Постанова

від 09.04.2024 по справі 380/23006/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/23006/23 пров. № А/857/25219/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Кухтея Р.В., Гуляка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року (головуючого судді Кравціва О.Р., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі №380/23006/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Родина» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Нова Родина» 03.10.2023 звернулося в суд з позовом до Львівської митниці в якому просить визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000100/2 від 23.05.2023, судові витрати покласти відповідача.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року задоволено позов повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Львівська митниця подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що виявлені розбіжності подані позивачем до митного оформлення є підставні, а у зв`язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, відмовою декларанта надати додаткові документи, митним органом обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару, відповідно посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. Зазначає, про відсутність взаємовідносин ТОВ «Зімір Транс» із TzOV «Smart Way Logistic» щодо транспортних витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ТзОВ «Нова Родина» зареєстрований як юридична особа 21.12.1999. Основний вид господарювання товариства згідно з КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності ТзОВ «Нова Родина» (покупець) уклало зі компанією «CENTRUM PRODUKCYJINO-HANDLOWE «SZARPOL» RAFAL SZARZALA» Poland, (постачальник, продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №01-30706004-05-2016, відповідно до якого «Продавець» продає, а «Покупець» купує нетканий матеріал Wigofil (wolknipol) який буде вказаний у специфікацію на кожну партію товару, яка є невід`ємною частиною Контракту. На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту №01-30706004-05-2016 від 04.05.2016 згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №681/2023 від 18.05.2023 покупець придбав у продавця товар «нетканий матеріал, виготовлений із синтетичних волокон», загальною вартістю 4815,36 Євро. ТОВ, з метою митного оформлення вказаного товару 22.05.2023 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209190024515U7, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. №1 нетканий матеріал виготовлений із синтетичних волокон в рулонах). Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209190024515U7 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: - Зовнішньоекономічний договір №01-30706004-05-2016 від 04.05.2016; - Додаток до зовнішньоекономічного договору №1 від 29.12.2017; - Додаток до зовнішньоекономічного договору №2 від 18.12.2020; - Специфікація №11 від 26.04.2023; - Рахунок-проформа №54 від 26.04.2023; - Рахунок-фактура (Інвойс) №681/2023 від 18.05.2023; - Банківський платіжний документ, що стосується товару №241 від 10.05.2023; - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №СФ-0000237 від 18.05.2023; - Довідка про транспортні витрати №237 від 18.05.2023; - Автотранспортна накладна б/н від 18.05.2023; - Копія митної декларації країни відправлення №23PL361010E1237448 від 18.05.2023; - Сертифікат про походження товару №PL/MF/AS 0493780 від 18.05.2023; - Прайс-лист б/н від 25.04.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями».

Позивач на вимогу контролюючого органу надіслав наступні документи: Договір на транспортування №16/2023-01 від 16.01.2023; Переписка з партнерами від 13.04.2023; Товарний чек: HP-0000015 від 11.01.2023; HP-0000095 від 07.03.2023; Видаткові накладні: №180123/006 від 18.01.2023; №040423/001 від 04.04.2023; №070423/001 від 07.04.2023; №100423/003 від 10.04.2023.

23.05.2023 контролюючий орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000100/2, відповідно до якого: «Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:-подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовану інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: - Відповідно до вимог ЗУ «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №75V та ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева19 травня 1956) у гр. 16, 26 СMR зазначається ім`я, адреса та штамп перевізника наявні печатки та реквізити TzOV «Smart Way Logistic», рахунок про транспортні витрати видано ТОВ «Зімір Транс», документів, що підтверджують взаємовідносини названих сторін відсутні; - В експортній декларації країни відправлення №23PL361010E1237448 від 18.05.2023 вартість товару не відповідає вартості, що зазначена у інвойсі №681/2023 від 18.05.2023. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах. Відповідно до частини 2-3 статті Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявлені ними митної вартості товару». Декларантом на вимогу надіслано договір транспортного експедирування, товарні чеки, видаткові накладні, переписка з партнерами. Інших документів згідно вимоги не надано. Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причин відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 20.03.2023 №UA100430/2023/471814, де митна вартість такого товару становить 4,98 дол. США. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

У зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000268. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 23.05.2023 №UA 209000/2023/000100/2. На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №23UA209190024741U9, та 23.05.2023 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні. За даною митною декларацією ТОВ сплачено податків у сумі 79692,57 гривень (інформація відображена у графі В даної митної декларації). Як наслідок різниця між сумою митних платежів, що повинен був сплатити при оподаткуванні товару та сплатив, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, становить 36784,68 гривень.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №809/946/17.

Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Колегія суддів відповідно до матеріалів справи, оцінюючи доводи апелянта зазначає, що ТзОВ «Нова Родина» (покупець) уклало зі компанією «CENTRUM PRODUKCYJINO-HANDLOWE «SZARPOL» RAFAL SZARZALA» Poland, (постачальник, продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №01-30706004-05-2016, відповідно до якого «Продавець» продає, а «Покупець» купує нетканий матеріал Wigofil (wolknipol) який буде вказаний у специфікацію на кожну партію товару, яка є невід`ємною частиною Контракту. На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту №01-30706004-05-2016 від 04.05.2016 згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №681/2023 від 18.05.2023 покупець придбав у продавця товар «нетканий матеріал, виготовлений із синтетичних волокон», загальною вартістю 4815,36 Євро. ТОВ, з метою митного оформлення вказаного товару 22.05.2023 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209190024515U7, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. №1 нетканий матеріал виготовлений із синтетичних волокон в рулонах). Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209190024515U7 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: - Зовнішньоекономічний договір №01-30706004-05-2016 від 04.05.2016; - Додаток до зовнішньоекономічного договору №1 від 29.12.2017; - Додаток до зовнішньоекономічного договору №2 від 18.12.2020; - Специфікація №11 від 26.04.2023; - Рахунок-проформа №54 від 26.04.2023; - Рахунок-фактура (Інвойс) №681/2023 від 18.05.2023; - Банківський платіжний документ, що стосується товару №241 від 10.05.2023; - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №СФ-0000237 від 18.05.2023; - Довідка про транспортні витрати №237 від 18.05.2023; - Автотранспортна накладна б/н від 18.05.2023; - Копія митної декларації країни відправлення №23PL361010E1237448 від 18.05.2023; - Сертифікат про походження товару №PL/MF/AS 0493780 від 18.05.2023; - Прайс-лист б/н від 25.04.2023.

Доводи апелянта про відсутність взаємовідносин ТОВ «Зімір Транс» із TzOV «Smart Way Logistic» щодо транспортних витрат є необґрунтованими, оскільки позивач та ТОВ «Зімір Транс» укладено Договір на транспортування №16/2023-01 від 16.01.2023, який подавався до митного органу, що ним не заперечується, а згідно пункту 1.3 Договору, ним встановлюється зобов`язання Експедитора (ТОВ «Зімір Транс») залучати до виконання перевезення третіх осіб (експедиторів, перевізників і ін.) та укласти від свого імені необхідні договори (договір перевезення вантажу, транспортного експедирування та ін.).

ТзОВ «Зімір Транс», як експедитор імпортованого товару у Рахунку-фактурі №СФ-0000237 від 18.05.2023 року та Довідці про транспортні витрати №237 від 18.05.2023 року зазначив, що: - транспортно-експедиторські послуги по перевезенню вантажу (в т.ч. винагорода експедитора 300,000 грн.) за маршрутом Sieradz (Польща) м/п Грушів, авто № ВС2281НК становить 24000 грн. - транспортно-експедиторські послуги по перевезенню вантажу за маршрутом м/п Грушів - м. Львів (Україна) авто № ВС2281НК становить 5696 грн. Тобто разом - 29696 грн., а виставляючи Рахунок №СФ-0000237 від 18.05.2023 ТзОВ «Зімір Транс» чітко усвідомлюючи, що має зобов`язання по перевезенню товару у визначене місце, вже включило у вартість наданих послух усі супутні послуги, такі зокрема як навантаження та перевантаження, без яких неможливе перевезення товару. Умовами поставки визначено FCA PL Sieradz. За даними умовами поставки страхування не є обов`язковим, а тому, воно не проводилось.

Колегія суддів враховує, що відповідно до частини 3 статті 335 МК України, разом з митною декларацією митного органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. Обов`язку падання разом із ВМД документів, що підтверджують взаємозв`язок експедитора та перевізника, договору на надання послуг безпосереднім перевізником чинним митним законодавством на декларанта не покладено.

Згідно пункту 11 частини 3 статті 335 МК України у встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену мигну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

Як вказувалось вище частинами 2-5 статті 53 МК України встановлено вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, які митний орган має право вимагати у встановленому законом порядку для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів. Документи, що підтверджують взаємозв`язок експедитора та перевізника у цих переліках також не містяться. Заборонено вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, неподання декларантом разом із ВМД документів, що підтверджують взаємозв`язок експедитора та перевізника не може вважатися підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості у розумінні частини 3 статті 53 МК України, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Декларантом було надано весь пакет товаро супровідних документів, які підтверджують транспортні витрати, а саме: Договір транспортного експедирування №16/2023-01 від 16.01.2023; Рахунок-фактуру №СФ-0000237 від 18.05.2023; Довідку про транспортні витрати №237 від 18.05.2023 та Автотранспортну накладна б/н від 18.05.2023. Отже, подані декларантом документи повністю підтверджують витрати на транспортування, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».

Верховний Суд в постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а висловив правову позицію, що: «у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом».

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 21.05.2021 у справі № 820/307/17, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності. Наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Апеляційний суд вважає, що в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, а вказані розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість спірного товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 73 КАС України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, позивачем подано для митного оформлення товару повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 07.02.2023 у справі №815/6775/17, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, вказаних рішень Верховного Суду, всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, таким чином колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000100/2 від 23.05.2023, прийняте Львівською митницею є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволено правомірно, а доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду та не дають підстав вважати, що цим судом невірно застосовано норми матеріального чи порушено норми процесуального права.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 820/2660/18, від 13.10.2023 у справі № 826/23845/15, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у справі №380/20620/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Р.В. Кухтей

В.В. Гуляк

Повний текст постанови складено 15.04.2024