Рішення

від 12.04.2024 по справі 396/1529/23

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/1529/23

Провадження № 2/396/35/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2024 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Цесельської О.С., за участю секретаря судового засідання Новікової Я.О.,представника позивача - адвоката Загороднього І.В., представника відповідача-адвоката СтепаненкаА.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні під час судового розгляду в залі суду в м. Новоукраїнка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «РОДИНА РУБАН» про відшкодування шкоди (доходів) внаслідок незаконного використання землі

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фермерського господарства «РОДИНА РУБАН» про відшкодування шкоди (доходів) внаслідок незаконного використання землі, в якому просив стягнути з відповідача на його користь 146187 гривень 65 копійок шкоди, завданої ФГ "РОДИНА РУБАН" внаслідок самовільного зайняття належних позивачу земельних ділянок за період з 16.03.2012 року по 15 грудня 2022 року згідно з доданим розрахунком, здійсненим на підставі загальновідомих і загальнодоступних знань та проведених простих арифметичних розрахунків, - стосовно земельної ділянки площею 1,6068 га з кадастровим номером 3524080700:02:000:0842 в сумі 36390 грн 70 копійок та стосовно земельної ділянки площею 4,848 га з кадастровим номером 3524080700:02:000:0843 в сумі 109796 грн 95 копійок.

В обґрунтування позову позивач покликається на те, що він є власником вищезазначених земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Протягом 2012 - 2022 року років вказані земельні ділянки перебували у фактичному користуванні ФГ "РОДИНА РУБАН", правомірність використання яких господарство обгрунтовувало договорами оренди земельних ділянок, які були зареєстровані в Державному реєстрі земель 16.03.2012 року та, в подальшому відомості щодо яких були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Разом з тим, позивач жодних договорів не підписував, волевиявлення на укладення договорів не виявляв. Зареєстроване право оренди відповідача створило об`єктивні перешкоди позивачеві у користуванні належною йому земельною ділянкою. Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 20.10.2022 року позов ОСОБА_1 до ФГ "РОДИНА РУБАН" про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками задоволено та зобов"язано відповідача усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками сільськогосподаорського призначення, належними позивачу шляхом повернення вказаних ділянок ФГ "РОДИНА РУБАН" ОСОБА_1 , скасовано державну реєстрацію права оренди ФГ "РОДИНА РУБАН", проведену на підставі договорів оренди, припинено право оренди на вказані земельні ділянки у ФГ "РОДИНА РУБАН". А тому, позивач був позбавлений об`єктивної можливості з 16 березня 2012 року по 15 грудня 2022 року використовувати належні йому земельні ділянки за цільовим призначенням, тобто самостійно їх обробляти, засівати та збирати врожай.

25.08.2023 року провадження по справі відкрито.

25.12.2023 року позивач звернувся з заявою про збільшення позовних вимог, вказуючи що первісний позов було пре"явлено з двох окремих підстав: - відшкодування доходів, отриманих відповідачем внаслідок набуття майна без достатньої правової підстави (безпідставне набуття майна), на підставі статей 1212, 1214 ЦК України та з підстав відшкодування шкоди в сумі 146187 гривень 65 копійок, завданої позивачу внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок, - на підставі ст.ст.22, 1166 ЦК України. При цьому позивач надав розрахунок відшкодування доходів, отриманих відповідачем внаслідок набуття майна без достатньої правової підстави (безпідставне набуття майна), прохаючи стягнути 525582 грн 20 копійок. (а.с. 131-135).

Відповідач скористався правом подати відзив, відповідно якого проти позову заперечив, вказуючи на необгрунтованість позовних вимог. Також звернувся з заявою про застосування позовної давності. (а.с. 56-59)

В судовому засіданні позивач, представник позивача позов підтримали повністю, прохали його задовольнити за підставами, зазначеними в позові.

Представник відповідача проти позову заперечив, прохав у позові відмовити.

Вислухавши сторони, дослідивши письмові докази, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини

Відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серія КР № 077831 від 12 вересня 2005 року, ОСОБА_1 належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6.46 га, що розташована на територіїГригорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (а.с.9 т.1)

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 20.10.2022 року позов ОСОБА_1 до ФГ "РОДИНА РУБАН" про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками задоволено та зобов"язано відповідача усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками сільськогосподаорського призначення, належними позивачу шляхом повернення вказаних ділянок ФГ "РОДИНА РУБАН" ОСОБА_1 , скасовано державну реєстрацію права оренди ФГ "РОДИНА РУБАН", проведену на підставі договорів оренди, припинено право оренди на вказані земельні ділянки у ФГ "РОДИНА РУБАН" (а.с.15-24 т.1)

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76, ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Положеннями статей 125, 126 ЗК України закріплено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає державну реєстрацію речових прав (власності, постійне користування, оренда, суборенда) на земельні ділянки. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Перелік документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав, у тому числі на земельну ділянку, визначений в статті 27 вказаного вище Закону.

Отже, необхідною умовою для користування земельною ділянкою є отримання відповідного документа на підтвердження права власності чи користування та реєстрація права.

Статтею 116 ЗК України унормовано, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Згідно зі статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Із аналізу вищенаведених норм вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди (збитків) іншій особі, а для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду). За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до частин 1, 2 статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом вказаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Згідно з пунктом «д» статті 156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Неодержаний дохід (упущена вигода) це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди), є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи.

Збитки, понесені останнім, виражаються у тому, що позивач не міг отримувати грошовий дохід за використання належної йому земельної ділянки у зв`язку із незаконною державною реєстрацією іншого речового права за Відповідачем та користуванням останнім даною земельною ділянкою.

Верховний Суд в постанові від 20.02.2020 у справі № 1940/1655/18 дійшов висновку, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на неї або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є самовільним заняттям земельної ділянки.

Відповідно до статті 157 ЗК України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 12, п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ`у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей211,212 ЗК, статей22,623,1166,1172,1192 ЦКособами, що її заподіяли.

Пунктом б ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року в справі № 725/1670/18 (провадження № 61-9128св19) зазначено, що «відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає».

За правилами частини першої статті 1166 ЦК України, що регламентує загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, за змістом статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини боржника. Наявність перших трьох з числа зазначених елементів доводиться особою, яка звернулася з вимогою про відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Відповідно до частини 1 статті76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та другастатті 77 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач використовував земельні ділянки, належні позивачу без жодних правових підстав, порушивши його права як власника даної земельної ділянки.

Для обчислення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам застосовується Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджена постановою Кабінету Міністрів Українивід 25 липня 2007 року № 963 (далі - Методика).

З врахуванням п. 4 вказаної Методики позивач визначив розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 146187 гривень 65 копійок, яку просив стягнути з відповідача.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 23грудня 2022року №1436 внесено зміни до п. 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, виклавши його в такій редакції: "Розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, визначається Держекоінспекцією та її територіальними органами, Держгеокадастром та його територіальними органами або виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом".

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 131 Методику доповнено пунктом 7-1, відповідно до якого підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме: акт перевірки або акт, складений за результатами здійснення планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю); протокол про адміністративне правопорушення.

Згідно з положеннями ч. ч. 3, 5 ст. 158 Земельного кодексу України вирішення земельних спорів у межах території територіальних громад покладено на органи місцевого самоврядування.

Проте, доказів звернення позивача до виконавчого органу Ганнівської сільської ради для вирішення питання щодо порушення відповідачем вимог земельного законодавства, за результатами якого було б складено відповідний акт або протокол про притягнення до адміністративної відповідальності, які б слугували підставою для визначення компетентним органом розміру завданої шкоди, матеріали справи не містять.

Таким чином, визначений позивачем розмір матеріальної шкоди за самовільне зайняття відповідачем належної йому земельної ділянки не відповідає вимогам п. 7 та п. 7-1 зазначеної вище Методики, а тому дана позовна вимога є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача. Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61- 22106св18)).

При визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/ господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат.

Відтак, при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків. Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб`єктивне право не було порушеним (невизнаним).

Здійснений позивачем розрахунок (а.с. 139 т.2) не доводить завданих йому збитків (упущеної вигоди) та їх розміру, а також причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, оскільки зроблений на підставі відповідних статистичних даних, виходячи з середньої урожайності та цін на сільськогосподарську продукцію, разом з тим, розрахунок в даному випадку упущеної вигоди потребує глибоких комплексних професійних знань у галузі економіки сільськогосподарського виробництва, безпосередньо знань особливостей сільськогосподарського виробництва, особливостей використання у сільськогосподарському виробництві земельних ресурсів тощо.

Крім того, сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується лише припущенням про можливість отримання прибутку.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також задоволенню не підлягають.

У звязку з відмовою в задоволенні позовних вимог, суд також відмовляє позивачеві у відшкодуванні понесених ним судових витрат у вигляді судового збору, відповідно до положень п.2 ч.1 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 317, 321, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 78, 81, 90, 125, 126, 152,211 Земельного кодексу України, ст.ст. 9, 12, 13, 81, 95, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до фермерського господарства «РОДИНА РУБАН» про відшкодування шкоди (доходів) внаслідок незаконного використання землі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 12 квітня 2024 року.

Суддя: О. С. Цесельська