Ухвала

від 15.04.2024 по справі 758/4144/24

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/4144/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року слідчий суддя Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання представника власника майна ТОВ «ЕЛЕКТРУМ ПЕЙМЕНТ СІСТЕМ» - ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42023102070000319 від 24.10.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

До Подільського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника власника майна ТОВ «ЕЛЕКТРУМ ПЕЙМЕНТ СІСТЕМ» - ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 16.01.2024 (справа №758/527/24), на грошові кошти підприємтсва, які знаходяться на банківських рахунках, відкритих у в АТ «ОЩАДБАНК»; ПАТ «БАНК ВОСТОК»; ПАТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ»; АТ «УКРГАЗБАНК».

В обгрунтування клопотання зазначає, що арешт накладено необґрунтовано, тобто, без урахування дійсних фактичних обставин справи та належних і допустимих доказів на їх підтвердження. Вказує, що досудовим розслідуванням не доведено причетності підприємства до ведення незаконної діяльності, жодній посадовій особі не повідомлено пропідозру у вчиненні кримінального правопорушення. Зазначає, що ухвалою слідчого судді накладено арешт на грошові кошти підприємства, що розміщені на рахунках у банківських установах з метою забезпечення їх збереження, як речових доказів, однак, грошові кошти не відповідають критеріям речових доказів, визначених ст.98 КПК України.

У судові засідання представник власника майна, будучи належним чином повідомленим, двічі не з`явився, жодних клопотань на адресу суду не подавав.

Прокурор в судове засідання, будучи належним чином повідомленим, не з`явився, жодних клопотань на адресу суду не подавав.

Зважаючи на вимоги ст. 174 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання у відсутності заявника та прокурора.

Дослідивши матеріали клопотання та долучені на його обґрунтування докази, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що Подільською окружною прокуратурою м. Києва здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42023102070000319 від 24.10.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209 КК України.

Постановою прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва від 12.01.2024, грошові кошти, які належать ТОВ «ЕЛЕКТРУМ ПЕЙМЕНТ СІСТЕМ», що перебувають на рахунках, відкритих у АТ «Ощадбанк», ПАТ «Банк Восток», АТ «Укргазбанк», ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень"визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року накладено арешт на грошові кошти, грошові кошти, які належать ТОВ "ЕЛЕКТРУМ ПЕЙМЕНТ СІСТЕМ" та знаходяться на рахунках: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 в АТ «ОЩАДБАНК»; НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 в ПАТ «БАНК ВОСТОК»; - НОМЕР_7 в ПАТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ»; НОМЕР_8 в АТ «УКРГАЗБАНК», шляхом заборони розпорядження грошовими коштами, зупинення видаткових операції з грошовими коштами, за виключенням операцій зі сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) та виплат заробітної плати працівникам.

Арешт на майно обґрунтовано необхідністю забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відтак, КПК України надає слідчому судді вичерпний перелік повноважень при розгляді питання про скасування арешту майна, в частині перевірки підстав щодо наявності чи відсутності потреби в подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, а також підстав щодо обґрунтованості вжиття такого заходу.

Таким чином, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту, а тому доводи представника власника майна щодо процесуальних рішень, прийнятих слідчим суддею в ході розгляду клопотання про арешт майна не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При цьому, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як вбачається з ухвали слідчого судді від 16.01.2024 слідчий суддя, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

При цьому, слідчим суддею встановлено, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні на вказаній стадії досудового розслідування.

Окрім того, Європейський суд з прав людини своїми рішеннями неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинно бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатись між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи. (Рішення у справі "АГОСЬ" проти Сполученого Королівства" від 24 жовтня 1986 року, серія А.№108, п.52).

Слідчий суддя вважає, що вищевказане майно не перестало бути речовими доказами в рамках кримінального провадження, досудове розслідування по якому ще не закінчено, а тому накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують - арешт та метою, яку прагнуть досягти - збереження речових доказів, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.

При цьому, доводи заявника про те, що у даному кримінальному провадженні жодній посадовій особі підприємства не повідомлено про підозру, на даному етапі досудового розслідування не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки, з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи те, що представником власника майна не доведено наявності правових підстав для скасування арешту майна, оскільки арештоване майно є речовим доказом в кримінальному провадженні, відсутні підстави для визнання накладеного арешту таким, в якому відпала потреба на даній стадії досудового розслідування, не доведено необґрунтованість накладеного арешту, а тому в цілях подальшого безперешкодного та своєчасного проведення досудового розслідування, в задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст. 98, 170-173,174, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання представника власника майна ТОВ «ЕЛЕКТРУМ ПЕЙМЕНТ СІСТЕМ» - ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42023102070000319 від 24.10.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209 КК України, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1