Ухвала

від 16.04.2024 по справі 738/343/24

МЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 738/343/24

№ провадження 2/738/165/2024

У Х В А Л А

16 квітня 2024 року місто Мена Чернігівської області

Менський pайонний суд Чеpнiгiвської областi в складi:

судді -Волошиної Н.В.,

розглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський» про розірвання договору оренди землі,

з участю секретаря судового засідання Іванько А.С.,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський», в якому просила розірвати договір оренди землі від 08 червня 2011 року, укладений між нею та ТОВ «Березнянський» щодо земельної ділянки площею 2,90 га, кадастровий номер 7423055300:02:000:0018, яка знаходиться на території Березнянської селищної ради Чернігівської області; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Позов обґрунтовувала тим, що вона є власником вказаної земельної ділянки. 08 червня 2011 року між нею та відповідачем було укладено договір оренди землі, за умовами якого вона передала вказану земельну ділянку в оренду відповідачу строком на 5 років з правом поновлення, орендна плата на момент укладення договору становила 3% від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки за кожен рік оренди та вносилася в термін не пізніше 1-31 жовтня, остаточний розрахунок до 01 грудня поточного року. Проте, протягом 2022-2023 року відповідач істотно порушував умови договору, земельну ділянку за цільовим призначенням не використовує, орендну плату не сплачує, що відповідно до умов договору оренди, положень Закону України «Про оренду землі», ЦК України, є підставою для розірвання договору оренди.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 20 лютого 2024 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 12 березня 2024 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

20 березня 2024 року до суду надійшла заява від ОСОБА_2 , розпорядника майна ТОВ «Березнянський», про передачу справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Березнянський» про розірвання договору оренди землі на розгляд Господарському суду Чернігівської області, в провадженні якого перебуває справа №927/209/24 про банкрутство ТОВ «Березнянський», для подальшого розгляду. В обґрунтування клопотання зазначив, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11 березня 2024 року відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Березнянський», його призначено розпорядником майна. Окрім того, посилається на те, що розгляд всіх спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватись саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися. Представник позивачки просив розглянути справу без його участі та участі позивачки, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причину своєї неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву, клопотань про розгляд справи тільки з його обов`язковою участю суду не надав.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, суд виходить з наступного.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини є здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

У статті 19ЦПК Українивизначено, щосуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.

При цьому суди повинні враховувати принцип правової визначеності і не допускати наявності проваджень, а отже, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета, але судами різних юрисдикцій.

21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII(далі - Кодекс № 2597-VIII).

Відповідно до статті 7 Кодексу № 2597-VIII спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша).

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно доГосподарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга вказаної статті).

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя вказаної статті).

Зі змісту вказаних норм убачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута.

Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

З введенням в діюКодексу України з процедур банкрутстваВелика Палата Верховного Суду у своїх постановах дійшла висновку, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови від 15 січня 2020 року по справі №607/6254/15-ц, від 28 січня 2020 року по справі №50/311-б).

Водночас з тим, у постанові Верховного Суду від 14.07.2022 (справа № 910/1065/21) викладені такі правові висновки щодо тлумачення змісту вимог до боржника, який перебуває у стадії банкрутства.

«Тлумаченнястатті 7 КУзПБ, пункту 8 частини першої статті20, частини тринадцятої статті30 ГПК Україниприводить до висновку про закріплення законодавцем принципу концентрації в межах справи про банкрутство всіх майнових спорів, стороною яких є боржник, який є універсальним та не містить винятків залежно від суб`єктного складу сторін спору.

У частині третійстатті 7 КУзПБзаконодавець не встановлює інших правил підсудності, а лише конкретизує механізм реалізації приписів пункту 8 частини першоїстатті 20 ГПК України, частини першої, абзацу першого частини другоїстатті 7 КУзПБ, визначивши, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Наведені правила застосовні до випадків розгляду майнового спору судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, оскільки суддя відповідного суду, який розглядає справу про банкрутство одноособово, діє як суд.

Вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство,суди мають виходити не лише з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положеньстатті 163 ГПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог в аспекті порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано.

Якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставістатті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цьогоКодексу.»

У межах розгляду даної справи встановлено, що позивачем заявлена єдина вимога про розірвання договору оренди землі. При цьому жодних позовних вимог майнового характеру, тобто таких вимог, які підлягають вартісній оцінці, до відповідача не заявлялося.

У матеріалах справи відсутні будь-які відомості та судом не встановлено, що на орендованій земельній ділянці знаходиться будь-яке майно ТОВ «Березнянський», яке можна вважати активом боржника, що в подальшому може бути направлений на погашення грошових вимог кредиторів боржника.

Отже, розірвання договору оренди не може вплинути на зміну розміру та склад ліквідаційної маси боржника (відповідача по справі).

Той факт, що право оренди є майновим і охоплюється поняттям «власність» за змістом ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не змінює бухгалтерський облік такого права як нематеріального активу та не впливає на кваліфікацію спору про розірвання договору оренди як немайнового.

Суд вважає, що спір за такими вимогами не входить до числа тих, що відповідно до пункту 8 частини 1статті 20 ГПК Україниналежить до юрисдикції господарського суду в межах справи про банкрутство.

Позовні вимоги ОСОБА_1 є немайновими, та спір не стосується питання щодо формування активу боржника, а тому він не є пов`язаним із здійсненням провадження у справі про банкрутство ТОВ «Березнянський», а отже підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями260,261 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 , розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський», про передачу справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський» про розірвання договору оренди землі у порядкустатті 7Кодексу Україниз процедурбанкрутства на розгляд Господарському суду Чернігівської області, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський» - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Н.В. Волошина