Постанова

від 16.04.2024 по справі 120/10030/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/10030/23

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Ірина Миколаївна

Суддя-доповідач: Капустинський М.М.

16 квітня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства "ВАКУЛА" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фермерське господарство "ВАКУЛА" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

у липні 2023 року Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Фермерського господарства "Вакула" про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що в порушення приписів Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» відповідач у 2022 році не забезпечив визначеного нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю і, як наслідок, повинен був сплатити суму адміністративно господарських санкцій в розмірі 40518,13 грн. З урахуванням нарахованої пені в розмірі 2333,52 грн., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 42851,65 грн.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року позов задоволено

Стягнуто з Фермерського господарства "Вакула" на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції в сумі 40518 (сорок тисяч п`ятсот вісімнадцять) гривень 13 копійок та пеню в сумі 2333 (дві тисячі триста тридцять три) гривні 52 копійки.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що наданий в додаток до позовної заяви розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій є винятково службовим документом позивача, оскільки саме позивач його створив. Крім того, створений позивачем розрахунок не доводить порушень вимог законодавства зі сторони відповідача, позаяк позивач не має повноважень (компетенції) на здійснення нагляду (контролю) та встановлення правопорушень щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, позаяк такі повноваження надано Державній службі України з питань праці (Держпраці), її територіальним органам. Відповідач вказав, що в матеріалах справи відсутній акт перевірки Держпраці з описом виявлених порушень та розрахунком невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, отже позивач, як суб`єкт владних повноважень, не довів у спосіб, визначений законодавством, вчинення правопорушень відповідачем. Не доведення вчинення правопорушень відповідачем виключає можливість застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, а, відтак, і їх стягнення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до розрахунку сум адміністративно - господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, який був надісланий відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у ФГ "Вакула", за рік склала осіб, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» становить 1 особа, сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 40518,13 грн.

У зв`язку з невиконанням, на думку позивача, відповідачем нормативу щодо кількості штатних працівників осіб з інвалідністю, позивачем здійснено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Оскільки добровільно кошти відповідачем не сплачено, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що доказів вжиття всіх залежних від ФГ "Вакула" заходів щодо працевлаштування особи з інвалідністю відповідач суду не подав. 17.04.2023 позивачем надіслано до електронного кабінету відповідача, як роботодавця на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України, розрахунок сум адміністративно - господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік.

Разом із тим, відповідач адміністративно-господарські санкції в сумі 40518,13 грн. не сплатив (доказів протилежного суду не надано).

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ) визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

У відповідності до статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації.

Згідно з частиною першою статті 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Частиною другою вказаної статті передбачено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону №875-ХІІ.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Зокрема, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю згідно з частиною 1 статті 19 Закону встановлено для тих підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу яких за рік становить не менше восьми осіб.

Відповідно до пункту 3.2 та підпунктів 3.2.1, 3.2.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 (далі - Інструкція № 286), середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу.

Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував.

При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо.

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції № 286 в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

З матеріалів справи встановлено, що в період з січня 2022 по березень 2022 включно середньооблікова кількість штатних працівників відповідача складала 5 осіб.

В період з квітня 2022 по липень 2022 включно середньооблікова кількість штатних працівників відповідача складала 8 осіб.

В період з серпня 2022 по вересень 2022 включно середньооблікова кількість штатних працівників відповідача складала 8 осіб.

В період з жовтня 2022 по грудень 2022 включно середньооблікова кількість штатних працівників відповідача складала 8 осіб.

Таким чином з зазначеного слідує, що загальна середньооблікова кількість штатних працівників відповідача протягом 2022 року становила менше 7 осіб.

Враховуючи вищенаведені обставини, з урахуванням приписів Інструкції № 286, судом встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників у Фермерського господарства "Вакула" в 2022 році становила 7 осіб (з урахуванням правил округлення), а тому на переконання суду апеляційної інстанції відповідач у 2022 році не мав обов`язку щодо виконання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативів, встановлених Законом, а отже, підстави для виконання обов`язку у відповідача зі сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу - відсутні.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, при розгляді справи судом першої інстанції не надано оцінку усім обставинам у справі, що мають значення для її вирішення, а тому рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції належить скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Фермерського господарства "ВАКУЛА" задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.