Постанова

від 16.04.2024 по справі 120/15171/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року

м. Київ

справа №120/15171/23

адміністративне провадження № К/990/5176/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Пасічник С.С., Гончарової І.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2023 року (суддя Вільчинський О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2023 року (судді: Граб Л.С. (головуючий), Сторчак В.Ю., Смілянець Е.С.) у справі № 120/15171/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-7» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування розпоряджень, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Авантаж-7» (далі - позивач, Товариство, ТОВ «Авантаж-7») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправними дії ГУ ДПС у Київській області та скасування розпорядження ГУ ДПС у Київській області № 745-р від 28.09.2023 про скасування ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990514202200006 з терміном дії з 08.02.2022 до 08.02.2027, видану ТОВ «Авантаж-7» за адресою місця торгівлі: Київська область, Броварський район, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36, до набрання законної сили рішенням суду у справі, зобов`язання ГУ ДПС у Київській області видалити записи з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним про анулювання ліцензії ТОВ «Авантаж-7» реєстраційний номер 990514202200006 з терміном дії з 08.02.2022 до 08.02.2027, за адресою місця торгівлі: Київська область, Броварський район, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36 до набрання законної сили рішенням суду у справі; визнання протиправними дії ГУ ДПС у Київській області та скасування розпорядження ГУ ДПС у Київській області № 746-р від 28.09.2023 про скасування ліцензії на право зберігання пального реєстраційний номер 10060414202200055 з терміном дії з 08.02.2022 до 08.02.2027, видану ТОВ «Авантаж-7», за адресою місця зберігання: Київська область, Броварський район, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36, до набрання законної сили рішенням суду у справі, зобов`язання ГУ ДПС у Київській області видалити записи з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним про анулювання ліцензії ТОВ «Авантаж-7» реєстраційний номер 10060414202200055 з терміном дії з 08.02.2022 до 08.02.2027, за адресою місця торгівлі: Київська область, Броварський район, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36 до набрання законної сили рішенням суду у справі.

2. Крім того, позивачем одночасно з поданням позову було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом: зупинення дії розпорядження ГУ ДПС у Київській області № 745-р від 28.09.2023 про скасування ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990514202200006 з терміном дії з 08.02.2022 до 08.02.2027, видану ТОВ «Авантаж-7» за адресою місця торгівлі: Київська область, Броварський район, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36, до набрання законної сили рішенням суду у справі, зобов`язання ГУ ДПС у Київській області видалити записи з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним про анулювання ліцензії ТОВ «Авантаж-7» реєстраційний номер 990514202200006 з терміном дії з 08.02.2022 до 08.02.2027, за адресою місця торгівлі: Київська область, Броварський район, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36 до набрання законної сили рішенням суду у справі, зупинення дії розпорядження ГУ ДПС у Київській області № 746-р від 28.09.2023 про скасування ліцензії на право зберігання пального реєстраційний номер 10060414202200055 з терміном дії з 08.02.2022 до 08.02.2027, видану ТОВ «Авантаж-7», за адресою місця зберігання: Київська область, Броварський район, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36, до набрання законної сили рішенням суду у справі, зобов`язання ГУ ДПС у Київській області видалити записи з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним про анулювання ліцензії ТОВ «Авантаж-7» реєстраційний номер 10060414202200055 з терміном дії з 08.02.2022 до 08.02.2027, за адресою місця торгівлі: Київська область, Броварський район, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36 до набрання законної сили рішенням суду у справі.

2.1. Обґрунтовуючи доводи поданої заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що 28.09.2023 через Електронний кабінет платника податків позивач отримав витяги з двох розпоряджень № 745-р від 28.09.2023 та № 746-р від 28.09.2023, що винесені заступником начальника ГУ ДПС у Київській області Р. Рачинським про анулювання ліцензій, які видані позивачу на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі реєстраційний номер 990514202200006 від 08.02.2022 та на право зберігання пального реєстраційний номер 10060414202200055 від 08.02.2022. Позивач зазначає, що виконання розпоряджень про анулювання ліцензій унеможливить захист і поновлення порушених прав та законних інтересів позивача у разі ухвалення рішення суду на його користь, оскільки навіть визнання протиправними та скасування розпоряджень відповідача не дозволить здійснити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів ТОВ «Авантаж-7», за захистом яких останнє звернулося до суду. Також, позивач вказує, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, правам та інтересам третіх осіб, а також ускладнить їх відновлення або взагалі унеможливить. Тобто, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, у зв`язку з чим для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2023 року, заяву про забезпечення позову задоволено частково. Зупинено дію розпорядження ГУ ДПС у Київській області № 745-р від 28.09.2023 про скасування ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990514202200006 з терміном дії з 08.02.2022 до 08.02.2027, видану ТОВ «Авантаж-7» за адресою місця торгівлі: Київська область, Броварський район, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36, до набрання законної сили рішенням суду у справі. Зупинено дію розпорядження ГУ ДПС у Київській області № 746-р від 28.09.2023 про скасування ліцензії на право зберігання пального реєстраційний номер 10060414202200055 з терміном дії з 08.02.2022 до 08.02.2027, видану ТОВ «Авантаж-7», за адресою місця зберігання: Київська область, Броварський район, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36, до набрання законної сили рішенням суду у справі. В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

4. Задовольняючи (частково) вказану заяву суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку, що позивачем доведено існування реальної загрози завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у даній справі, та того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. При цьому, суди зазначили, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тому, суди погодились з доводами позивача, що необхідним заходом для забезпечення позову буде зупинення дії оскаржуваних розпоряджень № 745-р від 28.09.2023 та № 746-р від 28.09.2023, однак, у випадку задоволення заяви про забезпечення позову в частині зобов`язання відповідача видалити записи про анулювання зазначених ліцензій з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним до набрання законної сили рішенням суду у справі, судом фактично буде ухвалено рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, а, отже, суд не вправі вживати такі заходи забезпечення адміністративного позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Київській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2023 року у справі № 120/15171/23 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

6. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 120/15171/23 є оскарження зазначеного у частині другій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судового рішення, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

На обґрунтування касаційної скарги ГУ ДПС у Київській області зазначає, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не взяли до уваги того, що заява не містить належних та достатніх обґрунтувань необхідності забезпечення позову, а судами не наведено вмотивованих підстав для вжиття заходів забезпечення позову визначених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України. Контролюючий орган зазначає, що подаючи заяву про забезпечення позову позивач посилається на те, що здійснення ТОВ «Авантаж-7» господарської діяльності залежить від наявності відповідної ліцензії, а її анулювання призводить до зупинення такої діяльності, що тягне за собою такі наслідки як втрата прибутку від здійснення господарської діяльності, неможливість виплати заробітної плати персоналу, простій обладнання, яке потребує постійного обслуговування, та введення простою у товаристві, а також неможливості виконання зобов`язань щодо реалізації пального за укладеними правочинами. При цьому, доводи позивача у заяві про забезпечення позову фактично зводяться до незгоди з рішеннями ГУ ДПС у Київській області від, якими анульовано відповідну ліцензію.

Крім того, контролюючий орган вказує, що позивач не надав жодних доказів існування очевидної небезпеки, тобто такої, яка не потребує доведенню в суді, заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а судами не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну та реальну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам заявника оскаржуваними рішеннями та діями контролюючого органу у спірних правовідносинах.

8. Позивачем відзиву на касаційну скаргу надіслано не було.

9. Касаційний розгляд справи проведено в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

11. Переглянувши оскаржувані ухвалу та постанову в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

12. Так, частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо : 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Так, у справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що невжиття судом забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії розпоряджень, якими анульовано ліцензії на право роздрібної та оптової торгівлі пальним (№ 745-р від 28.09.2023 про скасування ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990514202200006 з терміном дії з 08.02.2022 до 08.02.2027, видану ТОВ «Авантаж-7» за адресою місця торгівлі: Київська область, Броварський район, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36; № 746-р від 28.09.2023 про скасування ліцензії на право зберігання пального реєстраційний номер 10060414202200055 з терміном дії з 08.02.2022 до 08.02.2027, видану ТОВ «Авантаж-7», за адресою місця зберігання: Київська область, Броварський район, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36) може призвести до порушення прав та законних інтересів позивача.

Суди погодились з доводами позивача, що анулювання ліцензій призведе до негативних для нього наслідків, а саме зупинення діяльності, розриву господарських взаємовідносин, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду, у зв`язку з чим задовольнили (частково) його заяву про забезпечення позову.

Проте, враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що у справі, яка розглядається, суди дійшли помилкових висновків щодо наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою позивача.

Суд наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Проте, сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вважає, що заявником не доведено, а судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено і не підтверджено, у передбаченому процесуальним законом порядку, наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою позивача.

