Ухвала

від 16.04.2024 по справі 438/458/22

БОРИСЛАВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 438/458/22

Провадження 2-ві/438/2/24

У Х В А Л А

п р о в і д в і д с у д д і

16 квітня 2024 року Бориславський міський суд Львівської області у складі: головуючого судді Слиша А.Т., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Березки Ярослава Олексійовича про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Бориславської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У провадженні Бориславського міського суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Бориславської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання вчинити дії (справа № 438/458/22, номер провадження 2/438/30/2024).

11 квітня 2024 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Березки Я.О. надійшла заява про відвід головуючому судді, з тих підстав, що представник вбачає в ухвалі суду щодо відводу експерта у справі упередженість, а дії судді, на його думку, спрямовані на затягування розгляду справи, перешкоджають встановленню об`єктивної істини, та мають на меті ухвалення незаконного рішення на користь відповідача.

Ухвалою суду від 12 квітня 2024 року заяву представника сторони про відвід судді визнано необґрунтованою та передано для її вирішення іншому судді у відповідності до вимог ч. 3 ст. 40 та ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Матеріали заяви про відвід, передано в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2024 року для розгляду судді Слишу А.Т.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Суд не вбачає необхідності повідомляти учасників справи про судове засідання, а тому відповідно до вимог ч. 8 ст. 40 ЦПК України розгляд даної заяви проводиться без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали заяви про відвід, суд вважає, що обґрунтування, наведені в заяві, не можуть розцінюватись як підстава для відводу судді по справі, з огляду на наступне.

Підстави для відводу судді передбачені ст. 36 ЦПК України.

Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: що: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Хаушильдт проти Данії» (справа N 11/1987/134/188, скарга N 10486/83) наголошував, що суду потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Щодо підстав на які посилається представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Березка Я.О., що представник вбачає в ухвалі суду щодо відводу експерта у справі упередженість, а дії судді, на його думку, спрямовані на затягування розгляду справи, перешкоджають встановленню об`єктивної істини, та мають на меті ухвалення незаконного рішення на користь відповідача

Судом встановлено, що ухвалою суду від 01 лютого 2024 року у даній справі заяву представника відповідача - адвоката Кенца Романа Івановича про відвід експерта Ляша Івана Івановича задоволено. Відведено експерта Ляша Івана Івановича від участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Бориславської міської ради Львівської області, ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання вчинити дії. Із мотивувальної частини вбачається, що із сукупного аналізу всіх обставин, встановлених судом, вбачається, що заява сторони відповідача про відвід судового експерта містить посилання на належні і допустимі докази які містяться у ст.36 ЦПК України, що викликають сумнів щодо неупередженості судового експерта Ляша І.І., оскільки всупереч вимогам ЗУ «Про судову експертизу» та п.1.13 Наказу Міністерства юстиції України від 08.10.98 №53/5, експерт не надіслав на адресу суду повідомлення про неможливість проведення експертизи у передбачений законом строк, як і не надіслав листа щодо необхідності погодження збільшення терміну проведення експертизи, тому, з метою усунення будь-яких сумнівів щодо неупередженості експерта, суд задовольняє клопотання представника відповідача про його відвід.

Оцінюючи доводи заявника суд враховує, що незалежність судів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя (Висновок № 1 (2001) КРЄС про стандарти незалежності судових органів та незмінюваності суддів).

Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути видно, що воно чиниться (рішення у справах «Білуха проти України», пункт 53, «Де Куббер проти Бельгії», пункт 26).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспекти. Зокрема, у рішеннях у справах «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначено, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

Додатково і на доповнення до цього ставлення судді до справи має важливе, проте не вирішальне значення. Вирішальною є можливість об`єктивного підтвердження таких фактів (наприклад, рішення у справі ЄСПЛ «Ferrantelli and Sanyangelo v. Italy», постанова від 7 серпня 1996 року, збірник 1996-ІІІ, с. 951-52, параграф 58, та рішення у справі «Wettstein v. Switzerland», № 33958/96, параграф 44).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).

На думку Європейського суду з прав людини, судді у своїй професійній діяльності мають бути вільними від особистих симпатій, уподобань, схильностей. Вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які свідчили б про протилежне (суб`єктивна безсторонність). Суду також належить бути безстороннім об`єктивно, тобто мати достатньо гарантій, що виключають будь-які сумніви стосовно нього. Цей аспект висуває додаткові обмеження для суддів щодо їхньої участі в політичному житті держави або будь-якій іншій діяльності, оскільки це може викликати підозру в їхній особистій заінтересованості під час вирішення справ. Суддя не буде об`єктивно безстороннім у випадку його залежності від чогось або когось.

Закон не покладає на суддю обов`язку переконувати у своїй неупередженості. Суддя (суд) своєю процесуальною та позапроцесуальною поведінкою має таку неупередженість та безсторонність транслювати, демонструючи презумпцію неупередженості судді. Якщо у судді існують реальні факти для самовідводу, які впливатимуть на його безсторонність, суддя має вказати про це у поданій заяві (процесуальному рішенні).

Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Саме така позиція відображена у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, та статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року.

У рішенні у справі «Castillo Algaro v. Spain» (постанова від 28 жовтня 1998 року, збірник 1998-VIII, с. 3116, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.

Як зазначено у коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, відчуття упередженості - це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Разом з тим ч. 4 ст. 36 ЦПК України прямо вказує на те, що рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Отже, в розумінні цієї норми не належить до обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, та обставина, що суддя вже вирішував спори між тими самими учасниками та висловив певну правову позицію в іншій справі.

Подібна позиція висловлена Радою суддів України у рішенні від 7 вересня 2017 року № 46, в пункті 2 якого зазначено, що наявність судового рішення, яке ухвалене судом (суддею, слідчим суддею) в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних чи інших питань у тій самій справі, не породжує у діяльності судді (суддів) конфлікту інтересів у розумінні Закону України «Про запобігання корупції».

Крім цього, як зазначено у пункті 104 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Craxi v. Italy» від 7 грудня 2000 року, професійні судді мають досвід та підготовку, що дозволяє їм не піддаватись впливу якихось зовнішніх чинників, коли йдеться про судовий розгляд.

Жодних доказів, які б свідчили про упередженість або необ`єктивність судді Пантелєєва Д.Г.., його заінтересованості у результаті розгляду цивільної справи ОСОБА_1 до Бориславської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання вчинити дії до заяви не надано не зазначені та судом не встановлені.

Разом з тим, вважаю за необхідне відвести суддю Пантелєєва Д.Г. у розгляді даної цівільної справи, виходячи з наступного.

Підставою для відводу (самовідводу) судді, є зокрема, наявність обставин, які б викликали у стороннього спостерігача сумнів в неупередженості судді. При розгляді заяви про відвід(самовідвід) слід виходити саме з суб`єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об`єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд. ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказує, що справедливим в розумінні ст.6 Конвенції може вважатися тільки такий суд, який діє незалежно від будь-яких обставин особистого (людського) чи іншого плану, є безстороннім та безпристрасним, тобто, при абсолютній відсутності обставин, які можуть викликати сумніви в об`єктивності та неупередженості судді. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (i) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року суд нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі. Відповідно до п.2.5 Бангалорських принципів поведінки судді від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27.07.2006 року №2006/23, які адресовані суддям для використання, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли виникнути сумніви в неупередженості судді.

Аналізуючи усталену практику Європейського суду з прав людини у справах, зокрема проти України, випливає висновок про визнання правильною позицію тих суддів, які з метою усунення сумнівів учасників судового процесу щодо неупередженості судді вживають всіх можливих процесуальних заходів упередження винесення судових рішень таким судом, в тому числі шляхом відводу (самовідводу) судді чи суддів.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) при розгляді заяв про відвід судді, суд повинен зважати, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні викликати у громадськості у демократичному суспільстві (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland).

З урахуванням зазначеного, для усунення сумнівів в тому, що рішення по справі буде ухвалено безстороннім та неупередженим судом, саме з ціллю збереження та підвищення авторитету судової системи України, розгляду справи саме на засадах довіри до суду, вважаю за необхідне відвести суддю Пантелєєва Д.Г. з розгляду даного позову.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.31, 36, 39-41, 258- 260 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Відвести суддю Пантелєєва Д.Г. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Бориславської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до ст. 33, 41 ЦПК України справу передати до канцелярії Бориславського міського суду Львівської області для подальшого автоматизованого розподілу.

Ухвала суду апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя: Андрій СЛИШ