Ухвала

від 23.02.2024 по справі 761/46160/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/46160/23

Провадження № 4-с/761/67/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

за участі:

представника скаржника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укіо Банк Лізинг» на бездіяльність державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), -

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_2 , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укіо Банк Лізинг» на бездіяльність державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в якій заявник просив суд зобов`язати Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зняти арешт з майна, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що накладений відповідно до постанови від 10 травня 2012 року ВП НОМЕР_2 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, вид обтяження: невизначене майне, все нерухоме майно власника ОСОБА_2 .

В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що на виконанні у Солом?янському ВДВС у місті Києві перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-8738 від 26.04.2012, виданого Шевченківським районним судом міста Києва, про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «УКІО БАНК ЛІЗИНГ» боргу у сумі 257 735,75 грн. 10.05.2012 року державним виконавцем, разом із постановою про відкриття виконавчого провадження, було винесено постанову про арешт майна Боржника. 27.12.2013 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу Стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. За вказаних обставин заявник, вважаючи свої права порушеними бездіяльністю державного виконавця щодо не зняття арешту з його майна, був змушений звернутися до суду з цією скаргою.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 січня 2024 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник заявника скаргу підтримав, наполягав на її задоволенні.

Інші сторони у судове засідання не з`явилися, повідомлялись судом про дату розгляду справи належним чином.

Неявка належно повідомлених учасників справи не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до положень частини другої статті 450 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника заявника (боржника), а також державного виконавця, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги з наступних підстав.

Судом під час розгляду скарги встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Солом?янському ВДВС у місті Києві перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-8738 від 26.04.2012, виданого Шевченківським районним судом міста Києва, про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «УКІО БАНК ЛІЗИНГ» боргу у сумі 257 735,75 грн.

10 травня 2012 року державним виконавцем, разом із постановою про відкриття виконавчого провадження, було винесено постанову про арешт майна Боржника.

27 грудня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу Стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними), державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом № 78950 від 19.05.2023р. Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

В подальшому, виконавчий лист не був повторно пред`явлений до виконання.

Згідно з відкритою інформацією, що розміщена на сайті Міністерства юстиції «Автоматизована система виконавчих проваджень» (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) інші виконавчі провадження по виконавчому листі відсутні.

Щодо вимог скарги, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції, яка була чинною станом на день відкриття виконавчих проваджень та повернення виконавчого листа), (далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч. 3 ст. 47 Закону № 606-XIV у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску разом із звітом державного виконавця про його використання.

Згідно з ч. 5 ст. 47 Закону № 606-XIV повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Водночас порушення прав заявника виникло у цій справі не у зв`язку із не зняттям арешту при поверненні виконавчого листа стягувачові у 2013 році, а у зв`язку із тим, що державний виконавець відмовився зняти арешт з майна боржника за його заявою, поданою у травні 2023 року.

Заявник, подаючи заяву до органу державної виконавчої служби про зняття арешту, зазначив, що строк пред`явлення виконавчого листа закінчився, а відповідно відсутні підстави для збереження застосованих виконавцем заходів у вигляді арешту майна для забезпечення реального виконання виконавчого документа. Збереження арешту накладеного на його майно порушує його право на вільне володіння, користування та розпорядження власним майном.

Відділ державної виконавчої служби, своєю чергою, відмовив у задоволенні заяви про зняття арешту з майна боржника, мотивуючи відмову знищенням матеріалів виконавчого провадження за закінченням строку зберігання.

Суд зазначає, що Закон № 606-XIV не врегульовує відносини щодо припинення заходів примусового виконання (зняття арешту) у разі завершення виконавчого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV та закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, зокрема й за наявності на це волі самого стягувача.

Також вказане не врегульовується нині чинним Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

За таких умов, суд не вбачає протиправність у бездіяльності державного виконавця щодо не зняття арешту.

Однак, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується або фактичним виконанням судового рішення, або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 34/425).

Судом встановлено, що строк пред`явлення виконавчого листа у цій справі закінчився, стягувач не заперечує проти скарги боржника.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Виконавчий документ по даній справі повернутий стягувачу більше як вісім років тому, повторно до виконання не пред`являвся, що свідчить про закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання, а дублікат виконавчого документа може бути виданий лише у разі, якщо строк його пред`явленням до виконання не закінчився.

Наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Ці норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин право реалізаційної та правозастосовної діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За встановлених судом обставин у цій справі відмова у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арештів, накладених на все майно ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, унеможливило б здійснення ним прав власника щодо належного йому майна, оскільки чинне законодавство не врегульовує відносини зняття обтяжень з майна боржника у випадку закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання після повернення його стягувачу та за відсутності інших відкритих виконавчих проваджень.

При цьому суд враховує, що наявність протягом тривалого часу (більше як дев`ять років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Аналогічні висновки зроблені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 2-5422/11 (провадження № 61-1437св22).

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, оскільки на виконанні в органах державної виконавчої служби та у приватних виконавців з 2014 року відсутні виконавчі провадження щодо виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва в цивільній справі № 2-8738, за обставин цієї справи наявні підстави для зобов`язання посадових осіб Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зняти арешт, накладений на все майно боржника ОСОБА_2 у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3, оскільки надалі у застосуванні цих примусових заходів виконання рішення відсутня необхідність.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що подана скарга підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129-1 Конституції України, ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 18, 260, 447, 451 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_2 , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укіо Банк Лізинг» на бездіяльність державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) - задовольнити.

Зобов`язати Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зняти арешт з майна, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що накладений відповідно до постанови від 10 травня 2012 року ВП НОМЕР_2 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, вид обтяження: невизначене майне, все нерухоме майно власника ОСОБА_2 .

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Реквізити сторін:

ОСОБА_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), адреса місцезнаходження - м. Київ, просп. Повітрофлотський, 76-Б, код ЄДРПОУ 35008087,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укіо Банк Лізинг», адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, код ЄДРПОУ 34003114.

Повний текст ухвали виготовлений 04 березня 2024 року.

Суддя: