Постанова

від 10.04.2024 по справі 904/1202/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2024 рокум. ДніпроСправа № 904/1202/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2023 (суддя Соловйова А.Є.; повне судове рішення складено 04.12.2023) про ліквідацію юридичної особи та закриття провадження у справі № 904/1202/23

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фідея», м. Дніпро,-

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст заяви ліквідатора і ухвали суду першої інстанції.

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідея», арбітражний керуючий Смолов Костянтин Вікторович, звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про затвердження звіту ліквідатора, ліквідацію банкрута, припинення повноважень ліквідатора і закриття провадження у справі № 904/1202/23.

Заява в частині затвердження звіту ліквідатора мотивована тим, що після вчинення ліквідатором всіх обов`язкових у ліквідаційній процедурі дій та часткового погашення вимог кредиторів, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фідея» невиконаними залишились грошові зобов`язання у сумі 230586280,03 грн, для погашення яких у банкрута не залишилось будь-якого майна (майнових прав).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2023 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута; повноваження Смолова Костянтина Вікторовича на посаді ліквідатора банкрута припинено; Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фідея» ліквідовано; провадження у справі № 904/1202/23 закрито.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Федея» вчинено повну сукупність дій, передбачену Кодексом України з процедур банкрутства, водночас відсутність у боржника майна, необхідного для погашення 230586280,03 грн заборгованості, що залишилась після часткового розрахунку з кредиторами, свідчить про беззаперечність незадовільного фінансового стану банкрута.

Доводи контролювального органу стосовно необхідності відновлення первинної документації банкрута для встановлення його фінансового становища, місцевий господарський суд визнав необґрунтованими, оскільки податковий орган у своїх поясненнях не зазначив, яким чином вжиття цих заходів може вплинути на формування ліквідаційної маси, а здійснення заходів щодо відновлення фінансових документів банкрута призведе до зайвих витрат.

Також місцевий господарський суд прийняв до уваги рішення комітету кредиторів, відповідно до якого кредитори дійшли висновку, що у даній справі відсутні підстави для звернення ліквідатора з заявою про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника.

2.Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2023 і направити справу № 904/1202/23 до місцевого господарського суду для продовження розгляду на стадію ліквідаційної процедури.

Скаржник зазначив, що оскаржуване судове рішення не містить оцінки фактичних обставин справи, оскільки під час його прийняття місцевий господарський суд лише обмежився наданими ліквідатором доводами щодо відсутності у банкрута майна, необхідного для задоволення вимог кредиторів, без дослідження дотримання ліквідатором повноти заходів щодо пошуку та виявлення майна і його повернення до ліквідаційної маси, стягнення на користь банкрута дебіторської заборгованості, а також притягнення винних осіб до солідарної та субсидіарної відповідальності.

Скаржник вважає передчасним висновок місцевого господарського суду про наявність у боржника ознак неплатоспроможності, оскільки за даними фінансової звітності, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Федея» за період з 2020 року по третій квартал 2022 року, у товариства наявні товарні залишки на загальну суму 122742000,00 грн, а також дебіторська заборгованість у загальному обсязі 790456000,00 грн, що свідчить про великий обсяг активів боржника станом на 2022 рік. Також про наявність у банкрута майна, можуть свідчити записи про обтяження рухомого майна № 84918698 від 05.07.2023, а також запис № 29662181 щодо внесення відомостей про обтяження рухомого майна боржника, яким є 582000,00 літрів бензину А-92, вилученого у податкову заставу за актом № 1/41223117 від 31.01.2022.

Скаржник звернув увагу, що звіт ліквідатора не містить аналізу фінансово-господарського стану підприємства, у тому числі на предмет наявності ознак фіктивного банкрутства, тому не відображає дійсне фінансове становище банкрута, оскільки всупереч Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, затверджених наказом Міністерства економіки України від № 14 19.01.2006, під час його складення ліквідатор не досліджував фінансову документацію боржника за три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, і не аналізував правочини, вчинені боржником за цей період.

Скаржник вважає, що висновок місцевого господарського суду про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фідея» ознак стійкої неплатоспроможності, а також висновок щодо відсутність ознак фіктивного банкрутства, ґрунтується на припущеннях, за відсутності даних дійсного фінансового становища товариства, оскільки ліквідатор не досліджував фінансову документацію банкрута, правочини боржника на предмет їх фраудаторності, не надав висновку щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення третіх осіб до субсидіарної відповідальності.

3.Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Арбітражний керуючий Смолов Костянтин Вікторович у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Арбітражний керуючий Смолов Костянтин Вікторович зазначив, що першоджерелом виявлення активів боржника у справі про банкрутство є дослідження первинної документації, водночас у даній справі первинні документи ліквідатору не надані через їх втрату, тому отримання відомостей з Державних реєстрів та направлення запитів до відповідних державних органів стосовно майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фідея» є достатніми діями, які мали бути вчинені ліквідатором для пошуку активів банкрута. Посилання скаржника на наявність у боржника дебіторської заборгованості і залишків товару, не спростовує висновку щодо неплатоспроможності боржника станом на момент ухвалення спірного судового рішення, оскільки інформація про ці активи міститься у податковій звітності станом на третій квартал 2022 року, тобто є застарілою і такою, що не підтверджується матеріалами справи.

Арбітражний керуючий не погодився з доводами скаржника щодо необхідності відновлення первинної документації банкрута, оскільки недоцільність проведення заходів щодо її відновлення визнана комітетом кредиторів через збільшення витрат, внаслідок проведення дій з її пошуку та відновлення.

Арбітражний керуючий зазначив, що ліквідатором не виявлено ознак фіктивного банкрутства чи доведення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фідея» до банкрутства, тому скаржник безпідставно посилається на відсутність у звіті ліквідатора висновків щодо наявності чи відсутності підстав притягнення третіх осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки протилежне контролювальним органом не доведено. Крім того, положення частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства право звертатися з заявами про покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб надають також і кредиторам банкрута, тому пасивність контролювального органу у питанні застосування зазначеної норми права, свідчить про його намагання перекласти відповідальність на ліквідатора.

Арбітражний керуючий зауважив, що кредитори на зборах 10.11.2023 ухвалили рішення не звертатися з заявою про притягнення третіх осіб до субсидіарної відповідальності, а також вирішили, що необхідно ліквідувати боржника у справі. Також кредитори розглянули підсумковий звіт ліквідатора і скаржник, який приймав участь у засіданні зборів кредиторів, не заперечив проти схвалення дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, погодження звіту ліквідатора і подання його на затвердження до господарського суду.

За аналогічних підстав у відзиві просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін Товариство з обмеженою відповідальністю «Ітіолі» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Бром-кор».

Інші учасники провадження у справі відзив на апеляційну скаргу не надали.

4.Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2023 про ліквідацію юридичної особи та закриття провадження у справі № 904/1202/23.

У судовому засіданні 10.04.2024 оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

5.Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023, крім іншого, відкрито провадження у справі № 904/1202/23 про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фідея», введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Смолова Костянтина Вікторовича.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023, крім іншого, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фідея» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Смолова Костянтина Вікторовича.

Арбітражний керуючий Смолов Костянтин Вікторович листом № 02-12/124 від 20.06.2023 звернувся до ОСОБА_1 , який виконував обов`язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фідея» до введення процедури ліквідації, з вимогою про передання печатки, бухгалтерської та іншої фінансово-господарської документації банкрута (т. 2, а.с. 63-64).

ОСОБА_1 листом № 001 від 07.07.2023 повідомив арбітражного керуючого Смолова Костянтина Вікторовича, що 08.12.2022 в районі супермаркету «Варус», розташованого по вул. 20-річчя Перемоги, 43-д, у м. Дніпрі, виявлено відсутність ноутбуку «ASUS», на жорсткому диску якого знаходилась бухгалтерська база та електронний ключ Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фідея», а також документи (договори з контрагентами, банківські виписки, первинна бухгалтерська документація). Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фідея» звернувся до ВП № 4 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області. За результатами перевірки не встановлено об`єктивні дані, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, тому слідче відділення ВП № 4 не виявило підстав для внесення інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань та провадження досудового слідства, що підтверджується копією довідки ВП № 4 Дніпровського РУП ГУПН в Дніпропетровській області № 43.4/6992 від 15.12.2022 (т. 2, а.с. 93).

Відповідно до наявних в матеріалах справи звіту ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фідея» за вих.№ 02-12/214 від 10.11.2023 і доданих до нього ліквідаційного балансу станом 10.11.2023, інвентаризаційних описів, реєстру вимог кредиторів апеляційний господарський суд встановив таке:

-фінансова та інша фінансово-господарська документація, а також матеріальні й інші цінності банкрута ліквідатору не передавалися через їх відсутність;

-за результатами здійснення ліквідатором заходів щодо пошуку майна банкрута встановлено, що будь-яке рухоме та нерухоме майно, цінні папери, майнові права та інші активи, за рахунок яких можна задовольнити вимоги кредиторів у справі № 904/1202/23, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фідея» відсутнє;

-загальний розмір грошових коштів на ліквідаційному рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фідея» становить 98340,89 грн. Після закриття рахунків боржника та сплати комісійних платежів (1180,09 грн), у ліквідатора залишились готівкові грошові кошти банкрута у розмірі 97160,80 грн, за рахунок яких частково погашено грошові вимоги І черги задоволення вимог кредиторів у справі № 904/1202/23;

-загальний розмір визнаних господарським судом грошових вимог кредиторів у справі № 904/1202/23 становить 230667598,23 грн, а загальна сума задоволених (погашених) грошових вимог становить 81318,20 грн, тому кредиторські вимоги у розмірі 230586280,03 грн залишились не погашеними у зв`язку з недостатністю майна.

На засіданні зборів кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фідея» 10.11.2023 ухвалено такі рішення (протокол № 2; т. 3, а.с. 28-31):

-про визнання діяльності арбітражного керуючого Смолова К.В. на посаді ліквідатора банкрута задовільною;

-про визнання економічно недоцільним відновлення фінансово-господарської документації банкрута, необхідної для детального аналізу фінансово-господарського стану боржника;

-про відсутність підстав для звернення до суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності в порядку частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства;

-про схвалення підсумкового звіту ліквідатора та подання його на затвердження до господарського суду.

6.Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Об`єктом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду, якою затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, ліквідовано юридичну особу і закрито провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи предмет апеляційного розгляду, доводи апеляційної скарги та висновки місцевого господарського суду, на розгляд суду апеляційної інстанції постає питання щодо наявності/відсутності підстав для ліквідації юридичної особи та закриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства щодо боржника-юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.

Відповідно до положень пункту 7 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Розглянувши у судовому засіданні ліквідаційний баланс і звіт ліквідатора, місцевий господарський суд встановив, що ліквідатором вжито всіх встановлених Кодексом України з процедур банкрутства заходів по здійсненню та завершенню ліквідаційної процедури, у зв`язку з чим затвердив звіт ліквідатора, ліквідував банкрута і закрив провадження у справі про банкрутство.

Апеляційний господарський суд не погоджується з висновком місцевого господарського суду, наданим за результатами оцінки дій арбітражного керуючого у ліквідаційній процедурі щодо їх достатності для встановлення неплатоспроможності банкрута, що стало підставою для затвердження звіту ліквідатора, ліквідації банкрута і закриття провадження у справі, зважаючи на таке.

Відповідно до положень 61, 62, 63, 64 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор із дня свого призначення, зокрема проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, формує ліквідаційну масу з усіх видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлених в ході ліквідаційної процедури, за рахунок коштів, одержаних від продажу якого (майна та майнових активів боржника), здійснюється задоволення вимог кредиторів.

Згідно з частиною другою статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи-банкрута, а також власнику майна.

Частиною третьою статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов`язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Ліквідація боржника це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

Розгляд та затвердження ліквідаційного балансу судом є обов`язковим предметом судового засідання, за наслідком якого приймається рішення про ліквідацію (припинення) юридичної особи боржника. Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи.

Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен надати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, в тому числі додержання порядку продажу майна банкрута, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству складеного ліквідаційного балансу та всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута.

Висновки суду про встановлені обставини та їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також достовірність змісту ліквідаційного балансу.

Таким чином, Кодексом України з процедур банкрутства передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів). Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинно виникати обґрунтованих сумнівів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом під час касаційного перегляду судових рішень, зокрема у постановах від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15, від 15.02.2024 у справі № 908/2538/22, від 14.03.2024 у справі № б-50/184-10.

Господарським судом встановлено, що на засіданні кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фідея» 10.11.2023 вирішено визнати діяльність арбітражного керуючого Смолова Костянтина Вікторовича на посаді ліквідатора банкрута задовільною; визнано економічно недоцільним відновлення фінансово-господарської документації банкрута, необхідної для детального аналізу фінансово-господарського стану боржника; вирішено, що немає підстав для звернення до суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб в порядку частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства; схвалено підсумковий звіт ліквідатора та вирішено подати його на затвердження до господарського суду.

На підставі ліквідаційного балансу, реєстру вимог кредиторів та матеріалів інвентаризації, місцевий господарський суд встановив, що у власності банкрута немає рухомого та нерухоме майна, земельних ділянок, дебіторської заборгованості та будь-яких інших активів, за рахунок яким можна погасити грошові вимоги кредиторів у справі.

Враховуючи наявну кредиторську заборгованість у розмірі 230586280,03 грн, що залишилась після часткового погашення їх вимог ліквідатором у на загальну суму 81318,20 грн, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо беззаперечності незадовільного фінансового стану банкрута, відсутності доказів фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства та підстав покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб, тому ухвалив рішення про затвердження звіту ліквідатора, ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фідея» та закриття провадження у справі № 904/1202/23.

Надаючи оцінку повноті дій ліквідатора, апеляційний господарський суд враховує таке.

Частина перша статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, поміж інших повноважень ліквідатора, визначає проведення ним інвентаризації та визначення початкової вартості майна банкрута, а також здійснення аналізу фінансового стану банкрута, складення висновку про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення.

У пункті 1 Порядку проведення аналізу фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3105/5 від 10.09.2020, визначено, що арбітражний керуючий проводить такий аналіз згідно з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженими наказом Міністерства економіки України № 14 від 19.01.2006 (у редакції наказу Міністерства економіки України № 1361 від 26.10.2010).

Апеляційний господарський суд зазначає, що звіт про фінансово-майновий стан банкрута не може ґрунтуватися на припущеннях, оскільки його висновки мають бути підтверджені достовірними даними, для встановлення яких ліквідатор проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна.

Згідно з пунктом 5 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Відповідно до наявних в матеріалах справи інвентаризаційних актів, ліквідатор провів інвентаризацію майна банкрута без дослідження бухгалтерської та іншої фінансової документації підприємства, керуючись даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

За результатами інвентаризації ліквідатором встановлено наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фідея» станом на 25.10.2023 готівкових грошових коштів у сумі 97160,80 грн, та не встановлено наявності у банкрута інших активів, рухомого та нерухомого майна, майнових прав, цінних паперів.

Таким чином, ліквідатор не провів інентаризацію майна боржника відповідно до вимог Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014, оскільки не проаналізовано документи бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства.

Крім того, ліквідатором не надано доказів вчинення заходів щодо дійсного пошуку майна банкрута, оскільки отримані на запити ліквідатора відповіді установ (підприємств, організацій), що здійснюють реєстрацію та облік майна (майнових прав), не відображають у повній мірі відомості стосовно майна боржника, оскільки крім запитів до відповідних установ обов`язковим є сукупний аналіз даних бухгалтерського обліку, договірної бази та інформації з локальних облікових систем за місцезнаходженням окремих об`єктів боржника (бюро технічної інвентаризації, тощо) у поєднані з відомостями єдиних електронних баз даних з обліку майна, майнових прав та правочинів, зареєстрованих/вчинених на всій території країни, зокрема з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, Державного реєстру правочинів, Державного земельного кадастру тощо.

Судом першої інстанції при цьому не надано оцінку та не спростовано відомостей податкового органу щодо наявності у боржника майна у податковій заставі (паливо) та наявності або відсутності у підприємства товарних залишків на загальну суму 122742000,00 грн, а також дебіторської заборгованості у загальному обсязі 790456000,00 грн.

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фідея», арбітражний керуючий Смолов Костянтин Вікторович, не здійснив аналіз фінансово-господарського стану банкрута щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності тощо. Ліквідатор не досліджував правочини (у тому числі господарські договори), вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, на предмет їх впливу на фінансовий стан боржника, доцільності та реальності таких правочинів, вчинення їх на шкоду кредиторам з метою уникнення відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Також звіт ліквідатора не містить висновків про відсутність підстав покладення субсидіарної відповідальності на керівника та засновників боржника, здійснення якого є невід`ємним критерієм дотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора ліквідаційній процедурі, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постанові від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15.

Крім того, вимоги до третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність, є частиною аналізу фінансового становища банкрута та вжиття заходів, спрямованих на виявлення активів боржника (постанова Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 903/636/17), тому без розгляду питання про субсидіарну відповідальність осіб, винних у доведенні до банкрутства, суд позбавлений можливості з дотриманням принципу повноти дій ліквідатора розглянути його звіт і ліквідаційний баланс.

Рішення кредиторів, яким не встановлено підстав для покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб, а також право інших кредиторів у справі про банкрутство заявляти вимоги до третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальністю, не звільняє ліквідатора від обов`язку надати висновок щодо наявності або відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності, що ґрунтується, зокрема на дослідженні правочинів боржника, оскільки без цього висновку вчинення ліквідатором всіх передбачених Кодексом України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі є неповним.

Звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв`язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості (висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 29.03.2018 у справі № Б-39/134-10, від 26.07.2018 у справі № 904/9631/15, від 27.10.2020 у справі № 28/29-б-43/212-2012).

Водночас місцевий господарський суд не врахував висновків Верховного Суду щодо необхідності здійснення під час розгляду ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора ретельної перевірки повноти дій ліквідатора, зокрема щодо здійснення ним аналізу бухгалтерської документації, виявлення майна банкрута, а також обґрунтованого висновку про наявність чи відсутність підстав для покладення субсидіарної відповідальності на керівників та засновників боржника.

Невиконання ліквідатором своїх обов`язків не у повному обсязі, зокрема щодо пошуку майна банкрута, проведення аналізу його фінансового стану, правочинів боржника на предмет їх вчинення на шкоду кредиторам, а також без надання висновків щодо субсидіарної відповідальності третіх осіб, свідчить про неможливість закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 7 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.

Стосовно первинної документації банкрута, втраченої його колишнім керівником ОСОБА_1 , апеляційний господарський суд зазначає, що Податковий кодекс України прямо встановлює обов`язок платника податків відновити втрачені первинні документи, водночас ліквідатор не надав доказів вчинення дій з їх відновлення.

Пункт 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, встановлюють, що у разі пропажі або знищення первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку і звітності керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.

Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.

Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальним органам центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи, підприємствами та місцевому фінансовому органу установами, в 10-денний строк.

Пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Матеріали справи не містять доказів вчинення виконавчими органами банкрута дій, обов`язковість яких у разі втрати первинної документації встановлена вищенаведеними нормативно-правовими актами, зокрема щодо повідомлення компетентних органів влади, встановлення переліку відсутніх документів та з`ясування причин їх пропажі, а також виконання обов`язку по відновленню втраченої первинної документації.

Лист ОСОБА_1 № 001 від 07.07.2023, яким останній повідомляє ліквідатора Смолова Костянтина Вікторовича про обставини втрати первинних документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фідея», не підтверджує вчинення колишнім керівником дій, визначених Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку після втрати такої документації.

Водночас в силу положень частини першої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

Апеляційний господарський суд зазначає, що товариство має самостійно обирати ті чи інші шляхи відновлення первинної документації, якими зокрема може бути отримання виписки за рахунками підприємства та копій податкових декларацій в податкових органів, за допомогою співставлення яких можна з`ясувати рух грошових коштів (прибуток/видаток), з визначенням призначень платежів, для подальшого з`ясування контрагентів тощо.

Зважаючи на велику кредиторську заборгованість, яка становить 230586280,03 грн, апеляційний господарський суд доходить висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фідея» проводило активну господарську діяльність, зокрема щодо купівлі-продажу товарів, тому з огляду на специфіку його діяльності (КВЕД 46.75 «Оптова торгівля хімічними продуктами»), ліквідатору належить встановити контрагентів банкрута, у тому числі за допомогою виписки з банківських рахунків, для встановлення характеру їх правовідносин з боржником у підозрілий період та надання відповідного висновку.

Апеляційний господарський суд зазначає, що одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності).

Тому на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження, який здійснюється з метою дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів (подібний за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

Водночас оскаржувана ухвала місцевого господарського суду повною мірою таким вимогам не відповідає, оскільки не містить мотивованої оцінки діям ліквідатора, з урахуванням усіх обставин справи, з якими Кодекс України з процедур банкрутства пов`язує можливість ліквідації банкрута і закриття провадження у справі, тому не відображає належного виконання місцевим господарським судом завдань із судового контролю на завершальному етапі справі про банкрутство.

7.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що наявні передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування рішення і ухвалення нового рішення.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2023 у справі № 904/1202/23 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2023 у справі № 904/1202/23 скасувати.

Справу № 904/1202/23 направити до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду на стадію ліквідаційної процедури.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 16.04.2024

Головуючий суддяЮ. ПАРУСНІКОВ

СуддяТ. ВЕРХОГЛЯД

СуддяО. ІВАНОВ