Постанова

від 16.04.2024 по справі 640/16797/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/16797/22 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддів Файдюка В.В.,

Суддів Мєзєнцева Є.І.,

Карпушової О.В.,

При секретарі Масловській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Океан» до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Океан» (надалі - ТОВ «ФК «Океан») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національного банку України (надалі - відповідач, НБУ), у якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення НБУ №21/1126-рк від 02.09.2022 про застосування заходу впливу у вигляді накладення на позивача штрафу у розмірі 85000,00 грн за недотримання встановлених законом вимог до договору про споживчий кредит.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив про відсутність правових підстав для застосування державним регулятором заходу впливу, оскільки договори про надання коштів, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, які укладаються між позивачем та позичальниками, повністю відповідають умовам законодавства про захист прав споживачів, зокрема, в частині інформації про загальний розмір кредиту, строк кредиту, процентної ставки за кредитом, яка міститься у додатку №1 до договорів.

Також позивач стверджує, що у спірному рішенні відповідачем не враховані пояснення позивача, а також факт виправлення ним у договорах фінансового кредиту умов, які НБУ вважає порушенням законодавства про захист прав споживачів.

Крім того, позивач вважає, що при винесенні спірного рішення відповідачем не було враховано обставини, передбачені Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу у сфері державного регулювання діяльності на ринках небанківських фінансових послуг, затвердженим постановою НБУ від 01.02.2022 №12, а саме: вжиті позивачем заходи для усунення виявлених недоліків; наслідки порушення та наслідки застосування заходів впливу; загальний фінансовий стан позивача.

Також позивач вважає, що захід впливу у вигляді штрафу в розмірі 85000 грн є неадекватним по відношенню до обставин, які НБУ вважає порушенням.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року даний адміністративний позов задоволено.

Приймаючи таке рішення, суд зазначив, що враховуючи надані позивачем пояснення та докази викладення кредитних договорів з позичальниками у новій редакції з урахуванням зауважень, викладених у довідці безвиїзного нагляду, починаючи з 10.08.2022, які не були досліджені відповідачем на предмет їх відповідності вимогам Закону № 1734-VIII та неврахування їх відповідачем під час прийняття спірного рішення свідчить, на переконання суду, про прийняття спірного рішення без урахування всіх обставин, які мають значення для його прийняття.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог - відмовити.

За твердженням апелянта, рішення Національного банку України про накладення штрафу № 21/1126-рк від 02.09.2022 прийнято правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, а також з дотриманням усіх інших вимог, встановлених ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідно, є законним. Також зазначає, що під час ухвалення рішення судом першої інстанції не враховано той факт, що застосування заходів впливу до уповноважених установ, нагляд за якими здійснює Національний банк, є дискреційними повноваженнями Національного банку. Необґрунтоване визнання протиправним та скасування судом рішення Національного банку України № 21/1126-рк від 02.09.2022 без зазначення конкретної норми, яку порушено під час його прийняття, свідчить про втручання суду у дискреційні повноваження Національного банку.

03.04.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача, в якому він зазначає, що Національний Банк не довів жодним належним, допустимим, достовірним доказом те, що позивач не надав споживачу інформацію про загальний розмір кредиту, строк та проценти. Таким чином, позивач вважає, що суд першої інстанції, скасувавши рішення Національного банку, ухвалив законне, обґрунтоване, а головне справедливе рішення, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФК «Океан» зареєстровано як юридична особа, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.02.2020, номер запису 10711020000045500. Основним видом діяльності за КВЕД є 64.92 «Інші види кредитування».

Позивач включений до державного реєстру фінансових установ та має ліцензії на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, надання послуг з факторингу та надання послуг з фінансового лізингу згідно з розпорядженням Нацкомфінпослуг від 09.04.2020 №677.

Запитом НБУ від 26.07.2022 №14-0009/50888 за результатами розгляду кредитних договорів ТОВ «ФК «Океан», наданих до НБУ листом №1-19/07/22 від 19.07.2022 та аналізу вебсайту Фінансової установи, позивача зобов`язано надати у строк до 05.08.2022, зокрема, пояснення щодо невиконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» в частині відсутності в кредитних договорах інформації, а саме: загальний розмір наданого кредиту; строк, на який надається кредит; процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни та сплати процентів; інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит.

Листом від 02.08.2022 №3-02/08/22 позивачем надано відповідь на запит НБУ, у пункті 2 якої стосовно спірних відносин надано наступні пояснення:

- щодо розміру наданого кредиту: усі кредитні договори позивача містять додаток №1, в якому вказана чиста сума кредиту, що за своєю правовою суттю відповідає поняттю «загальний розмір кредиту». Така сума зазначається у додатку №1 до договору та перераховується споживачу після підписання договору;

- щодо строку, на який надається кредит: у пункті 2 договору вказано, що строк погашення (строк договору) наводиться у додатку №1 до договору, що є його невід`ємною частиною. Зокрема, строк, на який надається кредит, наводиться у колонці 2 таблиці обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки/графіку (додаток №1 до договору). У даній таблиці зазначається строковість погашення кредиту у розрізі сум погашення основного боргу та інших платежів. Тобто, перед підписанням договору споживач чітко бачить інформацію про кінцеву дату погашення кредиту;

- щодо процентної ставки за кредитом, порядку її обчислення, у тому числі порядку зміни та сплати процентів: у пункті 2 договору вказано, що процентна ставка є фіксованою, а порядок її обчислення - ануїтет. Загальна вартість кредиту, реальна процентна ставка наводяться у додатку №1 до договору, що є його невід`ємною частиною. Кредитні продукти, за якими позивач на даний час надає кредити, до загальних витрат за кредитом включає саме плату за обслуговування кредитної заборгованості та за надання кредиту. Тому у додатку №1 проценти за користування кредитом не вказані. Зазначено, що договір про надання коштів у позику визначає умови для всіх кредитних продуктів, а додаток №1 уже передбачає конкретні платежі, які входять до загальної вартості кредиту та які буде сплачувати споживач.

За наслідками проведення безвиїзного нагляду з 18.07.2022 по 05.08.2022 відповідачем складено довідку про результати здійснення безвиїзного нагляду за додержанням законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг ТОВ «ФК «Океан» від 05.08.2022 № В/14-0009/59685 (далі по тексту - довідка безвиїзного відвідування).

У довідці безвиїзного відвідування зафіксовано, що станом на дату здійснення безвиїзного нагляду виявлено недотримання з боку позивача встановлених законом вимог до договору про споживчий кредит, а саме: договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №48820 від 09.05.2022, укладений між ТОВ «ФК «Океан» з позичальником ОСОБА_1 , не містить обов`язкових умов, передбачених пунктами 3, 5, 8 частини першої статті 12 Закону.

З матеріалів справи вбачається, що повідомленням від 10.08.2022 №1-10/08/22 позивач проінформував НБУ про внесені зміни до договору про надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, надано оновлений примірний договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. У повідомленні зазначено про отримання довідки безвиїзного нагляду, в якій відповідач вказав, що подані позивачем пояснення не свідчать про виконання вимог про споживче кредитування. У зв`язку з отриманими зауваженнями та з метою усунення, на думку НБУ, порушень, позивачем були внесені зміни до примірного кредитного договору, який укладається з позичальниками.

Крім того, позивачем надіслано на електронну адресу НБУ пояснення від 11.08.2022 №140009/53739 щодо укладення ним з 10.08.2022 кредитних договорів з позичальниками у новій редакції. Тобто, станом на дату надання пояснень позивач усунув всі обставини, які описані у довідці безвиїзного нагляду.

Рішенням НБУ від 02.09.2022 №21/1126-рк за порушення позивачем вимог до договору про споживчий кредит, передбачених пунктами 3, 5, 8 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», статей 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, факт вчинення якого зафіксовано в довідці про результати здійснення безвиїзного нагляду за додержанням законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг ТОВ «ФК «Океан» від 05.08.2022 №В/14-0009/59685, до позивача застосовано захід впливу у вигляді накладення штрафу у розмірі 85000,00 грн.

За наслідками розгляду поданої позивачем до НБУ заяви від 12.09.2022 про відміну застосування заходу впливу у зв`язку зі зміною умов договору про споживчий кредит відповідач листом від 26.09.2022 №14-0009/67101 повідомив, що Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» відміна заходів впливу не передбачена.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 34, 34-1 статті 7 Закону України від 20.05.1999 № 679-XIV «Про Національний банк України» Національний банк виконує такі функції: здійснює захист прав споживачів фінансових послуг, що надаються банками, а також іншими фінансовими установами та особами, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України; здійснює нагляд за додержанням банками, іншими фінансовими установами, особами, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та колекторськими компаніями законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, у тому числі вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України від 15.11.2016 № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі по тексту Закон № 1734-VIII), відповідно до статті 2 якого метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.

Відповідно до статті 3 Закону № 1734-VIII цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

Положеннями частини першої статті 5 Закону № 1734-VIII визначено, що державне регулювання та нагляд у сфері споживчого кредитування здійснює Національний банк України.

Згідно з пунктами 4, 8, 11 частини другої статті 5 Закону № 1734-VIII Національний банк України у сфері споживчого кредитування: здійснює нагляд за додержанням кредитодавцями, новими кредиторами, колекторськими компаніями законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, у тому числі вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки); у межах компетенції вживає заходів, спрямованих на припинення виявлених порушень прав споживачів, поновлення порушених прав споживачів, встановлення та усунення причин таких порушень, встановлення посадових осіб, відповідальних за виявлені порушення; здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Національний банк України здійснює нагляд у сфері споживчого кредитування у формах інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду (частина третя статті 5 Закону № 1734-VIII).

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про наявність у відповідача повноважень на здійснення нагляду за додержанням кредитодавцями законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг.

Так, відповідно до пунктів 3, 5, 8 частини першої статті 12 Закону № 1734-VIII у договорі про споживчий кредит зазначаються:

- загальний розмір наданого кредиту (п.3);

- строк, на який надається кредит (п.5);

- процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів (п.8).

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Положеннями статті 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.

У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов`язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов`язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки.

У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам:

1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в медіа або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;

2) індекс повинен ґрунтуватися на об`єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;

3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі визначається максимальний розмір процентної ставки, що може бути застосований.

Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Щодо зазначеного у спірному рішенні порушення, яке полягає у відсутності в договорі про споживчий кредит загального розміру наданого кредиту, слід зазначити таке.

Суд першої інстанції, дослідивши наявний у справі договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №48820 від 09.05.2022, укладений між позивачем та ОСОБА_1 , який покладено в основу спірного рішення, встановив, що у пункті 2 «Інформація про кредит» зазначено, що інша інформація про кредит, передбачена законодавством України, зокрема, сума кредиту, строк погашення (строк договору), загальна вартість кредиту, реальна річна процентна ставка тощо, наводиться у додатку № 1 до договору у вигляді графіку платежів, що є невід`ємною частиною цього договору.

Суд звернув увагу на те, що Додаток №1 до цього договору за своєю формою повністю відповідає Додатку 2 до Правил №16 та, зокрема, містить інформацію щодо чистої суми кредиту у розмірі 5000 грн та щодо суми кредиту за договором в означеному розмірі, що свідчить про відображення у договорі інформації про загальний розмір наданого кредиту та, відповідно, відсутність порушень пункту 3 частини першої статті 12 Закону № 1734-VIII.

Проте, колегія суддів вважає, що вказаний висновок суду не відповідає положенням чинного законодавства.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит.

Водночас зазначення в договорах споживчого кредиту графіку платежів передбачено пунктом 10 частини 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Постановою Правління НБУ 11.02.2021 № 16 були затверджені Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі по тексту - Правила №16), пунктами 2-5 яких визначено, що ці Правила встановлюють методику розрахунку загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договорами про споживчий кредит для небанківських фінансових установ України, які відповідно до законів України мають право надавати споживчі кредити (далі - кредитодавець).

Терміни у цих Правилах вживаються в значеннях, визначених Законом України "Про споживче кредитування".

Кредитодавець розраховує загальну вартість кредиту для споживача (далі - загальна вартість кредиту) у грошовому виразі згідно з методикою розрахунку загальної вартості кредиту для споживача, наведеною в додатку 1 до цих Правил.

Кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.

Кредитодавець має право не надавати споживачу графік платежів у разі кредитування у вигляді кредитної лінії.

Згідно з пунктом 1 Методики загальної вартості кредиту для споживача (Додаток 1 до Правил №16) загальна вартість кредиту для споживача розраховується в грошовому виразі за такою формулою:

ЗВК = ЗРК + ЗВСК,

де ЗВК - загальна вартість кредиту;

ЗРК - загальний розмір кредиту, тобто сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб [комісії за розрахунково-касове обслуговування банку, у якому відкритий рахунок кредитодавця (під час зарахування коштів у рахунок погашення споживчого кредиту), страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов`язкові платежі], які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом).

Згідно з Поясненнями щодо заповнення таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додаток 2 до Правил №16), у колонці 4 зазначається чиста сума кредиту (далі - ЧСК), розрахована згідно з методикою, наведеною в додатку 3 до Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

У Додатку 3 до Правил №16 міститься поняття ЧСК - це чиста сума кредиту, тобто сума коштів, які видаються споживачеві або перераховуються на рахунок отримувача в момент видачі кредиту, розрахована як загальний розмір кредиту (ЗРК), який визначено згідно з умовами договору про споживчий кредит, мінус сума всіх платежів споживача за супровідні послуги за кредитом на дату видачі кредиту, уключаючи комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб, сплачені за рахунок власних коштів споживача та за рахунок споживчого кредиту.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що надання позичальникам графіку платежів є окремою вимогою Закону України «Про споживче кредитування», що не звільняє кредитодавця від зазначення в кредитних договорах загального розміру наданого кредиту, як вимагається пункту 3 частини 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до 10 частини 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначається порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).

Враховуючи вищезазначене, вимоги Правил та пункту 10 частини 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» щодо надання споживачам графіку платежів мають відповідні виключення в залежності від типу наданого кредиту, а вимоги пункту 3 частини 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» є обов`язковими до виконання не залежно від типу наданого кредиту.

Щодо невиконання позивачем вимог пункту 5 частини 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», колегія суддів приходить наступного висновку.

У пункті 2 «Інформація про кредит» договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №48820 від 09.05.2022, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 , який покладено в основу спірного рішення, зазначено, що інша інформація про кредит, передбачена законодавством України, зокрема, строк погашення (строк договору), наводиться у додатку №1 до договору у вигляді графіку платежів, що є невід`ємною частиною цього договору.

У колонці 2 додатку №1 до цього договору наявна інформація щодо дати видачі кредиту/дати платежу, відповідно до яких датою здійснення першого платежу є 09.06.2022, датою здійснення останнього платежу є 09.05.2023.

З наведеної інформації, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк означеного договору складає 1 рік (з 09.06.2022 по 09.05.2023). Суд вказав, що вказаний строк договору відображений у вигляді графіку платежів, що не суперечить положенням Закону № 1734-VIII, а також відповідає пункту 5 Правил №16.

Однак, пунктом 5 частини 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначений обов`язок зазначення у договорі про споживчий кредит строку, на який надається кредит, а не строку договору або строку сплати щомісячних платежів на повернення кредиту.

Колегія суддів вважає, що Закон зобов`язує вказувати саме строк, на який надається кредит, тобто строк кредитування, а в додатку 1 зазначені строки щомісячних платежів на повернення кредиту, що не є строком, на який надається кредит.

Згідно частини 2 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» терміни в цьому Законі вживаються у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України, Законі України «Про захист прав споживачів» та законах України з питань регулювання ринків фінансових послуг.

Визначення та обчислення строків встановлено статтями 251-254 Цивільного кодексу України.

Так, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (ст. 251 ЦК України).

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

У Додатку 2 до Правил визначено, що у колонці 2 таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит зазначається дата видачі кредиту та дати платежу споживача.

Також у Додатку 2 до правил зазначено про те, що у колонці 3 таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит зазначається кількість днів у розрахунковому періоді, що визначається як календарна кількість днів між датами платежів споживача згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит.

Колегія суддів звертає увагу, що у колонці 3 Додатку 1 до кредитного договору не зазначена календарна кількість днів між датами платежів споживача.

Означене свідчить про те, що строк, на який надається кредит зазначається саме у договорі, а у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит зазначаються дати здійснення платежів споживачем, а не строк, на який надається кредит.

Отже, надання позичальникам графіку платежів на виконання вимог пункту 10 частини 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у вигляді таблиці обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором із зазначенням періодичності (термінів) щомісячних платежів по кредитному договору не є виконанням вимог пункту 5 частини 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» щодо необхідності зазначення в кредитних договорах строку, на який надається кредит.

Щодо невиконання позивачем вимог пункту 8 частини 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (відсутності у договорі про споживчий кредит процентної ставки за кредитом, її типу (фіксована чи змінювана), порядку її обчислення), слід зазначити таке.

Суд першої інстанції вважає правомірним відображення позивачем у додатку №1 до договору реальної процентної ставки за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту як такої, що не суперечить положенням Закону № 1734-VIII та відповідає вимогам Правил №16, зокрема, Додатку 2 до цих Правил.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у колонці 17 «Реальна річна процентна ставка %» вказано відсоткове значення процентної ставки - 84,50%, а в колонці 18 - загальна вартість кредиту - 2519,00 грн, що свідчить про відповідність проаналізованого відповідачем договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №48820 від 09.05.2022, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 , виогам чинного законодавства та відсутність порушення пункту 8 частини першої статті 12 Закону № 1734-VIII.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 8 частини 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначений обов`язок зазначення у договорах про споживчий кредит процентної ставки за кредитом, її типу, порядку її обчислення, у тому числі порядку її зміни, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України:

- за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами;

- розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Зазначення у договорах про споживчий кредит орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача передбачено пунктом 9 частини 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно пункту 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» реальна річна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту.

При цьому згідно пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частини З статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка обчислюється на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Означене свідчить про те, що реальна річна процентна ставка включає в себе процентну ставку за кредитом та у разі невиконання однією із сторін своїх обов`язків за договором, а також у разі здійснення споживачем платежів за кредитом у іншому розмірі, ніж зазначено у графіку платежів, або дострокового погашення кредиту, розмір реальної річної процентної ставки буде відрізнятись від розміру, зазначеного станом на дату надання кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що процентна ставка за кредитом та реальна річна процентна ставка - це різні поняття, а тому зазначення в кредитних договорах реальної річної процентної ставки не є виконанням вимог пункту 8 частини 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» в частині обов`язку зазначення в кредитних договорах розміру процентної ставки за кредитом, порядку обчислення процентів за кредитом та порядку їх сплати.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку з приводу відсутності юридичних підстав для застосування відповідачем заходів впливу.

При цьому апелянт звертає увагу суду, що позивач повідомив Національний банк України листом вих. № 1-10/08/22 від 11.08.2022 (вказаний лист долучено до відзиву на позов та міститься у матеріалах справи) про те, що починаючи з 10 серпня 2022 року Фінансова установа почала укладати з позичальниками кредитні договори у новій редакції.

При цьому на підставі оскарженого рішення Національного банку України № 21/1126-рк від 02.09.2022 до ТОВ «Фінансова компанія «Океан» застосовано захід впливу за вчинення наступного порушення: договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 48820 від 09.05.2022, укладений ТОВ «Фінансова компанія «Океан», як кредитодавцем, з позичальником ОСОБА_1 не містить обов`язкових умов, передбачених п.п. З, 5, 8 частини 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Також апелянтом повідомлено, що позивачем не було надано до Національного банку жодних підтверджуючих матеріалів, які свідчили б про вчинення ним дій, спрямованих на приведення укладеного з позичальником ОСОБА_1 договору №48820 від 09.05.2022 у відповідність до вимог Закону України «Про споживче кредитування». При цьому внесення змін до примірного кредитного договору не є усуненням порушень щодо укладеного з позичальником ОСОБА_1 договору № 48820 від 09.05.2022, а є вжиттям заходів щодо попередження вчинення порушень у майбутньому.

Колегія суддів зауважує, що позивачем не надано до суду відповідних доказів на спростування вказаного.

Відповідно до положень статті 28 Закону № 1734-VIII у разі порушення законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, у тому числі вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), Національний банк України має право у встановленому ним порядку застосувати такі заходи впливу, адекватні вчиненому порушенню:

1) направити кредитодавцю, новому кредитору та/або колекторській компанії письмове застереження з вимогою про усунення виявленого порушення та/або вжиття заходів для недопущення такого порушення у подальшій діяльності (далі - письмове застереження);

2) накласти відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» штраф на кредитодавця, нового кредитора та/або колекторську компанію;

3) тимчасово заборонити колекторській компанії здійснювати врегулювання простроченої заборгованості;

4) виключити відомості про колекторську компанію з реєстру колекторських компаній у випадку, передбаченому пунктом 5 частини другої статті 26 цього Закону;

5) тимчасово зупинити або відкликати (анулювати) ліцензію кредитодавця - небанківської фінансової установи, нового кредитора - небанківської фінансової установи на провадження діяльності з надання фінансових послуг.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 41-1 Закону України від 12.07.2001 № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі по тексту - Закон № 2664-III) органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції застосовують до фінансових установ, інших суб`єктів господарювання, що надають фінансові послуги, та осіб, які надають посередницькі послуги на ринках фінансових послуг, у тому числі кредитних посередників, колекторських компаній, штрафні санкції за такі порушення прав споживачів недотримання встановлених законом вимог до договору про споживчий кредит - у розмірі від 5000 до 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи викладені обставини, надані позивачем пояснення та всі вжиті позивачем заходи, колегія суддів вважає, що Національним банком, в межах наданих повноважень, за недотримання встановлених законом вимог до договору про споживчий кредит було застосовано до позивача захід впливу у вигляді накладення мінімального штрафу у розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 000,00 грн).

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно п. 2 ч.1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом ч.1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Національного банку України - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Океан» до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 16 квітня 2024 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Є.І. Мєзєнцев

О.В. Карпушова