Постанова

від 16.04.2024 по справі 160/32811/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/32811/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Дивнич Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року (суддя Савченко А.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради, ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради, ОСОБА_2 , в якому просив:

- визнати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №72444757, винесену головним державним виконавцем Сапаровою А.С. 27.11.2023 та лист від 29.11.2023 №43921, підписаний начальником відділу примусового виконання рішень ОСОБА_3 , такими що порушують законні права та інтереси на виплату компенсації;

- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №72444757, винесену головним державним виконавцем Сапаровою А.С. 27.11.2023;

- визнати протиправним та скасувати лист від 29.11.2023 №43921, підписаний начальником відділу примусового виконання рішень Світланою Гуленко;

- зобов`язати відповідача поновити виконавче провадження №72444757 по виконанню рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 у справі №160/4089/23 в частині: «зобов`язати Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 25.01.2023 та прийняти обґрунтоване рішення, за результатами їх розгляду»;

- зобов`язати відповідача розглянути його клопотання до відповідача від 26.10.2023 та його клопотання до відповідача від 08.11.2023, та зобов`язати відповідача прийняти по цим клопотанням відповідні постанови.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на примусовому виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі №160/4089/23 про зобов`язання Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 25.01.2023 та прийняти обґрунтоване рішення, за результатами їх розгляду. Позивач отримав постанову про закінчення виконавчого провадження згідно з п.9 ч. 1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач не погоджується із оскаржуваною постановою про закінчення виконавчого провадження, оскільки Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради видало повторне повідомлення про відмову у призначенні допомоги на догляд, отже, не виконало рішення суду Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 у справі №160/4089/23 в частині прийняття обґрунтованого рішення за результатами розгляду заяв позивачів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року позовні вимоги задоволено частково, а саме суд:

Визнав протиправною та скасував постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №72444757 від 27.11.2023.

В решті позовних вимог відмовив.

Стягнув на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати пов`язані із прибуттям до суду у сумі 566 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Стягнув на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати пов`язані із підготовкою до розгляду справи у сумі 255 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Стягнув на користь ОСОБА_1 компенсацію за відрив від звичайних занять у сумі 445,15 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що адміністративною справою №160/32811/23 здійснювався судовий контроль за виконанням судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року по справі №160/4089/23 (ч. 8 ст. 382, ст. 287 КАС України).

Так, суд в адміністративній справі № 160/4089/23 дійшов висновку, що оскільки відповідачем не прийнято рішення за результатами розгляду заяви, належним способом захисту прав позивачів, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, буде: визнання протиправним та скасувати повідомлення №48/26.01.2023 Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради від 26.01.2023 року, прийняте за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 25.01.2023; зобов`язання Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради повторно розглянути заяви позивачів від 25.01.2023 та прийняти рішення результатами їх розгляду.

В ухвалі суду від 31 липня 2023 року у справі № 160/18906/23 суд відмовляючи у відкритті провадження дійшов висновку, що позов фактично спрямований на виконанню іншого судового рішення. Таким чином, оскільки в даній справі новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, а тому позивач повинен звернутись до суду в рамках адміністративної справи №160/4089/23 із заявою в порядку статті 382 або 383 КАС України. Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 статті 170 КАС України.

У мотивувальній частині суд зазначив, що в мотивувальній частині рішення суду від 08.05.2023 у справі №160/4089/23 вказано, що відповідач повинен був замість повідомлення, яким проінформовано позивачів про відмову у призначенні компенсації фізичним особам, які надають спеціальні послуги на непрофесійній основі - прийняти обґрунтоване рішення за результатом розгляду заяв позивачів. При цьому, з поданої позивачами позовної заяви в даній справі вбачається, що відповідач не виконав рішення суду від 08.05.2023 у справі № 160/4089/23 та не прийняв обґрунтоване рішення за результатами розгляду заяв позивачів, а знову надав повідомлення, яким проінформовано позивачів про відмову у призначенні компенсації фізичним особам, які надають спеціальні послуги на непрофесійній основі. Тобто, з вищевикладеного вбачається, що відповідач не виконав рішенні суду Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 у справі №160/4089/23 в частині прийняття обґрунтованого рішення з результатами розгляду заяв позивачів. Враховуючи вищенаведене, на переконання судді, позивачі звернулися до суду з приводу неналежного виконання судового рішення від 08.05.2023 у справі №160/4089/23.

Скаржник зазначає, що у позові про визнання постанови та листа такими, які порушують законні права та інтереси на виплату компенсації за соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, скасування постанови та листа, поновлення виконавчого провадження, та зобов`язання відповідача виконати певні дії, зазначив, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 20.06.2023 Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради повторно видав не законне та не обґрунтоване повідомлення за №356/11.07.2023. Рішення Управлінням соціального захисту населення Павлоградської міської ради не видавалося. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року по справі № 160/4089/23 залишилося не виконаним в частині прийняття обґрунтованого рішення за моєю заявою та заявою ОСОБА_2 від 25 січня 2023 року. Повторне повідомлення від Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради №356/11.07.2023 отримане 24.07.2023.

Не зважаючи на те що рішення суду частково не виконано, 27.11.2023 (відправлене 01.12.2023 згідно поштового штемпелю) головний державний виконавець відповідача ОСОБА_4 виносить постанову про закінчення виконавчого провадження № 72444757 за виконавчим листом № 160/4089/23 виданим 17.07.2023, а начальник відділу примусового виконання рішень відповідача ОСОБА_5 листом № 43921 від 29.11.2023 (лист отриманий на пошті 07.12.2023р.) повідомила, що відповідно до листа Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 року по справі 160/4089/23 переглянуто заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийнято рішення про відмову у призначенні допомоги № 71602 від 30.06.2023, про що заявнику під особистий підпис вручене повідомлення. Таким чином, боржником на виконання рішення сулу прийнято обґрунтоване рішення, чим в повному обсязі виконані вимоги виконавчого документа.

В отриманому повідомленні Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради № 356/11.07.2023 про рішення № 71602 від 30.06.2023 не зазначено. Рішення №71602 від 30.06.2023 позивач не отримував від Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради.

Крім того, головний державний виконавець відповідача та начальник відділу відповідача не прийняли жодної постанови за клопотаннями до державного виконавця від 26.10.2023 та 08.11.2023 поданими відповідно до ст. 1, 18, 19, 63, 75, 76 Закону України «Про виконавче провадження». Начальник відділу відповідача обмежилися надсиланням листа № 43921 від 29.11.2023р. Жодного дій визначених у клопотаннях відповідачем не виконано.

Також скаржник зазначає, що представник ОСОБА_6 діючи 21.12.2023 у підсистемі Електронний суд ЄСІТС в інтересах третьої особи, своєю Довіреністю від 10.11.2021 не була уповноважена представляти третю особу в суді та не підтвердила 21.12.2023 свої повноваження згідно вимог ч. 1. п.1, ч. 3 ст. 59 КАС України

ОСОБА_6 діє в судовому засіданні в режимі відеоконференції 05.01.2024 без належного підтвердження своїх повноважень, без належної довіреності на право представляти третю особу в суді (ч. 1 п. 1, ч. З ст.59, ст. 244, ч. 2 ст. 245, ст. 246 Цивільного кодексу України).

21.12.2023 ОСОБА_7 подавши відзив на позовну заяву у адміністративній справі № 160/32811/23 як представник Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 43315529) - на підтвердження своїх повноважень надала Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на Південне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Одеса) без назви юридичної особи (тільки з найменуванням юридичної особи), без зазначення ідентифікаційного коду юридичної особи, без зазначення місцезнаходження юридичної особи. Документ сформований в системі «Електронний суд» 14.11.2023.

Крім цього, ОСОБА_7 надала Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на Південне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Одеса) (Ідентифікаційний код юридичної особи: 43315529) де керівником зазначений ОСОБА_8 , з місцезнаходженням юридичної особи: АДРЕСА_1 . Документ сформований в системі «Електронний суд» 26.10.2021.

Також, ОСОБА_7 надала довіреність у порядку передоручення від 08.02.2023, якою ОСОБА_8 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) уповноважив, в порядку передоручення ОСОБА_9 представляти інтереси ПМРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) в судах України. Документ сформований в системі «Електронний суд» 08.02.2023.

Довіреність на своє представництво Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 43315529) ОСОБА_7 не надавала. Тому ОСОБА_7 не підтвердила свої повноваження належним чином, відповідно до встановлених Законом вимог, викладених у ч. З ст. 55, п. 1 ч. 1, ч 3 ст. 59, ст. 60 КАС України, я. 1 ст. 246 Цивільного кодексу України, станом на 21.12.2023.

Третя особа - ОСОБА_2 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що адміністративною справою №160/32811/23 здійснювався судовий контроль за виконанням судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року по справі № 160/4089/23 (ч. 8 ст. 382, ст. 287 КАС України).

Суд в адміністративній справі № 160/32811/23 неповно встановив та неповно з`ясував обставини у справі, відповідно до наданих суду доказів, суд не застосував закони, які підлягали застосуванню. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В порушення вимог викладених у ст. 15, 18, 19 Закону України «Про звернення громадян», рішення за результатами повторного розгляду заяви від 25.01.2023 Управлінням соціального захисту населення Павлоградської міської ради не видавалося. Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради порушило права на повторний розгляд заяви від 25.01.2023 і цим не виконало рішення Дніпропетровською окружною адміністративного суду по справі № 160/4089/23.

Постанова відповідача в особі головного державного виконавця Сапарова А.С. про закінчення виконавчого провадження № 72444757 від 27.11.2023 порушує права інваліда, недієздатної особи ОСОБА_10 на визначення його індивідуальних потреб та призначення йому, надавача соціальних послуг ОСОБА_1 Управлінням соціального захисту населення Павлоградської міської ради.

Відповідач цією постановою від 27.11.2023 про закінчення виконавчого провадження № 72444757 та листом № 43921 від 29.11.2023 порушує права на повторний розгляд заяви від 25.01.2023 та видачу Управлінням соціального захисту населення Павлоградської міської ради обґрунтованого рішення щодо ОСОБА_2 і щодо ОСОБА_1 . Вони повинні бути скасовані. Виконавче провадження № 72444757 повинно бути поновлено, а всі необхідні виконавчі дії по виконанню рішення суду від 08 травня 2023 року по справі № 160/4089/23 повинні бути виконані відповідачем.

Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 859 від 23.09.2020р. передбачено (абзац 2 пункту 14 Порядку), що рішення про призначення компенсації або про відмову в и наданні приймається уповноваженим органом протягом 10 днів з дати подання документів, зазначених у пункті 7 цього Порядку, і наступного дня після його прийняття надсилається фізичній особі, яка надає соціальні послуги.

Порядком не передбачено застереження або вказівка для Управління щодо способу відправки поштової кореспонденції, а отже Рішення № 71602 від 30.06.2023р. відправлено на адресу заявника, тобто ОСОБА_1 , звичайним листом, як передбачено Порядком.

Також, на виконання Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальних допомоги, затвердженої наказом Міністерства пращ та соціальної політики України 19.09.2006 року № 345, Управлінням підготовлено повідомлення про відмову в призначенні допомоги, яке було зареєстроване в Журналі видачі довідок або повідомлень 11.07.2023 за № 356. ОСОБА_1 звернувся 24 липня 2023 року до спеціалістів Управління та власноруч отримав зазначене повідомлення.

23 серпня 2023 року на адресу Управління отримано лист головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області про відкриття виконавчого провадження від 08.08,2023 р. ВП № 72444757.

25 серпня 2023 року Управлінням на адресу відповідача була направлено лист з інформацією щодо фактичного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 року. До листа було додано ксерокопію рішення від 30.06.2023 та ксерокопію сторінок Журналу видачі довідок або повідомлень (з підтвердженням особистого отримання 24.07.2023 ОСОБА_1 повідомлення).

У мотивувальній частині рішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом 8 травня 2023 року зазначено, що Управління повинно повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та прийняти замість повідомлення обґрунтоване рішення, за результатами їх розгляду.

Отже спосіб виконання зазначеного рішення - це переглянуті Управлінням повторно заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та прийняті рішення за результатом розгляду. Іншого способу виконання не визначено. Розгляд заяв не передбачає будь-яких інший дій, як то - складання протоколу, засіданні комісії тощо.

Наявність прийнятого рішення і свідчить про розгляд заяви заявника. Державним виконавцем отримано лист Управлінням з наданим підтвердженням фактичного виконання рішення суду - надано копію рішення від 30.06.2023 № 71602.

Отже, державний виконавець діяв в межах наданих повноважень тау спосіб визначений законодавством. А тому, отримавши від Управління інформацію з підтвердними документами щодо фактичного виконання рішення суду, на законних підставах виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

Суд зазначив, що у рішенні має бути зазначено окрім заявника ОСОБА_1 також і ОСОБА_2 (як представник недієздатної особи), проте відповідно до Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 р. № 859, фізична особа - заявник, звертається за оформленням компенсації за догляд. У рішенні має бути зазначений тільки заявник, який бажає отримувати компенсацію. Той факт, що в рішенні від 30.06.2023 № 71602 не зазначене прізвище ОСОБА_2 не означає, що її заява не розглядалась і не була взята до уваги. У рішенні зазначено прізвище заявника, як потенційного отримувача компенсації. Так, без наявної заяви особи на згоду отримання соціальних послуг, неможливо прийняти рішення. Тобто заява ОСОБА_2 , як представника недієздатної особи, обов`язково була врахована при розгляді пакету документів та взята до уваги.

Також суд зазначає, що форма рішення передбачає його затвердження трьома підписами - начальника управління, начальника відділу та спеціаліста. Проте, ні Порядком ні Інструкцією не затверджена форма Рішення про призначення або про відмову в призначенні допомоги.

Пунктом 4.7 Інструкції передбачено, що спеціаліст готує проект рішення та надає його на підпис начальнику управління або начальнику відділу. Немає однозначного визначення про те, що рішення підписують три особи начальник управління, начальник відділу та спеціаліст.

За результатом розгляду заяв громадян, можливе прийняття як позитивного рішення (тобто призначення допомоги, компенсації тощо) так і негативного рішення (відмова у призначенні). Незалежно від результату - це є рішенням.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 7244475 від 27.11.2023. Наслідком скасування зазначеної постанови буде повторне звернення державного виконавця з вимогою виконання постанови про відкриття провадження ВП № 72444757 від 08.08.2023. Але управлінням вже прийнято рішення за результатом розгляду заяв Позивача та ОСОБА_2 . Проте не зрозумілим є за яким критерієм буде вважатись виконанням Управлінням рішення в повному обсязі.

З урахуванням вищенаведеного, вважає рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду ухваленого 15 січня 2024 року є необґрунтоване, безпідставно скасовано повідомлення державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, а тому позовні вимоги позивача задоволені без достатніх на те підстав.

Від Управління соціального захисту населення надійшли відзиви на апеляційні скарги позивача та третьої особи в яких просить залишити вказані апеляційні скарги без задоволення, судове рішення скасувати та прийняти нове судове рішення яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному у обсязі.

В обґрунтування зазначено зокрема, що ОСОБА_1 зазначає, що адміністративною справою № 160/32811/23 здійснювався судовий контроль. Дане твердження ОСОБА_1 є помилковим, оскільки справа № 160/32811/23 не розглядалась відповідно до ст. 382 КАСУ.

У рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 у справі № 160/4089/23 не визначено окремий порядок та не зазначено яким чином Управлінню вручити рішення за результатом розгляду заяв заявника ОСОБА_1 , отже рішення № 71602 від 30.06.2023р. відправлено поштовим відправленням на адресу заявника, відповідно до пункту 14 Порядку.

ОСОБА_1 зазначає, що не отримав рішення про результат розгляду заяв. Так, не отримав на руки особисто від працівника Управління, оскільки, керуючись вимогами Порядку, Управлінням направлено рішення № 71602 від 30.06.2023 поштою на поштову адресу заявника.

24 липня 2023 року ОСОБА_1 особисто отримано повідомлення про відмову в призначенні компенсації. Зазначене повідомлення зареєстровано в Журналі видачі довідок або повідомлень 11.07.2023 року за порядковим № 356. Про особисте отримання повідомлення свідчить підпис ОСОБА_1 в вищезазначеному Журналі (сканкопія долучається).

ОСОБА_1 помилково вважає, що результатом розгляду заяви завжди буде призначення певного розміру компенсації. Є обставини, за наявності яких буде відмова у призначенні. Отже є помилковою думка ОСОБА_1 , що, оскільки компенсація не призначена в грошовому вигляді, а значить і рішення не прийнято.

ОСОБА_1 , очікуючи безумовне призначення певного розміру компенсації за догляд, але отримавши відмову у призначенні компенсації за догляд, прийняв рішення не оскаржувати рішення про відмову, а звернутись до виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 травня 2023 року по справі № 160/4089/23.

Також зазначає, що позивач намагається вийти за межі позовних вимог та просить суд дати оцінку рішенню № 71602 від 30.06.2023 про відмову в призначенні допомоги, яке попередньо не оскаржувалось в окремому провадженні. В даному провадженні розглядаються дії Відповідача щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження, розглядаються підстави закриття та вимога поновлення, а не підстави прийняття Управлінням рішення від 30.06.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги.

Також, у судовому засіданні представником Управління усно зазначалось, що оформлення та ведення особових справ здійснюється Управлінням на підставі Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України 19.09.2006 № 345.

Пунктом 4.7 передбачено, що рішення про призначення (відмову в призначенні) допомоги надається для підпису начальнику Управління або іншій особі, якій надано таке право.

Отже рішення про відмову у призначенні компенсації ОСОБА_1 від 30.06.2023 № 71602 оформлене відповідно до вимог Інструкції 345, оскільки підписана начальником відділу, який і приймає рішення про призначення чи відмову у призначенні допомог.

В Управлінні створено декілька відділів, робота кожного відділу направлена на реалізацію певного напрямку роботи. Керівник відділу, який здійснює призначення допомог, організовує роботу спеціалістів відділу та перевіряє правильність призначення допомоги. Отже, начальник відділу наділений повноваженнями щодо перевірки правильності призначення допомоги та візування рішення.

Також ОСОБА_1 вважає, що Управлінням не прийнято окреме рішення по заяві ОСОБА_2 , проте, згідно пункту 14 Постанови від 23 вересня 2020 р. № 859 «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі», рішення про призначення компенсації або про відмову в її наданні приймається уповноваженим органом протягом 10 днів з дати подання документів, зазначених у пункті 7 цього Порядку, і наступного дня після його прийняття надсилається фізичній особі, яка надає соціальні послуги. Тобто, в рішенні про призначення чи відмову у призначенні зазначається тільки особа, яка звернулась за оформленням компенсації, яка фактично претендує на отримання коштів.

Зазначеним Порядком встановлено механізм призначення і виплати компенсації за догляд (далі - компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду. При розгляді питання наявності права на призначення компенсації за догляд, розглядається пакет документів відповідно до п. 7 Порядку.

При розгляді документів, що надає заявник, заява про згоду надавати соціальні, послуги та заяву про згоду отримувати соціальні послуги розглядаються разом, в сукупності і окремого висновку по заяві отримувати соціальні послуги не передбачено.

Щодо заперечення ОСОБА_1 належності повноважень представника, зазначає, що довіреність, видана з дотриманням зазначених правил, як електронний документ не потребує будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді. Водночас у разі надходження звернення до суду через підсистему «Електронний суд» суди мають перевіряти відповідність вчиненої представником дії наданому представнику обсягу повноважень, що визначений в електронному дорученні.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 08 вересня 2021 року у справі №486/259/21, від 10 лютого 2022 року у справі №560/11791/21, від 04 серпня 2022 року у справі №300/8766/21, від 09 серпня 2023 року у справі № 285/5168/22.

Під час першого судового засідання, що відбулось 22.12.2023, суддею перевірені повноваження представника Управління. Додатково представником Управління було надано до суду копію довіреності від 17.01.2023 року, яка видається щорічно для представнику управління в судах та інших установах. Також була надана копія Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, повноваження представника третьої особи були перевірені судом та визнані допустимими.

Зазначає, що ОСОБА_1 наполегливо, проте безпідставно, вимагає застосувати статтю 144 КАС України по відношенню до Управління та його представника.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційних скарг, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 у справі №160/4089/23 позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано повідомлення №48/26.01.2023 Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради від 26.01.2023, прийняте за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 25.01.2023;

- зобов`язано Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 25.01.2023 та прийняти обґрунтоване рішення, за результатами їх розгляду;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 у справі №160/4089/23, позивачу 17.07.2023 видано виконавчий лист про зобов`язання Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 25.01.2023 та прийняти обґрунтоване рішення, за результатами їх розгляду.

26 липня 2023 року позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень із заявою про примусове виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 р. у справі №160/4089/23.

28 липня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради, в якому просили:

- визнати протиправним та скасувати повідомлення Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради про відмову в призначенні допомоги №356/11.07.2023 заявнику ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 25.01.2023 року та прийняти обґрунтоване рішення, за результатами їх розгляду;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради призначити та виплатити з 01.01.2023 ОСОБА_1 компенсацію за соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі для ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особи з інвалідністю 1 А групи з дитинства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 у справі №160/18906/23 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі №160/18906/23.

08 серпня 2023 року головним державним виконавцем відділу прийнято поставу про відкриття виконавчого провадження №72444757 на підставі виконавчого листа у справі №160/4089/23 виданого 17.07.2023 про зобов`язання Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 25.01.2023 та прийняти обґрунтоване рішення, за результатами їх розгляду.

08 серпня 2023 року головним державним виконавцем відділу прийнято поставу про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №72444757 на підставі виконавчого листа у справі №160/4089/23 виданого 17.07.2023.

08 серпня 2023 року головним державним виконавцем відділу прийнято поставу про стягнення виконавчого збору №72444757 на підставі виконавчого листа у справі №160/4089/23 виданого 17.07.2023.

Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради звернулось до головного державного виконавця із заявою про надання інформації від 25.08.2023 №1109/01, в якій повідомив, що Управлінням, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду, переглянуто заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 25.01.2023 та 30.06.2023 прийнято рішення про відмову у призначенні допомоги. 24.07.2023 особисто під підпис надано заявнику ( ОСОБА_1 ) повідомлення про відмову в призначенні допомоги (вих.№356 від 11.07.2023). Таким чином, управлінням 30.06.2023 фактично виконано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 у справі № 160/4089/23. До вказаної заяви було додано рішення про відмову в призначенні допомоги від 30.06.2023 №71602, копія повідомлення про відмову у призначенні допомоги від 11.07.2023 №356/11.

Позивач 26.10.2023 звернувся до відділу примусового виконання рішень із клопотанням, в якому просив провести перевірку виконання боржником рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 у справі №160/4089/23, у разі невиконання без поважних причин рішення суду, просив винести постану про накладення на боржника штрафу.

Позивач 08.11.2023 звернувся до відділу примусового виконання рішень із клопотанням, в якому просив провести перевірку виконання боржником рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 у справі №160/4089/23, у разі невиконання без поважних причин рішення суду, просив винести постану про накладення на боржника штрафу.

27 листопада 2023 року головним державним виконавцем відділу прийнято поставу про закінчення виконавчого провадження №72444757 на підставі виконавчого листа у справі №160/4089/23 виданого 17.07.2023 про зобов`язання Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 25.01.2023 та прийняти обґрунтоване рішення, за результатами їх розгляду на підставі п.9 ч.1 ст. 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області листом від 29.11.2023 №43921 повідомило, що відповідно до листа Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 у справі №160/4089/23, переглянуто заяви позивачів та прийнято рішення про відмову у призначені допомоги від 30.06.2023 №71602, про що заявнику під особистий підпис вручено повідомлення. Таким чином, боржником на виконання рішення суду прийнято обґрунтоване рішення, чим в повному обсязі виконані вимоги виконавчого документа.

Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради звернулось до головного державного виконавця із заявою про направлення постанов від 30.11.2023 вх.1838/01, в якій зазначили, що 23.08.2023 на адресу Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради надійшли листи відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08.08.2023 за вих. №28876, 28880, 28879 та постанови по виконавчому провадженню ВП № 72446104 про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження. 25.08.2023 Управлінням направлено лист за вих.№ 1110/01 щодо фактичного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 у справі № 160/4089/23. Інформація щодо результату розгляду листа на адресу управління не надходила, у зв`язку з чим просили направити постанови, винесені за результатом листа управління.

Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) листом від 09.12.2023 №44707 повідомив, що перевіркою відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження, встановлено, що у період з 08.08.2023 по 27.11.2023 на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень перебували виконавчі провадження № 72446104, 72444757. Зазначені виконавчі провадження закінчені з підстав передбачених н. 9 ч. 1 ст. 39 Закону Україно «про виконавче провадження», у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду, про що 27.11.2023 винесені відповідні постанови, копії яких за вих. №43500, 43501, відповідно, направлені на їх адресу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (надалі - «ЄСПЛ») у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404).

Статтею 1 Закону Закон № 1404 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За статтею 2 Закону № 1404, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до п. 1 розділу IX «Виконання рішень немайнового характеру» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802, виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.

Частиною 1 статті 5 Закону встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 ст.13 Закону №1404 встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини 3, частина 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

За приписами пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною 1 цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Згідно до ч. 3 вказаної статті у випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини 1 цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

За приписами частини 1 статті 41 Закону, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Відповідно до ч.1 статті 63 Закону № 1404, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина 2 статті 63 Закону № 1404).

Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Як вже зазначалось, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 у справі №160/4089/23 зокрема зобов`язано Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 25.01.2023 та прийняти обґрунтоване рішення, за результатами їх розгляду.

У вказаному рішенні суд зазначив, що відповідно до п. 17 Порядку №859 рішення уповноваженого органу про відмову у призначенні компенсації може бути оскаржено у визначеному законодавством порядку. Однак, судом встановлено, що відповідачем у порушення вимог вищевказаного Порядку прийнято повідомлення, яким проінформовано позивачів про відмову у призначенні компенсації фізичним особам, які надають спеціальні послуги на непрофесійній основі, так як у інваліда є опікун, призначений рішенням суду. Оскільки відповідачем не прийнято рішення за результатами розгляду заяви, належним способом захисту прав позивачів, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, буде: визнання протиправним та скасувати повідомлення №48/26.01.2023 Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради від 26.01.2023, прийняте за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 25.01.2023; зобов`язання Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради повторно розглянути заяви позивачів від 25.01.2023 та прийняти рішення результатами їх розгляду.

Отже, вказаним судовим рішенням зобов`язано розглянути дві заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 25.01.2023 та прийняти рішення результатами їх розгляду.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подавались дві окремі заяви до Управління соціального захисту населення, що підтверджується наданою Управлінням до суду апеляційної інстанції копією матеріалів особовою справи.

Зазначене у розумінні приписів законодавства створює у органу обов`язок їх окремого розгляду та прийняття за кожним з них відповідного обґрунтованого рішення.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 у справі № 160/4089/23, Управління прийняло рішення про відмову у призначені допомоги від 30.06.2023 №71602, про що ОСОБА_1 видано повідомлення про відмову в призначенні допомоги.

Проте, якправильно зазначено судом, вказане рішення стосується лише одного заявника ОСОБА_1 та не стосується ОСОБА_2 , заяву якої суд у справі №160/4089/23 також зобов`язував розглянути.

Також, як визначено Порядком №859, рішення уповноваженого органу про відмову у призначенні компенсації може бути оскаржено у визначеному законодавством порядку.

Уповноваженим органом у даному випадку є Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради, керівником якого є начальник управління.

Також, за формою Рішення про надання / відмову в наданні соціальних послуг, затвердженою Наказом Міністерства соціальної політики України від 16 листопада 2020 № 769, рішення підписує спеціаліст з опрацювання заяв та керівник.

Проте, підпис начальника управління відсутній.

Суду зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення відповідача з питань щодо вирішення кожної заяви, свідчить, що третя особа, як уповноважений орган, у даному випадку не прийняв рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом за результатами розгляду відповідної заяви.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваної постанови.

Щодо позовних вимог в частині визнання постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №72444757, винесеної головним державним виконавцем Сапаровою А.С. 27.11.2023 р. такою, що порушує законні права та інтереси на виплату компенсації, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження є достатнім та ефективним способом захисту для відновлення прав позивача.

Так, захист порушених прав та інтересів здійснюється судом за вимогою особи, що вважає своє право порушеним. Захист та/або відновлення будь-якого права судом здійснюється шляхом ухвалення судового рішення як акта правосуддя. Однак судове рішення, незважаючи на те, що має ознаки нормативності, не породжує жодних правовідносин чи прав та/або обов`язків, а лише шляхом застосування відповідного способу захисту права, визначеного законом або договором, трансформує права та/або зобов`язання учасників правовідносин в іншу, прийнятну для позивача форму (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20).

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування листа від 29.11.2023 №43921, підписаного начальником відділу примусового виконання рішень Світланою Гуленко, як такого, що порушує законні права та інтереси на виплату компенсації, колегія суддів зазначає, що оскаржуваний лист не приймався з метою реалізації положень нормативного акта, не містить обов`язкових правил поведінки та безпосередньо не породжує правових наслідків для позивача, не обов`язковий для виконання, це спростовує доводи скаржника про те, що оскаржуваний лист є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень. Вказаний лист лише містять інформацію про прийняте рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що лист не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а саме - індивідуальним актом, у розумінні статті 4 КАС України, оскільки відповідь, викладена у листі, носить інформаційний характер та не створює для позивача чи інших осіб певних правових наслідків, відповідно, не порушує права та інтереси позивача.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача поновити виконавче провадження №72444757 по виконанню рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 у справі №160/4089/23, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положення частини 1 статті 41 Закону № 1404, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

З аналізу наведених вище норм слідує, що виконавче провадження підлягає відновленню у випадках: 1) у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною; 2) у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу скасована в установленому законом порядку.

Суд наголошує, що ч.1 ст.41 Закону №1404-VIII містить імперативну норму щодо відновлення виконавчого провадження у випадку скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, яке, в свою чергу, відбувається за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Таким чином, за наслідками скасування спірної постанови відповідач за приписами законодавства зобов`язаний поновити виконавче провадження.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач після скасування постанови про закінчення виконавчого провадження має намір не відновлювати означене виконавче провадження.

Таким чином, оскільки обов`язок як поновити виконавче провадження, так і здійснювати заходи примусового виконання рішень, прямо випливають із приписів Закону України «Про виконавче провадження» (пункт 1 частини другої статті 18, частина перша статті 41 відповідно), а такі дії можливі виключно за умови визнання судом незаконною чи скасування в установленому законом порядку постанови про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу, суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог про зобов`язання відповідача виконати рішення суду за виконавчим листом, оскільки означена позовна вимога заявлена на майбутнє, а отже, задоволенню не підлягає.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 750/9782/16-а, від 7 серпня 2019 року у справі № 378/1033/17, від 04 березня 2020 року справа №653/2554/17, від 04 березня 2020 року справа № 750/11948/17.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача розглянути клопотання до відповідача від 26.10.2023 та клопотання від 08.11.2023, та зобов`язати відповідача прийняти по цим клопотанням відповідні постанови, колегія суддів зазначає наступне.

З огляду на обов`язок відповідача поновити провадження після скасування спірної постанови, у державного виконавця виникають обов`язки передбачені законодавством, у тому числі щодо розгляду вказаних клопотань та вчинення дій передбачених статтею 18 Закону №1404.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач після скасування постанови про закінчення виконавчого провадження має намір не вчиняти дії та не розглядати вказані клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що означена позовна вимога заявлена на майбутнє, а отже, задоволенню не підлягає.

Щодо посилання позивача та третьої особи на порушення судом першої інстанції положень процесуального законодавства в частині допуску до участі у справі представників відповідача та третьої особи без наявних повноважень, колегія суддів зазначає наступне.

За наведеним у пункті 20 частини першої статті 4 КАС України визначенням, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до частин першої-третьої статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України, частиною першою якої передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до частини першої статті 269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

У силу пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Отже, ця категорія справ не розглядається виключно за правилами загального позовного провадження, натомість вона відноситься до термінових справ, у яких не вимагається проведення підготовчого засідання, а кількість заяв по суті справи є обмеженою, що вказує на її малозначність.

Таким чином, якщо справа не розглядається виключно за правилами загального позовного провадження, представництво в ній можуть здійснювати не лише адвокати.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.08.2020 у справі №200/14466/19-а, від 22.09.2020 у справі №200/14511/19-а, від 20 травня 2021 року у справі № 759/2593/20, від 09 листопада 2023 року у справі №280/6016/22.

Аналіз викладеного свідчить про те, що справа може бути віднесена до категорії справ незначної складності, представництво у яких можуть здійснювати не лише адвокати, а й інші визначені особи, які мають адміністративну процесуальну дієздатність.

Відповідна правова позиція викладена Верховний Судом у постановах від 03.12.2020 у справі № 536/1633/19, від 29.12.2020 у справі № 263/18632/19 (ЄДРСРУ № 93879504), від 14.01.2021 у справі №599/114/20, від 18.02.2021 у справі № 426/13269/19 (ЄДРСРУ №94973618).

Матеріали справи містять підтвердження повноважень представників відповідача та третьої особи (довіреності). Зазначене зумовлює відсутність порушень норм процесуального права з боку суду першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції надійшли заяви про стягнення судових витрат у вигляді компенсації за відрив від звичайних занять за 29.02.2024, 26.03.2024, 16.04.2024, та надав відповідний розрахунок суми.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (пункт 5 частини третьої статі 132 КАС України).

Відповідно до частини 2 статті 135 КАС України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» компенсація в адміністративних справах за відрив від звичайних занять - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові у зв`язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія, і не може перевищувати його розміру, обчисленого за фактичні години відриву від звичайних занять.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що якщо сторона, на користь якої ухвалено рішення, не працює і не має самостійного доходу, має право одержати компенсацію за відрив від звичайних занять у зв`язку з явкою до суду.

За загальним правилом, відшкодуванню стороні, на користь якої ухвалено рішення, підлягають лише витрати, які є документально підтвердженими та безпосередньо пов`язаними із реалізацією особою права на захист шляхом звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС України).

Установивши що позивач не надав належних і допустимих доказів відриву від звичайних занять, які саме заняття були ним заплановані проте не здійснені у зв`язку зі зверненням до суду, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні заяви.

Подібна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17 січня 2020 року у справі № 818/40/17, від 20 жовтня 2022 року справа №465/7254/21, від 06 жовтня 2021 року справа № 520/18321/2020.

Крім того неможливо залишити поза увагою те, що відшкодуванню підлягає витрати за відрив від звичайних занять саме у зв`язку з явкою до суду, проте, як вбачається з матеріалів справи, заявник приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для скасування рішення суду .

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров