Постанова

від 04.04.2024 по справі 280/8852/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 280/8852/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Олефіренко Н.А., Суховарова А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.11.2023 в адміністративній справі №280/8852/23 (суддя Конишева О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и В:

У жовтні 2023року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції , в якій позивач просив суд: визнати протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не виключення відомостей про ОСОБА_1 за виконавчим провадженням №56751834, з Єдиного реєстру боржників; зобов`язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виключити відомості щодо ОСОБА_1 за виконавчим провадженням №56751834 з Єдиного реєстру боржників.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.11.2023 в задоволенні адміністратвиного позову відмовлено.

Рішення суду обгрунтовано тим, що законодавством не передбачено виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати рішення суду першої інстанції та винести постанову про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що позивач звернувся до виконавчої служби із заявою, в якій просив виключити вказаний запис з Єдиного реєстру боржників відносно позивача, однак йому було відмовлено. Також звертає увагу, що свого часу конфіскація знаряддя вчинення правопорушення та незаконно добутих водних живих ресурсів, не була фактично виконана державним виконавцем не у зв`язку ухиленням боржника від виконання своїх зобов`язань, а внаслідок відсутності вказаного майна у боржника, так як останні вилучені згідно Акту від 15.09.2017 та з того часу не перебувало у володінні боржника ОСОБА_1 . Тобто, ОСОБА_1 позбавлений будь-якої можливості добровільно виконати обов`язок про передачу у власність держави вищевказаного майна, оскільки вони в нього були вилучені. За таких обставин, майже безстроково знаходження позивача у Єдиному реєстрі боржників, за цим стягненням буде вочевидь порушенням його прав.

Перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, 11.12.2017 року, по справі № 316/1576/17 Енергодарським міським судом Запорізької області розглянуті адміністративні матеріали, які надійшли з Управління Державного агенства рибного господарства у Запорізькій області відносно позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого ч.4 ст.85 Кодексу України про адміністративні правопорушення та:

- притягнуто до адміністративної відповідальності та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 гривень з конфіскацією знаряддя вчинення правопорушення: сітки (L-16м, h-0,5м, a-35x35мм) у кількості 1 одиниці, вилученої відповідно до Квитанції №335 та незаконно добутих водних живих ресурсів, риби плітка 29 (двадцять дев`ять) екземплярів, вилученої згідно Акту від 15.09.2017 року. Вказані предмети вилучені у ОСОБА_1 та зазначені в Описі майна від 15.09.2017 року;

-прийнято рішення про стягнення в дохід держави 2 465 грн. 00 коп. завдану матеріальну шкоду (одержувач: м. Енергодар, код ЄДРПОУ: 37942215, Банк одержувача: ГУДКСУ в Запорізькій області, МФО 813015, розрахунковий рахунок № 33119331700015. Реквізити для зарахування коштів за кодом класифікації доходів бюджету 24062100);

- стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 320,00 грн.

Позивач стверджує, що сплатив штрафу у розмірі 680 гривень, який був накладений за рішенням суду по справі № 316/1576/17, доказів не надає.

12.07.2018 року головним державним виконавцем відділу Енергодарського міського відділу виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на підставі виконавчого листа №316/1576/17, виданого 11 грудня 2017 року Енергодарським міським судом Запорізької області було прийнято Постанову про відкриття виконавчого провадження №56751834 про конфіскацію незаконно добутих водних ресурсів.

26.05.2020 року відповідно до Постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №56751834 виконавчий лист №316/1576/17, виданий11 грудня 2017 року, повернуто державним виконавцем стягувачу Енергодарському міському суду Запорізької області на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження (у боржника відсутнє майно, яке необхідно конфіскувати згідно рішення суду.)

Відповідно до Інформації з Єдиного реєстру боржників наявні відомості про ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні №567518374.

30.08.2023 року №38289-1-261 відповідач листом повідомив позивача, що відповідно до пункту 23 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників. Відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення. Тому для виключення ОСОБА_1 з реєстру боржників підстава відсутня, таким чином для вирішення питання зазначеного в заяві від 22.08.2023 року запропоновано звернутись до суду.

При цьому позивач наголошує, що сітки (L-16м, h-0,5м, a-35x35мм) у кількості 1 одиниці, вилучені відповідно до Квитанції №335 та незаконно добуті водні живі ресурси, риби плітка 29 (двадцять дев`ять) екземплярів, вилучені згідно Акту від 15.09.2017 року. Вказані предмети вилучені у ОСОБА_1 та зазначені в Описі майна від 15.09.2017 року. Тобто майно вже було вилучено, тому відсутнє у позивача.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до абз. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону № 1404-VIII реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження (далі - АСВП, Система), порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції.

Вільний та безоплатний доступ до інформації АСВП забезпечує Міністерство юстиції у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 1404-VIII Єдиний реєстр боржників це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - Система) та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

За правилами ч. 7 ст. 9 Закону № 1404-VІІІ відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно ч. 5 ст. 37 Закону № 1404-VІІІ повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

За приписами ч. 1, 2, 4, 5 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України « Про виконавче провадження» постановою державного виконавця від 26.05.2020р.

Отже, стягувач мав право повторно пред`явити спірний виконавчий документ до примусового виконання протягом трьох місяців з дня повернення.

Відтак, стягувачем пропущений встановлений Законом строк пред`явлення спірного виконавчого документу до виконання.

Механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження визначає Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5 (далі - Положення № 2432/5).

Згідно з пунктом 2 Положення №2432/5 єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 6 Розділу X Положення №2432/5 Єдиний реєстр боржників формується з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Система забезпечує обробку даних про боржника та вносить відомості про нього до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, крім боржників, визначених пунктом 4 цього розділу.

В Єдиному реєстрі боржників міститься інформація щодо боржників, відносно яких виконавчі провадження зареєстровані в Системі після впровадження Єдиного реєстру боржників та боржників за виконавчими провадженнями про стягнення періодичних платежів (аліментів) за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Як встановлено вище, 26.05.2020р. відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, що не перешкоджало стягувачу повторно пред`явити до виконання виконавчий лист у строки визначені ст. 12 Закону № 1404-VIII.

Між тим, виконавчий лист повторно стягувачем не було пред`явлено до виконання у визначений Законом № 1404-VIII строк. Отже, на час розгляду справи в суді на примусовому виконанні вказаний виконавчий документ не перебуває.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень, який є стягувачем у спірному виконавчому провадженні, та найбільш зацікавленою особою у його виконанні, протягом чотирьох років не вчиняє активних дій з метою пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Проте, протягом цього часу відомості щодо позивача містяться в Єдиному реєстрі боржників.

Колегія суддів вважає, що наявність інформації щодо позивача в Єдиному реєстрі боржників, при відсутності положень законодавства про можливість його виключення у зв`язку із поверненням виконавчого листа без виконання та не пред`явлення стягувачем протягом встановленого строку повторно виконавчий лист до примусового виконання, не є пропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті, тому відомості щодо позивача мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників.

Крім того, суд зазначає, що згідно ст. 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Водночас, збереження запису про позивача в Єдиному реєстрі боржників реально обмежує його права та інтереси, зокрема, на розпорядження своїм майном та суперечить засадам виконавчого провадження, визначеним ст. 2 Закону № 1404-VIII.

У відповідності до вимог ч.5 ст.59 Закону № 1404-VІІІ арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відтак, судове рішення є правовою підставою про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, останній наголошує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, за правовою позицією Суду, є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:- втручання держави у право особи повинне мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; - якщо можливість втручання у право особи передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання; - втручання у право особи, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції лише в тому випадку, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її права.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Конвенція в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, Європейський суд з прав людини тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше й у контексті ст.1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existing possessions), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets)).

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Таким чином, виходячи з принципу юридичної визначеності як складової частини поняття верховенства права, враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів вважає, що права позивача не повинні обмежуватись через наявність відомостей про нього в Єдиному реєстрі боржників.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1092,92 грн. та апеляційної скарги в сумі 1639,39 грн.

Згідно частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, тому апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.11.2023 скасувати.

Визнати протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не виключення відомостей про ОСОБА_1 за виконавчим провадженням №56751834, з Єдиного реєстру боржників.

Зобов`язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виключити відомості щодо ОСОБА_1 за виконавчим провадженням №56751834 з Єдиного реєстру боржників.

Стягнути з Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ43315529) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2732, 31 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяЛ.А. Божко

суддяН.А. Олефіренко

суддяА.В. Суховаров