Рішення

від 03.04.2024 по справі 165/3515/23

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 165/3515/23

Провадження № 2/165/144/24

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Василюка А.В.,

за участю секретаря Навроцької М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Нововолинську, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Комунального некомерційного підприємства "Нововолинська центральна міська лікарня" до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення

встановив:

02жовтня 2023року КНП«Нововолинська центральнаміська лікарня»,в особідиректора ШипеликаО.,звернулося досуду зпозовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення.

Вобґрунтування позовнихвимог зазначив,що вирокомНововолинського міськогосуду від12січня 2022року ОСОБА_1 визнано винуватимза вчиненнякримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.125КК Українита призначенопокарання увиді штрафув розмірі850грн.Неправомірними діямиостаннього потерпілому ОСОБА_2 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: синця на лобі з крапкоподібною кровопідтьочністю, струсу головного мозку, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я і у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями, потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «НЦМЛ» в період з 09 листопада 2021 року по 15 листопада 2021 року (6 ліжко-днів). Вартість лікування одного ліжко-дня складає 844,26 грн., відтак вартість всього лікування становить 5065,56 грн. Зазначає, що відповідач ОСОБА_1 в добровільному порядку кошти витрачені закладом охорони здоров`я не відшкодував, а цивільний позов у порядку ст.127, ст.128 КПК України до нього не пред`являвся, тому наявні всі підстави для стягнення з ОСОБА_1 , як винуватця, нарахованих коштів на лікування потерпілого ОСОБА_2 , згідно наданої калькуляції. Вказує також на те, що КНП «НЦМЛ», відповідно до статуту, є комунальним закладом охорони здоров`я, майно підприємства перебуває у власності територіальної громади міста Нововолинська в особі Нововолинської міської ради. З цихпідстав проситьстягнути з ОСОБА_1 на користь КНП "Нововолинська центральна міська лікарня» 5065,56 грн. витрат понесених на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, з яких 240,48 грн. зарахувати в бюджет Нововолинської міської територіальної громади, а решту 4855,08 грн. до Державного бюджету України.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, діючи за довіреністю ОСОБА_3 подала до суду письмову заяву в якій підтримала позов, просила його задоволити, не заперечила щодо заочного розгляду справи (а.с.58).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через оголошення, яке було розміщене на офіційному сайті судової влади (а.с.54).

Суд, відповідно до ст.181, ст.182 ЦПК України, ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи та зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За змістом положень ст.127КПК України витрати, понесені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, віднесено до збитків, завданих державі внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.7 ст.128КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

У судовомузасіданні встановлено,що 08 листопада 2021 року, близько 22 години 00 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи у квартирі за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в ході раптово виниклого словесного конфлікту з малолітнім сином ОСОБА_2 , діючи з прямим умислом та метою нанесення тілесних ушкоджень, руками схопив його за шию та почав душити, після чого схопив за одяг та наніс один удар головою в лобну ділянку голови потерпілого від чого останній впав. В подальшому ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень своєму малолітньому сину, кулаком правої руки наніс близько семи ударів в ділянку голови потерпілого.

Вироком Нововолинського міського суду від 12 січня 2022 року, що набрав законної сили 11 січня 2022 року ОСОБА_1 визнано винуватим у пред`явленому йому обвинуваченнізач.2ст.125 КК Україниі призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень (а.с. 21-22).

У вищевказаному вироці суд встановив, що потерпілому ОСОБА_2 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: синця на лобі з крапкоподібною кровопідтьочністю, струсу головного мозку, які, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (Пункт 2.3.3. «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»).

Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 , потерпілий отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи №217 від 10.12.2020 відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Згідно з ч.6 ст.82ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями, потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «НЦМЛ» у період з 09 листопада 2021 року по 15 листопада 2021 року (6 ліжко-днів).

Згідно з калькуляцією понесених витрат (а.с. 18), вартість лікування одного ліжко-дня склало 809,18 грн., відтак за 6 днів, заклад охорони здоров`я поніс витрати у розмірі 5065,56 грн., з розрахунку 809,18 грн. х 6 ліжко-днів.

Нововолинський міський суд, при постановлені вироку за результатами розгляду кримінального провадження, питання щодо відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого внаслідок злочину, не вирішував.

Судом також встановлено, що позивач раніше не вживав заходів щодо відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування ОСОБА_2 , а відповідачем ОСОБА_1 в добровільному порядку не були відшкодовані такі витрати.

Згідно з ч.7 ст.128КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦПК України шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно дост.1190 ЦК Україниособи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоду, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Відповідно до Статуту КНП "Нововолинськацентральна міськалікарня" (далі Статуту), затвердженого рішенням Нововолинської міської ради від 23 травня 2019 року №30/14, Комунальне некомерційне підприємство «Нововолинська центральна міська лікарня» є комунальним закладом охорони здоров`я, майно підприємства перебуває у власності територіальної громади міста Нововолинська в особі Нововолинської міської ради. Підприємство є юридичною особою публічного права, є неприбутковою установою та організацією (а.с.4-16).

Статтею 103-4Бюджетного кодексуУкраїни визначено, що фінансування закладів охорони здоров`я місцевих бюджетів здійснюється за рахунок коштів медичної субвенції з державного бюджету.

У відповідності до п.4 Порядку передбачено, що стягнуті в установленому порядку кошти, залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Оскільки фінансування закладів охорони здоров`я здійснюється за рахунок коштів медичної субвенції з державного бюджету, то витрачені кошти на лікування потерпілих від злочинів підлягають стягненню на користь закладів охорони здоров`я.

Відповідно до п.п."а" п.3 ч.1 ст.89 Бюджетного кодексу України, до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, пологові будинки, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки).

У зв`язку з цим, неповернення витрачених бюджетних коштів на лікування потерпілого від злочинів порушує інтереси держави та суспільний інтерес відповідної територіальної громади у вигляді забезпечення належного та якісного медичного обслуговування громадян. У разі стягнення коштів з відповідачів, вони будуть спрямовані на необхідні медичні послуги, забезпечення діяльності лікарні тощо.

Відповідачем також не було подано доказів того, що кошти, які витрачені на стаціонарне лікування потерпілого у кримінальному провадженні, були ним відшкодовані позивачу.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.1206ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від злочину.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно з п.3, п.6 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №11від 07.07.1995"Провідшкодування витратна стаціонарнелікування особи,яка потерпілавід злочину,та судовихвитрат" питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993.

Відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Оцінивши досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в наслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 , позивачем КНП "Нововолинська центральна міська лікарня" понесено витрати на лікування потерпілого у кримінальному правопорушенні, а оскільки між діями ОСОБА_1 та цими витратами є прямий причинний зв`язок, то обов`язок по відшкодуванню витрат на лікування потерпілої особи, слід покласти саме на відповідача. З цих підстав, позовні вимоги КНП "Нововолинськацентральна міськалікарня" є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача ОСОБА_1 в дохід держави 1073,60 грн. судового збору.

Керуючись: ст.12, ст.81, ст.137, ст.141, ст.259, ст.263, ст.264, ст.265, ст.268, ст.280, ст.281, ст. 282 ЦПК України, на підставі ст.1166, ст.1206 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального некомерційного підприємства "Нововолинська центральна міська лікарня» (код ЄДРПОУ 01983016, адреса: проспект Перемоги, буд.7, м. Нововолинськ, Володимирський район, Волинська область) витрат понесених на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, з яких 210 (двісті десять) грн. 48 коп. зарахувати в бюджет Нововолинської міської територіальної громади, а решту 4855 ( чотири тисячі вісімсот п`ятдесят п`ять) грн. 08 коп. до Державного бюджету України.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) в дохід держави 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя підпис А.В. Василюк