Так, як вже зазначалось вище, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Проте оскаржувані судові рішення у цій справі не містять жодного обґрунтованого та доведеного мотиву, з якого суди дійшли висновку, що невжиття заходів у вигляді зупинення розпорядження про анулювання ліцензій на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, як і не вказано, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, складність вчинення цих дій, як і не встановлено, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

При вирішенні питання про забезпечення позову суди обмежились лише висновками, що анулювання ліцензій призведе до припинення діяльності позивача, і можливо до розриву господарських взаємовідносин та вивільнення працівників, при цьому суди не надали належної оцінки доводам заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову. Судами не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача розпорядженнями ГУ ДПС у Київській області № 745-р від 28.09.2023 та № 746-р від 28.09.2023.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки заявником у цій справі жодним чином не доведено та документально не підтверджено обставини (матеріали справи не містять відповідних належних та допустимих доказів), які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для господарської діяльності позивача, зокрема: щодо кількості працівників, яких буде звільнено, чи яким не можливо буде виплачувати заробітну плату; кваліфікацію таких працівників, вивільнення яких призведе до неможливості чи ускладнення відновлення діяльності, як стверджує позивач (так у заяві про забезпечення позову позивачем лише зазначено, що у Товаристві працює більше 700 людей); щодо наявності зобов`язань перед третіми особами, виконання яких буде неможливим; обґрунтованого розрахунку можливих фінансових збитків тощо.

Тобто, позивач у межах цієї справи навів лише загальні твердження про можливість настання негативних наслідків для його господарської діяльності, зазначив про порушення, які на його думку, було допущено при проведенні перевірки, проте, жодної конкретної аргументації не вказано та доказів на її підтвердження не надано. Крім того, слід зазначити, що доводи позивача у заяві про забезпечення позову фактично зводяться до незгоди з оскаржуваними розпорядженнями контролюючого органу.

Таким чином, висновки судів про те, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваних позивачем рішень суб`єкта владних повноважень зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності, не підтверджені будь-якими доказами. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, чого не відбулось у цій справі, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Щодо доводів позивача відносно того, що анулювання ліцензій на право роздрібної та оптової торгівлі паливом призводить до зупинки господарської діяльності слід також зазначити, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе і можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що за результатами розгляду заяви позивача про забезпечення позову, встановлено, що заявником не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, як і не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій надано неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України і, як наслідок, застосовано заходи забезпечення позову без наявності хоча б однієї з підстав, визначених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічний підхід щодо застосування положень статей 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України прослідковується судової практики Верховного Суду, зокрема у справах № 140/8745/21, № 440/9568/22, № 420/21952/21, № 160/20102/23.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

13. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Враховуючи викладене, судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм процесуального права в частині задоволених вимог, а тому судові рішення у справі підлягають скасуванню в частині зупинення дії розпорядження ГУ ДПС у Київській області № 745-р від 28.09.2023 про скасування ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990514202200006 з терміном дії з 08.02.2022 до 08.02.2027, видану ТОВ «Авантаж-7» за адресою місця торгівлі: Київська область, Броварський район, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36, до набрання законної сили рішенням суду у справі та зупинення дії розпорядження ГУ ДПС у Київській області № 746-р від 28.09.2023 про скасування ліцензії на право зберігання пального реєстраційний номер 10060414202200055 з терміном дії з 08.02.2022 до 08.02.2027, видану ТОВ «Авантаж-7», за адресою місця зберігання: Київська область, Броварський район, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36, до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2023 року у справі № 120/15171/23 скасувати в частині задоволених вимог та в цій частині ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині зупинення дії розпорядження ГУ ДПС у Київській області № 745-р від 28.09.2023 про скасування ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990514202200006 з терміном дії з 08.02.2022 до 08.02.2027, видану ТОВ «Авантаж-7» за адресою місця торгівлі: Київська область, Броварський район, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36, до набрання законної сили рішенням суду у справі та зупинення дії розпорядження ГУ ДПС у Київській області № 746-р від 28.09.2023 про скасування ліцензії на право зберігання пального реєстраційний номер 10060414202200055 з терміном дії з 08.02.2022 до 08.02.2027, видану ТОВ «Авантаж-7», за адресою місця зберігання: Київська область, Броварський район, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36, до набрання законної сили рішенням суду у справі.

В решті ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2023 року у справі № 120/15171/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

С.С. Пасічник

І.А. Гончарова ,

Судді Верховного Суду