Постанова

від 26.03.2024 по справі 910/13893/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2024 р. Справа № 910/13893/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Корнієнко В.П., Краснящих М.М.

від відповідача: Півовар М.В. (у режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Денза Констракшен"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 (суддя Зеленіна Н.І.)

у справі № 910/13893/23 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марс Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денза Констракшен"

про стягнення 681 710,65 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Марс Плюс" (далі - ТОВ "Марс Плюс, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денза Констракшен" (далі - ТОВ "Денза Констракшен", відповідач) про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором підряду № 13/07-2021 на виконання робіт від 19.07.2021 (далі - Договір) у розмірі 681 710,65 грн, що складається із суми основної заборгованості в розмірі 512 822,90 грн, інфляційних втрат у розмірі 148 824,43 грн та 3 % річних у розмірі 20 063,32 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним були виконані роботи з оздоблення панелями на об`єкті, а відповідачем виконані роботи не були повністю оплачені, у зв`язку із чим у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем, яку останній просив стягнути.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/13893/23 позовні вимоги ТОВ "Марс Плюс" задоволено. Стягнуто з ТОВ "Денза Констракшен" на користь ТОВ "Марс Плюс" суму заборгованості в розмірі 512 822,90 грн, інфляційні втрати в розмірі 148 824,43 грн, 3 % річних у розмірі 20 063,32 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 225,66 грн.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи підтверджується виконання позивачем робіт на загальну суму 2 294 603,16 грн та прийняття їх відповідачем. Доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань у частині оплати прийнятих робіт матеріали справи не містять.

5. За вказаних обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання щодо належної оплати виконаних робіт у повному обсязі, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 512 822,90 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.

6. Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 148 824,43 грн та 3 % річних у розмірі 20 063,32 грн, суд першої інстанції також дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

7. Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/13893/23, ТОВ "Денза Констракшен" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

8. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує на таке:

- суд дійшов хибного висновку, що відповідач, здійснюючи переказ коштів на рахунок позивача в якості авансових платежів, здійснив свої зобов`язання з оплати саме за виконані роботи;

- суд хибно дійшов висновку, що в матеріалах справи наявні копії актів надання послуг № 8 від 17.01.2022 та № 9 від 17.01.2022, і вони підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств належним чином;

- акти надання послуг № 8 від 17.01.2022 та № 9 від 17.01.2022 не є належними доказами виконаних робіт позивачем, оскільки належним чином уповноваженою особою не підписані, а тому у відповідача не виникає зобов`язань за такими актами;

- відбиток печатки підприємства, наявний на актах надання послуг, додатковій угоді, не є свідченням участі такого підприємства як юридичної особи у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - укладення додаткової угоди та акта виконаних робіт на суму 512 822,90 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

9. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Денза Констракшен" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/13893/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 19.03.2024 о 10:20.

10. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 задоволено клопотання ТОВ "Денза Констракшен" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

11. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 відкладено розгляд апеляційної скарги на 26.03.2024 о 09:50.

Позиції учасників справи

12. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги ТОВ "Денза Констракшен" заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

13. Відповідач, у свою чергу, подав до Північного апеляційного господарського суду заперечення на відзив, в яких просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Марс Плюс" відмовити повністю.

Явка представників учасників справи

14. У судове засідання 26.03.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

15. У судовому засіданні 26.03.2024 представник відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги ТОВ "Денза Констракшен" підтримав і просив суд апеляційної інстанції її задовольнити.

16. Представники позивача проти апеляційної скарги заперечували і просили залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

17. 19.07.2021 між ТОВ "Марс Плюс" (підрядник) та ТОВ "Денза Констракшен" (генпідрядник) укладено договір підряду № 13/07-2021 на виконання робіт (Договір), відповідно до умов якого підрядник за завданням генпідрядника зобов`язався на свій ризик власними або залученими за свій рахунок силами та/або засобами здійснити роботи з оздоблення панелями (надалі за текстом - "роботи") в асортименті та кількості, відповідно до інших вимог, що визначаються у специфікації (додаток № 1), згідно з графіком виконання робіт (додаток № 2) за ціною, що визначається протоколом погодження договірної ціни (додаток № 3) і порядком розрахунків (додаток № 4), на об`єкті: "Бізнес-центр Hillfort Business Mansion класу "А" на вул. Михайлівська, 12 м. Києві", а генпідрядник зобов`язався забезпечити підряднику доступ до об`єкта, надати узгоджену документацію, необхідну для виконання підрядником робіт за цим Договором, прийняти та оплатити належно виготовлений, поставлений та змонтований матеріал на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору).

18. Відповідно до п. 1.2 Договору параметри, форма, дизайн, розміри матеріалу, вимоги до монтажу (зокрема - до місця розташування матеріалу при здійсненні монтажу) тощо визначаються на підставі креслень (ескізів, візуалізацій), що є невід`ємною частиною відповідної специфікації (додаток № 1 до Договору, що може складатися з одного або кількох документів).

19. Усі відомості та вимоги, зазначені у специфікаціях, інших додатках до Договору, є обов`язковими для сторін (п. 1.4 Договору).

20. Сторони домовились, що загальна вартість робіт за цим Договором визначається сумою договірної ціни № 1 та № 2 та складається з: 1) вартості матеріалу, визначені сторонами в договірній ціні № 1. Фактична загальна вартість матеріалу на підставі актів за цим Договором становить загальну вартість використаних підрядником та прийнятих генпідрядником матеріалів для виконання робіт відповідно до належних листів специфікації (додаток № 1); 2) вартості робіт, визначені сторонами в договірній ціні № 2. Фактична загальна вартість робіт за цим Договором становить загальну кількість виконаних підрядником та прийнятих генпідрядником робіт на підставі актів (п. 2.1 Договору).

21. Додатком № 3 до Договору встановлено що загальна вартість матеріалів становить 1 343 196,52 грн, в т.ч ПДВ 20 % - 223 866,09 грн (договірна ціна № 1) та 425 278,80 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 70 879,80 грн (договірна ціна № 2).

22. Відповідно до п. 2.3 Договору оплата матеріалу і робіт за цим Договором здійснюється генпідрядником у національній валюті України - гривні шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника в наступному порядку: генпідрядник перераховує авансові платежі підряднику па підставі порядку розрахунків (додаток № 4 до договору). Фактом погодження строків та розміру авансового платежу є факт оплати генпідрядником рахунків-фактур, наданих підрядником. Оплату вартості робіт генпідрядник здійснює протягом 5 банківських днів з дати виконання робіт на підставі актів, оформлених в порядку, визначеному пунктом 4.2 Договору.

23. Генпідрядник має право доручати підряднику додаткові роботи до початку робіт або під час їх виконання. Вартість та об`єми додаткових робіт узгоджуються сторонами письмово до початку їх виконання шляхом підписання додаткових договорів до цього Договору. Оплата додаткових робіт здійснюється генпідрядником на підставі додаткових договорів до цього Договору. Перегляд розміру договірної ціни робіт сторонами можливий у випадках зміни об`єму та складу робіт; у разі наявності зауважень зі сторони генпідрядника щодо виконаних підрядником робі (якість, об`ємів виконаних робіт тощо), що оформлені у письмовому вигляді згідно з умовами цього Договору; у разі внесення змін чи доповнень до проектної і робочої документації (п. 2.4-2.5 Договору).

24. Відповідно до п. 3.1 Договору підрядник зобов`язаний приступити до виконання робіт та належним чином виконати роботи у відповідності до погодженого сторонами графіка виконання робіт (додаток № 2 до Договору) та погоджених сторонами відповідних специфікацій (додаток № 1). Датою закінчення робіт вважається дата підписання сторонами останнього акта приймання-передачі виконаних робіт, за умови дотримання виконання п. 2.3 даного Договору.

25. Згідно з п. 4.1 Договору генпідрядник приймає виконані належним чином підрядником роботи шляхом підписання актів приймання виконаних робіт.

26. Відповідно до п. 4.2 Договору підрядник готує акти та передає генпідряднику примірник акта в електронній формі (у форматі за домовленістю сторін, за реквізитами, визначеними у розділі 15 Договору), попередньо узгоджені з генпідрядником, та два паперові примірники акта, підписані зі свого боку та скріплені печаткою.

27. Генпідрядник, в разі відсутності зауважень/заперечень, протягом 5 робочих днів після отримання актів зобов`язаний прийняти виконані належним чином роботи, підписати акти та повернути підряднику один примірник підписаних зі свого боку акта (п. 4.3 Договору).

28. Згідно з п. 8.1-8.2 Договору генпідрядник має право вносити зміни у роботи, що виконуються за Договором, з метою зменшення, збільшення або модифікації обсягів робіт, про що укладається відповідний додатковий договір, який є невід`ємною частиною цього Договору. Будь-які додаткові роботи або зміни в роботах не вважаються прийнятими генпідрядником та не підлягають оплаті без попереднього письмового погодження генпідрядником їх обсягу та вартості.

29. Додатковою угодою № 1 від 17.09.2021 до Договору передбачено збільшення комплексу робіт за Договором, виконавцю додатково доручено виконання комплексу ремонтно-оздоблювальних робіт, а саме: з виготовлення, поставки та монтажу декоративних панелей, перелік та обсяг яких зазначений у договірній ціні № 2 (додаток № 1 до цієї додаткової угоди).

30. Загальна вартість матеріалів та робіт становить 372 653,84 грн, у т.ч. ПДВ 20 % - 74 530,77 грн (додаток № 1 до додаткової угоди № 1 від 17.09.2021 до Договору).

31. Пунктами 3-5 додаткової угоди № 1 від 17.09.2021 до Договору встановлено, що враховуючи наведене у п. 1, 2 цієї додаткової угоди, договірна ціна за Договором підлягає коригуванню на загальну вартість робіт за цією додатковою угодою та становить 1 846 383,27 грн, крім того ПДВ 20 % - 369 276,66 грн, всього 2 215 569,93 грн. Замовник сплачує виконавцю аванс у розмірі 80 % від відповідної договірної ціни, зазначеної у додатку № 1 до цієї додаткової угоди. Протягом 10 робочих днів з дати прийняття замовником робіт у порядку, зазначеному у п. 7.1 Договору, замовник зобов`язується перерахувати (доплатити) виконавцю грошові кошти у розмірі, який з урахуванням раніше сплаченого замовником відповідно до п. 4 цієї додаткової угоди авансового платежу становить 100 % від вартості робіт виконавця, зазначеної у відповідному акті приймання виконаних будівельних робіт. Початок та строк виконання робіт, перелік яких зазначений у договірній ціні № 2 (додаток № 1) до цієї додаткової угоди, становить 20 робочих днів з моменту перерахування замовником авансового платежу, передбаченого п. 4.1 цієї додаткової угоди.

32. Відповідно до п. 14.3 Договору сторони визнають юридичну силу та чинність даного Договору, підписаного із застосуванням електронного або факсимільного зв`язку, рівно як і всіх пов`язаних з ним додатків, доповнень та змін, а також актів прийому-передачі виконаних робіт, підписаних аналогічним чином за умови надання оригіналів цих документів упродовж 15 днів.

33. Договір набуває чинності з дати укладення його сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх закінчення (п. 14.6 Договору).

34. За доводами позивача, на виконання умов Договору підрядником були виконані, а генпідрядником прийняті роботи на загальну суму 2 294 603,16 грн, на підтвердження чого позивачем надано суду акт надання послуг № 8 від 17.01.2022 на суму 1 849 802,18 грн та акт надання послуг № 9 від 17.01.2022 на суму 444 800,98 грн.

Відповідач за виконані роботи розрахувався частково в сумі 1 781 780,26 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 6379 від 19.07.2021 на суму 1 074 557,22 грн, № 6969 від 15.09.2021 на суму 212 639,40 грн, № 6510 від 05.08.2021 на суму 127 583,64 грн, № 7526 від 15.11.2021 на суму 75 000,00 грн та № 7090 від 24.09.2021 на суму 292 000,00 грн.

35. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним були виконані роботи з оздоблення панелями на об`єкті, а відповідачем виконані роботи не були повністю оплачені, у зв`язку із чим у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем, яку останній просив стягнути.

36. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що виконав взяті на себе зобов`язання за укладеним Договором, здійснив оплату виконаних робіт належним чином, пропозицій щодо змін до Договору не отримував, додаткова угода № 1 від 17.09.2021 до Договору була підписана не уповноваженою особою, а проставлено факсимільний відбиток підпису, що, на думку відповідача, свідчить про неукладення цієї додаткової угоди до Договору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

37. Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

38. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

39. Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

40. Згідно з положеннями ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

41. Як правильно встановив суд першої інстанції, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

42. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

43. Підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 839 ЦК України).

44. За змістом ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

45. Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

46. Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

47. Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

48. Згідно із ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

49. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

50. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

51. За приписами статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

52. Відповідно до статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

53. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

54. Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

55. Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

56. Частиною другою статті 42 ГПК України, передбачено, що учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

57. Згідно із частиною першою статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

58. За частиною четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

59. Як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, на підтвердження виконання робіт позивачем надано суду акти надання послуг № 8 від 17.01.2022 на суму 1 849 802,18 грн та № 9 від 17.01.2022 на суму 444 800,98 грн.

60. Відповідач за виконані роботи розрахувався частково в сумі 1 781 780,26 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 6379 від 19.07.2021 на суму 1 074 557,22 грн, № 6969 від 15.09.2021 на суму 212 639,40 грн, № 6510 від 05.08.2021 на суму 127 583,64 грн, № 7526 від 15.11.2021 на суму 75 000,00 грн, № 7090 від 24.09.2021 на суму 292 000,00 грн.

61. Разом із тим, у відзиві на позовну заяву відповідач стверджував, що акти приймання виконаних робіт сторонами не підписані, доказів отримання відповідачем актів приймання виконаних робіт позивачем не надано. Крім того, відповідач заперечував факт існування між сторонами додаткової угоди № 1 від 17.09.2021 до Договору, зазначаючи, що надана позивачем суду копія цієї додаткової угоди не є належним доказом, оскільки вона не підписана з боку відповідача належним чином, а саме у графі підпис директора відсутній підпис уповноваженої особи ТОВ "Денза Констракшен", натомість там проставлений факсимільний відбиток підпису (факсиміле). Також, відповідач вказав, що з копій поданих до суду актів надання послуг № 8 від 17.01.2022 та № 9 від 17.01.2022 вбачається, що вони не підписані уповноваженою особою відповідача належним чином, оскільки проставлено факсиміле. Отже, за твердженням відповідача, в нього не виникло зобов`язань за наведеними актами.

62. Як зауважив суд першої інстанції із цього приводу, з відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач заперечує факт підписання актів, однак не заперечує факт засвідчення актів відбитком печатки ТОВ "Денза Констракшен".

63. Згідно із ч. 1 ст. 581 ГК України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

64. Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28.03.2023 у справі № 916/2492/21.

65. Отже, відтиск штампів підприємства, наявний на документах, є свідченням участі такого підприємства як юридичної особи у здійсненні певної господарської операції.

Така правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 910/23585/16.

66. Як встановлено місцевим господарським судом, із наявних у матеріалах справи копій додаткової угоди № 1 від 17.09.2021 до Договору та актів надання послуг № 8 від 17.01.2022 і № 9 від 17.01.2022 вбачається, що документи підписані контрагентами та скріплені печатками підприємств.

67. Встановивши наявність на спірних актах відбитка печатки відповідача та враховуючи той факт, що відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі відповідача.

68. При цьому, як зауважив суд першої інстанції, стверджуючи, що підпис від відповідача на актах виконаний за допомогою факсиміле, відповідач жодним чином не оспорює факту наявності на первинних документах печатки його підприємства, її автентичності, не надає доказів, що вона вибула з його відання незаконним шляхом.

69. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відбиток печатки підприємства, наявний на первинних документах, у тому числі Договорі, актах надання послуг, є свідченням участі такого підприємства як юридичної особи у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - укладення договору на виконання робіт та прийняття їх на загальну суму 2 294 603,16 грн (у тому числі на суму несплаченої частини виконаних робіт у розмірі 512 822,90 грн).

70. З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів неправомірного заволодіння печаткою ТОВ "Денза Констракшен", так само як і печаткою ТОВ "Марс Плюс", колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про використання таких печаток при підписанні спірних документів саме підписантами документів.

71. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що матеріалами справи підтверджується виконання позивачем робіт на загальну суму 2 294 603,16 грн та прийняття їх відповідачем, тоді як доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань у частині оплати прийнятих робіт матеріали справи не містять. Отже, відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання щодо належної оплати виконаних робіт у повному обсязі, внаслідок чого в нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 512 822,90 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.

72. Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 148 824,43 грн та 3 % річних у розмірі 20 063,32 грн, слід зазначити таке.

73. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

74. Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що такий розрахунок є арифметично правильним, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 148 824,43 грн та 3 % річних у розмірі 20 063,32 грн підлягають задоволенню.

75. Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що акти надання послуг № 8 від 17.01.2022 та № 9 від 17.01.2022 не є належними доказами виконаних робіт позивачем, оскільки належним чином уповноваженою особою не підписані, а тому у відповідача не виникає зобов`язань за такими актами. Крім того, на думку скаржника, відбиток печатки підприємства, наявний на актах надання послуг, додатковій угоді, не є свідченням участі такого підприємства як юридичної особи у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - укладення додаткової угоди та акта виконаних робіт на суму 512 822,90 грн).

76. Однак, колегія суддів апеляційної інстанції критично ставиться до вказаних тверджень відповідача, оскільки ним не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів дійсність наведених вище актів надання послуг та додаткової угоди.

77. Ні акти наданих послуг, ні додаткова угода не визнані в судовому порядку недійсними, відтак вони мають для суду доказову силу щодо виконання позивачем робіт у відповідному об`ємі.

78. Колегія суддів наголошує, що саме відповідач заперечує дійсність вказаних доказів, відтак саме він має довести свої заперечення, однак належними та допустимими способами відповідачем це здійснено не було.

79. Матеріали справи свідчать, що акти надання послуг № 8 від 17.01.2022 та № 9 від 17.01.2022 складені сторонами без зауважень.

80. Враховуючи положення статей 853, 882 ЦК України, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 910/16308/20.

81. Відповідачем не надано суду доказів недоліків виконаних робіт та мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт.

82. Як вже було зазначено, в силу приписів ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

83. Таким чином, згідно з положеннями статей 853, 882 ЦК України, навіть якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо виконаних робіт, такі роботи вважаються прийнятими.

84. Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.

85. Тобто підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

86. При цьому сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання позивачем робіт.

87. Крім того, стверджуючи, що відбиток печатки на копіях додаткової угоди № 1 від 17.09.2021 та актів надання послуг № 8 від 17.01.2022 і № 9 від 17.01.2022 схожий на відбиток печатки відповідача, не є належним та допустимим доказом того, що вказаний відбиток печатки здійснений саме печаткою відповідача та належить йому, - відповідач міг ініціювати проведення відповідної експертизи, надати докази звернення до правоохоронних органів із заявою про викрадення чи підробки його печатки тощо, проте не зробив цього (доказів зворотного суду не надано).

88. Разом із тим, відповідачем не надано ніяких доказів на спростування господарських операцій за актами надання послуг № 8 від 17.01.2022 на суму 1 849 802,18 грн та № 9 від 17.01.2022 на суму 444 800,98 грн, про які стверджує позивач та на підтвердження здійснення яких позивач надав відповідні докази.

89. Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній на час підписання додаткової угоди № 1 від 17.09.2021 та актів надання послуг № 8 від 17.01.2022 і № 9 від 17.01.2022, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

90. Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, про що неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема, в п. 5.2.12 постанови від 23.07.2019 у справі № 918/780/18.

91. Отже, встановивши наявність відбитка печатки відповідача на вищенаведених документах, суд вважає, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на документи, що фіксують здійснення господарських операцій.

92. Надаючи оцінку встановленим обставинам, колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06.03.2019 у справі № 143/228/17. Верховний Суд наголосив, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, в якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Письмова згода сторін на використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису є лише формою підтвердження відповідного факсимільного відтворення підпису його власноручному аналогу. Відсутність такої письмової угоди у випадку вчинення дій з виконання договору, підписаного факсиміле, не може бути умовою недійсності вчиненого та виконуваного правочину.

93. Крім того, навіть якщо твердження відповідача про те, що додаткова угода № 1 від 17.09.2021 та акти № 8 від 17.01.2022 і № 9 від 17.01.2022 скріплені за допомогою факсимільного відтворення підпису директора відповідача, а не його власноручним підписом, є достовірними, факт скріплення цього підпису круглою печаткою підприємства (яка, як встановлено судом, не вибувала з володіння відповідача) свідчить про належне засвідчення вказаних актів та додаткової угоди з боку відповідача.

94. Вказане також спростовує доводи скаржника про те, що додаткова угода № 1 від 17.09.2021 та акти № 8 від 17.01.2022 і № 9 від 17.01.2022 не підтверджують виконання позивачем робіт за Договором і є неналежними та недопустимими доказами у справі.

95. Також, скаржник у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що матеріали справи не містять доказів реєстрації податкових накладних. Із цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

96. Згідно з п. 2.7 Договору підрядник зобов`язався надати генпідряднику податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством України, із застосуванням електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (якщо податкова накладна повинна бути надана підряднику генпідрядником за законодавством України). Податкова накладна оформлюється в порядку, передбаченому законодавством України.

97. Відповідно до абз. 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

98. Зі змісту ст. 3, 173 ГК України вбачається, що зобов`язанням (господарським зобов`язанням) є обов`язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто, зобов`язанням виконавця є обов`язок виконати роботи (надати послуги), а зобов`язанням замовника - обов`язок оплатити вартість цих робіт (послуг).

99. Отже, нездійснення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку позивача правил здійснення господарської діяльності невиконанням господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових накладних виникає у позивача саме на підставі податкового законодавства.

100. Таким чином, невиконання або неналежне виконання такої умови Договору як здійснення реєстрації податкової накладної не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для неоплати відповідачем вартості виконаних позивачем робіт.

101. Стосовно тверджень відповідача про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що п. 2.3 Договору передбачено здійснення оплати генпідрядником шляхом перерахування авансових платежів підряднику, та не врахував, що здійснена відповідачем оплата була авансовими платежами (попередньою оплатою), а не розрахунком з підрядником за виконані роботи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

102. Згідно з додатком № 4 "Порядок розрахунків" до Договору загальна сума авансових платежів (№ 1, № 2 та № 3), передбачених до сплати, становила 1 329 724,50 грн. Тобто до підписання додаткової угоди № 1 від 17.09.2021 до Договору (якою збільшено об`єм робіт за Договором та, відповідно, збільшено договірну ціну за Договором до 2 215 569,93 грн), у відповідача існував обов`язок сплатити авансові платежі на загальну суму 1 329 724,50 грн. У свою чергу, згідно з п. 3 додаткової угоди № 1 від 17.09.2021 до Договору відповідач сплачує позивачу аванс у розмірі 80 % від договірної ціни, зазначеної в додатку № 1 до цієї додаткової угоди (договірна ціна, зазначена в додатку № 1, - 447 184,61 грн), що становить 357 747,69 грн.

103. Часткова оплата відповідачем робіт за Договором підтверджується такими платіжними дорученнями:

- № 6379 від19.07.2021 на суму 1 074 557,22 грніз призначенням платежу: "передоплата на виконання робіт з оздоблення МДФ панелями згідно рахунку 7 від 19.07.2021";

- № 6510 від 05.08.2021 на суму 127 583,64 грн із призначенням платежу: "оплата за монтаж МДФ панелей згідно рахунку № 8 від 20.07.2021";

- № 6969 від 15.09.2021 на суму 212 639,40 грн із призначенням платежу: "оплата за монтаж МДФ панелей згідно рахунку № 9 від 03.08.2021";

- № 7090 від24.09.2021 на суму 292 000,00 грніз призначенням платежу: "оплата за матеріали стінових панелей згідно рахунку № 11 від 21.09.2021";

- № 7526 від15.11.2021 на суму 75 000,00 грніз призначенням платежу: "оплата за виконання монтажних робіт згідно рахунку № 12 від 21.09.2021".

104. Отже, до моменту підписання додаткової угоди № 1 від 17.09.2021 до Договору відповідачем уже було сплачено 1 414 780,26 грн, тобто більше, ніж загальна сума авансових платежів, що передбачена додатком № 4 "Порядок розрахунків" до Договору (1 329 724,50 грн).

105. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що заперечуючи проти факту укладення додаткової угоди № 1 від 17.09.2021 до Договору, відповідач, разом із тим, сплатив кошти на загальну суму 1 781 780,26 грн, тоді як додатком № 4 "Порядок розрахунків" до Договору загальну вартість робіт було визначено в розмірі 1 768 475,32 грн. Більш того, сплачена відповідачем сума коштів перевищує суму авансових платежів, передбачених додатком № 4 "Порядок розрахунків" до Договору та додатковою угодою № 1 від 17.09.2021 до Договору разом узятих - 1 687 472,19 грн (1 329 724,50 грн + 357 747,69 грн).

106. Таким чином, твердження скаржника про те, що здійснена відповідачем оплата була авансовими платежами (попередньою оплатою), передбаченими Договором, не узгоджується з домовленістю сторін за Договором.

107. Крім того, слід зазначити, що із вказаних платіжних доручень, усупереч твердженням відповідача, вбачається, що передоплата була лише за платіжним дорученням № 6379 від19.07.2021, у всіх інших платіжних дорученнях немає зазначення, що це "передоплата" чи "аванс".

108. Відтак, суд апеляційної інстанції критично ставиться до твердження відповідача, що така оплата була авансовими платежами, передбаченими Договором, та відхиляє його.

109. За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги ТОВ "Марс Плюс" повністю.

110. Виходячи з наведеного вище, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у справі № 910/13893/23, при ухваленні якого, з огляду на встановлені судом обставини, відсутні порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки суду зроблені на підставі повно та належно досліджених доказів із встановленням всіх необхідних обставин. Натомість доводи апеляційної скарги не спростовують висновки, викладені судом першої інстанції.

111. У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

112. Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

113. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами, доводи скаржника про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не знайшли свого підтвердження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

114. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

115. Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

116. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/13893/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

117. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Денза Констракшен" відсутні.

Судові витрати

118. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Денза Констракшен" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/13893/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

У зв`язку з перебуванням суддів Демидової А.М., Ходаківської І.П., Владимиренко С.В. з 01.04.2024 по 14.04.2024 (включно) у відпустці повний текст постанови складено та підписано у перший робочий день після їх виходу з відпустки - 15.04.2024.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко