Рішення

від 12.04.2024 по справі 160/4860/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2024 рокуСправа №160/4860/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМЕРЦІЙНА ФІРМА АВТОБАН» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМЕРЦІЙНА ФІРМА АВТОБАН» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати прийняті Дніпровською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 09.01.2024 року № UА110000/2024/000001/2 та Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2024/000010.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ТОВ «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМЕРЦІЙНА ФІРМА АВТОБАН» на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору (контракту) надано до митного оформлення митну декларацію з усіма необхідними документами, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. Проте, на переконання ТОВ «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМЕРЦІЙНА ФІРМА АВТОБАН», відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 09.01.2024 року № UА110000/2024/000001/2, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2024/000010. При цьому, позивач зауважує, що зазначена в митній декларації митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірних рішеннях зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеними ним рішеннями, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМЕРЦІЙНА ФІРМА АВТОБАН» та відкрито провадження в адміністративній справі №160/4860/24, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

29 лютого 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

15 березня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Дніпровської митниці на позовну заяву ТОВ «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМЕРЦІЙНА ФІРМА АВТОБАН», в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв`язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості, а також відповідну картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірних рішень діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

18.03.2024 та 19.03.2024 року року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказує на необгрунтованість доводів відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМЕРЦІЙНА ФІРМА АВТОБАН» (код ЄДРПОУ 33612925) зареєстровано юридичною особою 04.07.2005 року, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - номер запису: 1 224 102 0000 014048, перебуває на обліку як платник податків та зборів в ГУ ДПС у Дніпропетровській області Шевченківська ДПІ (Шевченківський р-н м.Дніпра) з 08.07.2005р. Основний вид діяльності: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Між ТОВ «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМЕРЦІЙНА ФІРМА АВТОБАН» (Покупець) та "EURO 2020 SP. Z O. O." (Польща, Продавець) укладено Контракт від 01.03.2023 №AB-EU-23, згідно п.п. 1.1., 2.1. якого Продавець продає, Покупець купує товари відповідно до специфікацій. Найменування товару, його номенклатура, кількість та якісні характеристики зазначені у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно п. 3.2. Контракту від 01.03.2023 року № AB-EU-23 Постачання здійснюється на умовах CPT- Дніпро або CPT-Одеса або CPT-Львів або FCA-Жешув згідно INCOTERMS-2020, умови поставки обумовлюються за кожною специфікацією окремо. Терміни, а також інші умови поставки можуть бути змінені на інші у разі потреби за письмовою згодою обох сторін із зазначенням нових умов у специфікації.

Ціни на товар повинні бути вказані в Доларах США відповідно до специфікації, що додається, і повинні розумітися CPT- Дніпро або CPT-Одеса або CPT-Львів або FCA-Жешув, залежно від умов поставки, включаючи вартість тари, упаковки, маркування та транспортування (п. 4.1. Контракту від 01.03.2023 №AB-EU-23).

Згідно з копією специфікації № 10 від 15.11.2023 року до контракту від 01.03.2023 №AB-EU-23, Сторонами було погоджено найменування та кількість товару, загальною вартістю 7523,99 дол. США на умовах поставки СРТ-Дніпро.

На виконання умов Контракту від 01.03.2023 року № AB-EU-23 та Специфікації від 15.11.2023 року № 10, відповідно до умов інвойсу від 28.11.2023 року № 50/23/EXP "EURO 2020 SP. Z O. O." Було поставлено позивачу наступний товар:

- Мотузка Reep;4,0-100m;R;STD;C02, Мотузка Reep;5,0-100m;R;STD;C01, Мотузка Reep; 5,0 - 100m; R; STD; C02, Мотузка Reep; 6,0-100m;R;STD; C01, Мотузка Reep;6,0- 100m;R;STD;C02, Мотузка Reep;7,0-100m;R;STD;C01, Мотузка Reep;7,0-100m;R;STD;C02, Мотузка Reep;8,0-100m;R;STD;C01, Мотузка Reep;8,0-100m;R;STD;C02, Мотузка Reep;9,0-100m;R;STD;C01, Мотузка Smart; 10,5- 60m;C;STD; C01, Мотузка Smart;10,5-70m;C;STD;C01, Мотузка 10mm ALPINEHOUSE- 40 +mod (lano-p01160);

