Ухвала

від 17.04.2024 по справі 379/449/24

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 379/449/24

Провадження № 2-з/379/11/24

УХВАЛА

про повернення заяви

17 квітня 2024 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі судді Шабрацького Г.О. розглянувши заяву представника заявника Приватного-орендного сільськогосподарського підприємства "НИВА" адвоката Пєнязькової Ольги Олександрівни про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

15.04.2024 представник заявника ПОСП "НИВА"- адвокат Пєнязькова О.О. звернулась до Таращанського районного суду Київської області через систему «Електронний суд» із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_9 , його працівникам, а також підприємствам, установам організаціям за цивільними та/або господарськими договорами, що укладені із ФОП ОСОБА_9 з метою проведення сільськогосподарських робіт, у тому числі, боронування, дискування, культивування, орання, сіяння, внесення будь-яких мінеральних чи органічних добрив, засобів захисту рослин або проведення інших сільськогосподарських робіт до вирішення справи по суті на земельних ділянках, що розташовані на території Великововнянської сільської ради Таращанського району Київської області:

- з кадастровим номером 3224481000:02:006:0017, загальною площею 3,12 га.;

- з кадастровим номером 3224481000:02:006:0023, загальною площею 3,1200 га.;

- з кадастровим номером 3224481000:02:005:0021, загальною площею 4,927 га.;

- з кадастровим номером 3224481000:02:002:0014, загальною площею 3,4806 га.;

- з кадастровим номером 3224481000:02:002:0015, загальною площею 3,4899 га.;

- з кадастровим номером 3224481000:03:002:0136, загальною площею 3,1202 га.;

- з кадастровим номером 3224481000:03:002:0026, загальною площею 3,21 га.;

- з кадастровим номером 3224481000:02:001:0021, загальною площею 3,12 га.

Заяву мотивує тим, що 05.02.2024 між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_9 укладено договори про надання права користування зазначеними вище земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), терміном на 10 років.

03.04.2024 ОСОБА_9 на земельних ділянках з кадастровими номерами 3224481000:02:006:0017, загальною площею 3,12 га та 3224481000:02:006:0023 загальною площею 3,1200 га., використовуючи трактор марки Т-15ОК д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив дискування сільськогосподарських культур, якими були засіяні зазначені земельні ділянки, таким чином здійснив пошкодження посіяних сільськогосподарських культур, своїми діями ОСОБА_9 завда матеріальної шкоди ПОСП «НИВА» 03.04.2024 відомості про кримінальне правопорушення, за ознаками злочину, передбаченого ст. 194 ч.1 КК України, внесені до ЄРДР за № 12024111030001261. Зазначає, що ОСОБА_9 вчинив дії які спрямовані на пошкодження посівів ПОСП "НИВА" на земельних ділянках з кадастровими номерами 3224481000:02:006:0017, загальною площею 3,12 га та 3224481000:02:006:0023 загальною площею 3,1200 га., що в свою чергу може призвести до втрати ПОСП "НИВА" сільськогосподарського урожаю. Є підстави вважати, що на земельних ділянках, які належать орендодавцям ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 будуть вчинятися дії спрямовані до фактичної втрати заявником сільськогосподарського урожаю. Крім того, долучені до заяви докази не свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду . Також зазначає, що ПОСП "НИВА" буде подано позов про визнання права власності на майбутній сільськогосподарський урожай із зазначених земельних ділянок. Вважає, що при поданні відповідного позову до суду ФОП ОСОБА_9 будуть вчинені дії щодо пошкодження посівів на земельних ділянках. Зазначає, що на даний час існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

16.04.2024 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника ОСОБА_9 - адвоката Шевченко А.М. про повернення заяви про забезпечення позову, та заява про врахування висновків Верховного Суду.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову до його пред`явлення, суд вважає, що заяву про забезпечення позову слід повернути заявнику.

Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.1ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно вимог ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

За ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті, а тому в порядку ч.13 ст. 7 ЦПК розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Стаття 20 ГПК України передбачає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.

Так п. п 1, 3 ст. 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 3) що справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 916/2791/16 (провадження № 12-141гс18) зроблено висновки про те, що спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як вбачається з заяви про забезпечення позову ПОСП "НИВА" має намір звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майбутній сільськогосподарський урожай із земельних ділянок, а саме: з кадастровим номером 3224481000:02:006:0017, загальною площею 3,12 га.;

- з кадастровим номером 3224481000:02:006:0023, загальною площею 3,1200 га.;

- з кадастровим номером 3224481000:02:005:0021, загальною площею 4,927 га.;

- з кадастровим номером 3224481000:02:002:0014, загальною площею 3,4806 га.;

- з кадастровим номером 3224481000:02:002:0015, загальною площею 3,4899 га.;

- з кадастровим номером 3224481000:03:002:0136, загальною площею 3,1202 га.;

- з кадастровим номером 3224481000:03:002:0026, загальною площею 3,21 га.;

- з кадастровим номером 3224481000:02:001:0021, загальною площею 3,12 га.

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 05.02.2024 між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_9 укладено договори про надання права користування зазначеними вище земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10.01.1997 зареєстровано ФОП ОСОБА_9 , види економічної діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 01.64 Оброблення насіння для відтворення, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Таким чином, належним відповідачем у справі за позовом про визнання права власності на урожай буде саме ФОП ОСОБА_9 .

Беручи до уваги можливий суб`єктний склад позовної заяви яку має намір подати заявник, предмет та підстави спору, приходжу до переконання, що заява про забезпечення позову до подання позовної заяви не може бути подана у порядку ЦПК України, адже на майбутні спірні правовідносини поширюється юрисдикція господарського суду, який буде уповноважений вирішувати питання про відкриття провадження у справі за позовною заявою, що в майбутньому повинна бути подана, а відтак і заява про забезпечення позову до подання позовної заяви повинна вирішуватися у порядку ГПК України.

Враховуючи викладене суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову з якою звернувся представник ПОСП "НИВА", не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а розгляд такого відноситься до юрисдикції господарського суду, заява про забезпечення позову підлягає поверненню на підставі наступного.

Відповідно до ч.9 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (ч. 10 ст. 153 ЦПК України).

Оскільки положеннями цього Кодексу не врегульований порядок розгляду питання про забезпечення позову, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, то суд застосовує аналогію закону та вважає, що заява про забезпечення позову підлягає поверненню.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17).

Відповідно до ч. 3 ст. 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин.

Зловживання процесуальними правами - це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам цивільних процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя у цивільних справах та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах. Потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові (постанова Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18).

Заявником втретє подається заява про забезпечення позову без вказівки нових підстав або обставин, які не вирішувались судом.

Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі № 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).

Отже, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 45 ЦПК України). Суд з метою запобігання зловживанням справами активно забезпечує справедливий баланс використання учасниками процесу своїх прав і обов`язків, що не спростовує принцип змагальності сторін.

Таким чином під зловживанням процесуальними правами розуміється цивільне процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників цивільного процесу (їх представників), що спричиняють порушення процесуальних прав інших учасників цивільного процесу (їх представників), перешкоджають гарантованому у п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод правосуддю, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).

Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших.

Заява про забезпечення позову вх. № 2225/24 від 15.04.2024, є тотожною заявам про вжиття заходів забезпечення позову вх. № 2000/24 від 08.04.2024 та вх. № 2183/24 від 12.04.2024, які перебували у провадженні суду і вже вирішені судом. При цьому, ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 12.04.2024, було вже повернуто заяву про забезпечення позову, з підстав неможливості її розгляду в порядку цивільного судочинства, але незважаючи на це заявник знов подає аналогічну заяву.

У зв`язку з зазначеним, суд звертає увагу заявника, що ст.44 ЦПК України передбачено неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Керуючись ст. ст. 19,44, 149, 153, 186, 258-261, 353 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву представника заявника Приватного-орендного сільськогосподарського підприємства "НИВА" адвоката Пєнязькової Ольги Олександрівни про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику його право на звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку господарського судочинства.

Попередити заявника про неприпустимість зловживання процесуальними правами, що може бути підставою для застосування до заявника заходів процесуального примусу, передбачених розділом 9 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складено та підписано 17.04.2024.

Суддя Таращанського районного суду Київської областіГригорій ШАБРАЦЬКИЙ