанові від 10.08.2020 по справі № 640/6528/19 рішення про результати розгляду скарги не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки платника шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку.

Платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Верховний Суд звернув увагу на наявність конкретної і послідовної практики застосування вищенаведених норм ПК України Верховним Судом, як судом касаційної інстанції, що зокрема підтверджується висновками, викладеними у постановах від 12 липня 2019 року у справі № 813/5256/13-а, від 6 лютого 2020 року № 810/101/16, 03 квітня 2020 року у справі № 826/4114/18, від 16 червня 2020 року у справі № 810/1652/16.

Враховуючи, що спірне рішення ДПС України є актом вирішення спору в досудовому порядку, вірним є висновок суду першої інстанції воно не створює юридичного наслідку для позивача, а визнання цього рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права позивача.

Така позиція суду відповідає правовому висновку Верховного суду, викладеному у постанові від 07.02.2020 по справі № 826/11086/18.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення ДПС України про відмову в задоволенні скарги не є юридично значимим для платника податків, оскільки не створює жодних правових наслідків або додаткових обов`язків, на відміну від рішень податкового органу про застосування фінансових санкцій.

Щодо податкового повідомлення - рішення (листа) від 07.06.2023 №0/15461/2420.

Згідно з п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі відповідно до вимог Кодексу подавати декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, у тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Так, п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює; календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Згідно п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до п. 49.2 ст. 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Судом першої інстанції вірно встановлено та визнається позивачем, що ТОВ «КОМПАНІЯ «ВЕЛКОР» несвоєчасно подано податкові розрахунки за І-IV квартали 2022 р. - 23.03.2023, тоді як граничним терміном їх подання є: для розрахунку за І квартал 2022 р. - 20.07.2022 (з урахуванням пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні Положення» ПК України), за ІІ квартал 2022 р. - 09.08.2022, за ІІІ квартал 2022 р. - 09.11.2022, за IV квартал 2022 р. - 09.02.2023.

Позивач, як в суді першої, так і апеляційної інстанції посилався на не можливість виконати вчасно свій податковий обов`язок з огляду на введення воєнного стану на території України, фактичного місцезнаходження підприємства м. Харкова, Харківської територіальної громади, яка перебувала в зоні активних бойових дій, про що повідомляв податковий орган.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Так, пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України передбачено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів, зокрема, подання звітності платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

В свою чергу, порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

29.07.2022 наказом Міністерства фінансів України № 225 затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 ПК України (далі - Порядок №225).

Згідно вимог чинного законодавства, платник податків звільняється щодо строків подання звітності, відповідно до пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України, тільки у разі прийняття контролюючим органом рішення щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку.

Судом встановлено, що ТОВ «КОМПАНІЯ «ВЕЛКОР» подано 30.09.2022 до податкового органу заяви про неможливість виконання податкових зобов`язань під час воєнного стану на підставі підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, затвердженого наказом Мінфіну України від 29 липня 2022 року № 225.

16.11.2022, за наслідками розгляду заяви, ГУ ДПС у Харківській області прийнято рішення № 2935/20-40-18-04-25 щодо можливості своєчасного виконання позивачем свого податкового обов`язку. Підставами прийняття такого рішення вказано на відсутність вичерпного переліку документів, що підтверджують неможливість платника податків юридичної особи, своєчасно виконати податковий обов`язок.

Вказане рішення, за наслідками оскарження його позивачем в судовому порядку, є чинним та правомірним, про що зазначено в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2023 у справі № 520/13692/23, якою в задоволенні позову ТОВ " Компанія "Велкор" відмовлено.

Отже, станом як на день складення акту перевірки (11.05.2023), так і прийняття спірного податкового повідомлення - рішення (07.06.2023) відсутнє рішення відносно ТОВ «КОМПАНІЯ «ВЕЛКОР» про неможливість виконання податкового обов`язку ГУ ДПС у Харківській області, а отже позивач мав дотримуватись норм чинного законодавства та своєчасно подавати податкову звітність до контролюючого органу.

Позивачем ні до контролюючого органу, ні до суду належних документів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), що сталися в результаті збройної агресії російської федерації, безпосереднім впливом таких обставин саме на такого платника та можливістю виконання ним податкового обов`язку станом на дату, на яку припадає граничний термін виконання такого обов`язку не надано.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині розгляду цієї справи та прийняття рішення по суті до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 520/13692/23 колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем не подавалось суду першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного зазначення у податковому повідомленні-рішенні назви підприємства, а саме ТОВ «КОМПАНІЯ ВЕЛКОР» замість вірного ТОВ «КОМПАНІЯ «ВЕЛКОР» колегія суддів вважає такими, що можуть свідчити про технічну описку, яка не впливає на правомірність рішення податкового органу, крім того ППР містить інші реквізити, які дозволяють ідентифікувати особу щодо якої воно складено.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду . Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п.п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідач, заперечуючи проти позову, надав належні і допустимі докази на підтвердження законності та обґрунтованості дій щодо прийняття Головним управлінням Державної податкової служби в Харківській області податкового повідомлення-рішення №0/15461/2420 від 07.06.2023 та рішення ДПС України №23934/6/99-00-06-01-03-06 від 21.08.2023.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ВЕЛКОР» - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 по справі № 520/26290/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді О.В. Присяжнюк С.П. Жигилій