- Мотузка Hammer; 2,0-100m;R;STD;C01, Мотузка Hammer;2,0-100m;R;STD;C02,

- Мотузка Hammer;3,0-100m;R;STD;C01, Мотузка Hammer;3,0-100m;R;STD;C02, Мотузка Reep;4,0-100m;R;STD;C01, Мотузка Smart;10,5-50m;C;STD;C01, Мотузка 11mm ALPINEHOUSE-40 +mod, Мотузка PE monofil. lano pl.b.d. 10mm cire pc

Загальна вартість поставленої партії Товару склала 7 523,99 доларів США.

З метою митного оформлення ввищевказаних товарів, декларантом ТОВ «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМЕРЦІЙНА ФІРМА АВТОБАН» 05.01.2024р. подано до митному посту "Дніпро-Лівобережний" Дніпровської митниці митну декларацію №24UA110140000107U2.

Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема: декларація митної вартості №24UA110140000107U2 від 05.01.2024; Контракт від 01.03.2023 року № AB-EU-23; специфікація від 15.11.2023 року № 10 до Контракту від 01.03.2023 року № AB- EU-23; інвойс від 28.11.2023 року № 50/23/EXP; автотранспортна накладна (Road consignment note) від 28.11.2023 року; митна декларація країни відправлення від 28.11.2023 №23PL402010E1803951; платіжна інструкція від 17.11.2023 №66; сертифікат про походження від 28.11.2023 року № PL/MF/AN 0056907; договір про надання послуг митного брокера від 10.07.2023 року № 1007-23.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) Згідно специфікації від 15.11.2023 №10 та інвойсу від 28.11.2023 №50/23/EXP, поставка товарів здійснюється на умовах поставки INCOTERMS CPT м. Дніпро, згідно яких на продавця покладаються витрати по перевезенню товарів до пункту призначення. Документи, що містять відомості про вартість перевезення, подаються у будь-якому разі, незалежно від умов поставки, однак, декларантом відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів до митного контролю не надано; витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України не визначені кількісно та не підтверджені документально.

2) декларантом до митного контролю товарів надана платіжна інструкція в іноземній валюті від 17.11.2023 №66 на суму 7 523,99 дол. США. Банківський платіжний документ щодо оплати за товар містить посилання лише на контракт від 01.03.2023 року № AB-EU-23, що не дає змогу ідентифікувати документ із оцінюваною партією товарів (відсутнє посилання на специфікацію, інвойс), оскільки в контракті відсутня інформація щодо вартості партії задекларованих товарів. Таким чином, платіжна інструкція в іноземній валюті від 17.11.2023 №66 не містить інформації щодо ідентифікації зазначеного документу із задекларованою партією товарів. Платіжна інструкція в іноземній валюті від 17.11.2023 №66 не містить відміток уповноваженої особи банку щодо проведення (здійснення) платежу. При цьому, відповідні реквізити передбачені формою документу.Пунктом 5.6 Контракту визначено, що оплата за товар має бути здійснена на рахунок продавця в банку «Oddzial w Tomaszowie Lubelskim». При цьому, в графі 57 «Account With Institution» платіжної інструкції в іноземній валюті від 17.11.2023 №66 зазначено інший банк - «SANTANDER BANK POLSKA S.A.». Таким чином, надані декларантом до митного контролю документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

3) За результатом аналізу інформації з акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 13.12.2023 №23UA110140010400U0 встановлено, що найменування задекларованих товарів, які зазначено в графі 31, в електронному інвойсі ЕМД від 05.01.2024 №24UA110140000107U2 (№UA110140/2024/000107), в специфікації від 15.11.2023 №10 та в інвойсі від 28.11.2023 №50/23/EXP, не відповідають фактичним найменуванням оцінюваних товарів, які встановлені за результатом митного огляду, а саме - в товаросупровідних документах та в графі 31 ЕМД (в т.ч. електронний інвойс) не зазначено артикули товарів. Інформація щодо виробника товарів не задекларована в графі 31 ЕМД та відсутня в специфікації від 15.11.2023 №10 і в інвойсі від 28.11.2023 №50/23/EXP. Вищезазначена розбіжність щодо найменування задекларованих товарів ставить під сумнів достовірність ціни за одиницю товару та загальної вартості, які зазначені в специфікації від 15.11.2023 №10 та в інвойсі від 28.11.2023 №50/23/ЕХР.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи спрацювання автоматизованою системою аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, митниця відповідно до п.3 ст.53 МКУ декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою,контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення;ь висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листом №0901-01 від 09.01.2024 року декларантом повідомлено митному органу, що інші документи, визначені частиною 3 статті 53 МКУ протягом десятиденного терміну підприємством не надаватимуться.

09.01.2024 року митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UА110000/2024/000001/2, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару за резервним методом.

Так у вищезазначеному рішенні митниці зазначено, що заявлений рівень митної вартості товару №1 «мотузки з інших синтетичних волокон: Мотузка Reep;4,0-100m;R;STD;C02 (A040TR42S100R), Мотузка Reep;5,0-100m;R;STD;C01 (A0S0TR41S100R), Мотузка Reep;5,0- 100m;R;STD;C02 (A050TR42S100R), Мотузка Reep;6,0-100m;R;STD;C01 (A060TR41S100R), Мотузка Reep;6,0-100m;R;STD;C02 (A060TR42S100R), Мотузка Reep;7,0-100m;R;STD;C01 (A070TR41S100R), Мотузка Reep;7,0-100m;R;STD;C02 (A070TR42S100R), Мотузка Reep;8,0-100m;R;STD;C01 (A080TR41S100R), Мотузка Reep;8,0-100m;R;STD;C02 (A080TR42S100R), Мотузка Reep; 9,0- 100m;R;STD;C01 (A090TR41S100R), Мотузка Smart; 10,5-60m;C;STD;C01 (D105TS41S060C), Мотузка Smart; 10,5-70m;C;STD;C01 (D105TS41S070C), Мотузка 10mm ALPINEHOUSE-40 +mod (Iano-p01160)» (TM Tendon, Lanex) - 3,6891 дол. США/кг, країна виробництва - Чехія, країна походження - ЄС, відправлення - Польща, вага нетто - 914,47 кг, вид транспорту - автомобільний. Згідно відомчих баз даних, наявна інформація щодо митних оформлень ідентичних та подібних (аналогічних) товарів «мотузки, канати» (в асортименті, у т.ч. мотузки таких артикулів, які співпадають з оцінюваними: A040TR42S100R, A050TR41S100R, A050TR42S100R, A060TR41S100R, A060TR42S100R, A070TR41S100R, A070TR42S100R, A080TR41S100R, A080TR42S100R, A090TR41S100R, lаnо-р01160; ТМ LANEX, TENDON, виробник - LANEX a.s.), країна виробництва, походження та відправлення - Чехія, вага нетто - 1 798,842 кг, вид транспорту - автомобільний, ввезених на виконання зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів оформлено за ЕМД від 07.04.2022 №UА408020/2022/007039 (товар №1) на рівні 11,139 дол. США/кг (основний метод визначення митної вартості). Порівнювані товари співставні з оцінюваним товаром №1 з урахуванням опису товару, фізичних та якісних характеристик, функціонального призначення, країни виробництва, походження, регіону відправлення, є співставним обсяг партії, вид транспорту, співпадає ТМ. Митну вартість товару №1 за ЕМД від 05.01.2024 №24UА110140000107U2 (№UА110140/2024/000107) скориговано за резервним методом визначення митної вартості товарів (стаття 64 МКУ) до рівня 11,139 дол. США/кг (джерело ціново, інформації: ЕМД від 07.04.2022 №UА408020/2022/007039 (товар №1)). Коригування на обсяг партії ідентичних та подібних товарів, умови поставки, комерційні умови не здійснювалися, оскільки оцінювана партія товару за вище переліченими критеріями є співставною з використаним джерелом цінової інформації. Заявлений рівень митної вартості товару №2 «трубчаста плетена тасьма, що має компактну щільносплетену структуру, виготовлена з комплексних нетекстурованих поліамідних ниток, без додавання еластомірних та гумових ниток, без обплетення, без просочення, без покриття, без оболонки. Мотузка щільно сплетена Наmmer;2,0-100m;К;СТ0;С01 (масою - 2,7 г/м) (А020ТН4151008); Мотузка щільно сплетена Наmmer:2,0-100m;R,SТD,С02 (масою 2.8 г/м) (A020TH42S100R)» (ТМ Tendon) - 2,9561 дол. США/кг, країна виробництва - Чехія, країна походження - ЄС, відправлення - Польща, вага нетто - 10,25 кг, вид транспорту - автомобільний. Згідно відомчих баз даних, наявна інформація щодо митних оформлень ідентичних товарів «мотузки сплетені, не в обплетенні, непросочені, без покриття,100% поліамід з лінійною щільністю менш як 50 000 децитексів (5 г/м): apт.A020TH41S100R TENDON Hammer;2,0- 100m;R;STD;C01, мотузка (репшнур) з лінійною щільністю 2,8г/м,у катушках), apт. A020TH42S100R TENDON Hammer;2,0-100m;R;STD;C02 (мотузка (репшнур) з лінійною щільністю 2,8г/м, у катушках). Застосовується в альпінізмі, скелелазінні виключно для виконання допоміжних функцій: для підв`язування різних вантажів і інструментів до гнучкої підвісній системі або до альпіністського майданчику» (ТМ TENDON, виробник - LANEX a.s.), країна виробництва, походження та відправлення - Чехія, вага нетто - 18,92 кг, вид транспорту - автомобільний, ввезених на виконання зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів; оформлено за ЕМД від 07.04.2022 N9UA408020/2022/007039 (товар №2) на рівні 33,2442 дол. США/кг (основний метод визначення митної вартості). Порівнювані товари слівставні з оцінюваним товаром №1 з урахуванням опису товару, фізичних та якісних характеристик, функціонального призначення, країни виробництва, походження, регіону відправлення, є співставним обсяг партії, вид транспорту, співпадає ТМ. Митну вартість товару №2 за ЕМД від 05.01.2024 №24UA110140000107U2 (№UA110240/2024/000107) скориговано за резервним методом визначення митної вартості товарів (стаття 64 МКУ) до рівня 33,2442 дол. США/кг (джерело цінової інформації: ЕМД від 07.04.2022 №UA408020/2022/007039 (товар №2)). Коригування на обсяг партії ідентичних товарів, умови поставки, комерційні умови не здійснювалися, оскільки оцінювана партія товару за вище переліченими критеріями є співставною з використаним джерелом цінової інформації. Заявлений рівень митної вартості товару №3 «трубчаста плетена тасьма, що має компактну щільносплетену структуру, виготовлена з комплексних нетекстурованих поліамідних ниток, без додавання еластомірних та гумових ниток, без обплетення, без просочення, без покриття, без оболонки: Мотузка щільно сплетена Hammer;3,0-100m;R;5TD;C01 (масою - 6,5 г/м) (A030TH41S100R), Мотузка щільно сплетена Hammer;3,0-100m;R;5TD;C02 (масою - 6,4 r/м) (A030TH42S100R), Мотузка щільно сплетена Reep;4/M00m;R;STD;C01 (масою -12 г/м) (A040TR41S100R), Мотузка щільно сплетена Smart;10,5~ 50m;C;STD;C01 (масою - 78,3 г/м) (D105TS41S050C), Мотузка щільно сплетена 11mm ALPINEHOUSE- 40 +mod (масою 79,2 г/м) (Іапо-р01161), Мотузка щільно сплетена PE monofil. lano pl.b.d. Юпрт сіте рс (масою - 28,2 г/м)» (ТМ Tendon, Lanex) - 3,684 дол. США/кг, країна виробництва - Чехія, країна походження - ЄС, відправлення - Польща, вага нетто -1118,35 кг, вид транспорту - автомобільний. Згідно відомчих баз даних, наявна інформація щодо митних оформлень Ідентичних та подібних (аналогічних) товарів «мотузки, канати» (в асортименті, у т.ч. мотузки таких артикулів, які співпадають з оцінюваними: A030TH41S100R, A030TH42S100R, A040TR41S100R, Iano-p01160; ТМ LANEX, TENDON, виробник - LANEX a s.), країна виробництва, походження та відправлення - Чехія, вага нетто - 1 798,842 кг, вид транспорту - автомобільний, ввезених на виконання зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів; оформлено за ЕМД від 07.04.2022 №UA408020/2022/007039 (товар №l) на рівні 11,139 дол. США/кг (основний метод визначення митної вартості). Порівнювані товари співставні з оцінюваним товаром №1 з урахуванням опису товару, фізичних та якісних характеристик, функціонального призначення, країни виробництва, походження, регіону відправлення, с співставним обсяг партії, вид транспорту, співпадає ТМ. Митну вартість товару №3 за ЕМД від 05.01.2024 №24UA110140000107U2 (N9UA110140/2024/000107) скориговано за резервним методом визначення митної вартості товарів (стаття 64 МКУ) до рівня 11,139 дол. США/кг (джерело цінової інформації: ЕМД від 07.04.2022 №UA408020/2022/007039 (товар №1)). Коригування на обсяг партії ідентичних товарів, умови поставки, комерційні умови не здійснювалися, оскільки оцінювана партія товару за вище переліченими критеріями є співставною з використаним джерелом цінової інформації.

Вподальшому, Дніпровською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2024/000010, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку із прийняттям 09.01.2024 р. рішення про коригування митної вартості № UА110000/2024/000001/2, та запропоновано декларанту подати нову митну декларацію з урахуванням рішення про коригування митної вартості.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UА110000/2024/000001/2 від 09.01.2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2024/000010.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015р. у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.2. Контракту від 01.03.2023 року № AB-EU-23 постачання здійснюється на умовах СРТ-Дніпро або СРТ-Одеса або СРТ-Львів або FCA-Жешув згідно INCOTERMS-2020, умови поставки обумовлюються за кожною специфікацією окремо. Терміни, а також інші умови поставки можуть бути змінені на інші у разі потреби за письмовою згодою обох сторін із зазначенням нових умов у специфікації. Ціни на товар повинні бути вказані в Доларах США відповідно до специфікації, що додається, і повинні розумітися СРТ-Дніпро або СРТ-Одеса або СРТ- Львів або FCA-Жешув, залежно від умов поставки, включаючи вартість тари, упаковки, маркування та транспортування (п. 4.1. Контракту від 01.03.2023 №AB-EU-23).

Згідно умов Специфікації від 15.11.2023 року № 10 до Контракту від 01.03.2023 року № АВ-Еи-23 Сторони узгодили поставку мотузок на загальну суму 7 523,99 доларів США на умовах СРТ-Дніпро.

На виконання умов Контракту від 01.03.2023 року № AB-EU-23 та Специфікації від 15.11.2023 року № 10 до нього, відповідно до Інвойсу від 28.11.2023 року № 50/23/EXP "EURO 2020 SP. Z O. O." поставило на користь Покупця відповідний товар.

Інвойсом від 28.11.2023 року № 50/23/EXP, Митною декларацією країни відправлення від 28.11.2023 N 23PL402010E1803951, Автотранспортною накладною (Road consignment note) від 28.11.2023 року підтверджено поставка на користь Покупця товарів на загальну суму 7 523,99 доларів США на умовах СРТ-Дніпро. Країна походження - ЄС.

За умовами СРТ Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати" (редакція 2020 року), ІНКОТЕРМС 2020, CPT CARRIAGE PAID TO (... named place of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення). Термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них. Термін CPT зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.

Отже, на умовах СРТ-Дніпро у Покупця відсутні витрати на доставку товару до узгодженого пункту в місці призначення.

Як вже зазначалося, згідно п. 4.1. Контракту від 01.03.2023 року № AB-EU-23 ціни на товар включають вартість тари, упаковки, маркування та транспортування.

Отже, ціна товару на загальну суму 7523,99 доларів США на умовах СРТ- Дніпро включає усі витрати на транспортування та тому їх вартість окремо не вказується при розрахунку митної вартості товару.

При цьому чинне законодавство не містить вимог щодо обов`язку сторін за контрактом зазначати у ньому числове значення таких витрат.

Також відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Отже, наведене свідчить про те, що погоджуючи саме обрані умови поставки СРТ, Сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару та транспортні витрати.

З урахуванням вказаного, поставка товару на умовах СРТ передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені вартість товару та фрахт або транспортні витрати.

Відтак, додаткові витрати на транспортування товару Товариство не понесло.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у справах №160/1329/19, №813/1229/16, №814/4204/15 та №1.380.2019.001344.

Крім того, п. 5 висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13 березня 2012 року, тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів. Декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів.

Щодо митної вартості товару, то суд зазначає, що платіжною інструкцією від 17.11.2023 № 66 позивач сплатив на адресу свого контрагента 7 523,99 дол. США за товар за контрактом від 01.03.2023 року № AB-EU-23

В Специфікації від 15.11.2023 року № 10 до Контракту від 01.03.2023 року № AB-EU- 23, Інвойсі від 28.11.2023 року № 50/23/EXP, Митній декларації країни відправлення від 28.11.2023 N 23PL402010E1803951 вказана ціна товару в сумі 7 523,99дол. США.

В графі 57 «Account With Institution» платіжної інструкції в іноземній валюті від 17.11.2023 №66 зазначено банк - «SANTANDER BANK POLSKA S.A.», оскільки такий банк вказано в Інвойсі від 28.11.2023 року № 50/23/EXP.

Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов зовнішньоекономічного договору виходить з договірних правовідносин між позивачем, як покупцем та продавцем.

В свою чергу Дніпровська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року, № 815/137/17.

До того ж обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у Постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18.

Крім того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15.

Отже, доводи митного органу в цій частині також не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо не зазначення в платіжних документах вказівки на рахунок-фактуру(інвойс) на підставі яких здійснено платіж, що в свою чергу не є доказом, достатнім для доведення митної вартості, суд зазначає наступне.

Загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216.

Пунктом 15 розділу 2 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється.

Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18, від 25 травня 2021 року у справі №520/10386/2020, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Водночас, у спірному випадку платіжний документ у графі «призначення платежу» містить посилання на відповідний контракт, а тому, вказані доводи митного органу не можуть бути підставою для коригування митної вартості.

Щодо тверджень митного органу про те, що за результатом аналізу інформації з акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 13.12.2023 №23UA110140010400U0 встановлено, що найменування задекларованих товарів, які зазначено в графі 31, в електронному інвойсі ЕМД від 05.01.2024 №24UA110140000107U2 (№UA110140/2024/000107), в специфікації від 15.11.2023 №10 та в інвойсі від 28.11.2023 №50/23/EXP, не відповідають фактичним найменуванням оцінюваних товарів, які встановлені за результатом митного огляду, а саме - в товаросупровідних документах та в графі 31 ЕМД (в т.ч. електронний інвойс) не зазначено артикули товарів. Інформація щодо виробника товарів не задекларована в графі 31 ЕМД та відсутня в специфікації від 15.11.2023 №10 і в інвойсі від 28.11.2023 №50/23/EXP. Вищезазначена розбіжність щодо найменування задекларованих товарів ставить під сумнів достовірність ціни за одиницю товару та загальної вартості, які зазначені в специфікації від 15.11.2023 №10 та в інвойсі від 28.11.2023 №50/23/ЕХ.

При цьому, пунктом 2.2.1 та 2.2.2 Методичних рекомендацій визначено, що аналіз, виявлення та оцінка ризиків здійснюється шляхом перевірки повноти інформації, що міститься у документах, які подаються до митного оформлення; перевірки товаросупровідних документів щодо наявності достатнього опису товарів, що декларуються, їх кількості, ціни за одиницю товару та загальної вартості; ідентифікації цих даних з товарами, що подаються до митного оформлення.

Вищезазначена розбіжність щодо найменування задекларованих товарів не ставить під сумнів достовірність ціни за одиницю товару та загальної вартості, які зазначені в специфікації від 15.11.2023 №10 та в інвойсі від 28.11.2023 №50/23/ЕХР.".

Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

З наведеного слідує, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Поряд з цим, суд зазначає, що обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах є базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, а тому вказані відповідачем в оспорюваному рішенні обставини не можуть бути підставами для коригування такої митної вартості.

Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Відтак, підстави для незастосування першого методу визначення митної вартості судом не встановлені, наявність підстав для коригування митної вартості товару відповідачем не доведена.

Згідно з частинами першою, другою статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З аналізу цих норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 МК України, видно, що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року у справі №815/3142/17.

Суд доходить висновку, що надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що спростовує висновки митного органу щодо відсутності таких підтверджень.

Посилання митного органу на порушення позивачем митного законодавства при декларуванні товару не можуть вважатись розбіжністю у розумінні частини 3 ст.53 МК Україниі не можуть бути підставою для витребування додаткових документів та коригування митної вартості.

Суд зауважує, що по суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

З наданих документів видно, що підприємство для митного оформлення і підтвердження митної вартості надало усі документи для застосування основного методу визначення митної вартості. Надані документи підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей дозволяють провести обчислення митної вартості.

Відповідачем не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації щодо складових митної вартості товару.

Також у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Проте в даному випадку вказаних відомостей митницею не наведено.

Застосована правова позиція відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.

У постанові від 09.04.2021 року у справі № 804/5143/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає: «митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України(у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Саме ж по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення».

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 року у справі № 1140/3242/18, де зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

З таких обставин, рішення відповідача про коригування митної вартості товару від 09.01.2024 року № UА110000/2024/000001/2 прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем картки відмови у митному оформленні № UA110140/2024/000010, яка є предметом спору у цій справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у пунктів 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2024/000010 зазначено такі ж причини для відмови у митному оформлені (випуску) товарів, як і у прийнятому рішенні про коригування митної вартості від 09.01.2024 року № UА110000/2024/000001/2

Оскільки судом скасовано рішення про коригування митної вартості від 09.01.2024 року № UА110000/2024/000001/2 через його протиправність, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2024/000010 також підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМЕРЦІЙНА ФІРМА АВТОБАН» у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 3028,00 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цих коштів на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМЕРЦІЙНА ФІРМА АВТОБАН» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 09.01.2024 року № UА110000/2024/000001/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2024/000010, видану Дніпровською митницею.

Стягнути з Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМЕРЦІЙНА ФІРМА АВТОБАН» (ж/м Тополя-2, буд. 38, кв. 52, м. Дніпро, 49040, код ЄДРПОУ 33612925) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна