Постанова

від 04.04.2024 по справі 553/78/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/78/23 Номер провадження 22-ц/814/1009/24Головуючий у 1-й інстанції Подмаркова Ю.М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Чумак О.В.

суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

розглянула в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРСОНАЛ-АВТО" на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 03 жовтня 2023 року, ухвалене суддею Подмарковою Ю.М., повний текст рішення складено 09.10.2023, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРСОНАЛ-АВТО", за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,

в с т а н о в и л а :

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з позовом до ТОВ «Персонал.Авто», в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 22372,47 грн, та моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 6441,60 грн та 1073,60 грн сплаченого судового збору.

В обґрунтування вимог зазначив, що згідно постанови Ленінського районного суду м. Полтави від 14.10.2022 по справі № 553/4673/22, 22.09.2022, о 07:40 годині, в місті Полтава, біля будинку № 9 по вул. Миру, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ГАЗ АС-Є 3302 АХХ-1, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони вул. Панянка, виконуючи розворот, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на припаркований автомобіль Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби отримали механічні пошкодження. ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогост. 124 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу.

ОСОБА_2 працює водієм в ТОВ "ПЕРСОНАЛ.АВТО".

Згідно полісу № 208604383 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ГАЗ АС-Є 3302 АХХ-1, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ "Страхова компанія "Арсенал страхування".

Згідно свідоцтва НОМЕР_3 про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_1 .

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 81001,10 грн.

Сума страхового відшкодування у розмірі 58628,63 грн була перерахована 10.10.2022 на банківський рахунок СТО.

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача складає 81001,10 грн, з яких 31235,20 грн - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, 8151,00 - вартість необхідних для ремонту матеріалів, 41614,90 грн - вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту.

Різниця між фактичним розміром шкоди в сумі 81001,10 грн і отриманим страховим відшкодуванням в сумі 58628,63 грн становить 22372,47 грн, яку позивач сплатив СТО.

На обґрунтування спричинення моральної шкоди позивач зазначив, що пошкодження автомобіля негативно вплинуло на його моральний стан та призвело до хвилювання з приводу втрати безаварійного стану автомобіля, що існував до ДТП, адже автомобіль після ДТП втрачає свої технічні властивості та вартість, в тому числі і на вторинному ринку.

Хвилювання також було пов`язано з вирішенням численних питань з відновлення пошкодженого автомобіля, пошуку часу для цих цілей з відривом від власної роботи, пошуку грошових коштів для сплати за проведення відновлювального ремонту автомобіля, хвилювання з приводу неможливості вести звичний образ життя, адже автомобіль в сім`ї інтенсивно використовувався для вирішення її життєзабезпечення тощо.

Позивач вважає, що йому внаслідок ДТП завдано моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн., які просить стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 03 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРСОНАЛ.АВТО», 3-ті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРСОНАЛ.АВТО» на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в сумі 22 372 (двадцять дві тисячі триста сімдесят дві) грн 47 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРСОНАЛ.АВТО» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 к. та судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4161 (чотири тисячі сто шістдесят одна) грн 27 коп. та суми сплаченого судового збору у розмірі 693 (шістсот дев`яносто три) грн 54 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач ТОВ «ПЕРСОНАЛ. АВТО» та його представник адвокат Щеглов Д.С. подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 03.10.2023 р. у справі 553/78/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд безпідставно відхилив клопотання від 27.07.2023 р. про витребування у страховика оригіналів наданих у копіях акту та фототаблиці, що призвело до неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Вважає недоведеним той факт, що водій, визнаний винним у ДТП, працював у ТОВ "ПЕРСОНАЛ.АВТО".

На думку відповідача, постанова Ленінського районного суду м. Полтави від 14.10.2022, на підставі якої суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 працював водієм в ТОВ "ПЕРСОНАЛ.АВТО", є недопустимим доказом відносно встановлення зазначеного факту.

В рішенні суду відсутні посилання на інші докази, на підставі яких суд дійшов висновку про перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з відповідачем.

Представником позивача, вже після відкриття судом провадження, спрямовано до суду клопотання про приєднання письмових доказів на підтвердження трудових відносин між водієм ОСОБА_2 та відповідачем, але зазначене клопотання було подано до суду із порушенням процесуального строку та без обґрунтування неможливості їх подання у вказаний строк з поважних причин. Також, копію зазначених письмових доказів не було направлено відповідачу або представнику відповідача, що згідно ч. 9 ст. 83 ЦПК України зобов`язує суд не брати до уваги відповідні докази.

Вважає, що є очевидним є факт недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що є підставою для скасування рішення .

Визначаючи розмір матеріальної шкоди, суд застосував концепцію негативного доказу, пославшись на те, що відповідачем не спростовано відсутність підстав для застосування коефіцієнта фізичного зносу 0,49 при розрахунку розміру збитку.

Як вказує апелянт, згідно пояснень третьої особи (страховика), підставами для застосування коефіцієнта фізичного зносу 0,49 зазначено пошкодження авто до ДТП та перевищення нормативного річного пробігу. Страховик на підставі п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV здійснив виплату без проведення експертизи, за згодою потерпілого. Такий розрахунок розміру шкоди є чинним для страховика та для потерпілого, але не є допустимим доказом при розгляді спору між потерпілим та відповідачем у суді.

Згідно законодавства визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ здійснється на підставі «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», яка затверджена Наказом МЮУ, ФДМУ № 142/5/2092 від 24.11.2003 р. Отже для визначення розміру матеріальної шкоди у зв`язку із знищенням чи пошкодженням ТЗ проводять автотоварознавчу експертизу або оцінку колісних транспортних засобів, а допустимим доказом у суді, відповідно є висновок такої експертизи або оцінки.

Позивач не надав суду ані висновку експертизи, ані висновку оцінки.

Зазначає, що надані третьою особою пояснення та копії письмових доказів викликають обґрунтовані підозри у недобросовісності представника страховика, який робив огляд ТЗ та розрахунок розміру збитку та його зацікавленості безпідставно зменшити розмір страхової виплати.

Суд досліджував в судовому засіданні копії акту, фототаблиці та бюлетеня, але не надав їм оцінку в своєму рішенні. Як і не зазначив зауваження та аргументи, озвучені стороною відповідача в судовому засіданні стосовно зазначених доказів.

На думку апелянта, суд дійшов висновку про обґрунтованість застосування страховиком коефіцієнту фізичного зносу, проігнорувавши розбіжність між висновками представника страховика та зафіксованих у акті та фото таблиці даних. Тобто суд одночасно дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи та визнав встановленими обставини, які не були підтверджені допустимими доказами.

У судовому засіданні в суді першої інстанції позивач заявив, що володільцем (користувачем) автомобіля є його дружина ОСОБА_3 , яка керувала авто підчас ДТП. На уточнююче запитання відповідача позивач відповів, що авто перебувало та перебуває у користуванні у його дружини.

Суд у своєму рішенні проігнорував зауваження відповідача з приводу того, що за таких умов належним позивачем щодо стягнення моральної шкоди є виключно ОСОБА_3 .

Зазначає, що в позовній заяві жодних фактів щодо спричинення позивачу моральної шкоди не викладено.

Вважає, що суд при вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не подавався.

Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно вимог частини 1 статті 369ЦПКУкраїни апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на ціну позову та зазначені норми закону, дана справа розглядається у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно із ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційноїінстанції залишаєапеляційну скаргубез задоволення,а судоверішення беззмін,якщо визнає,що судпершої інстанціїухвалив судоверішення здодержанням нормматеріального іпроцесуального права.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22.09.2022, о 07 год. 40 хв., в місті Полтава, біля будинку № 9 по вул. Миру, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ГАЗ АС-Є 3302 АХХ-1, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони вул. Панянка, виконуючи розворот, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на припаркований автомобіль Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 14.10.2022 встановлено, що на час скоєння ДТП 22.09.2022 транспортним засобом ГАЗ АС-Є 3302 АХХ-1, реєстраційний номер НОМЕР_1 , керував ОСОБА_2 , який працював водієм в ТОВ "ПЕРСОНАЛ.АВТО".

Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогостаттею 124 КУпАП, та накладено штраф в розмірі 850 грн (а. с. 17).

Згідно частини 4 та частини 6статті 82 Цивільного процесуального кодексу Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ГАЗ АС-Є 3302 АХХ-1, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 208604383, відповідно якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000 грн., розмір франшизи - 0 грн (а. с. 14).

Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 вбачається, що на момент ДТП автомобіль VolkswagenTiguan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2017 року випуску, належав на праві власності ОСОБА_1 (а. с. 18).

Внаслідок зазначеної ДТП транспортному засобу Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , були спричинені механічні пошкодження, а його власнику, завданий матеріальний збиток, що підтверджується актом огляду транспортного засобу та фото таблицями до нього від 28.09.2022 (а. с. 84-87).

За інформацією ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" від 14.10.2022 за вих. № 141022-150, зазначене ДТП було визнано страховою подією, з настанням якої виникає обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування. Розрахунок суми страхового відшкодування за наслідками зазначеного ДТП було складено на підставі рахунку СТО № DVCK301163/DVCKC000763 від 23.09.2022 ФОП ОСОБА_4 , відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу VolkswagenTiguan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , до врахування зносу склала 81001,10 грн без ПДВ.

Збиток, заподіяний власнику транспортного засобу Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склав 58628,63 грн.

Розмір франшизи згідно з Договором ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів на території України № 208604383 складав 0,00 грн, тобто, загальний розмір вказаного відшкодування становив 58628,63 грн (а. с. 13, 16).

Згідно акту виконаних робіт № DVCK301163/DVCKC3Н01069 від 21.12.2022 ФОП ОСОБА_4 загальна вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_2 склала 81001,10 грн (а. с. 15).

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 1069 від 21.12.2022 на рахунок ФОП ОСОБА_4 . ОСОБА_1 внесено доплату за ремонт автомобіля згідно АВР №DVCKH01069 22372,47 грн (а. с. 12).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 , як винна в ДТП особа, на момент його вчинення працював у ТОВ «ПЕРСОНАЛ.АВТО», тому суд дійшов висновку про стягнення матеріальної шкоди, яка завдана автомобілю позивача в результаті ДТП, саме з роботодавця ТОВ «ПЕРСОНАЛ.АВТО».

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, з огляду на таке.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина 1статті 10 Закону України «Про страхування»).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Відповідно до частини 1статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ізстаттею 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до пункту 3 частини 1статті 988 Цивільного кодексуУкраїнистраховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до частини 1статті 990 Цивільного кодексу України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентується спеціальним законом -Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно із статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних-транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ізстаттею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 9.1. статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхуванняцивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Страхові виплати згідно пунктом 9.4. цієї статті за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Пунктом 12.1 статті 12 Закону передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Порядок розрахунку вартості матеріального збитку встановлено Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом МУЮ № 142/5/2092 від 24.11.2003.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 липня 2018 року у справі №924/675/17.

Вказана вартість відновлювального ремонту автомобіля VolkswagenTiguan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , учасниками справи не оспорюється, питання про призначення в справі відповідної експертизи перед судом не ставилося.

Як повідомив позивач, страховиком ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" здійснено виплату у розмірі 58628,63 грн, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу згідно з полісом № 208604383, що підтверджується заявою від 06.10.2022 щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування № справи 109.01459022, платіжним дорученням № 530065418 від 10.10.2022 (а. с. 11, 79).

Відповідно до пункту 1.6. Методики фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

Пункт 7.38. Методики визначає, що значення коефіцієнту зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:

-5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;

-7 років - для інших легкових КТЗ.

Разом з тим, пунктом 7.39. Методики передбачені винятки стосовно використання зазначених вимог, зокрема, підпунктом «г»: складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики.

Розрахунок суми страхового відшкодування було зроблено беручи до уваги, що автомобіль Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , до ДТП, що мала місце 22.09.2022, мав пошкодження, не пов`язані з ДТП, а саме: деформація кришки багажника у центральній частині, а фактичний річний пробіг транспортного засобу Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , перевищував нормативний, що є підставою для застосування підпункту «г» пункту 7.39 Методики, тобто, при визначені вартості матеріального збитку слід враховувати коефіцієнт фізичного зносу.

Відповідно достатті 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхового відшкодування для повної компенсації шкоди, зобов`язана сплати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 522/15636/16-ц (провадження № 61-1819св17) суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:

- у справі № 6-691цс15: правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати);

- у справі № 522/15636/16-ц: виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність,Законом № 1961-IVпокладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а вартість складників аварійно пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. Особа, яка має право на отримання відшкодування, може вимагати від страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків) (пункт 9постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»). Враховуючи викладене, правильним є висновок апеляційного суду про стягнення з особи, винної у ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншим за страхове відшкодування (страхової виплати) (постанова Верховного Суд України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15).

Подібні за змістом висновки сформульовані також в постановах Верховного Суду від14 серпня 2019 року у справі № 344/3008/17 (провадження № 61-26423св18),від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 709/370/20 (провадження № 61-16320св20).

Рішенням Верховного суду України від 22.03.2017 року по справі 910/3650/16, суд встановив, що спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, таким чином, відповідач страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної нормистатті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»здійснює відшкодування витрат пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлюваним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставіст. 1194 ЦК Українивідшкодовує особа, яка завдала збитків.

Частиною 2статті 1187 Цивільного кодексуУкраїнипередбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини 1статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином, не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладений цивільно-правовий договір.

Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно достатті 1191 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції вірно встановив, що ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні аварії, в результаті якої транспортному засобу, який на час ДТП належав позивачу, було завдано механічних пошкоджень, а відтак завдано позивачу матеріальної шкоди, ОСОБА_2 .

Відповідачем не спростовано факт перебування ОСОБА_2 на час скоєння ДТП в трудових відносинах із товариством «ПЕРСОНАЛ.АВТО» та виконання ним трудових обов`язки, отже, висновки суду про те, що відповідно до частини 1статті 1172Цивільного кодексуУкраїни ТОВ «ПЕРСОНАЛ.АВТО», як належний відповідач за позовними вимогами в цій частині повинно відшкодувати шкоду, завдану позивачу пошкодженням автомобіля його працівником, є правильними.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що страхова компанія відшкодовує вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ, суд першої інстанції дійшов правильного винсовку про стягнення з відповідача на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в сумі 22372,47 грн (двадцять дві тисячі триста сімдесят дві грн 47 коп).

Твердження представника відповідача про те, що розмір шкоди (вартість відновлюваного ремонту) складає 81001,10 грн, а ліміт відповідальності страховика (страхова сума) згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Поліс № 208604383 складає 130000 грн, а тому розмір завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика, обгрунтовано визнано місцевим судом помилковими, так як оскільки потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку відповідно до вимогстатті 1194 Цивільного кодексу України- відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Крім цього, місцевий суд правильно послався на те, що відповідачем не спростовано відсутність підстав для застосування коефіцієнта фізичного зносу 0,49 при розрахунку розміру збитку.

Відповідно до частини 1статті 1167 Цивільного кодексуУкраїниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Впостанові Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Згідно з частиною 1статті 23 Цивільного кодексу Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню при ухваленні судового рішення (чч.1, 2 ст.77 ЦПК України ).

Згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши, що внаслідок неправомірних дій водія ТОВ «ПЕРСОНАЛ.АВТО» ОСОБА_2 , позивачу завдано моральних страждань внаслідок пошкодження належного йому автомобіля, суд першої інстанції, з урахуванням тривалості та характеру порушення прав позивача, характеру та обсягу завданих йому душевних страждань, здійснення додаткових зусиль для організації власного життя; зусиль, вжитих для відновлення порушених прав, а також принципів розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з ТОВ «ПЕРСОНАЛ.АВТО» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Також місцевий суд відповідно до вимог частини 1статті 141 Цивільного процесуального кодексу Українирозподілив судові витрати, стягнувши з відповідача на користь позивача понесені витрати позивачем зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн (а. с. 1) пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 693,54 грн.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача ТОВ «ПЕРСОНАЛ.АВТО» про те, що що суд безпідставно відхилив клопотання від 27.07.2023 р. про витребування у страховика оригіналів, наданих у копіях акту та фототаблиці, що призвело до неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, - не заслуговують на увагу та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Посилання представника відповідача на недоведеність факту, що ОСОБА_2 , який визнаний винним у ДТП, працював у ТОВ "ПЕРСОНАЛ.АВТО", спростовуються наявними у справі доказами, зокрема постановою судді Ленінського районного суду м. Полтави від 14.10.2022, якою визнано ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладення штрафу в розмірі п"ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн (а.с. 17). Вказана постанова є чинною. Відповідачем не оскаржена. Належних і допустимих доказів на спростування вказаної обставини щодо місця роботи ОСОБА_2 стороною відповідача не надано.

Крім того перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з ТОВ «ПЕРСОНАЛ.АВТО» підтверджується відомостями, наданими у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (а.с. 28), відповідно до якого станом на 06.02.2023 в реєстрі застрахованих осіб на ОСОБА_2 наявні відомості, подані ТОВ «ПЕРСОНАЛ.АВТО» про нарахування йому заробітної плати за вересень 2022 року. Також зазначеним підприємством подавалися відомості на ОСОБА_2 про початок з ним трудових відносин з 01.07.2022. Фермерським господарством «Кегичівське» відомості на ОСОБА_2 не подавалися.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що представник позивача подав докази на підтвердження трудових відносин між водієм ОСОБА_2 та відповідачем з пропуском строку на їх подання, є безпідставними.

Розмір матеріальної шкоди відповідачем не спростовано належними і допустимими доказами. Клопотань про призначення відповідної експертизи на предмет встановлення розміру завданих позивачеві збитків сторона відповідача не заявляла, висновків спеціалістів з даного питання, проведених на замовлення відповідача, також судам не надано.

Посилання відповідача на те, що володільцем (користувачем) автомобіля є дружина позивача ОСОБА_3 , яка керувала ним під час ДТП, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки постановою судді Ленінського районного суду м. Полтави від 14.10.2022, яка є чинною, чітко встановлено, що автомобілем Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на час скоєння ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди, керувала водій ОСОБА_3 . Тоді як власником вказаного транспортного засобу на час вчинення ОСОБА_2 ДТП, є ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а. с. 18). Таким чином, відповідно, позивач зазнав певних душевних страждань, а також вимушений був докладати додаткові зусилля для відновлення порушених прав внаслідок пошкодження майна, яке належить йому на праві власності.

Рішення суду відповідає нормам матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено.

За таких обставин апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Згідно з ч.3ст.389 ЦПК Українисудові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3ст.389 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382-384, 389, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРСОНАЛ-АВТО" залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 03 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3ст.389 ЦПК України.

Головуючий О.В. Чумак

Судді Ю.В.Дряниця

Л.І.Пилипчук