Постанова

від 15.04.2024 по справі 754/7206/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи №754/7206/20 Апеляційне провадження №22-ц/824/2237/2024Головуючий у суді першої інстанції - Мазур Ю.Ю. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

суддя-доповідач Гуль В.В.,

судді Матвієнко Ю.О., Мельник Я.С.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Повного товариства «Ломбард КАССА.UA» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Повного товариства «Ломбард Касса.UA», в якому просив:

- зобов`язати відповідач здійснити з ОСОБА_1 повний розрахунок по недонарахованій та не сплаченій йому заробітній платі в розмірі 176224 грн. 71 коп.;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 невиплачену йому при звільненні частину заробітної плати у розмірі 6 000 грн 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 14.06.2019 року по 06.04.2020 року він працював оцінювачем - експертом у ПТ «Ломбард Касса.UA», код ЄДРПОУ 43241562., згідно з режимом роботи якого тривалість робочого дня встановлена з 08 год. ранку до 22 години вечора.

Разом з тим, позивач зазначав, що при здійсненні розрахунку йому не було сплачено частину заробітної плати у розмірі більше 6 000 грн. 00 коп., а також не видано розрахункового листа.

Крім того, відносно позивача за весь час його роботи у відповідача відбувалося порушення трудового законодавства в частині нормування годин праці, відсутності оплати праці в надурочний час та оплати праці у вихідний день.

У зв'язку з зазначеним, а також посилаючись на неможливість врегулювати спір в досудового порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом, який просив задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до зазначеного позивачем ідентифікаційного коду 43241562, зареєстрована юридична особа ПТ «Ломбард «КАССА» за участю ТОВ «ПАРАІБА» і КОМПАНІЯ», з якою, у свою чергу, позивач у трудових правовідносинах ніколи не перебував.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

При цьому, в обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції не вжив необхідних заходів реагування та не змусив відповідача виконати ухвалу про витребування доказів щодо надання до суду належним чином завірених документів, а саме: журналу обліку виходу на роботу, бухгалтерську документацію стосовно нарахування заробітної плати.

У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до нормматеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначав, що з 14.06.2019 року по 06.04.2020 року ОСОБА_1 працював оцінювачем-експертом ПТ «Ломбард КАССА.UA», що підтверджується копією трудової книжки (дублікату) серії НОМЕР_1 , а саме наказом №259-к від 13.06.2019 року позивач був прийнятий на роботу до відповідача, а наказом № 123-к/тр від 06.04.2020 року він був звільнений з займаної посади.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, зі змісту копії дублікату трудової книжки НОМЕР_1 , під вищевказаними записами стоїть підпис генерального директора Березовського О. , проте печатка підприємства здійснена в недоступному форматі для читання.

При цьому, наданий позивачем розрахунковий листок за жовтень 2019 року, згідно з яким ПТ «ЛОМБАРД. КАСА.ЮА» за участю ТОВ «КЕСЕФ-ФІНАНС», ТОВ «ЗАГАВ-ФІНАНС», підрозділ: ломбардне відділення № 43 виплатило ОСОБА_1 11754 грн. 44 коп., не містить підписів та печатки відповідача.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.09.2021 року витребувано від ПТ «Ломбард КАССА.UA» (ідентифікаційний код 43241562, місцезнаходження: 03039, м. Київ, пер. Руслана Лужевського, 14, корп. 4) належним чином завірені копії документів, а саме: журнал обліку виходу на роботу; бухгалтерську документацію стосовно нарахування заробітної плати ОСОБА_1 , розрахункові листки ОСОБА_1 за період праці на підприємстві, а саме з 14.06.2019 року по 06.04.2020 року.

У свою чергу, як вбачається з листа Повного товариства «Ломбард «КАССА» за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРАІБА І КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код 43241562), підписаного Генеральним директором ПП. Нестеренко, ОСОБА_1 ніколи не був у трудових правовідносинах з ПТ «Ломбард «КАССА» за участю ТОВ «ПАРАІБА І КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код 43241562).

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до зазначеного позивачем ідентифікаційного коду 43241562 зареєстрована юридична особа, а саме: Повне товариство «Ломбард «КАССА» за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРАІБА» І КОМПАНІЯ».

Так, статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно зі ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Як передбачено ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст.139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 142 КЗпП України передбачено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил.

Згідно зі ст. 57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Як передбачено ч. 1 ст. 50 КЗпП України, нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Відповідно до частини першої ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника (стаття 117 КЗпП України).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Разом з тим, у відповідності до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено вимогами ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

При цьому, згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У свою чергу, будь-які належні докази, які б підтверджували доводи позивача щодо порушення зазначеним ним у позові відповідачем трудового законодавства в частині нормування годин праці, відсутності оплати праці в надурочний час та оплати праці у вихідний день, у матеріалах справи відсутні.

При цьому, за відсутності належних доказів (зокрема, довідки з пенсійного фонду про застраховану особу, витягу про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування тощо) надані позивачем копії трудової книжки та розрахункового листа, з яких неможливо достовірно встановити факт перебування позивача у трудових відносинах з ПТ «Ломбард Касса.UA», а також встановлений факт того, що за ідентифікаційним кодом, зазначеним позивачем у позові, зареєстрована інша юридична особа, аніж та, з якою, як стверджує позивач, він перебуває у трудових відносинах, жодним чином не можуть підтвердити обставини, викладені позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам позивача належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи, які на думку скаржника, є підставою для скасування рішення суду, є тотожними із його поясненнями на обґрунтування позовних вимог, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав ґрунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.

З огляду на вищевикладене, а також те, що при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, у справі не виявлено, колегія суддів доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач:

Судді: