Рішення

від 17.04.2024 по справі 910/7064/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.04.2024Справа № 910/7064/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (Україна, 08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код: 20572069)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбус Хендлінг" (Україна, 03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 67, корп. 1, прим. 416; ідентифікаційний код: 30108723)

про стягнення 38 100,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбус Хендлінг" (далі - відповідач) про стягнення 38 100,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Генеральною угодою № 02.1-14/4-04 про умови здійснення комерційної діяльності з надання послуг з наземного обслуговування від 01.04.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.05.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

05.06.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

15.06.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

26.06.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення щодо відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2019 між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (аеропорт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колумбус Хендлінг" (компанія) було укладено Генеральну угоду № 02.1-14/4-04 про умови здійснення комерційної діяльності з надання послуг з наземного обслуговування (далі - Угода), згідно з п. 1.1 якої аеропорт забезпечує компанії можливість здійснювати авіаційну діяльність (надання послуг з наземного обслуговування) на території аеропорту "Бориспіль" з використанням інфраструктури аеропорту, а компанія зобов`язується сплачувати аеропорту плату за це.

Відповідно до п. 3.1 Угоди розмір плати, яку має сплачувати компанія за створення та підтримання аеропортом необхідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення компанією господарської діяльності в ДП МА "Бориспіль" з надання послуг з наземного обслуговування з використанням інфраструктури аеропорту у відповідності з Правилами та на умовах цієї Угоди, встановлюється у відсотках від квартального чистого доходу, отриманого компанією від здійснення такої діяльності на території аеропорту "Бориспіль" та становить 10% (без урахування ПДВ).

Інформацію про розмір чистого доходу компанія щоквартального надає бухгалтерії аеропорту до 12 числа місяця, що слідує за звітним кварталом у вигляді Довідки про розмір чистого доходу (далі - Довідка). Дана Довідка має містити в собі інформацію про розмір чистого доходу, отриманого від надання послуг з наземного обслуговування на території аеропорту "Бориспіль". Така Довідка має бути підписана керівником та головним бухгалтером компанії (п. 3.2 Угоди).

За умовами пунктів 3.3 - 3.6 Угоди протягом 3 робочих днів після отримання Довідки аеропорт виписує компанії рахунок та акт. Представник компанії самостійно отримує в бухгалтерії аеропорту рахунок на здійснення плати згідно з п. 3.1 цієї Угоди та акт в строк до 15 числа місяця, що слідує за звітним кварталом. Оплата рахунків аеропорту здійснюється компанією протягом 5 календарних днів з дати їх отримання. Оплата здійснюється на відповідний поточний рахунок аеропорту, що вказаний в параграфі 11 Угоди. Разом із рахунками представник компанії отримує складені аеропортом акти. Підписані акти або письмову мотивовану відмову від його підписання компанія зобов`язана повернути аеропорту протягом 5 робочих днів з дати його отримання.

Пунктом 3.8 Угоди, в редакції Додаткової угоди № 1 від 10.02.2020, передбачено, що у випадку порушення строків надання Довідки за звітний період компанія сплачує аеропорту неустойку в розмірі 100,00 грн за кожен календарний день прострочення терміну.

Угода набуває чинності з 01.04.2019 та діє до 31.01.2022 включно (п. 4.1 Угоди).

Додатковими угодами № 5 від 24.12.2021 та № 6 від 28.12.2022 термін дії Угоди було продовжено до 31.12.2022 та 31.12.2023 відповідно.

Позивач зазначає, що відповідач надав йому Довідки із порушенням встановленого у п. 3.2 Угоди строку, а саме Довідки за ІІ та ІІІ квартали 2022 року - 24.02.2023, а Довідку за IV квартал 2022 року - 03.02.2023, що згідно з п. 3.8 Угоди є підставою для стягнення з нього неустойки в загальному розмірі 38 100,00 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказує на те, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан. Враховуючи введення на території України воєнного стану Державною авіаційною службою України було видано Директиву з безпеки AGA.SD-05-2022, якою, зокрема, встановлено, що під час дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану експлуатація аеродромів повітряними суднами цивільної авіації здійснюється тільки у разі наявності дозволу Генерального штабу Збройних Сил України. Тобто, за доводами відповідача, діяльність суб`єктів авіаційної діяльності на території аеропорту "Бориспіль", до яких належить відповідач, припинена, що свідчить про те, що зобов`язання сторін за Угодою припинилися неможливістю їх виконання, адже зобов`язання відповідача надати Довідку пов`язане з необхідністю визначення розміру плати аеропорту за забезпечення можливості здійснювати авіаційну діяльність, а оскільки аеропорт не міг забезпечити можливість здійснювати авіаційну діяльність відповідач не мав доходу від такої діяльності на території аеропорту "Бориспіль".

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Угода, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення неустойки за порушення строків надання відповідачем Довідок про розмір чистого доходу, отриманого від надання послуг з технічного обслуговування повітряних суден на території аеропорту "Бориспіль" за відповідні квартали.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За узгодженими сторонами в пункті 3.2 Угоди умовами, інформацію про розмір чистого доходу компанія щоквартально надає бухгалтерії позивача до 12 числа місяця, що слідує за звітним кварталом у вигляді Довідки про розмір чистого доходу.

Конкретний розмір чистого доходу має значення для правовідносин сторін, оскільки з умов пунктів 3.1, 3.2 Угоди випливає, що від величини чистого доходу відповідача безпосередньо залежить нарахування відповідачу розміру плати за послуги з технічного обслуговування повітряних суден на території аеропорту "Бориспіль".

Отже, належне виконання відповідачем обов`язку, встановленого пунктом 3.2 Угоди, з надання позивачу Довідок про чистий дохід, отриманий відповідачем від здійснення діяльності на території аеропорту, надає позивачу можливість своєчасно та в повному обсязі визначити вартість наданих послуг, які передбачені пунктом 1.1 Угоди і підлягають сплаті (відшкодуванню) відповідачем позивачу за умовами цієї Угоди.

Умовами Угоди не встановлено примірної форми відповідної Довідки про чистий дохід, проте чітко визначена мета цієї Довідки, а саме, розрахунок розміру вартості наданих позивачем послуг. Відтак вказана Довідка повинна містити у собі інформацію, яка б дала змогу позивачу виконати свої обов`язки, визначені Договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач Довідки про розмір чистого доходу, отриманого від надання послуг з технічного обслуговування повітряних суден на території аеропорту "Бориспіль" за ІІ та ІІІ квартали 2022 року, надав позивачу 24.02.2023, а за IV квартал 2022 року - 03.02.2023.

Відповідачем зазначені обставини не спростовуються.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем неналежно, з порушенням встановленого строку, виконано обов`язок з надання позивачеві відповідних Довідок за ІІ - IV квартали 2022 року, передбаченого пунктом 3.2 Угоди.

При цьому суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та неможливістю експлуатації аеродромів повітряними суднами цивільної авіації у звичайному режимі, зобов`язання сторін за Угодою припинилися неможливістю їх виконання відповідно до статті 607 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 607 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 205 Господарського кодексу України, зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об`єктом виконання). Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов`язання (такий висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 11.10.2019 у справі № 910/3319/18).

Суд встановив, що Державною авіаційною службою України було видано Директиву з безпеки AGA.SD-05-2022, якою, зокрема, визначено, що під час дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану експлуатація аеродромів повітряними суднами цивільної авіації здійснюється тільки у разі наявності дозволу Генерального штабу Збройних Сил України.

Водночас інфраструктура аеропорту не обмежується лише аеродромом, відтак здійснення авіаційної діяльності в будівлях, спорудах, технологічних системах, аеровокзалі тощо не була обмежена.

З урахуванням викладеного, відсутні підстави стверджувати про настання юридичних чи фактичних обставин, з якими пов`язується припинення зобов`язання неможливістю його виконання.

На користь цього висновку свідчить також і те, що відповідач продовжив виконувати свої зобов`язання за Угодою, зокрема надав позивачеві Довідки із порушенням строку та уклав з позивачем Додаткову угоду № 6 від 28.12.2022, якою термін дії Угоди продовжено до 31.12.2023.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.8 Угоди, в редакції Додаткової угоди № 1 від 10.02.2020, у випадку порушення строків надання Довідки за звітний період компанія сплачує аеропорту неустойку в розмірі 100,00 грн за кожен календарний день прострочення терміну.

Частинами 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Відповідач, зазначаючи про відсутність його вини у порушенні зобов`язання, посилається на те, що зупинення діяльності аеропорту зумовлено обставинами, за які сторони не відповідають і які від них не залежать.

Судом враховано, що відповідач листом № 5085/02-А від 28.02.2022 повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, які засвідчені Торгово-промисловою палатою України (лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022).

В пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

За визначенням, наведеним у пп. 3.1.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Непереборна сила (форс-мажорна обставина) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

При цьому, сторона, яка не виконує зобов`язання, повинна довести існування конкретних обставин, які мають непереборний характер і які унеможливили виконання зобов`язання. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 в справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за Угодою, як і не доведено причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за Угодою в частині надання Довідок.

З огляду на викладене, оскільки неналежне виконання зобов`язання відповідачем за Угодою підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, доказів сплати неустойки відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки визнається судом обґрунтованою.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується неустойка і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19).

Суд встановив, що в Угоді сторони не передбачили можливості нарахування неустойки понад шість місяців.

Натомість, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним не враховано обмежень, встановлених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, а також невірно визначено кількість днів прострочення надання Довідки за IV квартал 2022 року, у зв`язку з чим суд, не виходячи за заявлені позивачем періоди нарахування, здійснив власний розрахунок та визначив, що обґрунтований розмір неустойки за порушення відповідачем свого зобов`язання з надання Довідок про чистий дохід за звітні квартали 2022 року становить 33 800,00 грн.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає неустойка в розмірі 33 800,00 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 381,08 грн. Решта сплаченого судового збору в сумі 302,92 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбус Хендлінг" (Україна, 03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 67, корп. 1, прим. 416; ідентифікаційний код: 30108723) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (Україна, 08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код: 20572069) неустойку в розмірі 33 800 (тридцять три тисячі вісімсот) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 381 (дві тисячі триста вісімдесят одна) грн 08 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 302,92 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.04.2024

Суддя О.В. Нечай