Ухвала

від 09.04.2024 по справі 761/11047/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/11047/24

Провадження № 1-кс/761/7528/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , представників власника майна ОСОБА_3 - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна накладеного ухвалою Київського апеляційного суду від 14.11.2023 року, у кримінальному провадженні №42023000000000108 від 31.01.2023 року,-

В С Т А Н О В И В

В провадженні слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника власника майна, ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна накладеного ухвалою Київського апеляційного суду від 14.11.2023 року, у кримінальному провадженні .№42023000000000108 від 31.01.2023 року.

В обґрунтування клопотання зазначено, що постановою заступника Генерального прокурора від 21.02.2024 року підслідність кримінального провадження №42023000000000108, внесеного в ЄРДР від 31.01.2023, визначено за Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України.

28.09.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва відмовлено в накладенні арешту на тимчасово вилученого майно, яке належить ОСОБА_3 , вилученого під час проведення 18.09.2023 року обшуку за місцем проживання дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_8 , працівниці ТОВ ПП «Асбіс-Україна», за адресою: АДРЕСА_1 , який здійснювався на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.09.2024 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14.11.2023 ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.09.2023 року скасовано, та накладено арешт на грошові кошти, вилучені під час проведення обшуку 18.09.2023 за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_1 .

Вказали, що на сьогодні необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала. Окрім того, арешт накладено необґрунтовано, оскільки підстави для його накладення не відповідають обставинам кримінального провадження, оскільки арештовані грошові кошти безпідставно віднесені до речових доказів у подальшому.

Зазначили, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023000000000108 здійснюється вже більш ніж 12 місяців, а тривалість арешту особистого майна ОСОБА_3 складає понад чотири місяці. Проте на даний момент стороною обвинувачення не зібрано достатньо доказів для повідомлення будь-кому, зокрема й посадовим особам ТОВ ПП «Асбіс-Україна», про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, причетність власника майна до обставин злочину відсутня.

Вважають, що арешт майна у даному кримінальному провадженні, у відповідності до положень ст. 170 КПК України, допускається лише з метою збереження речових доказів. І дійсно, одразу після проведення обшуку слідчим винесено постанову про визнання майна, вилученого під час обшуку 18.09.2023 за адресою АДРЕСА_1 , речовим доказом у кримінальному провадженні №42023000000000108.

Проте, у кримінальному провадженні №42023000000000108 з моменту накладення арешту органом досудового розслідування не здійснено подальших заходів, спрямованих на доведення факту вчинення кримінального правопорушення, не здобуто доказів, що підтверджують зв`язок арештованого майна з фактом вчинення кримінального правопорушення. Більш того, у кримінальному провадженні №42023000000000108, що триває понад 1 рік, жодній особі не було повідомлено про підозру.

Так, за результатами проведення обшуку слідчими було вилучено 67500 доларів, 5835 Євро, 14500 грн., що належать ОСОБА_3 .

В ході розгляду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна та подальшого досудового розслідування стороною обвинувачення не було спростовано того факту, що дані грошові кошти отримані ОСОБА_3 законним шляхом та не мають жодного відношення до обставин кримінального провадження та до професійної діяльності його дружини - ОСОБА_8 .

Вказали, що законність отримання таких грошових коштів підтверджується довідками про подані декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_3 , довідками з банківських установ, договорами купівлі-продажу майна.

Таким чином, зазначили, що сума офіційних доходів ОСОБА_3 значним чином перевищує суму грошових коштів, відшуканих та вилучених під час обшуку. Даний факт цілком підтверджує можливість законно мати у власності суму грошових коштів, що була вилучена під час обшуку 18.09.2023 року.

Такі обставини вважають також були вказані в зауваженнях до протоколу обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , проте проігноровані органом досудового розслідування.

Отже, стороною обвинувачення в ході досудового розслідування не спростовано доводи, що вказані грошові кошти належать ОСОБА_3 і отримані ним в законний спосіб, що підтверджуються наданими документами.

Крім того, зауважили, що жодного доказу з приводу того, що вилучені грошові кошти здобуті внаслідок вчинення злочинів, що розслідуються, чи якимось чином пов`язані з розслідуваними подіями, стороною обвинувачення на даний час не здобуто.

Таким чином, в ході досудового розслідування сторона обвинувачення не спростувала законне походження коштів, вилучених під час проведення обшуку 18.09.2023 року та не довела причетність таких коштів до розслідуваних обставин.

На підставі наведеного просять слідчого суддю скасувати арешт майна.

В судовому засіданні представники власника майна ОСОБА_3 - адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підтримали доводи клопотання, зазначили, що ОСОБА_3 не має жодного відношення до вказаного кримінального провадження, з урахуванням періоду, який розслідується. Зазначили, що на даний час внесені відомості до ЄРДР за ознаками ст. 212 КК України, проте грошові кошти не можуть підтверджувати обставин злочинів, таке втручання у право власності ОСОБА_3 не буде відповідати завданням кримінального провадження. Просили задовольнити клопотання з підстав, наведених у ньому, та скасувати арешт, який накладено на грошові кошти, які належать ОСОБА_3 .

Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, зазначив про обґрунтованість ухвали Київського апеляційного суду, якою накладено арешт грошові кошти, які належать ОСОБА_3 та вказав на необхідність існування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Заслухавши пояснення учасників розгляду клопотання, проаналізувавши доводи клопотання, вивчивши додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до такого висновку.

Відповідно до ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Частиною другою цієї статті визначені випадки, у яких допускається арешт майна, в тому числі, з метою збереження речових доказів.

Частиною 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).

Правові підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів визначені частиною третьою ст. 170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом, або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно зі ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як встановлено в судовому засіданні постановою заступника Генерального прокурора від 21.02.2024 року підслідність кримінального провадження №42023000000000108, внесеного в ЄРДР від 31.01.2023, визначено за Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України.

За твердженням органу досудового розслідування, в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що ТОВ «Підприємство з іноземними інвестиціями «АСБІС-Україна» (код ЄДРПОУ 25274129), далі - ТОВ «ПП «АСБІС-Україна», у період з 2019 року по теперішній час здійснює реалізацію товарів торгівельної марки Apple в адресу ряду суб`єктів господарської діяльності ТОВ «Імпортмакс» (код ЄДРПОУ 43738098), ТОВ «Цетехно» (код ЄДРПОУ 43058939), ТОВ «Максішоп» (код ЄДРПОУ 43886227), ТОВ «Діпровайд» (код ЄДРПОУ 43956613), ТОВ «Імпорт Капітал» (код ЄДРПОУ 43058848), в тому числі ймовірно за готівкові грошові кошти в особливо великих розмірах, без відображення таких операцій у податковому та бухгалтерському обліках.

З метою списання залишків та формування податкового кредиту підприємствам з ознаками фіктивності, надання вигляду законності вказаним операціям, посадові особи ТОВ «ПзП «АСБІС-Україна» ймовірно здійснюють внесення завідомо неправдивих відомостей до документів про нібито реалізацію вищевказаних товарів торгівельної марки Applе в адресу ряду підприємств з ознаками «фіктивності».

Департаментом стратегічних розслідувань НПУ встановлено, що до вказаної протиправної діяльності причетна провідний економіст ТОВ ПП «АСБІС-Україна» ОСОБА_8 , яка є дружиною ОСОБА_3 .

Постановою слідчого від 18.09.2023 року вилучені грошові кошти визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 42023000000000108, є матеріальними об`єктами та зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, крім того являються об`єктами на яке спрямоване кримінальне правопорушення, а також містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14.11.2023 апеляційну скаргу ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.09.2023 року скасовано, та накладено арешт на грошові кошти, вилучені під час проведення обшуку 18.09.2023 за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_1 .

Зі змісту ухвали вбачається, що арешт на грошові кошти було накладено з метою збереження речових доказів, які уважають на етапі постановлення ухвали 14.11.2023 року виправдовували потреби досудового розслідування.

Накладення арешту на майно можливе лише за умови наявності підстав вважати, що воно є доказом злочину, що повинно бути встановлено в судовому порядку на підставі достатніх й допустимих доказів, наданих слідчим.

Проте з часом тривалості кримінального провадження, обсягу обставин, які розслідуються, прокурор не обґрунтував, що в подальшому вилучені грошові кошти можуть бути використані як доказ, при тому, що ОСОБА_3 обґрунтував законність їх походження та належність, надані фактичні дані, які містяться в документах, підтверджують очевидну співмірність доходу ОСОБА_3 та розміру вилучених грошових коштів, такі документи також були надані ОСОБА_3 під час проведення обшуку, наведені в запереченнях до протоколу обшуку.

Вказане свідчить, що арешт накладений на грошові кошти, які належать ОСОБА_3 , не відповідає співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у подальшому.

Таким чином, на теперішній час матеріали кримінального провадження не містять переконливих доказів того, що арештоване майно, а саме грошові кошти, набуто ОСОБА_3 у власність протиправним шляхом або внаслідок вчинення кримінального чи правопорушення.

Крім того, прокурором не доведено, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення його збереження.

Відповідно до Постанови Європейського Суду з прав людини від 09 червня 2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Європейським Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності та не було свавільним.

Окрім того, Європейський суд через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення «Іатрідіс проти Греції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982) Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).

Водночас, у п. 38 рішення по справі «Ісмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Аналогічна правова позиція відображена ЄСПЛ, як у справі «Бакланов проти Росії», так і в справі «Фрізен проти Росії», в яких суд зазначив що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар» для особи.

Разом з цим, як вбачається з викладеного, накладений у даному кримінальному провадженні арешт грошових коштів ОСОБА_3 жодним чином не сприяє швидкому, повному та неупередженому розслідуванню у кримінальному провадженні та будь-яким чином не пов`язаний з розслідуванням конкретного злочину, оскільки ОСОБА_3 не було допитано в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження, в жодному процесуальному статусі. У вказаному кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлено.

Таким чином, окрім факту належності майна до предмету злочину, використання його як засобу чи знаряддя вчинення злочину чи одержання внаслідок вчинення злочину та/або встановлення, що воно є доходами від такого майна, для застосування арешту майна орган досудового розслідування повинен був довести, що ОСОБА_3 здобув майно незаконно. З тривалістю кримінального провадження сторона обвинувачення повинна надати більш вагомих та переконливих даних для збереження та продовження втручання у права власника.

Натомість, жодних відомостей щодо дослідження цих фактів та доказів, які підтверджують наявності у арештованого майна таких ознак, на даний час не встановлено.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , про скасування арешту, накладеного ухвалою Київського апеляційного суду від 14.11.2023 року у кримінальному провадженні №42023000000000108 від 31.01.2023 року, підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 - задовольнити.

Скасувати арешт майна накладений ухвалою Київського апеляційного суду від 14.11.2023 року, у кримінальному провадженні №42023000000000108 від 31.01.2023 року, а саме: на грошові кошти 20 000 доларів США, 5265 Євро, 47550 доларів США, 14 500 гривень, 570 Євро, що належать ОСОБА_3 та вилучені 18.09.2023 року за результатами проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає, на неї можуть бути подані заперечення під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1