Постанова

від 17.04.2024 по справі 509/7699/23

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/7699/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши усудовому засіданнів залісуду смт.Овідіополь клопотання слідчого СВ ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погодженого процесуальним керівником прокурором Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про арешт майна, в рамках кримінального провадження №12013170380000736 від 05.03.2013 за ознаками складу злочину передбаченого ч.4 ст.190, ч.2 ст.358 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області з клопотанням, погодженого процесуальним керівником прокурором Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про арешт майна, в рамках кримінального провадження №12013170380000736 від 05.03.2013 за ознаками складу злочину передбаченого ч.4 ст.190, ч.2 ст.358 КК України..

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає про те, що 17.12.2007 року, на підставі підроблених документів суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 в порушення діючого матеріального та процесуального законодавства, без проведення судового засідання та перевірки достовірності наданих до суду документів, винесла заздалегідь неправосудне рішення по цивільної справі №2-7574/07 про визнання права власності на земельні ділянки за 29 громадянами України, зобов`язавши своїм рішенням ОРФДП «Центр державного земельного кадастру» зареєструвати та видати державні акти про право власності на земельні ділянки, які підсудні використовували для виготовлення технічної документації та отримання державних актів о праві власності на 29 земельних ділянок в АДРЕСА_1 .

В подальшому ОСОБА_6 , діючи в групі із ОСОБА_7 і невстановленою особою на ім`я ОСОБА_8 , навмисно із корисливих мотивів, шляхом введення в оману 29 осіб шахрайським шляхом заволоділи земельними ділянками загальною площею 2,8183 га, що належать Дальницький територіальній громаді Овідіопольського району Одеської області, вартістю 6651188 гривень, чим заподіяли збитків в особливо великому розмірі.

Окрім того, ОСОБА_6 переслідуючи мету незаконного одержання права власності на чуже майно підробив акти встановлення меж земельних ділянок в натурі датованих 29.12.2007 та 17.03.2008.

Також, ОСОБА_6 підробив рішення Київського районного суду м. Одеси від 16.02.2006 року, акти встановлення меж земельної ділянки в натурі, датовані травнем 2008 року використовував їх, переслідуючи мету незаконного одержання права власності на чуже майно.

За результатом дій судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 , громадян ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та особи на ім`я ОСОБА_8 , ОРФДП «Центр державного земельного кадастру» було зареєстровано та видано державні акти про право власності на 29 земельних ділянок, серед яких на теперішній час, у власність Дальницької територіальної громади Одеського району Одеської області, на підставі окремих рішень Овідіопольського районного суду, за позовом Одеської обласної прокуратури, було повернуто 10ть земельних ділянок в різні проміжки часу.

Однак, інші 19ть земельних ділянок, не дивлячись на наявність діючих рішень суду про скасування державних актів про право власності на земельні ділянки, у власність Дальницької територіальної громади Одеського району Одеської області, повернуто не було, а навпаки проводяться неодноразові продажі та передачі майна у власність третім особам.

Відтак, 23.07.2011 заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області №2-1117/11, скасовано державні акти про право власності на земельні ділянки:

1) АДРЕСА_2 кадастровий номер земельної ділянки 5123781300:03:001:0805, площа 0,1 га, яка належала на підставі державного акту на право власності ЯД №792245 гр. ОСОБА_9 , з 07.05.2023 власник ТОВ «Старт Консалтинг» код 45148175 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1606621151237);

2) АДРЕСА_3 кадастровий номер земельної ділянки 5123781300:03:001:0791, площа 0,1 га, яка належала на підставі державного акту на право власності ЯД №792231 гр. ОСОБА_10 , з 07.05.2023 власник ТОВ «Старт Консалтинг» код 45148175 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1606578551237);

3) с. Санжейка, вул. Сонячна, 1б/5 кадастровий номер земельної ділянки 5123781300:03:001:0801, площа 0,1 га, яка належала на підставі державного акту на право власності ЯД №792241 гр. ОСОБА_11 , з 07.05.2023 власник ТОВ «Старт Консалтинг» код 45148175 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1606600751237);

4) АДРЕСА_4 , кадастровий номер земельної ділянки 5123781300:03:001:0790, площа 0,1 га, яка належала на підставі державного акту на право власності ЯД №792230 гр. ОСОБА_12 , з 07.05.2023 власник ТОВ «Старт Консалтинг» код 45148175 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1705510251237);

5) с. Санжейка, вул. Сонячна, 1б/26 кадастровий номер земельної ділянки 5123781300:03:001:0797, площа 0,1 га, яка належала на підставі державного акту на право власності ЯД №792237 гр. ОСОБА_13 , з 07.05.2023 власник ТОВ «Старт Консалтинг» код 45148175 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1705484151237);

6) с. Санжейка, вул. Сонячна, 1б/8 кадастровий номер земельної ділянки 5123781300:03:001:0789, площа 0,1 га, яка належала на підставі державного акту на право власності ЯД №792229 гр. ОСОБА_14 , з 07.05.2023 власник ТОВ «Старт Консалтинг» код 45148175 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1705494251237);

7) с. Санжейка, вул. Сонячна, 1б/9 кадастровий номер земельної ділянки 5123781300:03:001:0788, площа 0,1 га, яка належала на підставі державного акту на право власності ЯД №792228 гр. Вовкотруб Вiрi Архиповні, з 07.05.2023 власник ТОВ «Старт Консалтинг» код 45148175 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1606553851237);

8) с. Санжейка, вул. Сонячна, 1б/27 кадастровий номер земельної ділянки 5123781300:03:001:0798, площа 0,1 га, яка належала на підставі державного акту на право власності ЯД №792238 гр. ОСОБА_15 , з 07.05.2023 власник ТОВ «Старт Консалтинг» код 45148175 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1606533551237);

9) с. Санжейка, вул. Сонячна, 1б/29 кадастровий номер земельної ділянки 5123781300:03:001:0800, площа 0,1 га, яка належала на підставі державного акту на право власності ЯД №792240 гр. ОСОБА_16 , з 07.05.2023 власник ТОВ «Старт Консалтинг» код 45148175 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1606480851237).

Окремими рішеннями Овідіопольського районного суду Одеської області скасовано державні акти про право власності на земельні ділянки:

1) АДРЕСА_5 кадастровий номер земельної ділянки 5123781300:03:001:0787, площа 0,1 га, яка належала на підставі на право власності ЯД №792227 гр. ОСОБА_17 (державний акт скасовано 11.04.2016 заочним рішенням Овідіопольського районного суду №509/2853/15-ц), з 07.05.2023 власник ТОВ «Старт Консалтинг» код 45148175 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1590043351237);

2) с. Санжейка, вул. Сонячна, 1б/23 кадастровий номер земельної ділянки 5123781300:03:001:0794, площа 0,1 га, яка належала на підставі державного акту на право власності ЯД №792234 гр. ОСОБА_18 (державний акт скасовано 25.06.2010 заочним рішенням Овідіопольського районного суду №2-689/2010) з 07.05.2023 власник ТОВ «Старт Консалтинг» код 45148175 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1705477251237);

3) с. Санжейка, вул. Сонячна, 1б/3 кадастровий номер земельної ділянки 5123781300:03:001:0803, площа 0,1 га, яка належала на підставі державного акту на право власності ЯД №792243 гр. ОСОБА_19 (державний акт скасовано 12.08.2015 рішенням Овідіопольського районного суду №509/2855/15-ц), з 07.05.2023 власник ТОВ «Старт Консалтинг» код 45148175 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 768780651237);

4) с. Санжейка, вул. Сонячна, 1б/2 кадастровий номер земельної ділянки 5123781300:03:001:0804, площа 0,1 га, яка належала на підставі державного акту на право власності ЯД №792244 гр. ОСОБА_20 (державний акт скасовано 12.09.2011 рішенням Овідіопольського районного суду №2-510/11), з 07.05.2023 власник ТОВ «Старт Консалтинг» код 45148175 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1705473551237);

5) АДРЕСА_6 кадастровий номер земельної ділянки 5123781300:03:001:0809, площа 0,09 га, яка належала на підставі державного акту на право власності ЯД №792249 гр. ОСОБА_21 (державний акт скасовано 25.06.2010 рішенням Овідіопольського районного суду №2-714/2010), з 07.05.2023 власник ТОВ «Старт Консалтинг» код 45148175 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1705482351237);

6) АДРЕСА_7 кадастровий номер земельної ділянки 5123781300:03:001:0810, площа 0,1 га, яка належала на підставі державного акту на право власності ЯД №792250 гр. ОСОБА_22 (державний акт скасовано 25.06.2010 заочним рішенням Овідіопольського районного суду №2-688 2010), з 07.05.2023 власник ТОВ «Старт Консалтинг» код 45148175 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1705479751237);

7) АДРЕСА_8 кадастровий номер земельної ділянки 5123781300:03:001:0806, площа 0,09 га, яка належала на підставі державного акту на право власності ЯД №930099 гр. ОСОБА_23 (державний акт скасовано 09.09.2015 рішенням Овідіопольського районного суду №509/2851/15-ц), з 07.05.2023 власник ТОВ «Старт Консалтинг» код 45148175 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 786696051237);

Також, Одеською обласною прокуратурою (раніше Прокуратура Одеської області) неодноразово ініційовано накладення заборони (арешт) на розпорядження наступними земельними ділянками, які отримано у власність, шляхом створення державних актів на право власності, на підставі незаконного рішення Київського районного суду м. Одеси, а саме:

1) АДРЕСА_9 , кадастровий номер земельної ділянки 5123781300:03:001:0783, площа 0,1 га, яка належала на підставі державного акту на право власності ЯД №792223 гр. ОСОБА_24 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна не визначений);

2) АДРЕСА_10 , кадастровий номер земельної ділянки 5123781300:03:001:0792, площа 0,1 га, яка належала на підставі державного акту на право власності ЯД №792232 гр. ОСОБА_25 , з 14.12.2018 власник ОСОБА_26 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1703194251237);

3) АДРЕСА_11 , кадастровий номер земельної ділянки 5123781300:03:001:0793, площа 0,1 га, яка належала на підставі державного акту на право власності ЯД №792233 гр. ОСОБА_27 , з 14.12.2018 власник ОСОБА_26 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1703261251237)..

З огляду на викладене слідчий просить суд накласти арешт на вказані земельні ділянки, оскільки вони є об`єктом кримінального правопорушення та одержані внаслідок вчинення злочину, при цьому фізичні та юридичні особи здійснюють розпорядження цими земельними ділянками на підставі не діючих державних актів на право власності.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

З матеріалів клопотання встановлено, що у провадженні СВ ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження №12013170380000736 від 05.03.2013 за ознаками складу злочину передбаченого ч.4 ст.190, ч.2 ст.358 КК України.

Згідно п. 7 ч. 2ст. 131 КПК Українизаходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

За змістом ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч.2ст.170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 3ст. 170 КПК Україниз метою забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п. 1 Першого протоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Між тим, слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимогст. 132 КПК України, не наводить у ньому достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно.

Також не доведено органом досудового розслідування і існування ризиків, визначених у абзаці другому ч. 1ст. 170 КПК Україниабо достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, як і не обґрунтовано належним чином мету застосування такого заходу забезпечення в даному кримінальному провадженні.

Згідно з положеннями ст.172КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З клопотання слідчого вбачається, що клопотання про арешт майна слідчим подається вкримінальному провадженні№12013170380000736, відомості по якому були внесені до ЄРДР ще 05.03.2013 року. З долученого до клопотання витягу з ЄРДР вбачається, що з того часу нікому підозру повідомлено не було.).

Окрім того, надані слідчим матеріали до клопотання, не підтверджують підстави, мету та не містять відповідного обґрунтування необхідності арешту майна, тому, слідчий суддя вважає, що клопотання про накладення арешту на зазначене вище майно, є безпідставним.

Відповідно до п. 2 ч. 3ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Відповідно до ст. 2 КПК Українизавданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтями 7,16КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 29 Загальної декларації прав людини, "кожна людина, здійснюючи свої права і свободи, повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання й поваги прав і свобод інших та з метою задоволення справедливих вимог моралі, громадського порядку та загального добробуту в демократичному суспільстві". Мета, підстави і межі здійснення прав людини конкретизуються також у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, в Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права, а також в Європейській Конвенції про захист прав особи й основних свобод.Конституція Українитакож передбачає межі здійснення громадянами своїх прав. Так, згідно зі ст. 64, конституційні права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України. Окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень можуть встановлюватися в умовах воєнного або надзвичайного стану. Аналіз зазначеної статті дозволяє зробити висновок про те, що закріплені в ній критерії (підстави) правомірного обмеження прав і свобод людини та громадянина базуються на принципі співвідношення публічних і приватних інтересів.

Вимога щодо забезпечення балансу між приватним та публічним інтересом слідує власне зі структури статті 1 Першого Протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, вживаючи будь-яких заходів, у тому числі заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна подбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться. Отже, у кожній справі, в якій зазначається про порушення цієї статті, Суд повинен з`ясувати, внаслідок чого саме відповідна особа була змушена нести непропорційний і надмірний тягар. Як при втручанні у право мирного володіння майном, так і при утриманні від застосування заходів, необхідно забезпечити справедливий баланс між вимогами загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основних прав відповідної особи. Вимога щодо забезпечення такого балансу випливає зі структури статті 1 Першого Протоколу, якщо розглядати її в цілому. Зокрема, вживаючи будь-яких заходів, у тому числі й заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна дбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться.

Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються щодо обмеження права власності та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування.

Надані слідчим матеріали до клопотання, не підтверджують підстави, мету та не містять відповідного обґрунтування необхідності арешту майна, тому, слідчий суддя вважає, що клопотання про накладення арешту на зазначене вище майно, є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2,7,132,98,167,170-173 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенніклопотання слідчого СВ відділення поліції №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погодженого процесуальним керівником прокурором Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про арешт майна, в рамках кримінального провадження №12013170380000736 від 05.03.2013 за ознаками складу злочину передбаченого ч.4 ст.190, ч.2 ст.358 КК України відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1