Вирок

від 16.04.2024 по справі 650/889/24

ВЕЛИКООЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 650/889/24

провадження № 1-кп/650/238/24

ВИРОК

іменем України

16 квітня 2024 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

із секретарем ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка кримінальне провадження № 42023230000000417 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки c. Таврійське Бериславського району Херсонської області, громадянки України, з середньою-спеціальною освітою, заміжньої, маючої на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , депутатом будь-якого рівня не є, тимчасово не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною другою статті 111-1 КК України,

встановив:

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено воєнний стан на всій території України, який триває до теперішнього часу.

З першої декади травня 2022 року (більш точного часу під час досудового розслідування встановити не вдалося) до другої декади листопада 2022 року (точного періоду не встановлено, однак не довше ніж до 13 листопада 2022 року) ОСОБА_4 , перебуваючи на території тимчасово окупованого збройними формуваннями Російської Федерації с. Високе Бериславського району Херсонської області, будучи громадянкою України, достеменно розуміючи факт захоплення с. Високе Бериславського району Херсонської області збройними формуваннями рф, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а її територія в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи обізнаною про те, що Херсонська область є невід`ємною складовою частиною України, порядок утворення органів виконавчої влади регулюється виключно Конституцією України та законами України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, добровільно погодилася на пропозицію невстановлених досудовим розслідуванням представників окупаційної влади, що створена державою-агресором російською федерацією на тимчасово окупованій території АДРЕСА_1 , добровільно надала згоду на зайняття посади «діловод», тобто за власним бажанням зайняла посаду, не пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеного на тимчасово окупованій території.

Так, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, громадянка України ОСОБА_4 , перебуваючи на вказаній посаді, працюючи в приміщенні сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 , не маючи в підпорядкуванні підлеглих працівників, виконувала такі функціональні обов`язки, покладені на неї окупаційною владою, а саме: надання бланків та перевірка правильності заповнення заяви, оформлення та повноти документів, що підтверджують право заявника на відновлення будинків; надання бланків та перевірка правильності заповнення заяви, оформлення та повноти документів, що підтверджують право заявника на отримання ліків для пенсіонерів, інвалідів та малозабезпечених сімей; надання громадянам у межах своїх повноважень, практичної, методичної та консультаційної допомогу у вирішенні питань щодо соціального захисту; видача гуманітарної допомоги від рф у вигляді продуктових наборів, приставок Т2.

На судовому засіданні прокурор підтримав обвинувачення, вказав про доведеність вини обвинуваченої зібраними в ході досудового розслідування доказами, що було також підтверджено показаннями останньої наданими під час судового засідання, та просив суд призначити їй покарання у виді позбавлення її права обіймати посади в органах державного управління та місцевого самоврядування строком не десять років з конфіскацією усього належного їй майна. Вказав про відсутність речових доказів та судових витрат. Арешт накладений на належне обвинуваченій майно просив залишити без змін для забезпечення його конфіскації. Стосовно діючого щодо обвинуваченої запобіжного заходу позицію не висловив.

На судовому засіданні обвинувачена свою вину визнала та пояснила, що з травня місяця по листопад місяць 2022 року вона працювала діловодом у незаконно створеній представниками окупаційної влади сільській раді. Офіційно її не оформлювали, проте зарплату платили у рублях. Вона усвідомлювала незаконність своїх дій, однак змушена була працевлаштуватися для забезпечення своєї сім`ї, яка складається з чоловіка, неповнолітнього сина та повнолітньої доньки, оскільки будь-якого іншого джерела доходів у неї та її чоловіка не було. Будинок в якому вона разом із своєю сім`єю мешкає є єдиним місцем для їх проживання та був отриманий нею у спадщину після смерті матері. Крім заробітної плати від окупаційної влади вона нічого не отримувала та не намагалась використати свою роботу для одержання інших благ або майна. Представники окупаційної влади вимагали від місцевих мешканців організувати роботу місцевих органів влади, погрожуючи при цьому, що в іншому випадку ніхто не отримуватиме допомоги. Вся її робота полягала виключно у наданні місцевим мешканцям, які так само опинилися в окупації без джерел доходів, допомоги в оформленні відповідних документів для одержання допомоги. Просила не конфісковувати транспортні засобі, оскільки вони потрібні її сім`ї для переміщення по району, де немає суспільного транспорту. Без транспорту вони навіть не зможуть дістатися до лікарні в разі необхідності. Погодилась із позицією прокурора щодо позбавлення її права обіймати посади в органах державного управління та органах місцевого самоврядування строком на десять років.

На судовому засіданні захисник частково погодився із позицією прокурора та просив суд призначити обвинуваченій запропоноване їй прокурором основне покарання, однак без застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, з огляду на обставини справи та вчинення неправомірних дій обвинуваченою не із корисливих мотивів. Арешти накладені на майно обвинуваченої просив зняти.

Крім допиту обвинуваченої, на судовому засіданні також були досліджені матеріали, що її характеризують, а також щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно із частиною третьоюстатті 349КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

На виконання вказаних умов суд встановив, що обвинувачена правильно розуміє обставини зазначені в обвинувальну акті, які не оспорювались сторонами, а її позиція з цього приводу є добровільною, про що свідчать надані нею пояснення, згідно з якими вона послідовно розповіла про обставини подій, сприймаючи їх у сукупності та не виявляючи при цьому невпевненості, надавала їм правильну оцінку, проявляла детальну обізнаність з приводу суті вчиненого правопорушення.

На судовому засіданні суд роз`яснив сторонам, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, проти чого останні не заперечили та проявили обізнаність щодо характеру такого обмеження.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши правильність кваліфікації дій обвинуваченої, виконавши вимоги частини третьої статті 349 КПК України, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що інкриміноване обвинуваченій кримінальне правопорушення мало місце за встановлених обставин, остання винна у його вчиненні та їй слід призначити покарання в межах санкції відповідної частини статті Закону України про кримінальну відповідальність.

Дії обвинуваченої ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за частиною другоюстатті 111-1КК України як колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

При визначенніобвинуваченій ОСОБА_4 виду тарозміру покараннясуд враховуєсуспільну небезпечністьта тяжкістьвчиненого кримінальногоправопорушення,яке відповіднодо частинидругої статті12КК України належить до кримінальних проступків, данні про особу обвинуваченої, а саме те, що вона: постійно проживає за однією адресою зі своєю родиною, що обумовлює її міцні соціальні зв`язки; має на утриманні неповнолітню дитину; за місцем проживання характеризується посередньо; раніше не притягувалася до кримінальної та адміністративної відповідальності; не перебуває на обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра; не є депутатом; не перебуває на обліку в органі пробації; офіційно не працевлаштована.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які відповідно до статті 67КК України обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 суд не встановив.

Крім того, суд також враховує ту обставину, що в результаті протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_4 , наслідків, які могли бути віднесені до категорії тяжких не настали, а також те, що протиправне діяння останньої було зумовлене складними життєвими обставинами, не мало систематичний характер та не супроводжувалося її підтримкою незаконних органів влади.

Враховуючи вищевикладені обставини, положення частини першої статті 55 КК України, висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду висловлені в постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 344/16025/18, а також правові позиції наведені в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд вважає, що виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень можливо досягти шляхом призначення їй основного покарання, передбаченого санкцією частини другої статті 111-1 КК України, у мінімальному його розмірі, - у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги строком на десять років, що також відповідає вимогам статі 69-1 КК України.

Таке покарання, на думку суду, є справедливим і достатнім, а також відповідатиме його меті.

При цьому, суд не встановив підстав для застосування до обвинуваченої додаткового покарання у виді конфіскації майна, з огляду на таке.

Так, санкцією інкримінованої ОСОБА_4 частини другоїстатті 111-1КК України передбачено покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Відповідно до частини другоїстатті 52КК України додатковими покараннями є в тому числі конфіскація майна.

Частиною 4цієї статті передбачено, що до основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом.

Тобто, при призначенні покарання, суд з урахуванням обставин справи, на підставі закону, за власним переконанням, діючи в межах своїх дискреційних повноважень, ухвалює рішення про застосування або не застосування до особи додаткового покарання.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 133/2968/18 дійшов висновку, що згідно зі статтею 1Протоколу №1до Конвенціїз правлюдини іосновоположних свобод, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, при застосуванні конфіскації майна в кожному конкретному випадку суд має не тільки послатися на наявність для цього формальних підстав, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар» (справа «Белане Надь проти Угорщини» (рішення від 13 грудня 2016 року) та справа «Садоха проти України» (рішення від 11 липня 2019 року)).

З матеріалів справи встановлено, що обвинувачена фактично має єдине місце для проживання, яке розташоване в с. Високе, в якому вона мешкає з чоловіком, донькою та неповнолітнім сином, тобто членами її сім`ї. Належні обвинуваченій та її чоловіку на праві спільної сумісної власності транспортні засоби за умови місця їх проживання, де у зв`язку з воєнним станом суспільний транспорт відсутній, необхідні для забезпечення своїх життєвих потреб, не залучені як речові докази, не отримані внаслідок протиправної діяльності обвинуваченої її не використовувались для її здійснення.

Крім того, матеріали справи не свідчать про те, що обвинувачена вчинила вказане кримінальне правопорушення в тому числі і з корисливих мотивів, під якими суд в даному випадку розуміє прагнення обвинуваченої збагатитися, отримати додаткові майнові цінності, майнові права чи звільнитися від майнових зобов`язань для особистої вигоди або наживи.

Обвинувачена пояснила, і це не було спростовано прокурором, що будь-яке інше джерело коштів у неї та її сім`ї під час окупації с. Високе було відсутнє, а її працевлаштування було обумовлене саме необхідністю виживання.

Суд погоджується з думкою прокурора про те, що життєві обставини обвинуваченої не свідчать про неможливість її виживання без необхідності роботи на окупаційну владу, а обрання такого способу заробітку як працевлаштування в окупаційній місцевій владі має тягнути кримінальну відповідальність.

Разом з цим, її працевлаштування за наведених обставин само по собі не може свідчити про доведеність поза розумним сумнівом в її діях корисливого мотиву, при тому, що надані суду матеріали, зокрема зміст обвинувального акта, не містять посилання на вказану обставину, як таку, що була встановлена під час досудового розслідування.

Прокурор не навів суду переконливих доводів із цього приводу, не обґрунтував, яким чином конфіскація усього належного обвинуваченій майна сприятиме її вихованню, не клопотав про дослідження відповідних доказів або допит свідків, не спростував наведені обвинуваченою обставини.

Вирішуючи дане питання суд також врахував наявність двох пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обставин, які його обтяжують, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою ОСОБА_4 кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченої до скоєного кримінального проступку, критичну оцінку нею своєї протиправної поведінки, відсутність тяжких наслідків її протиправної діяльності, подальшу її поведінку після вчинення кримінального проступку, бажання виправити ситуацію, а також готовність понести покарання за свої дії.

Враховує суд і те, що встановлені фактичні обставини справи свідчать про те, що хоча обвинувачена ОСОБА_4 і вчинила кримінальний проступок проти основ національної безпеки України, однак вона обіймаючи посаду діловода у незаконно створеному органі влади при цьому активних дій щодо підтримки збройної агресії не здійснювала, а фактично займалась видачею бланків заяв для громадян України, допомогою в їх заповненні та видачею гуманітарної допомоги.

Також суд бере до уваги неможливість конфіскації вказаного майна з огляду на положення частини другої статті 49 КВК України та частини третьої статті 59 КК України, відповідно до яких не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законом України.

За таких обставин враховуючи приписи статті 50 КК України, згідно з якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, суд вважає, що призначення обвинуваченій вказаного додаткового покарання не відповідатиме гуманності й справедливості, та потягне за собою порушення засад виваженості, що виключає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, не забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, не відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 лютого 2024 року стосовно обвинуваченої було застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, який ухвалою суду від 05 березня 2024 року був продовжений до 03 травня 2024 року включно.

Зважаючи на обставини справи, призначене обвинуваченій покарання, яке не пов`язане з будь-яким обмеженням її свободи, а також на її належну поведінку під час судового розгляду, суд не вбачає підстав для продовження застосованого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили або його зміни, у зв`язку з чим його слід скасувати.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Витрати на залучення експертів відсутні. Речові докази відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту накладеного на земельну ділянку площею 0,1755 га, із розташованим на ній будинком за адресою: АДРЕСА_1 , частину транспортного засобу RENAULT DUSTER, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та транспортного засобу MUSSTANG MT125-8, 2020 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 скасувати, у зв`язку з незастосуванням до неї конфіскації, для забезпечення чого його було накладено відповідно до ухвали слідчого судді Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 лютого 2024 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374 КПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною другоюстатті 111-1КК України та призначити їй основне покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги строком на десять років без конфіскації майна.

Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання застосований стосовно ОСОБА_4 скасувати з моменту оголошення вироку.

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту накладеного згідно з ухвалою слідчого судді Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 лютого 2024 року, на земельну ділянку з кадастровим номером 6520680600:01:001:0055 площею 0,1755 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , які перебувають у власності ОСОБА_4 , на транспортного засобу RENAULT DUSTER, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та транспортного засобу MUSSTANG MT125-8, 2020 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , що перебувають у власності ОСОБА_7 , із забороною розпорядження вказаним майном скасувати.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченый і прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: